15 вересня 2021 року справа №380/10315/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;
-скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00676;
-визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що повідомлення митного органу про витребування у позивача додаткових документів не містить посилання на підстави, зазначені у ст.53 Митного кодексу України, не містить вказівки на конкретні документи, які викликали сумніви, і які повинні бути надані для їх усунення. Позивач вважає, що подані для підтвердження митної вартості документи не містять розбіжностей, у них відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак у митного органу не могло бути об'єктивних підстав для обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості за основним методом, а отже, не було підстав для витребування додаткових документів. Позивач також зазначив, що товар у митній декларації, який взятий відповідачем для порівняння, відмінний за своїми якісними характеристиками та віднесений до різних кодів УКТ ЗЕД, а відтак не міг порівнюватись митним органом та породжувати в нього обґрунтовані сумніви в документах, наданих декларантом для підтвердження митної вартості по МД №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021. Тому, позивач вважає оскаржуване рішення відповідача незаконними, прийнятим без достатніх правових підстав, оскільки ним поданий вичерпний перелік документів для митного оформлення товарів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 Митного Кодексу України. Розбіжності, які були наявні, на думку позивача, фактично відсутні. З урахуванням зазначеного, позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.06.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний термін для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали про залишення без руху позивач усунув недоліки.
Ухвалою суду від 08.07.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
22.07.2021 від представника відповідача за вх.№52798 надійшов до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Таку позицію мотивував тим, що на момент подачі митної декларації №UA209000/2021/900008/2 інших документів крім зазначених до митного оформлення позивачем не було подано. Вказане спростовує твердження позивача про те, що для митного оформлення товару було подано весь пакет документів. Серед вказаних у графі 44 МД №UA209170/2021/042903 від 01.06.2021 документів, які мали б підтверджувати заявлену суму транспортних витрат, міститься документ б/н від 31.05.2021 під назвою «довідка транспортних витрат». Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка транспортних витрат» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат. Також не надано договору на перевезення до митного оформлення. Розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості митниця встановила неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 26 (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного Кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Крім того, зазначив, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. На переконання відповідача, дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, коригування митної вартості товару відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстав для скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби про корегування митної вартості №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00676 відсутні. Просив суд відмовити у задоволені позову повністю.
22.07.2021 позивачем через канцелярію суду за вх..№52857 подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходили.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 05.08.2003, дата запису: 23.07.2007 за № 23820170000024589, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Взятий на облік платника податків у ГУ ДПС у м.Києві.
До основних видів господарської діяльності позивача відноситься:
45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; 22.19 Виробництво інших гумових виробів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
25.11.2020 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та « ОСОБА_2 » (Нідерланди) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № BV-0105, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні шини, що були у вжитку, придатні для подальшого використання, у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойс, умови поставки визначаються на умовах FCA (Weert) Інкотермс 2010.
Відповідно до Інвойс №020330 від 28.05.2021, Продавцем та Покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 289,00штук, загальна вартість товару умовах FCA (Weert) - 5780,00 Євро.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Галицької митниці Держмитслужби електронна митна декларація MUA209170/2021/042903 віл 01.06.2021.
До вказаної митної декларації позивач долучив наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) №б/н від 28.05.2021;
- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №020330 від 28.05.2021;
- автотранспортну накладну (Road consignment note) №28520 від 28.05.2021;
-декларацію про походження товару (Declaration of origin) №020330 від 28.05.2021;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 31.05.2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № BV-0105 від 25.11.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.05.2021;
- договір про надання послуг митного брокера №ЛТШ-4993 від 25.01.2021;
- заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів №14/14-03/1837-20 від 17.12.2020;
-інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держав №7052386 від 30.05.2021;
- декларацію-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №020330 від 28.05.2021;
- перепустку №0126450 від 01.06.2021;
- прайс лист №б/н від 28.05.2021;
-копію митної декларації країни відправлення №21NLKP8ESEALECWD55 від 28.05.2021.
