вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
13.09.2021 р. Справа № 917/1067/21
Після виходу судді Погрібної С.В. з відпустки, у складі судду Погрібної С.В., секретар судового засіданні Мирна-Касян Ю.Л., розглянувши справу № 917/1067/21
За позовною заявою Акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Соборності, 33, м. Полтава, 36000
до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації, пр-т Полтавський, 42, м. Кременчук, Полтавська область, 39627
про стягнення 4 485,86 грн.
Без виклику учасників справи
Встановив :
Обставини справи: Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації про стягнення 4 485,86 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом 2020 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 р. даний позов був переданий на розгляд судді Погрібній С.В.
Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду позовної заяви та доданих до неї матеріалів, вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали (ч.4 ст.176 ГПК України).
Суд ухвалою від 07.07.2021 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1067/21 21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надав відповідачу строк до 20.07.2021 р. для звернення до суду з заявою про заперечення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Позивач та відповідач були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.
Пунктом 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 19 ст. 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 4 ч. З ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» для категорій осіб, визначених цими законами, встановлено пільги з оплати за послуги зв'язку.
Протягом 2020 року Полтавською філією ПАТ «Укртелеком» надано телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах населенню Кременчуцького району, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право пільги та на яких поширювались дія вищевказаних законів.
За даними позивача понесені ним витрати внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах, становили 5 901,40 грн. Вказані витрати Управлінням соціального захисту населення Кременчуцької районної держав адміністрації Позивачу не були відшкодовані в повному обсязі.
Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг, визначено безпосередньо у законах, зокрема: в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; Законі України «Про жертви нацистських переслідувань»; Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; Законі України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів та органів місцевого самоврядування відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Статтями 82 та 83 Бюджетного кодексу України встановлено наступне:
Стаття 82. Види видатків бюджетів 1. Видатки бюджетів поділяються на:
1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;
3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.
Стаття 83. Джерела здійснення видатків бюджетів
1. Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Частиною другою статті 84 Бюджетного кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу.
Пунктом 204 частини першої ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Частиною другою статті 85 Бюджетного кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89- 91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Таким чином, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
Відповідно до частини третьої ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами.
Частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України передбачає, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Законом України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, зокрема, таке:
у статті 2 : Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративної територіальної одиниці забезпечують, зокрема, виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку;
у статті 5 : Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначаю структуру місцевих державних адміністрацій.
Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території Кременчуцького району Полтавської області протягом 2020 року здійснювало Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації.
Згідно із наказом Міністерства соціальної політики України від 04.11.2016 № 1296 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій» (який був чинний момент виникнення та існування спірних правовідносин), основними завданнями місцевого структурного підрозділу соціального захисту населення у межах реалізації державної соціальної політики на відповідній території у сфері соціального захисту населення, є, зокрема, призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічне побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв'язку (підпункт 4 пункту 4.4. Методичних рекомендацій), а також, те, що саме місцевий підрозділ соціального захисту населення проводить розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян (підпункт 27 пункту 4.5. Методичних рекомендацій).
Відповідно до п. 3 Положення "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 21 року №117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та виплати.
Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації є єдиним органом соціального захисту населення на території Кременчуцькі району Полтавської області. Тобто, головним розпорядником коштів місцевого бюджету здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, проживають у Кременчуцькому районі, є Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації (далі - Управління /Відповідач).
Враховуючи вищевикладене з метою виконання п. 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, та аналогічно до п. 10 вказаного Положення, який діяв до 01.10.2019 року, (так як іншого порядку на час виникнення і існування спірних правовідносин чинним законодавством не було встановлено). Позивач подавав Відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг зв'язку, наданих пільговикам, протягом 2020 року.
А саме : щомісяця протягом 2020 року поіменні списки абонентів, надсилались Позивачем на електронну адресу Відповідача: kremenupszn_15@і.uа та в письмовому вигляді разом з Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг - на поштову адресу Відповідача (копії в матеріалах справи, а.с. 11-66).
Частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Зважаючи на те, що Відповідач не здійснював розрахунок з Позивачем по вищевказаних витратах, Позивач з власної ініціативи з метою підтвердження розміру наданих послуг на пільгових умовах та суми заборгованості щомісяця протягом 2020 року складав акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" та направляв для підписання Відповідачу в двох екземплярах.
Згідно п. 3, 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, систематизація інформації з реєстру та забезпечення її використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати є обов'язком структурних підрозділів з питань соціального захисту населення. Вони вправі отримувати дані від надавачів послуг та надавати їм інформацію, що міститься в реєстрі.
Отже, звіряння інформації, одержаної від надавача послуг є обов'язком Відповідача в силу того, що на нього покладено обов'язок розрахунку розміру пільг та їх надання.
Відповідачем підписані акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги форми « 3-пільга» за спірний період, позивачу не повернув. Проте, доказів того, що зазначені у актах звірки розрахунків суми не відповідають фактично наданим послугам Відповідач Позивачу не надавав. Також звернень Відповідача до Позивача з питання неотримання списків пільговиків за спірний період не було.
Позивач наголошує, враховуючи те, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населенню Кременчуцького району Полтавської області є Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених Полтавською філією ПАТ «Укртелеком» внаслідок надання населенню Кременчуцького району Полтавської області послуг зв'язку на пільгових умовах, повинно здійснювати Управління.
В порушення вищезазначених вимог нормативно-правових актів, витрати, понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах протягом 2020 року Відповідачем не відшкодовані в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4 485,86 грн.
За таких обставин, АТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії АТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації про стягнення 4 485,86 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2020 рік.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України : Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. № 3551-XII; Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР; Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII; Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та Про прокуратуру від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ.
В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
Факт надання позивачем пільговій категорії населення Кременчуцького району та наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 4 485,86 грн. не спростована відповідачем.
Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Тому неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення Відповідача від відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення Кременчуцького району, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
На підставі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Втручання держави в господарську діяльність суб'єктів господарювання не у спосіб та не на підставі Конституції та законів України заборонений законом. Тому, державні соціальні програми, що запроваджуються чинним законодавством України не можуть бути реалізовані за рахунок суб'єктів господарювання.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20- рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 17.04.18р. у справі № 906/621/17, від 07.05.18р. у справі 921/442/17-г/7, від 04.06.2018р. у справі № 905/2074/17, від 24.07.2018 р. у справі № 907/609/17.
Виходячи зі змісту чинного законодавства, чіткого терміну виконання зобов'язання по відшкодуванню Відповідачем Позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення не встановлено.
Разом з тим, частиною другою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
24.02.2021 року на адресу Відповідача була направлена Позивачем рекомендованим листом вимога № 03-34 від 23.02.2021 року про сплату заборгованості (докази направлення наявні у матеріалах справи, а.с. 69-70). Заборгованість Відповідачем не сплачена.
Отже, Відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з Позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, протягом 2020 року на загальну суму 4 485,86 грн., а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2020 році не є підставами для звільнення Відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4 485,86 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню.
Згідно із ч.ч. 2 та 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 485,86 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації (пр-т Полтавський, 42, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 03195292) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» (рахунок IBAN № НОМЕР_1 в AT "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, Код ЄДРПОУ 21560766, ІПН 215607626656, отримувач: АТ «Укртелеком») 4 485,86 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуги зв'язку) на пільгових умовах протягом 2020 р. та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 15.09.2021р., після вихода судді з відпустки.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя Погрібна С.В.