Справа№380/8100/21
15 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України із вимогами:
-визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позов аргументовано тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (далі - ОВС) на посаді помічника дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Городоцького районного відділу ГУМВС України у Львівській області. Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги. Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи позивача до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги, однак Міністерством внутрішніх справ України документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на доопрацювання.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі № 380/2977/20, яке набрало законної сили 11.11.2020 року, МВС України 30.06.2020 затверджено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням третьої групи інвалідності.
Ухвалою судді від 25.05.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
22.07.2021 на адресу суду за вх.№52644 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Міністерство внутрішніх справ України відмовило у затвердженні висновку у зв'язку з неналежним оформленням медичних документів. Відмова МВС України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є законною та обґрунтованою.
Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України було встановлено, що медико-соціальну експертну комісію проведено з порушенням пункту 10, 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС.
При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучались. Оскільки надіслані матеріли про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не відповідали положенням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» - МВС України було прийняте рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1
03.08.2021 за вх. №56277 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позовні вимоги вважає обґрунтованими та просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Ухвалою від 13.08.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши зібрані в справі докази, об'єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (далі - ОВС) на посаді помічника дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Городоцького районного відділу ГУМВС України у Львівській області. Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги. Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи позивача до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги, однак Міністерством внутрішніх справ України документи щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на адресу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на доопрацювання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020, визнано протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ Україну, викладене у листі від 07.02.2020 № 4388/15-2020, в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 . Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності.
На виконання доручення державного секретаря МВС України розглянуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, надісланні на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №380/2977/20.
За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушеннями.
Ураховуючи викладене, прийнято рішення про відмову та затверджено відповідний висновок.
Зміст спірних правовідносин полягає у протиправному висновку, який порушує право позивача на призначення одноразової грошової допомоги.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Однак тим же ж п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Статтею 23 Закону України «Про міліцію» встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Пункт 8.9 Порядку № 850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС у місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, Порядком № 850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.
За змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ.
Тобто, аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ, а обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №380/2977/20. документи ОСОБА_1 розглянуто та 30.11.2020 затверджено висновок про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до вказаного висновку ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, що унеможливлює прийняття Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги заявнику, представлення ОСОБА_1 працівником ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не здійснювалось. Поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався.
Пунктом 14 Порядку № 850 визначено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Оцінюючи лист в частині того, що під час проведення медико соціальної експертизи представлення ОСОБА_1 , працівником ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не здійснювалось, суд зауважує таке. Відповідно до п.16 Положення, визначено, що Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.
З вищенаведеного судом встановлено, що саме Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, а не працівник ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» як це зазначено відповідачем у листі №741/15-2021 від 11.01.2021.
Більше того відповідач таке твердження не обґрунтовує та не підтверджує жодним чином.
Суд звертає увагу, що п. 14 Порядку 850 визначено перелік випадків, у яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, таких підстав у оскарженому рішенні не зазначено, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування висновку від 30.11.2020 року за результатами розгляду висновку ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВС України у Львівській області та відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Окрім того, аргумент відповідача з приводу проведення комісії із порушенням закону оцінювався Восьмим апеляційним адміністративним судом при розгляді судової справи 380/2977/20.3окрема зазначено, що порядок проведення комісії та встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності відповідачем у судовому порядку не оскаржувалось. Доказів оскарження відповідачем порядку проведення комісії та встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності суду не надано.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд приходить до переконання, що наявні всі підстави для задоволення адміністративного позову, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності;
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України. (місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Богомольця, 10 код ЄДРПОУ: 00032684) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сасевич О.М.