Справа № 420/11199/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 37607526) до Селянського (фермерського) господарства «Оберіг» (66133, с. Плоске, Балтський р-н, Одеська обл., код ЄДРПОУ 30818713) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році,-
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Оберіг” (66133, с. Плоске, Балтський р-н, Одеська обл., код ЄДРПОУ 30818713, МФО 380805, р/р НОМЕР_1 , банк АБ «Райффайзен Банк Аваль») на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Банк - ГУ ДКСУ в Балтські міські ТГ, Одержувач - ГУК в Одеській області/50070000, МФО 899998, р/р UA088999980313101230000015572 код ЄДРПОУ 37607526) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 р. у розмірі 39 562,50 грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 545,79 грн. Всього підлягає стягненню 40 108,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2020 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на СФГ «Оберіг» склала 8 осіб. На підприємстві протягом 2020 року не працювали особи з інвалідністю.
При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій СФГ «Оберіг» за 2020 рік відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженого Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року №42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за №117/13384. Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 року за №1442/11722, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
За правилами заокруглення, якщо число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважається виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяці звітного року, оскільки (6 місяців) :12 (місяців) = 0,5 =1 особа.
У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце , проте не створив жодного.
05 серпня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №42855/21), згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що обов'язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб'єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості. Крім того, 24.12.2020 р. були подані коригуючі звіти форми № Д4 (місячна) стосовно виправлення помилки трудових відносин за жовтень і листопад. У формі № 4 Д (місячна) (додаткова) вказана реальна дата закінчення трудових відносин з ОСОБА_1 . В звіті форми №10-ПОІ помилково вказане середньооблікова чисельність працівників, без урахування коригування. Незважаючи на те, що СФГ «Оберіг» за підсумками 2020 р., об'єктивно не попадає в перелік підприємств, які зобов'язані надати робоче місце інвалідам, з липня 2021 р. підприємством було створено робоче місце для особи з інвалідністю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у справі №420/11199/21 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства «Оберіг» щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Міністерством соціальної політики України від 14.04.2011 року №129 (далі Положення), Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 року №42.
Відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи - Фонду соціального захисту інвалідів. Одеське обласне відділення Фонду як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу.
Відділення Фонду є юридичною особою. Одним із покладених на відділення Фонду завдань є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відділення Фонду вживає заходів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у разі їх несплати в установлені законодавством терміни та порядку, в тому числі судовому.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до ч. 1 , 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Судом встановлено, що СФГ «Оберіг» до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік форми № 10-ПІ, в якому, зокрема, зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 8 (а.с.5).
Відповідач, 24.12.2020 р. подав до Фонду корегуючи звіти форми № Д4 (місячна) стосовно виправлення помилки щодо трудових відносин з ОСОБА_1 ,
Судом встановлено, що на підприємстві СФГ «Оберіг» середньооблікова чисельність працівників за 2020 р. склала 7,54, а саме: січень (3х31):31=3, лютий (3х29):29=3, березень (3х31)+(7х14):31=191:31=6,16, квітень (10х30):30=10, травень (10х31):31=10, жовтень (9х31):31=9, листопад (3х30)+ (6х17):30=192:30 =6,4, грудень (3х31):31=3. Отже (3+3+6,16+10+10+10+10+10+10+9+6,4+3) =90,56:12=7,54.
Відповідно до ч.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів осіб з інвалідністю в Україні», при розрахунку кількість робочих місць округляється до цілого значення. Якщо при обчисленні після коми число 5 і більше - у бік збільшення, якщо менше - у бік зменшення. Отже округлення 7,54 у бік збільшення та становить 8.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067 «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 22 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.003187.
За правилами, визначеними ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте таким, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з осіб з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).
Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;
- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.
При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.
Разом з тим, як випливає з приписів частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.
Таким чином, передбачена частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього Державною службою зайнятості.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки:
- Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування осіб з інвалідністю.
- Обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.
- Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб'єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.
- До обов'язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.
- Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі № 812/1126/18.
В матеріалах справи наявна копія листа Одеського обласного центру зайнятості Балтська районна філія від 16.06.2021 р. №338/28/01, в якому вказано, що СФГ «Оберіг» на протязі 2020 року не подав до Балтської районної філії Одеського обласного центру зайнятості звіт за формою №3 - ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», зазначивши використання праці осіб з інвалідністю у 2020 р. Протягом 2020 р. у Балтській районній філії Одеського обласного центру зайнятості, на обліку перебувало 57 осіб з інвалідністю. Отже відповідач у 2020 р. не подавав звітність за формою 3-ПН.
Відповідно до розрахунку суми адміністративно - господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 79125,00 грн.; середньорічна заробітна плата 633,00 грн. х 1000:8 =79 125,00 грн.; сума адміністративно -господарських санкцій = 79125,00 грн. х 1:2=39562,50 грн.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною статті 19 цього Закону.
Проте всупереч ст.20 цього Закону відповідач самостійно в строк до 15 квітня 2021р. адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплатив.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачу правомірно нарахована пеня у розмірі 545,79 грн.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 39562,50 грн. та пені, за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 545,79 грн., а тому адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СФГ «Оберіг» підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.77, 90, 242-246 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського (фермерського) господарства «Оберіг» щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, задовольнити;
2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Оберіг” (66133, с. Плоске, Балтський р-н, Одеська обл., код ЄДРПОУ 30818713, МФО 380805, р/р НОМЕР_1 , банк АБ «Райффайзен Банк Аваль») на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Банк - ГУ ДКСУ в Балтські міські ТГ, Одержувач - ГУК в Одеській області/50070000, МФО 899998, р/р UA088999980313101230000015572 код ЄДРПОУ 37607526) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 р. у розмірі 39 562,50 грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 545,79 грн. Всього підлягає стягненню 40 108 (сорок тисяч сто вісім),29 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 14.09.2021року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у черговій щорічній, та додатковій відпустках, у період часу з 09.08.2021р. по 31.08.2021р.; 02.09.20021р. - 03.09.2021р., а також на лікарняному - з 06.09.2021р. по 08.09.2021р., включно.
Суддя Харченко Ю.В.