Справа № 420/16558/21
15 вересня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства ЖКС «Чорноморський» про визнання дій протиправними, договорів недійсними, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства ЖКС «Чорноморський», в якому позивач просить суд:
визнати дії посадових осіб КП ЖКС «Чорноморський» протиправними, а виготовлені ними фальшиві договори №134 від 01.01.2019р. і №133 від 01.01.2020р. недійсними;
зобов'язати КП ЖКС «Чорноморський»:
списати в безспірному порядку хибну заборгованість в розмірі 6323,61 грн., по якій станом на 01.09. 2021р., згідно ст.257 Цивільного кодексу України, минув термін позовної давності в три роки;
списати хибну заборгованість в розмірі 7566,72 грн., яка виникла в період зі 01.09.2018р. по 01.09.2021р. в результаті вчинення посадовими особами КП ЖКС «Чорноморський» злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.358, ч.1 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України;
відшкодувати солідарно з Виконавчім комітетом Одеської міської ради матеріальну шкоду в розмірі 22512 грн., заподіяну позивачеві в результаті злочинів, скоєних КП ЖКС при бездіяльності Виконкому.
зобов'язати Виконавчій комітет Одеської міської ради вжити дієві заходи щодо виконання рішення Одеської міської ради №1358-УІІ від 07.12.2016р. в часті проведення конкурсу з призначення управителя будинку АДРЕСА_1 , відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Розглянувши матеріали зазначеного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У відповідності до частини п'ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним адміністративним позовом обґрунтовує свої вимоги тим, що при викупі квартири в 1991 році у Київському райвиконкому, заборгованості бути не могло перед відповідачем, оскільки на той момент КП ЖКС «Чорноморський» не існував, а також у позивача наявні докази про відсутність боргу за попереднім власником квартири.
Також позивач стверджує про недійсність укладених між ним та КП ЖКС «Чорноморський» договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на підставі яких за позивачем утворився оскаржуваний борг.
Крім того, позивач зазначає про наявність спору у порядку цивільного судочинства щодо стягнення з позивача заборгованості за надані послуги ЖКХ та вказує про наявність кримінального провадження №42020160000000652, порушеного за ч.2 ст. 366 КК України ЖКС «Чорноморський» кримінальних правопорушень.
Суддя зазначає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З огляду на викладене вбачається, що даний спір виник між позивачем та комунальним підприємством з питання виконання укладених договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх чинності.
Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим, згідно з п. 3 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
При цьому навіть, позовна заява містить вимоги про застосування саме положень Цивільного кодексу України.
Отже, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Цивільним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України, що свідчить про наявність у цій справі приватного інтересу, пов'язаного із потребами окремої особи, яка вступає у приватноправові відносини для задоволення свого приватного інтересу, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав іншої фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб'єктним складом сторін, підставами та предметом позову є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових та житлових прав позивача.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що спір в частині вимог до КП ЖКС «Чорноморський» та вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд зазначає, що справа підлягає розгляду у місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Керуючись ст.ст.1, 2, 6, 7, 170, 171, 243, 248, 379 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства ЖКС «Чорноморський», в якому позивач просить суд:
визнати дії посадових осіб КП ЖКС «Чорноморський» протиправними, а виготовлені ними фальшиві договори №134 від 01.01.2019р. і №133 від 01.01.2020р. недійсними;
зобов'язати КП ЖКС «Чорноморський»:
списати в безспірному порядку хибну заборгованість в розмірі 6323,61 грн., по якій станом на 01.09. 2021р., згідно ст.257 Цивільного кодексу України, минув термін позовної давності в три роки;
списати хибну заборгованість в розмірі 7566,72 грн., яка виникла в період зі 01.09.2018р. по 01.09.2021р. в результаті вчинення посадовими особами КП ЖКС «Чорноморський» злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.358, ч.1 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України;
відшкодувати солідарно з Виконавчім комітетом Одеської міської ради матеріальну шкоду в розмірі 22512 грн., заподіяну позивачеві в результаті злочинів, скоєних КП ЖКС при бездіяльності Виконкому.
Роз'яснити позивачу, що дане питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя П.П.Марин