Справа № 420/16533/21
15 вересня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації міської ради Подільського району Одеської області Деметьєвої Татьяни про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації міської ради Подільського району Одеської області Деметьєвої Татьяни у якому позивач просить суд:
- визнати дії відповідача, які полягають у зухвало - ганебному нехтуванні рішення судів, злочинно зволікаючи насамперед здоровий глузд, протиправними.
- зобов'язати голову Одеської обласної державної інформації провести службове розслідування за фактом зухвало - злочинної протиправної діяльності в.о. директора Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації Т.Дементьєвої, яка полягає у зволіканні виконання рішення суду, за результатом якого прийняти рішення про притягнення громадянки ОСОБА_2 до суворої дисциплінарної відповідальності;
- стягнути з відповідача нанесену ОСОБА_1 її незаконними діями моральну і матеріальну шкоду у розмірі 1.500.000 гривень, тому що результатом її зухвало - ганебної бездіяльності стало значне погіршення стану здоров'я позивача та нанесення позивачу суттєвої моральної шкоди.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктом 1 ч.1 ст.4 визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Так, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у зухвало - ганебному нехтуванні рішення судів, злочинно зволікаючи насамперед здоровий глузд та похідними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії (прийняти рішення про притягнення громадянки ОСОБА_2 до суворої дисциплінарної відповідальності та стягнення з відповідача моральної і матеріальної шкоди).
В обґрунтування підстав звернення до суду із цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив, зокрема, про прийняття рішення суду від 09.01.2020р. по справі №420/3778/19, яким визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Подільської міської ради про припинення нарахування та виплати субсидії ОСОБА_1 з 01.05.2019р. та зобов'язано Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Подільської міської ради розглянути питання про поновлення призначення житлової субсидії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення. Поряд з цим позивач вказав, що 01.05.2019р. Департамент соціальної, сімейної політики Подільської міської ради незаконно припинив нарахування позивачу субсидій та вказане рішення про припинення нарахування субсидій з 01.05.2019р. ОСОБА_1 оскаржив до судів, в результаті чого за вищезгаданими рішеннями суддів було у перший раз 09.01.2020р. та вдруге 20.04.2021р. прийнято рішення про поновлення призначення та виплати субсидій, яке на даний час не виконано. Також, як зазначив позивач, він звернувся з відповідним адміністративним позовом до Міністра соціальної політики Лазебної М.В. та рішенням по справі № 420/8388/20 суд визнав дії Міністра соціальної політики Лазебної М.В. протиправними і зобов'язав надати відповідь, з урахуванням рішення суду, яке не виконано та позивач звернувся до суду із новим позовом, де у якості відповідача по справі №420/13399/20 було залучено Кабінет Міністрів України, внаслідок чого справу було скеровано для розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва, який наразі розглядається.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої прийнято судове рішення, шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, а винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі за даним позовом.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що заявлені позовні вимоги за приписами чинного законодавства не підлягають судовому розгляду за правилами як адміністративного, так і за правилами будь-якого іншого судочинства.
Пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації міської ради Подільського району Одеської області Деметьєвої Татьяни про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 170, 294-295, КАС України, суддя,-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації міської ради Подільського району Одеської області Деметьєвої Татьяни про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.
Суддя К.О. Танцюра