справа № 380/6919/21
15 вересня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) № 134750004515 від 29 березня 2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 04 лютого 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди з 05 серпня 1985 року по 22 серпня 1992 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч грн.);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 лютого 2021 року звернувся до відділу обслуговування громадян № 11 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте своїм Рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 134750004515 від 29.03.2021 (надалі - оскаржуване (спірне) рішення) відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зазначивши у рішенні про те, що «згідно акту перевірки та поданих заявником документів, зайнятість повного робочого дня для настроювання апаратури НВЧ в робочому часі, застосування засобів індивідуального захисту від джерел випромінювання не підтверджується».
Позивач вказує, що з оскаржуваним рішенням він не погоджується оскільки згідно записів у його трудовій книжці він пропрацював більше 12-ти років інженером НВЧ, магістральним інженером радіорелейного цеху ІІ та І категорії, а період до 30 грудня 1994 року (дата наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці») в шкідливих умовах становить більше 9 років. Загальний страховий стаж становить 40 років 10 місяців.
Крім того, відповідно до довідки, уточнюючої характер роботи № 7-46L100-9 від 14 січня 2021 року, виданої Львівською філією ПАТ «Укртелеком» в період з 05 серпня 1985 року по 30 червня 1998 року позивач працював в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6) на роботах з джерелами НВЧ випромінювань, виконання яких потребує обов'язкового застосування засобів індивідуального захисту від випромінювання. Виконувана робота передбачена пільговим пенсійним забезпеченням за Списком № 2 розділу ХХХІІІ «Загальні професії», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162. Позивач зауважує, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за час роботи на посадах, які передбачені в Списках № 2, до 21 серпня 1992 року працівник не зобов'язаний надавати відомості про атестацію робочого місця за умовами праці. А надання уточнюючих довідок підприємств або ж їх правонаступників необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній.
На підставі викладеного позивач висновує, що оскільки в період з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року він працював на посадах інженера СВЧ, що відноситься до категорії робітників і інженерно-технічних працівників, постійно зайнятих на обладнаннях УКХ і УВЧ та роботах, із застосуванням УКХ УВЧ повний робочий день, що вимагають обов'язкового застосування засобів індивідуального від випромінювання, і виконувана робота передбачена Списком № 2 розділу ХХХІІ «Загальні професії», затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, такий період роботи необхідно зарахувати до його пільгового стажу, оскільки він підтверджується відповідними записами у трудовій книжці про періоди роботи та довідкою, що уточнює характер роботи № 7-46L100-9 від 14 січня 2021 року, виданою Львівською філією ПАТ «Укртелеком».
Однак, на думку позивача, відповідач поверхнево розглянув подані ним документи та дійшов помилкового висновку про не підтвердження первинними документами пільгового стажу роботи. Більше того, в оскаржуваному рішенні відповідач не навів мотивів, чому саме період роботи з 05 серпня 1985 року по 30 грудня 1994 року (дата наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», який не підтвердив право позивача на пільгове пенсійне забезпечення) чи, можливо, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» - до 22 серпня 1992 року він не зарахував до пільгового стажу роботи.
Також позивач уважає, що оскільки проведення атестації робочих місць за умовами праці та її своєчасність не залежить від працівника, відсутність результатів атестації робочих місць, професій в період роботи на посадах, передбачених Списками № 2 після 22 серпня 1992 року не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання їм пенсій за віком на пільгових умовах.
Таким чином, позивач уважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому позивач звертає увагу на те, що зазнав збоку відповідача повторного порушення своїх прав, крім того тривалими негативними діями посадові особи відповідача вказують, що Держава Україна не є соціальною та правовою, відсутній принцип верховенства права, що принижує позивача, його честь, гідність, емоційно виснажує. Також тривала протиправна бездіяльність органу державної влади викликала у позивача психічне перенапруження у зв'язку з очікуванням рішення та змусила звернутися за професійною правничою (правовою) допомогою. Зважаючи на викладене, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
На підставі вищезазначеного просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що орієнтовна сума судових витрат складається з суми сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу і становить 6000,00 грн.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що основним документом для призначення усіх видів пенсій, в тому числі й пільгових є трудова книжка, однак в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах. Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач подав довідку для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14 січня 2021 року № 7-46L100-9, видану Львівською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком». Підставою для видачі зазначеної довідки стали накази: про прийом № 82-ок від 06 серпня 1985 року, про встановлення окладів і тарифних ставок № 46-ок від 15 травня 1987 року, про присвоєння категорії № 100-к від 16 вересня 1989 року, про переведення № 2-к від 01 липня 1998 року, особова картка форми Т-2, відомості про нарахування зарплати за 1985-1992 роки. Відповідно із поданих позивачем документів не випливає зайнятість ним повний робочий день під час виконання робіт з джерелами апаратури УКВ, УВЧ, НВЧ випромінювань із застосуванням засобів індивідуального захисту від них. Відтак, підстави для зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 05 серпня 1985 року по 30 червня 1998 року відсутні.
Також відповідач вказує, що як слідує зі змісту довідки № 32-46-L100-9DSL від 12 лютого 2021 року згідно наказу Технічного вузла міжміських зв'язків телебачення № 6 (ТВМЗ-6) «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 30 грудня 1994 року № 97, персоналу ВРС-31 РРЦ (персоналу вузлової радіорелейної станції радіорелейного цеху) не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.
Крім того, за результатами проведення позапланової перевірки достовірності відомостей, відображених в довідці для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14 січня 2021 року № 7-46L100-9, виданій Львівською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», відділ контрольно-перевірочної роботи № 1 Управління контрольно-перевірочної роботи склав акт № 55/1с від 03 березня 2021 року. Згідно акту перевірки та поданих позивачем документів зайнятість повного робочого дня для настроювання апаратури НВЧ в робочому часі, застосування засобів індивідуального захисту від джерел випромінювання не підтверджується та потребує додаткового уточнення.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. відповідач вказує, що позивач не надав суду доказів на підтвердження факту завдання йому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області моральної шкоди, не довів наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) управління та виникненням моральних страждань чи погіршенням здоров'я позивача. Нормами пенсійного законодавства відшкодування моральної шкоди не передбачено. Більше того, не є зрозумілою вказана позивачем у позовній заяві сума стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., оскільки жодних розрахунків та обґрунтувань щодо розміру такої суми позивач не надав.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих ним послуг (виконаних робіт).
У зв'язку з наведеним вище, просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 29 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 02 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 05 серпня 1985 року позивач у період з 05 серпня 1985 року (наказ № 82-ок від 06 серпня 1985 року) по 30 червня 1998 року (наказ № 2-к від 01 липня 1998 року) працював інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ, магістральним інженером радіорелейного цеху ІІ і І категорії в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6):
- 05 серпня 1985 року позивач прийнятий інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ року (наказ № 82-ок від 06 серпня 1985 року);
- 15 травня 1987 року позивач переведений магістральним інженером радіорелейного цеху (наказ № 46-оп від 15 травня 1987 року);
- 01 вересня 1989 року позивачу присвоєна кваліфікація інженера ІІ категорії радіорелейного цеху (наказ № 100-п від 16 вересня 1989 року);
- 01 травня 1993 року позивачу встановлена перша категорія інженера радіорелейного цеху (наказ № 27 від 28 травня 1993 року);
- 01 липня 1998 року позивач переведений на посаду інженера першої категорії радіорелейного цеху м. Броди, з доплатою за шкідливі умови праці в розмірі 8% посадового окладу (наказ № 2-п від 01 липня 1998 року).
17 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134750004515 від 29 березня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134750004515 від 29 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка: правомірності рішення відповідача № 134750004515 від 29 березня 2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; наявності підстав для: зобов'язання відповідача призначити та нарахувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 04 лютого 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди роботи з 05 серпня 1985 року по 22 серпня 1992 року; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134750004515 від 29 березня 2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до абзаців чотирнадцятого, двадцятого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків.
Згідно із абзацами 24, 25 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
- зайнятість у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);
- виконувана робота відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України;
- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць.
