про відмову в забезпеченні доказів
16 вересня 2021 року ЗД/320/1/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, третя особи: Комунальне підприємство Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Добробут", Шпитківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про забезпечення доказів подану до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення доказів яка подана до подання позовної заяви, у якій заявник просить в порядку забезпечення доказів:
- витребувати з Києво-Святошинського районного відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області інформацію, в тому числі дані поквартирних карток, копії документів поквартирних карток, в тому числі заяв на підставі яких було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 ;
- витребувати з Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області інформацію, в тому числі дані поквартирних карток, копії документів поквартирних карток, в тому числі заяв на підставі яких було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 ;
- витребувати з Комунального підприємства Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Добробут" інформацію, в тому числі дані поквартирних карток, копії документів поквартирних карток, в тому числі заяв на підставі яких було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи вказану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що має намір подати до суду позов для захисту своїх прав та інтересів у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України, тому їй необхідно довести факт порушення її прав та інтересів на підставі доказів, яких вона не має, а також без таких доказів вона не має можливості правильно сформулювати позовні вимоги.
Так, заявник повідомив про те, що в неї є достатні підстави вважати, що реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 відбулась з порушенням норм чинного на той час законодавства.
Заявник також зазначила, що оскільки Києво-Святошинський районний відділ Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області та Комунальне підприємство Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Добробут", а також Шпитківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не надала відповіді на адвокатські запити її адвоката, то це є достатньою підставою вважати, що згодом подання цих доказів стане неможливим та утрудненим.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 07.04.2021 дану заяву передано до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 призначено судове засідання по розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, подану до подання позовної заяви на 16.09.2021.
У судове засідання, призначене на 16.09.2021, сторони не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Зважаючи на те, що в силу вимог частини 3 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України неявка заявника не перешкоджає розгляду поданої ним заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаної заяви про забезпечення доказів на підставі наявних матеріалів в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву, дослідивши додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Порядок забезпечення доказів в адміністративному процесі регулюється приписами статей 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Статтею 115 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу адміністративного судочинства України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, інститут забезпечення доказів в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
Таким чином, суд за заявою учасника справи має забезпечити докази, зокрема шляхом їх витребуванням та оглядом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18.
Суд констатує, що подана ОСОБА_1 заява про забезпечення доказів не містить жодних доказів, а у суду відсутні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 2 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Стаття 80 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.
Таким чином процедура витребування доказів не є тотожною процедурі забезпечення доказів, що не було враховано позивачем при зазначенні у заяві про неможливість самостійного отримання доказів, про забезпечення яких він просить у заяві.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Керуючись 114, 115, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, - відмовити.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд
Суддя Василенко Г.Ю.