Справа № 580/1449/21 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова
16 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Аліменка В.О.
суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій і має право на щорічне отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням рішення Конституційного Суду України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020. Відповідач протиправно не виплатив позивачеві грошову допомогу повністю. Позивач у судове засідання не прибув, 08.04.2021 представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача та позивача, позовні вимоги просить задовольнити.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми допомоги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3 200,00 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ні Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні КАС України, не визначено спеціальної форми «розрахунку» з обґрунтуванням часу, затраченого на надання адвокатських послуг, що свідчить про можливість надання даних відомостей в довільній формі. Також, не міститься обов'язку надання доказів публічної звітності та/або ведення книги обліку доходів та витрат.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, виходячи з наступного.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та зобов'язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Водночас, апелянт вважає обґрунтованим та законним рішення суду в частині задоволених позовних вимог, але не погоджується із рішенням в частині розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розподілу судових витрат, зазначив про відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також про відсутність в матеріалах справи доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів від позивача у сумі 3200 грн за датою: чека і акта від 26.03.2021 та/або довідки з розрахунком послуг від 29.03.2021.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Також, варто зазначити, що питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем, з метою підтвердження понесення в майбутньому витрат на правову допомогу до суду першої інстанції було надано копії: договору про надання правової допомоги №09/03/21-01 від 09.03.2021, додаткової угоди від 15.03.2021 про визначення вартості послуг до договору про надання правової допомоги №09/03/21-01 від 09.03.2021, ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000845, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №09/03/21-01 від 09.03.2021, товарний чек від 26.03.2021 на суму 3200 грн., довідку про оплату послуг згідно з договору про надання правової допомоги №09/03/21-01 від 09.03.2021.
Відповідно до п.п. 4.2.1 договору про надання правової допомоги №09/03/21-01 від 09.03.2021, якщо інше не передбачено додатковою угодою до цього Договору, погодинна оплата становить 800, 00 грн. за одну годину роботи адвоката.
Відповідно до додаткової угоди від 15.03.2021 про визначення вартості послуг до договору про надання правової допомоги №09/03/21-01 від 09.03.2021 сторони визначили, що адвокат зобов'язується надати правову допомогу, визначену в п.1 даної Угоди, протягом 4 год. 00 хв., а тому загальна вартість послуг становить 3200,00 грн.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, останній було наголошено, «щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».
З огляду на те, що в межах спірних правовідносин, розмір гонорару адвоката визначений у фіксованому розмірі (3200 грн.) та не залежить від виду наданих послуг та кількості витраченого часу, надання позивачем детального опису виконаних робіт не є обов'язковим, що помилково не було враховано судом першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.»
Аналогічний висновок викладено також в постанові Верховного суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, згідно якого «судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.»
Враховуючи надані позивачем докази та викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат на суму 3200,00 грн.
При цьому, оскільки в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції вбачається обґрунтування відмови у задоволенні стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат, а в резолютивній частині рішення суду першої інстанції такі висновки суду не відображені, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати - задовольнити.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно застосовані норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи у частині. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. - скасувати в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким вимоги задовольнити.
Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (вулиця Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 21367450) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма