ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 вересня 2021 року м. Київ № 640/7323/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. про накладення арешту від 18.02.2021р. у виконавчому провадженні № 64549210.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки виконавцем накладено арешт на всі кошти боржника без конкретизації рахунків у банківських установах. Більше того, наголошує, що боржником ОСОБА_1 визначений помилково, оскільки в даному випадку боржником має бути юридична особа, яка була стороною у справі № 910/5466/18 та яка відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020р. № 910/5466/18 визначена боржником.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2018р. позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «САМЕЙ» задоволені та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю « Авто Гром » усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю «САМЕЙ» нерухомим майном, а саме: автостоянкою, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 15-А, шляхом припинення використання вказаної автостоянки представниками товариства з обмеженою відповідальністю« Авто Гром », а також стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю « Авто Гром » на користь товариство з обмеженою відповідальністю « САМЕЙ » 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві ) грн. 00 коп. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019р. вказане рішення скасоване і прийняте нове, яким в позові відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020р. заяву ТОВ «САМЕЙ» про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019р. за нововиявленими обставинами задоволено і вказану постанову скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2018 р. залишене без змін.
03.09.2020р. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2018 р. були видані відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2021р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021р. відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «САМЕЙ» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019р. Залишено в силі постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019р.
Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2021р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Самей" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Самей" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 910/5466/18.
Водночас, ще 13.10.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва було відкрите виконавче провадження № 63301034 на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 03.09.2020р. № 910/5466/18 про зобов'язання ТОВ «Авто Гром» усунути перешкоди у користуванні ТОВ «САМЕЙ» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 15-А, код 30580325) нерухомим майном, а саме: автостоянкою, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 15-А, шляхом припинення використання вказаної автостоянки представниками ТОВ «Авто Гром».
З огляду на невиконання ТОВ «Авто Гром» наказу Господарського суду м. Києва від 03.09.2020р. № 910/5466/18, 29.10.2020р. приватним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 29.10.2020р. в межах виконавчого провадження № 63301034, якою на посадову особу - керівника ТОВ «Авто Гром», а саме боржника: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 РНКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 , накладено штраф на користь держави у розмірі 3400 грн. При цьому, в постанові зазначено, що перевірка виконання рішення боржником буде проводитися приватним виконавцем об 11:00 13.11.2020 року за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме, автостоянки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 15-А.
Також, 12.01.2021р. приватним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № 63301034, з огляду на те, що при виході 13.11.2020 року за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 15-А, приватним виконавцем встановлено, що ТОВ «АВТО ГРОМ» не усунуло перешкоди у користуванні ТОВ «САМЕЙ» нерухомим майном, а саме: автостоянкою, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 15-А, шляхом припинення використання вказаної автостоянки представниками ТОВ «АВТО ГРОМ». Так, вказаною постановою за повторне невиконання рішення суду без поважних причин, відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" - накласдено на посадову особу - керівника ТОВ «Авто Гром», код ЄДРПОУ 38810313, - штраф у подвійному розмірі (6800 грн.). Боржник: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .
22.01.2021р. приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63301034, з огляду на фактичне виконання наказу Господарського суду м. Києва від 03.09.2020р. № 910/5466/18 в повному обсязі.
18.02.2021р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64549210 з виконання постанови приватного виконавця від 29.10.2020р. № 63301034 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 3 400, 00 грн.
Водночас, 18.02.2021р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64548238 з виконання постанови приватного виконавця від 12.01.2021р. № 63301034 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 6 800, 00 грн.
При цьому, 18.02.2021р. державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 64549210 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об'єднано виконавчі провадження № 64548238, № 64549210 у зведене виконавче провадження № 64570499.
18.02.2021р. державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 64549210 з виконання постанови приватного виконавця від 29.10.2020р. № 63301034 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 3 400, 00 грн. та постанови приватного виконавця від 12.01.2021р. № 63301034 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 6 800, 00 грн. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою на грошові кошти, боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, накладено арешт.
Позивач вважаючи протиправною постанову державного виконавця від 18.02.2021р. про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 64549210 з виконання постанов приватного виконавця від 29.10.2020р. № 63301034 та від 12.01.2021р. № 63301034 про накладення штрафів, звернувся з позовом до суду.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 3, 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів та постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
При цьому, згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 56 Закону № 1404-VІІ, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Судом встановлено, що в обґрунтування протиправності постанови державного виконавця від 18.02.2021р. про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 64549210 з виконання постанов приватного виконавця від 29.10.2020р. № 63301034 та від 12.01.2021р. № 63301034 про накладення штрафів на ОСОБА_1 позивач посилається на те, що виконавцем накладено арешт на всі кошти боржника без конкретизації рахунків у банківських установах і зокрема на його рахунок, який є рахунком з спеціальним режимом використання, а також на те, що ОСОБА_1 визначений боржником помилково, оскільки в даному випадку боржником має бути юридична особа, яка була стороною у справі № 910/5466/18 та яка відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020р. № 910/5466/18 визначена боржником.
Суд вважає доводи позивача помилковими, з огляду на таке.
Так, щодо посилань позивача на те, що державним виконавцем протиправно накладено арешт на всі кошти боржника без конкретизації рахунків у банківських установах і зокрема на його рахунок, який є рахунком з спеціальним режимом використання, суд зазначає таке.
Судо повторно наголошує, що відповідно до ч. 1-3 ст. 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках, а також на все майно боржника або на окремі речі.
При цьому, ч. 3 ст. 52 Закону № 1404-VIII, закріплено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
З оскаржуваної постанови вбачається, що державним виконавцем на грошові кошти, боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, накладено арешт.
Одночасно, державним виконавцем зазначено, що такий арешт накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 10 938, 00 грн.
Тобто, з аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що арешт на кошти позивача накладено із застереженням, щодо коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
При цьому, жодних доказів на підтвердження факту того, що рахунок позивача № НОМЕР_2 є рахунком із спеціальним режимом використання, а також доказів на підтвердження того, що на вказаний рахунок накладено арешт, до суду не надано.
Також, не приймаються до уваги доводи позивача про те, що відповідачем не визначено суму на яку накладається арешт, оскільки як встановлено вище, державним виконавцем визначено таку суму в п. 1 резолютивної частини постанови.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача у вказаній частині є помилковими.
Щодо посилань позивача на те, що ОСОБА_1 , відповідно до оскаржуваної постанови визначений боржником помилково, оскільки в даному випадку боржником має бути юридична особа, яка була стороною у справі № 910/5466/18 та яка відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 03.09.2020р. № 910/5466/18 визначена боржником, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 18.02.2021р. державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 64549210 з виконання постанови приватного виконавця від 29.10.2020р. № 63301034 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 3 400, 00 грн. та постанови приватного виконавця від 12.01.2021р. № 63301034 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 6 800, 00 грн. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою на грошові кошти, боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, накладено арешт.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що підставою для відкриття виконавчих проваджень № 64549210 та № 64548238, які в подальшому об'єднанні у зведене виконавче провадження № 64570499, були постанови приватного виконавця від 29.10.2020р. № 63301034 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 3 400, 00 грн. та від 12.01.2021р. № 63301034 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин посадовою особою ТОВ «АВТО ГРОМ» ОСОБА_1 у розмірі 6 800, 00 грн.
При цьому, із резолютивних частин вказаних постанов приватного виконавця про накладення штрафів від 29.10.2020р. № 63301034 та від 12.01.2021р. № 63301034 вбачається, що саме на позивача, ОСОБА_1 , як на посадову особу, а саме керівника ТОВ «АГРО ГРОМ» накладено штрафи.
Водночас, зі змісту постанов державного виконавця від 18.02.2021р. про відкриття виконавчих проваджень № 64549210 та № 64548238, які як зазначено вище 18.02.2021р. об'єднанні у зведене виконавче провадження № 64570499, вбачається, що боржником визначено саме ОСОБА_1 .
При цьому, відповідно до вимог ч. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону № 1404-VIII, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про те, що законодавством визначено можливість накладення арешту на рахунки, як фізичних так і юридичних осіб, оскільки такий арешт накладається саме на рахунки боржника, яким в даному випадку є позивач, ОСОБА_1 .
Водночас, якщо позивач вважав, що штрафи накладені на нього протиправно і він визначений боржником відповідно до вказаних постанов незаконно, мав можливість звернутись до суду з вимогами про скасування таких постанов приватного виконавця.
Однак, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про накладення штрафів від 29.10.2020р. та від 12.01.2021р. винесених в межах виконавчого провадження № 63301034, постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 64549210 та № 64548238 відповідно до яких боржником є саме позивач, ОСОБА_1 , штрафи на якого накладено, як на посадову особу, а саме керівника ТОВ «АГРО ГРОМ».
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що визначення позивача боржником за оскаржуваною постановою про арешт коштів боржника є законним та обґрунтованим, оскільки визначення його боржником в оскаржуваній постанові є похідним від постанов про накладення штрафів та постанов про відкриття виконавчих проваджень з виконання постанов про накладення штрафів, відповідно до яких боржником є саме ОСОБА_1 та які станом на момент винесення рішення у справі є чинними та не скасованими у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Я.І. Добрянська