Митну вартість товару, згідно з поданою митною декларацією, визначено за першим методом за ціною договору на рівні від 21,82 до 24,74 Євро 1шт. в залежності від ваги шини (або 0,43 Євро/за кг. нетто).
01.06.2021 позивач отримав повідомлення від митниці декларанту, в якому зазначено, що необхідно подати додаткові документи для митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України, а саме:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок);
-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Враховуючи викладене, митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, перелік яких зазначений в повідомленні.
02.06.2021 на виконання отриманого повідомлення декларанту, позивачем додатково надано відповідачу пояснення. Пояснення мотивував тим, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, додаткові пояснення надаються за наявності, ФОП ОСОБА_1 немає в наявності додаткових документів, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення.
Отже, перевіривши подані документи, відповідачем встановлено наявність розбіжностей, а тому відповідно до вимог Митного кодексу України органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021 та картка відмови №UA209170/2021/00676 Галицької митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно з оформленою відповідачем карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00676, митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо Товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 ст. 53 МК України.
Згідно з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів від 02.06.2021, встановлено, що митну вартість товару було скориговано із застосуванням 6 методу визначення митної вартості товарів на рівні від 24,7525 до 64,3565 Євро 1шт. в залежності від ваги шини (або 1,02 Євро/за кг. нетто).
Згідно з п.33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021, обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митої вартості товару, зазначено: митна вартість імпортованого товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 3 ст.53 Митного кодексу України: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару(видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У рішенні вказано, що відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено наступне: відсутні документи які підтверджують складові митної вартості, а саме транспортні витрати до митного кордону України, які відповідно до умов поставки не були включені до ціни товару, що передбачені наказом МФУ №599 від 18.06.2012. Що в свою чергу робить неможливим перевірку числового значення митної вартості товарів. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару(видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім цього, у рішенні зазначено, що відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 Митного кодексу України, Галицька митниця Держмитслужби не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2г (ст. 64 Митного кодексу України).
З урахуванням прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, у зв'язку із забезпеченням сплати гарантійних митних платежів згідно розділу Х Митного кодексу України, позивач подав електронну митну декларацію № UA 20209170/2021/043510 від 03.06.2021 та додатково сплатив кошти за митне оформлення товарів, виходячи з суми, визначеної у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021.
Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст.52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012».
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у ч.1 ст. 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 вказаного Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині 1 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У ч.3 ст.55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч.2 вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах 3-6 ст.57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У ч.ч. 4, 5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 ч.1 ст. 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч.ч.1, 2, 4 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021 видно, що підставою для його прийняття, слугувало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відсутністю у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 статті 53 МК України.
Дослідивши докази по справі, встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Галицької митниці Держмитслужби електронна митна декларація MUA209170/2021/042903 віл 01.06.2021.
До вказаної митної декларації позивач долучив наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №б/н від 28.05.2021; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №020330 від 28.05.2021; автотранспортну накладну (Road consignment note) №28520 від 28.05.2021; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №020330 від 28.05.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 31.05.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № BV-0105 від 25.11.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.05.2021; договір про надання послуг митного брокера №ЛТШ-4993 від 25.01.2021; заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів №14/14-03/1837-20 від 17.12.2020; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держав №7052386 від 30.05.2021; декларацію-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №020330 від 28.05.2021; перепустку №0126450 від 01.06.2021; прайс лист №б/н від 28.05.2021; копію митної декларації країни відправлення №21NLKP8ESEALECWD55 від 28.05.2021.
Митну вартість товару, згідно з поданою митною декларацією, визначено за першим методом за ціною договору на рівні від 21,82 до 24,74 Євро 1шт. в залежності від ваги шини (або 0,43 Євро/за кг. нетто).
Наданий до митного оформлення Прайс-лист від 26.10.2020 року у розумінні ст. 52МК України містить відомості про вартість товарів.
Суд встановив, що 01.06.2021 відповідач надав позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст.53 Митного кодексу України, а саме:
-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні документи з попередніх поставок);
-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На таку вимогу позивач надіслав пояснення, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, додаткові пояснення надаються за наявності, ФОП ОСОБА_1 немає в наявності додаткових документів, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення.
Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача правових підстав надіслання вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №810/5295/17.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування обраного позивачем основного методу визначення митної вартості - за ціною договору.
Крім того, суд зазначає, що позивачем до митного оформлення була надана довідка про транспортні витрати № б/н від 31.05.2021, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону (Weet-Рава-Руська-Хребене), та містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення ( НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ), номер автотранспортної накладної (CMR) № 28520 від 28.05.2021, номер інвойс №020330 від 28.05.2021, що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки, а отже вартість перевезення є підтвердженою.
Водночас, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 31.05.2019 справа №804/16553/14. Така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.
Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою позивач не ніс. Отже, якщо, за твердженням декларанта, додаткових витрат пов'язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортні витрати від 31.05.2021), навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митниця повинна довести наявність цього факту.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду 06.09.2019 справа № 815/2501/18. Така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.
Також, Форма та зміст наданого Прайс-листа визначається Продавцем, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про: найменування товару, код товару виробника (індекс), вид пакування, місткість упаковки товару (фасування), ціну, валюту, умови поставки, дату початку дії Прайс-листа, інформацію про виробника товару, печатку Продавця із зазначенням адреси та контактних даних (контактна інформація про Продавця) та підпис відповідальної особи. Відомості, що зазначені у наданому Прайс-листі, відображають повний асортимент товару Продавця станом на конкретну дату складання такого Прайс-листа.
Також, слід вказати, що згідно з практики, що наразі склалася, щодо зазначення відомостей у прайс-листах та їх форми є суто суб'єктивним оціночним поняттям, яке не закріплено будь-яким нормативно-правовим актом національного та/або міжнародного законодавства.
Окрім цього, необхідно вказати, що Прайс-лист виробника від 28.05.2021 застосовується на виконання п. 1.4. зовнішньоекономічного Контракту від 25.11.2020 № BV-0105, відповідно до якого інвойс (Прайс-лист) є невід'ємною частиною Контракту, та який відповідно до Контракту надається Продавцем Дистриб'ютору на продукцію, які є предметом Контракту.
Крім того, наданий до митного оформлення Прайс-лист виробника від 28.05.2021 адресовано не особисто позивачеві, а невизначеному колу осіб.
При цьому, не має обмеження терміну дії Прайс-листа виробника від 28.05.2021 та кола покупців, яким пропонуються саме зазначені умови продажу.
Відтак, доводи відповідача в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.
Варто відмітити також, що під час визначення декларантом резервним методом митну вартість товару, що ввозиться, відпадає необхідність надання документів, що підтверджують фактичну ціну товару. Тобто, доводи відповідача про невідповідність документів щодо транспортування товару, зокрема довідки про транспортні витрати є необґрунтованими та безпідставними.
Такими чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що документи, що були подані позивачем на підставі ч. 2 ст. 53 МК України, для митного оформлення, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті покупцем на користь постачальника, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною контракту згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 МК України.
Відповідачем не спростовано дійсність поданих до митного оформлення основних документів, достовірність і об'єктивність зазначених в них відомостей, не підтверджує належними доказами та аргументованими доводами наявність у документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідач не спростовує контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України вартість операції на підставі наданих документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною контракту за правилами, визначеними у ст. 58 МК України.
Відповідачем під час проведення митного контролю не доведено аргументовано, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, його сумніви є необґрунтованими та носять суб'єктивний характер.
Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
При цьому вказаний висновок суду також спростовує доводи митного органу, що позивачем до митного оформлення не подано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; у поданому рахунку-фактурі не зазначено інформацію про строк та умови оплати.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд зазначає, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи ці недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст.55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновок, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі №160/1329/19.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, наданих до суду доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3178,00 грн.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправними дій, скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Галицької митниці Держмитслужби у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00676.
Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про корегування митної вартості №UA209000/2021/900008/2 від 02.06.2021.
Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )судовий збір в сумі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) грн.00коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.