справа № 1.380.2019.000833
14 вересня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки Товариства з обмеженою відповідальністю «МС «Імперіал» про визнання протиправними дій -
ОСОБА_1 (далі - позивачка. ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ України), у якій просить визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області щодо внесення у постанову № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відомостей про набрання нею законної сили 07.05.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» та що посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області винесено постанову № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 1440000,00 грн. Постановою від 07.04.2017 Залізничний ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області відкрив виконавче провадження № 53729511 з виконання постанови Департаменту ДАБІ у Львівській області № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.20017 у справі № 813/1495/17 (набрала законної сили 11.08.2017) встановлено протиправність вчинення Залізничним ВДВС виконавчих дій щодо виконання постанови від 16.01.2017 № 1п/1пз/1013-6/201-17. Після оскарження постанови № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 Департамент ДАБІ у Львівській області вніс в інший примірник постанови № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 дані про набрання таким документом законної сили 07.05.2018 та направив його у Галицький ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області. Таким чином, склалась ситуація, за якої за фактом однієї перевірки проведеної 02.11.2016 у розпорядженні Департаменту ДАБІ у Львівській області наявні два виконавчі документи, а саме: Постанова № 1п/1пз/1013-6/201-17 про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.01.2017 (із датою набрання законної сили 01.02.2017) та Постанова № 1п/1пз/1013-6/201-17 про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.01.2017 (із датою набрання законної сили 07.05.2018). Позивачка вважає такі дії Департаменту ДАБІ у Львівській області неправомірними та такими, що створюють імовірність подвійного стягнення з ТзОВ «МС Імперіал», засновником якого є позивачка, штрафу за нібито вчинення одного і того ж порушення, що зафіксовано актом № 1686/16 від 02.11.2016.
Ухвалою від 26.02.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.04.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 1.380.2019.001360.
Ухвалою суду від 22.04.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 07.07.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду рішення суду в адміністративній справі № 1.380.2019.001360 (за апеляційною скаргою ТзОВ «МС Імперіал»).
Ухвалою суду від 15.10.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 22.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» (далі - ТзОВ «МС Імперіал»).
Ухвалою суду від 09.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9474 від 21.03.2019), у якому проти заявлених позовних вимог заперечив. В обґрунтування зазначив, що постанова про накладення штрафу від 16.01.2017 не породжує для позивача жодних прав та обов'язків, оскільки є актом індивідуальної дії і стосується прав та інтересів визначених у ньому осіб - ТзОВ «МС Імперіал». Що стосується зауваження позивача, що остання є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал», вказав, що позивачка не може мати жодного відношення до подій, які стосувались Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» до 06.06.2018 - дати вступу позивачки до ТзОВ «МС Імперіал» як учасника.
Третя особа - ТзОВ «МС Імперіал», надіслала суду пояснення (вх. № 10247 від 16.02.2021), у якому вказала, що ОСОБА_1 дійсно є одним із учасників (засновників) ТзОВ «МС Імперіал» і уповноважена здійснювати управління та прямий вирішальний вплив на діяльність товариства як засновник.
У судове засідання 14.09.2021 учасники справи, належним чином повідомлені, не прибули.
Представниця позивачки надіслала на електронну адресу суду клопотання (вх. № 9709ел від 14.09.2021) про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у судовому засіданні в господарському суді Львівської області, письмових доказів про участь не надала.
Відповідач у судове засідання повноважного представника не скерував, повідомлений про судове засідання належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ШКІ 7901829562068, причини неявки не повідомив.
Третя особа повноважного представника в судове засідання не скерувала, повідомлена про час, дату та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ШКІ 7901829562084.
Суд розглянув клопотання представниці позивача, дослідив матеріали справи та зазначає таке.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виключний перелік підстав, за наявності хоча б однієї із яких у суду виникає обов'язок відкладення розгляду справи в межах встановленого КАС України строку, наведено у ч. 2 ст. 205 КАС України. До таких належать:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
У той же час п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
З аналізу зазначених норм слідує, що у разі неявки у судове засідання позивача (його представника), належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, обов'язок суду відкласти розгляд справи виникає лише у разі, якщо: така неявка є першою; позивач повідомив причини неявки та такі визнано судом поважними.
Суд, ураховуючи неявку представниці позивача в судове засідання, зазначає таке.
Із матеріалів справи судом встановлено, що судовий розгляд справи було призначено на такі дати: 29.04.2021, 01.06.2021, 29.06.2021 та 14.09.2021. В жодне з цих засідань позивачка та її представниця не прибули.
Судове засідання 01.04.2021 не відбулося у зв'язку із встановленням особливого режиму роботи суду в період з 19 березня по 04 квітня 2021 року відповідно до розпорядження «Про тимчасові посилені заходи попередження розповсюдження вірусного захворювання на COVID-19 в період посилення протиепідемічних заходів у Львівському окружному адміністративному суді» № 12-р від 18.03.2021.
У судове засідання, яке відбулося 29.04.2021, представниця позивачки не прибула, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 5472ел від 29.04.2021) у зв'язку з залученням представника для надання правової допомоги при проведенні слідчих (розшукових) дій в межах кримінального провадження.
У судове засідання 01.06.2021 представниця позивачки також не прибула, повідомлена належним чином засобами електронного зв'язку, причини неявки не повідомила.
У судове засідання, яке відбулося 29.06.2021, представниця позивачки не прибула, скероване на адресу позивачки поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено: якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Ураховуючи те, що судове засідання 14.09.2021 було четвертим поспіль, у яке позивачка не прибула, до клопотання про відкладення не долучила доказів її участі в іншому судовому засіданні, суд, керуючись положенням п. 2 ч. 3 та ч. 9 ст. 205 КАС України у взаємозв'язку, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» є юридичною особою приватного права, створене для ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване за номером 39087340.
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил.
За результатами проведення перевірки Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 1686/16 від 02.11.2016, в якому встановлено порушення, а саме:
- виконання будівельних робіт на земельній ділянці, що не надана ТОВ «МС Імперіал» в користування/приватну власність;
- виконання будівельних робіт проводиться без затвердженої у встановленому порядку проектної документації ;
- виконання будівельних робіт проводиться без проведення експертизи проектної документації;
- здійснення будівельних робіт без дозволу на їх проведення.
За наслідками перевірки посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області винесено припис № 1686/16/1 від 02.11.2016 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, та припис № 1686/16/2 від 02.11.2016 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у Львівській області складено протокол про правопорушення у сфері містобудування № 1686/16 від 02.11.2016.
За результатами розгляду протоколу прийнято постанову № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ТзОВ «МС Імперіал» визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 1440000,00 грн.
З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» оскаржувало постанову № №1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 у судовому порядку та згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 813/1496/17 від 07.05.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» відхилено, а постанову відповідача визнано правомірною.
Позивачка, ОСОБА_1 , згідно з протоколом загальних зборів № 02/18 від 06.06.2018 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал».
Оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2017 у справі № 813/1496/17 у задоволенні позову ТзОВ «МС Імперіал» відмовлено, Департаментом ДАБІ у Львівській області внесено у постанову № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 дані про набрання таким документом законної сили 07.05.2018 та направлено такий документ у Галицький ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області.
Позивачка не погоджується з такими діями відповідача, тому звернулася до суду із позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд України у справі № 09/236 зазначив, що, вирішуючи спір щодо встановлення незаконності акту суб'єкта владних повноважень слід з'ясувати юридичну природу цього акта управління, визначитися щодо належності його до нормативно-правових актів чи до правових актів індивідуальної дії та навести у своєму рішенні відповідні доводи.
У рішенні у справі № 09/236 Верховний Суд України зазначив: «Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних) яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені».
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У Рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.12.2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільни".
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта), дій суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
Предметом позову у цій справі є внесення у постанову № 1п/1пз/1013-6/201-17 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.01.2017 відомостей про набрання нею законної сили 07.05.2018, яка стосується обов'язку ТзОВ «МС Імперіал» сплатити суму накладеної штрафної санкції.
Із постанови № 1п/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017 слідує, що вона стосується прав та інтересів лише визначених у ній осіб (ТзОВ «МС Імперіал»), тобто є актом індивідуальної дії. Така постанова та дії відповідача щодо її винесення та внесення в неї відомостей про набрання законної сили не породжують для позивачки жодних прав та обов'язків, а тому і не надають права на захист, оскільки позивачка згідно з протоколом № 02/18 загальних зборів та на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» від 06.06.2018 стала учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» лише 06.06.2018, тоді як постанова винесена 16.01.2017 (а.с. 19- 22), а зміни в неї щодо набрання законної сили внесено 07.05.2018.
Суд звертає увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» скористалося своїм правом на захист інтересів та оскаржував постанову № 1л/1 пз/10136/201 -17 від 16.01.2017 в судовому порядку.
Згідно з постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 813/1496/17 від 07.05.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» відхилено, а постанову відповідача про накладення штрафу у розмірі 1440000,00 грн визнано правомірною. Вказана постанова набрала законної сили.
Те саме стосується і зазначення Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області дати набрання законної сили постановою № 1п/1пз/1013-6/201-17.
Таким чином, суд доходить висновку, що права та інтереси безпосереднього суб'єкта містобудування - Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал», у тому числі і щодо судового захисту, є дотриманими у повному обсязі, а позивачка, яка увійшла до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал» тільки 06.06.2018, не має та не може мати жодного відношення до подій, які відбувалися раніше.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).
При цьому суд зазначає, що законодавчі обмеження щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
Наведена вище позиція повністю узгоджується з обов'язковою для врахування відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву обґрунтовано правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо внесення відомостей про набрання законної сили постанови № 1п/1пз/1013-6/201-17 виходячи з того, що така оскаржувалася в судовому порядку і з моменту набрання чинності останнім судовим рішенням (постановою Львівського апеляційного адміністративного від 07.05.2018) набрала чинності 07.05.2018.
Крім цього, суд вважає, що позивача не є учасником (суб'єктом) правовідносин, передбачених в постанові № 1л/1пз/1013-6/201-17 від 16.01.2017, як акта індивідуальної дії, така постанова та дії відповідача щодо її винесення та внесення у неї відомостей про набрання законної сили не породжують для позивачки жодних прав та обов'язків, а, отже, і жодним чином права позивачки не порушені.
Із оскаржуваної постанови слідує, що право позивачки - фізичної особи, жодним чином остання не порушує, оскільки винесена щодо юридичної особи - ТзОВ «МС Імперіал», і це не перешкоджає ОСОБА_1 здійснювати владні управлінські функції як учаснику товариства.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ураховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 205, 241-246, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133 м. Київ бульвар Лесі Українки 26; код за ЄДРПОУ 37471912), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки Товариства з обмеженою відповідальністю «МС «Імперіал» (79005 м. Львів проспект Тараса Шевченка 7; код за ЄДРПОУ 39087340) про визнання протиправними дій відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур