Справа № 320/5476/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
16 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 07.06.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови позивачу здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсій, підвищення пенсії згідно із ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу державну пенсію по інвалідності з розрахунку 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи невиконання умов ухвали про залишення позовної заяви без руху, позов підлягає поверненню на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що вона усунула недоліки зазначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху у законодавчо визначений спосіб.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.
02.06.2021 на адресу суду першої інстанції від позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2021 надійшли докази усунення недоліків, а саме заява про поновлення строків звернення до адміністративного суду від 31.05.2021.
У заяві про поновлення строків звернення до адміністративного суду від 31.05.2021 позивач зазначає, що на початку 2021 року із засобів масової інформації позивач дізналась, що рішенням Конституційного суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 були визнані неконституційними зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внесені відповідно до Закону №76-УІІІ від 28.12.2014, якими було обмежено пільги та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також про те, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 правове регулювання правовідносин щодо виплати пенсії та додаткової пенсії особам, які мають статус осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дітям війни іншими законами, крім Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснювалося. Після цього позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплату доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю, та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, проте відповідач листом від 21.04.2021 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. Не погодившись з відповіддю відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Позивач вказує, що якщо сума пенсії своєчасно не одержана пенсіонером з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, то такі суми незалежно від того, чи були вони вже нараховані, чи повинні були бути нарахованими, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з викладеним, просить суд поновити позивачу строк для подачі позовної заяви.
На переконання суду першої інстанції, викладені позивачем у позовній заяві твердження про дотримання строку звернення до суду спростовуються позицією, наведеною у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.
Будь-яких інших пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду позивач до заяви про поновлення строку звернення до суду від 31.05.2021 не надав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 19.05.2021 позивачем у повному обсязі не виконано, недоліки, зазначені в ухвалі суду, зокрема, щодо необхідності надання доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не усунуто, тому наявні підстави для повернення позовної заяви згідно п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 ч. 4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про повернення позовної заяви виходив з того, що позивачем в повному обсязі не усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху.
Разом із тим, статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Разом із тим, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не усунення недоліків позовної заяви, який мав наслідком повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки позивачем на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 було подано заяву про поновлення строків звернення до адміністративного суду із викладеними в ній причинами пропуску строку.
Натомість положення п.1 ч.4 ст.169 КАС України не передбачаються можливість повернення позовної заяви, якщо позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду.
Колегія суддів не спростовує висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду, однак в такому випадку підставою для повернення позовної заяви є положення п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позову заяву позивача було протиправно повернуто саме на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України, тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 16.09.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна