справа № 380/15419/21
з питань вжиття заходів забезпечення позову
15 вересня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Винник В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2167-58У від 11.02.2021 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просить прийняти ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-2167-58У в сумі 37788,74 грн., яка примусово виконується Золочівським відділом ДВС у Золочівському районі у Львівські області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів).
В обґрунтування заяви зазначає, що спірну вимогу він не отримував, однак 06.09.2021 за місцем його роботи надійшла постанова Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (Львів) від 01.09.2021 ВП 66617037 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що Золочівським відділом ДВС у Золочівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (Львів) здійснюється примусове виконання вимоги №Ф-2167-58У про стягнення з нього 37788,74 грн. боргу, яка видана ГУ ДПС у Львівській області. Вважає, що ознаки протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-2167-58У та порушення його прав та інтересів є очевидними, так як оскаржувана вимога включає суму 26539,26 грн., щодо якої відбулись судові рішення у справах №1.380.2019.003164 та 380/908/20 та були скасовані попередні вимоги. Вказує, що є необхідність у вжиття заходів забезпечення позову, так як невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так як на момент ухвалення рішення сума боргу може бути стягнута за виконавчим документом, що оспорюється.
Згідно з приписами ч. 1-3 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
В судове засідання сторони не з'явились.
Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується такими нормами права:
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
11.02.2021 року ГУ ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) N Ф-2167-58У, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 37 788,74 грн.
Постановою державного виконавця Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (Львів) від 01.09.2021 ВП №66617037 при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2167-58У виданої 11.02.2021 Головним управлінням ДПС у Львівській області звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Статтею 35 частиною 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1,4,6,8,11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.20003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Суд зазначає, що у даному випадку зупинення стягнення на підставі вимоги ГУ ДПС в Львівській області про сплату боргу (недоїмки) N Ф-2167-58У від 11.02.2021 року не скасовує її, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що за наявності відкритого виконавчого провадження належним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення стягнення за виконавчим документом - вимогою Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-2167-58У від 11.02.2021, так заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Оскільки вимога про сплату боргу №Ф-2167-58У від 11.02.2021, є предметом оскарження у справі № 380/15419/21 та є виконавчим документом, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження, вказане дійсно впливає на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування саме такого заходу забезпечення позову відповідає меті ефективного захисту інтересів особи до набрання законної сили судовим рішенням у справі, а також вимогам співмірності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №440/4294/20.
Суд звертає увагу на положення статті 156 КАС України, відповідно до якої ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову, з огляду на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд -
Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2167-58У від 11.02.2021, - до набрання судовим рішенням в справі N 380/15419/21 законної сили.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна