про передачу справи до іншого адміністративного суду
13 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4824/21
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви Військового інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (вул. Полтавський Шлях, 192, м. Харків, 61098; код в ЄДРПОУ 07905262) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Москалівська, 58, м. Харків, 61052) про визнання протиправними та скасування постанов, -
Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ВП № 66057338) від 13.07.2021 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, перевіряючи на виконання положень частини 1 статті 171 КАС України даний позов, судом встановлено, що предметом спору є виключно постанова державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.06.2021 про накладення штрафу відкритого з виконання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом у справі №460/4351/20.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1);
- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (пункт 5).
Згідно з частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.11.2019 у справі №733/889/17 (№14-578цс19), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить на користь висновку, що справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, предметно підсудні окружним адміністративним судам. При цьому, територіальна підсудність таких справ визначається відповідно до статті 25 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Враховуючи вищеописане, суд дійшов висновку, що норма статті 25 КАС України (територіальна підсудність) є спеціальною нормою процесуального закону, а відтак у спорах щодо визначення територіальної підсудності адміністративних справ, застосуванню підлягає саме спеціальна норма КАС України.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд встановив, що позивач, Військовий інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», зареєстрований за адресою: вул. Полтавський Шлях, 192, м. Харків, 61098.
У свою чергу, відповідач, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зареєстрований за адресою: вул. Москалівська, 58, м. Харків, 61052.
Згідно з Додатком №1 до Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 "Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі" на територію м. Харків поширюються повноваження Харківського окружного адміністративного суду.
Відтак, дана адміністративна справа підсудна Харківському окружному адміністративному суду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною першою статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7); позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (п.8).
У даному випадку позивач, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону, виступає в якості юридичної особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, та який пред'явлено до суб'єкта владних повноважень - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Тобто, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, у випадку порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності це може бути підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
При цьому суддя не вирішує питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки такий висновок має зробити той суд, який буде розглядати справу по суті.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність передачі адміністративної справи №340/4824/21 на розгляд Харківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до частини 8 статті 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Керуючись статтями 25, 29, 243, 256, 294 КАС України, суддя, -
Адміністративну справу №4340/4824/21 за позовом Військового інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов передати Харківському окружному адміністративному суду.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук