Справа № 420/10069/21
15 вересня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби про:
визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2121/00172 від 28 травня 2021 року;
визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000085/2 від 28 травня 2021 року.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» зазначає, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Проте Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства, за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів визначено за другорядним методом. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею Держмитслужби у оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року, була надіслана на офіційну електронну адресу Одеської митниці Держмитслужби та була отримана - 22 липня 2021 року (а.с.78-79).
Однак, у встановлений судом строк (п'ятнадцятиденний) відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» подано до митного оформлення митну декларацію №UA500050/2021/006404 на тканину вибивну текстильну, полотняного переплетення, з надрукованим малюнком та комплект рекламних зразків текстильних тканин (а.с.18-19).
Вищевказаний товар Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» було придбано за зовнішньоекономічним контрактом на поставку №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року, укладеного з Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd (а.с.12-15).
Додатковою угодою №1 від 05.08.2020 року до контракту №KPI/786/0306/2020 від 03.06.2020 року внесено зміни до пункту 2 контракту та викладено його у наступній редакції: «…ціна товару повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Ціна товару визначається на умовах CIF - порт Одеса, Україна. Загальна сума контракту складає суму вартості усіх інвойсів поставки у рамках цього контракту…» (а.с.14).
Для підтвердження вказаних у поданій до митного оформлення декларації відомостей, Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до митного органу було надано, зокрема, сертифікат якості б/н від 26.03.2021 року (а.с.22), рахунок фактуру (інвойс) КПІ/786/9896/2021 від 26.03.2021 року (а.с.17), коносамент №HLCUKHI210344447 від 07.04.2021 року (а.с.21), навантажувальний документ наряд №856 від 21.05.2021 року, сертифікат походження товару РТЕА/СО/21-07635 (РТЕА-SVC-F-00) від 09.04.2021 року, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №1420003600-0585 від 24.07.2020 року, страховий поліс №04/М/С200/0477277/0321/01 від 26.03.2021 року (а.с.20), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.08.2020 року та 23.03.2021 року, зовнішньоекономічний контракт №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року, копію митної декларації країни відправлення від 26.03.2021 року (а.с.23) та інші некласифіковані документи.
Під час митного контролю товарів за митною декларацією № UA500050/2021/006404 від 24.05.2021 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
28.05.2021 року, Одеською митницею Держмитслужби були прийняті: картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500050/2021/00172 (а.с.32); рішення про коригування митної вартості №UA500050/2021/000085/2 (а.с.31).
Обставинами прийняття вищевказаних рішень митним органом, зокрема, зазначено:
- відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; в інвойсі №КРІ/786/9685/2021 від 26.03.2021 року та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- у коносаменті №HLCUKHI210344447 від 07.04.2021 року зазначена назва іноземного судна «BERLIN EXPRESS», що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД №UA500050/2021/006404 «PIRAEUS TRADER»;
- підписи та печатки в інвойсі КПІ/786/9896/2021 від 26.03.2021 року та зовнішньоекономічному договорі №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року візуально відрізняються;
- згідно пункту 5 зовнішньоекономічного договору №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року, партія товару супроводжується коносаментом, сертифікатом походження, пакувальним листом, сертифікатом якості, копією митної декларації країни експортера. Митному органу не надавались пакувальний лист на товар №1, а надану копію митної декларації країни експортера не можливо переглянути та проаналізувати;
- у сертифікаті про походження товару РТЕА/СО/21-07635 (РТЕА-SVC-F-00) від 09.04.2021 року у графі «Cosignee/Importer» відсутня інформація про одержувача даного товару;
- за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Тому, митний орган вимагає надати документ від покупця товару про здійснення страхування товару.
Декларанта було зобов'язано відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листом №2805/21-01 від 28.05.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» повідомило Одеську митницю Держмитслужби про неможливість надання додаткових документів (а.с.27-29).
Не погоджуючись з рішеннями Одеської митниці Держмитслужби, вважаючи їх протиправними та такими, які прийняті без урахування всіх обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» звернулось до суду з даною позовною заявою.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У силу приписів частини 3 статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною 1 статті 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно частини 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною 4 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Згідно статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включенню до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відтак, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться у документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, реалізованим у межах повноважень.
При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідача, як встановлено матеріалами справи, Одеська митниця Держмитслужби посилається на те, що надані позивачем під час митного оформлення документи містять наступні розбіжності: відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; згідно інвойсу №КРІ/786/9685/2021 від 26.03.2021 року та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; у коносаменті №HLCUKHI210344447 від 07.04.2021 року зазначена назва іноземного судна «BERLIN EXPRESS», що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД №UA500050/2021/006404 «PIRAEUS TRADER»; підписи та печатки в інвойсі КПІ/786/9896/2021 від 26.03.2021 року та зовнішньоекономічному договорі №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року візуально відрізняються; згідно пункту 5 зовнішньоекономічного договору №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року, партія товару супроводжується коносаментом, сертифікатом походження, пакувальним листом, сертифікатом якості, копією митної декларації країни експортера. Митному органу не надавались пакувальний лист на товар №1, а надану копію митної декларації країни експортера не можливо переглянути та проаналізувати; у сертифікаті про походження товару РТЕА/СО/21-07635 (РТЕА-SVC-F-00) від 09.04.2021 року у графі «Cosignee/Importer» відсутня інформація про одержувача даного товару; за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Тому, митний орган вимагає надати документ від покупця товару про здійснення страхування товару.
Суд не погоджується з позицією митного органу щодо неповноти відомостей у наданих позивачем під час митного оформлення товарів документах, з огляду на наступне.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.
Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» №598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім твердження про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Одеською митницею Держмитслужби було витребувано від позивача: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Стосовно посилань митного органу, що в інвойсі №КРІ/786/9685/2021 від 26.03.2021 року та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.
На думку суду, Одеською митницею Держмитслужби не було у повній мірі досліджено умови господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd та умови зовнішньоекономічного контракту на поставку №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року (а.с.12-15).
Зокрема, відповідно до пункту 3 контракту №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року та інвойсу КПІ/786/9896/2021 від 26.03.2021 року, поставка товару відбувається на умовах СІF м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010).
У свою чергу, термін «CIF» (вартість, страхування та фрахт) передбачає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Отже, продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Суд зазначає, що ціна товару в інвойсі визначена продавцем відповідно до умов контракту з урахуванням вказаних витрат та сплачена покупцем у повному обсязі, а тому, посилання митного органу на відсутність даних щодо вартості упаковки та маркування товару є безпідставними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо за твердженням позивача, ним не понесені додаткові витрати на упаковку та навантаження товару, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що такі витрати додатково позивачем все ж таки здійснювалося (а значить витрати включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на упаковку та навантаження товару митницею не доведено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15.
Суд наголошує, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року та №520/10709/18 від 06 лютого 2020 року.
Щодо посилань Одеської митниці Держмитслужби, що у коносаменті №HLCUKHI210344447 від 07.04.2021 року зазначена назва іноземного судна «BERLIN EXPRESS», що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД №UA500050/2021/006404 «PIRAEUS TRADER», суд зазначає наступне.
Так, згідно наданих позивачем у листі №2805/21-01 від 28.05.2021 року пояснень Одеській митниці Держмитслужби, спірний товар, який транспортувався у контейнері MAGU5191500 у період з 25 березня 2021 року по 09 травня 2021 року, був відправлений із м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан на судні «BERLIN EXPRESS», але в подальшому був перевантажений в м. Пірей, Грецька Республіка на судно «PIRAEUS TRADER» та на цьому судні товар прибув у порт м. Одеси, Україна (а.с.28 зворотній бік).
Вказаний шлях транспортування контейнера MAGU5191500 вбачається з роздруківки з офіційного веб-сайту компанії Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft та такі доводи позивача жодним чином не спростовані відповідачем (а.с.30).
Стосовно посилань митного органу, що підписи та печатки в інвойсі КПІ/786/9896/2021 від 26.03.2021 року та зовнішньоекономічному договорі №КРІ/786/0306/2020 від 03.06.2020 року візуально відрізняються, суд зауважує, що не ідентичність підписів можливо встановити лише за наслідками відповідної почеркознавчої експертизи, чого відповідачем зроблено не було.
Крім того, суд зазначає, що підписання вказаних документів може здійснюватись різними особами. Жодним нормативно-правовим актом не визначений обов'язок підписання інвойсу виключно директором підприємства. Відповідно не є таким, що суперечить вимогам законодавства, оформлення інвойсу особою, відповідальною за здійснення розрахунку або особою, уповноваженою таким правом.
У свою чергу, позивач надавав контролюючому органу пояснення та зазначив, що відмінність підписів у контракті та інвойсі обґрунтовується тим, що контракт був підписаний зі сторони продавця його директором із використанням печатки продавця, а інвойс - менеджером з питань експорту продавця з використанням його печатки для щоденних транзакцій продавця.
Щодо посилань Одеської митниці Держмитслужби на ненадання позивачем пакувального листа, суд зазначає, що такий документ не є обов'язковим до надання під час митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості, він не відноситься до документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів.
Окрім цього, відповідачем не обґрунтовано, яким чином не надання пакувального листа впливає на визначення митної вартості товару.
Стосовно посилань митного органу, що у сертифікаті про походження товару РТЕА/СО/21-07635 (РТЕА-SVC-F-00) від 09.04.2021 року у графі «Cosignee/Importer» відсутня інформація про одержувача даного товару, суд вважає необхідним зазначити, що у наданому сертифікаті походження є посилання на коносамент, який, у свою чергу, таку інформацію містить (а.с.22).
Щодо посилань Одеської митниці Держмитслужби, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям, а у випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування, тому, митний орган вимагає надати документ від покупця товару про здійснення страхування товару, суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на перевезення та страхування, які впливають на митну вартість товару, атому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто, фактурна вартість дорівнює митній вартості.
Таким чином, митну вартість товару згідно інвойсу №КРI/786/9896/2021 на загальну суму 141266,68 доларів США визначено з урахуванням вартості пакування, перевезення товару до порту призначення та страхування.
Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., на виконання умов поставки товару CIF, здійснив страхування товару за страховим полісом №04/М/С200/0477277/0321/01 від 26.03.2021 року відповідно до якого страхова сума складає 155393,35 доларів США, що дорівнює 110% ціни товару на умовах поставки товару CIF Одеса, Україна (а.с.20).
Також, у страховому полісі є посилання на інвойс №КРI/786/9896/2021.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, у порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на вагомі причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.
Крім того, суд звертає увагу, що відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
У цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Разом із цим, та обставина, що у ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року, було зобов'язано Одеську митницю Держмитслужби у термін до 01 серпня 2021 року, надати до Одеського окружного адміністративного суду копії митних декларацій №UA/500050/2020/003849 від 22.03.2021 року, №UA500050/2020/003562 від 16.03.2021 року та №UA500050/2020/006318 від 20.05.2021 року, які були використані митним органом для визначення вартості товарів.
Проте, у встановлений судом строк, витребуваних копій митних декларації відповідачем до суду надано не було.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Suominen v. Finland» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Hirvisaari v. Finland» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Lelas v. Croatia і Toscuta and Others v. Romania) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Oneryildiz v. Turkey).
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Отже, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» сплачено судовий збір у розмірі 9769,81 гривень, який підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139,250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (65044, м. Одеса, проспект Шевченка 4Д, код ЄДРПОУ 40314889) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2121/00172 від 28 травня 2021 року; визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000085/2 від 28 травня 2021 року - задовольнити.
Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500050/2021/000085/2 від 28 травня 2021 року - визнати протиправним та скасувати.
Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500050/2121/00172 від 28 травня 2021 року - визнати протиправною та скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (код ЄДРПОУ 40314889) понесені судові витрати у розмірі 9769,81 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень вісімдесят одну копійку) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Балан Я.В.