Як слідує з матеріалів справи рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134750004515 від 29 березня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Мотиви для відмови, зазначені у спірному рішенні відповідача, наступні:
- (…) Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 заявник подав довідку для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.01.2021 № 7-46L100-9, видану Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» Львівська філія. Згідно довідки № 7-46L100-9 від 14.01.2021 ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПАТ «Укртелеком» Львівська філія і за період з 05.08.1985 р. по 30.06.1998 р. виконував роботи з джерелами НВЧ випромінювань, виконання яких потребує обов'язкового застосування засобів індивідуального захисту від цих випромінювань за професією робітники і спеціалісти, постійно зайняті на роботах з джерелами УКВ, УВЧ, СВЧ випромінювань, виконання яких потребує обов'язкового застосування засобів індивідуального захисту від цих випромінювань, що передбачено розділом ХХХІІІ підрозділом «Загальні професії» Списку 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162». Підставою для видачі зазначеної довідки стали накази: про прийом № 82-ок від 06.08.1985, про встановлення окладів і тарифних ставок № 46-ок від 15.05.1987 р., про присвоєння категорії № 100-к від 16.09.1989 р., про переведення № 2-к від 01.07.1998 р., особова картка форми Т-2, відомості про нарахування зарплати за 1985-1992. Відповідно, із поданих заявником документів не випливає зайнятість ним повного робочого дня під час виконання робіт з джерелами апаратури УКВ, УВЧ, НВЧ випромінювань із застосуванням засобів індивідуального захисту від цих випромінювань. Отже, підстави для зарахування до пільгового стажу роботи з 05.08.1985 р. по 30.06.1998 р. відсутні.
- Як вбачається з довідки № 32-46-L100-9DSL від 12.02.2021 р., згідно наказу Технічного вузла міжміських зв'язків телебачення № 6 (ТВМЗ-6) «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 30.12.1994 р. № 97, персоналу ВРС-31 РРЦ (персоналу вузлової радіорелейної станції радіорелейного цеху) не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Відділом контрольно-перевірочної роботи № 1 Управління контрольно-перевірочної роботи була проведена позапланова перевірка достовірності відомостей, відображених в довідці про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 7-46L100-9 від 14.01.2021 за періоди роботи з 05.08.1985 по 30.06.1998 в ПАТ «Укртелеком» Львівська філія. Відділом було складено акт № 55/1с від 03.03.2021 р., в якому зазначено, що при проведенні перевірки були використані наступні документи: наказ про прийняття на роботу, наказ про встановлення окладів, накази про присвоєння категорії, наказ про переведення, особова картка П-2, особові рахунки про нарахування заробітної плати за 1985-1998 роки. Інших документів для перевірки не надано. Відповідно до наказів по організації та особових рахунків нарахування заробітної плати ОСОБА_1 працював: інженером НВЧ по радіорелейному цеху, магістральним інженером радіорелейного цеху, інженером РРЦ 2 та 1 категорії. Згідно записів в особовій картці форми Т-2 та журналів розпоряджень на щорічні відпустки ОСОБА_1 перебував щорічно у відпустці. Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за періоди, що перевірялися нараховувалася заробітна плата відповідно до займаних посад та здійснювалася доплата за шкідливі умови праці. Отже, згідно акту перевірки та поданих заявником документів зайнятість повного робочого дня для настроювання апаратури НВЧ в робочому часі, застосування засобів індивідуального захисту від джерел випромінювання не підтверджується (…)».
Саме з наведених вище мотивів відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 05 серпня 1985 року по 30 червня 1998 року, у зв'язку з чим відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку такому висновку відповідача суд враховує наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктами 4, 4.1 Порядку № 383 передбачено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 442-92-п (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова 442-92-п набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Суд відзначає, що у період роботи позивача з 05 серпня 1985 року по 30 червня 1998 року були чинними такі Списки:
- Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року. Розділом ХХХІІ «Загальні професії» цього Списку були передбачені «робітники та інженерно-технічні працівники, зайняті на установках УКВ і УВЧ та на роботах із застосуванням УКВ і УВЧ»;
- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року. Розділом ХХХІІІ «Загальні професії» цього Списку були передбачені «робітники і спеціалісти постійно зайняті на роботах з джерелами УКВ, УВЧ, НВЧ випромінювань, виконання яких потребує обов'язкового застосування засобів індивідуального захисту від цих випромінювань»;
- Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року. Розділом ХХХІІІ «Загальні професії» цього Списку були передбачені «робітники і спеціалісти, постійно зайняті на роботах з джерелами УКВ, УВЧ, СВЧ випромінювань, виконання яких потребує обов'язкового застосування засобів індивідуального захисту від цих випромінювань».
Пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. При цьому пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Як слідує з матеріалів справи, при зверненні із заявою за призначенням пенсії позивач надав відповідачу, зокрема, такі документи:
- трудову книжку від 05 серпня 1985 року відповідно до записів у якій позивач у період з 05 серпня 1985 року (наказ № 82-ок від 06 серпня 1985 року) по 30 червня 1998 року (наказ № 2-к від 01 липня 1998 року) працював інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ, магістральним інженером радіорелейного цеху ІІ і І категорії в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6), а саме: 05 серпня 1985 року позивач прийнятий інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ (наказ № 82-ок від 06 серпня 1985 року); 15 травня 1987 року позивач переведений магістральним інженером радіорелейного цеху (наказ № 46-оп від 15 травня 1987 року); 01 вересня 1989 року позивачу присвоєна кваліфікація інженера ІІ категорії радіорелейного цеху (наказ № 100-п від 16 вересня 1989 року); 01 травня 1993 року позивачу встановлена перша категорія інженера радіорелейного цеху (наказ № 27 від 28 травня 1993 року); 01 липня 1998 року позивач переведений на посаду інженера першої категорії радіорелейного цеху м. Броди, з доплатою за шкідливі умови праці в розмірі 8% посадового окладу (наказ № 2-п від 01 липня 1998 року);
- довідку № 7-46L100-9 від 14 січня 2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану Львівською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», згідно з якою ОСОБА_1 працював повний робочий день в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6) і за період з 05 серпня 1985 року по 30 червня 1998 року виконував роботи з джерелами НВЧ випромінювань, виконання яких потребує обов'язкового застосування засобів індивідуального захисту від цих випромінювань за професією «робітники і спеціалісти, постійно зайняті на роботах з джерелами УКВ, УВЧ, СВЧ випромінювань, виконання яких потребує обов'язкового застосування засобів індивідуального захисту від цих випромінювань», що передбачена Списком № 2, розділ ХХХІІІ, підрозділ «Загальні професії», код КП 23200000-1753г, підстава - постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року. Згідно цієї ж довідки пільговий стаж роботи позивача за період з 05 серпня 1985 року по 20 серпня 1992 року становить сім років 0 місяців 15 днів. Відповідно до додаткових відомостей у зазначений в довідці період підприємство працювало в постійному режимі. Характер та умови праці докорінно не змінювалися.
Крім того, суд також враховує, що зі змісту довідки № 32-46-L100-9DSL від 12 лютого 2021 року, виданій ОСОБА_1 , слідує, що згідно наказу Технічного вузла міжміських зв'язків телебачення № 6 (ТВМЗ-6) «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 30.12.1994 р. № 97, персоналу ВРС-31 РРЦ (персоналу вузлової радіорелейної станції радіорелейного цеху) не підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.
На підставі наведеного, суд доходить висновку про те, що наявні у матеріалах справи та надані при зверненні із заявою за призначенням пенсії відповідачу копія трудової книжки позивача з оформленими належним чином записами про займану посаду та виконувану на цій посаді роботу, а також довідка № 7-46L100-9 від 14 січня 2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана Львівською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства підтверджують спеціальний трудовий стаж позивача за період роботи з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року.
Натомість, викладений в оскаржуваному рішенні відповідача висновок про те, що із поданих заявником документів не випливає зайнятість ним повного робочого дня під час виконання робіт з джерелами апаратури УКВ, УВЧ, НВЧ випромінювань із застосуванням засобів індивідуального захисту від цих випромінювань, а також що згідно акту перевірки та поданих заявником документів зайнятість повного робочого дня для настроювання апаратури НВЧ в робочому часі, застосування засобів індивідуального захисту від джерел випромінювання не підтверджується, суперечить пункту 10 Порядку № 383, позаяк позивач для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за період з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року надав відповідачу передбачені цим пунктом необхідні документи, а саме: трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог абзацу другого пункту 20 Порядку № 637 в уточнюючій довідці підприємства мають бути вказані, зокрема, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Так, у довідці № 7-46L100-9 від 14 січня 2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданій Львівською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», підставою для її видачі зазначено наступні накази: про прийом № 82-ок від 06 серпня 1985 року, про встановлення окладів і тарифних ставок № 46-ок від 15 травня 1987 року, про присвоєння категорії № 100-к від 16 вересня 1989 року, про переведення № 2-к від 01 липня 1998 року, особова картка форми Т-2, відомості про нарахування зарплати за 1985-1992 роки.
У той же час, відповідач не надав суду жодних аргументів, а також доказів на їх підтвердження про те, що вказані первинні документи, на підставі яких уточнююча довідка видана, є неналежними, а зазначені у них відомості, недостовірними.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що висновок відповідача, викладений в оскаржуваному рішенні, про те, що період роботи позивача з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року не підлягає зарахуванню до стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, який дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, є помилковим, а тому зазначений вище період має бути зарахований позивачу до пільгового стажу.
Оскаржуваному рішенню відповідача в частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 30 червня 1998 року суд правової оцінки не надає, оскільки зазначений період згідно заявлених позовних вимог не є спірним, а суд відповідно до вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У той же час, оскільки відповідач безпідставно не зарахував позивачу до пільгового стажу період його роботи з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року та оскаржуваним рішенням відмовив йому у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірне рішення відповідача № 134750004515 від 29 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відповідає критеріям, які визначені у пунктах першому, третьому, п'ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України.
Тому позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 04 лютого 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоди з 05 серпня 1985 року по 22 серпня 1992 року суд зазначає таке.
У процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до пільгового стажу період його роботи з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ, магістральним інженером радіорелейного цеху ІІ і І категорії в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6).
З цих підстав суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача № 134750004515 від 29 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період його роботи з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ, магістральним інженером радіорелейного цеху ІІ і І категорії в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6) до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також суд зазначає, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, положеннями Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
На виконання вказаних норм Закону № 1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Оскільки у рішенні № 134750004515 від 29 березня 2021 року відповідач безпідставно не зарахував позивачу до пільгового стажу період його роботи з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ, магістральним інженером радіорелейного цеху ІІ і І категорії в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6), то суд уважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 134750004515 від 29 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв'язку з наведеним цю позовну вимогу належить задоволити частково.
Стосовно позовної вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч грн.) суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно частинами першою, другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди зазначає, що зазнав збоку відповідача повторного порушення своїх прав, крім того тривалими негативними діями посадові особи відповідача вказують, що Держава Україна не є соціальною та правовою, відсутній принцип верховенства права, що принижує позивача, його честь, гідність, емоційно виснажує. Також тривала протиправна бездіяльність органу державної влади викликала у позивача психічне перенапруження у зв'язку з очікуванням рішення та змусила звернутися за професійною правничою (правовою) допомогою.
З цього приводу суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи, позивач лише один раз, а саме 17 лютого 2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду поданої заяви відповідач своїм рішенням від 29 березня 2021 року відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Саме вказане рішення є предметом оскарження у цій справі.
Тому наведена обставина не може свідчити про те, що позивач зазнав збоку відповідача повторного порушення своїх прав.
Крім того, доводи позивача про те, що тривала протиправна бездіяльність органу державної влади викликала у позивача психічне перенапруження у зв'язку з очікуванням рішення та змусила звернутися за професійною правничою (правовою) допомогою є безпідставними, оскільки прийняття рішення суб'єктом владних повноважень через сорок днів після звернення особи до нього з відповідною заявою не може вказувати на тривалу бездіяльність.
Суд відзначає, що у цій справі позивач не вказує на будь-які приниження з боку органу державної влади або його посадових осіб та негативні наслідки, яких він зазнав через отриману відмову відповідача. Також позивач не надає жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діяннями (рішенням) відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідача.
Суд звертає увагу на те, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність), рішення спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі №580/1617/19, яку суд враховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжних доручень № 138 від 26 квітня 2021 року та № 143 від 07 травня 2021 року позивач за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1816,00 грн., відтак, враховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 605,33 грн. сплаченого судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує таке.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач не додав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстави для їх розподілу наразі відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 134750004515 від 29 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 05 серпня 1985 року по 21 серпня 1992 року інженером НВЧ по радіорелейному цеху по обслуговуванню генераторів НВЧ, магістральним інженером радіорелейного цеху ІІ і І категорії в Технічному вузлі союзних магістральних зв'язків і телебачення № 6 (ТУСМ-6) до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення № 134750004515 від 29 березня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 605,33 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 15 вересня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.