вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
13.09.2021 р. Справа № 917/988/21
Після виходу з відпустки судді Погрібної С.В., у складі судду суддя Погрібна С.В., секретар судового засіданні Мирна-Касян Ю.Л., розглянувши справу № 917/988/21
За позовною заявою Полтавського обласного Центру зайнятості, вул. Сінна, 45, м. Полтава, 36039, ЄДРПОУ 03491234, в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості, вул. Небесної Сотні, 91, м. Полтава, 36022, ЄДРПОУ 41464314
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 29 971,41 грн..
Без виклику учасників справи
Встановив :
Полтавський обласний Центр зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення матеріальної шкоди (збитків) в розмірі 29 971,41 грн. (допомоги по безробіттю, отриманої гр. ОСОБА_1 за період з 04.08.2020 р. по 17.11.2020 р. внаслідок неправомірного рішення відповідача).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 р. даний позов був переданий на розгляд судді Погрібній С.В.
Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду позову та доданих матеріалів, вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали (ч.4 ст.176 ГПК України).
Ухвалою суду від 06.07.2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/988/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надав відповідачу строк п'ять днів, після отримання ухвали для звернення до суду з заявою про заперечення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Позивач та відповідач були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 06.07.2021р., яка направлялась третій особі - ОСОБА_1 за адресою, наявною в матеріалах справи, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній" (а.с. 82-83).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 06.07.2021 р. вважається врученою третій особі.
Також, ухвала Господарського суду Полтавської області від 06.07.2021 р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
23.07.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. № 8151 (а.с. 85-87), відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню за мотивами, викладеними у відзиві. Зокрема, зазначає, що згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону України "Про зайнятість населення" саме на застраховану особу - ОСОБА_1 покладено обов'язок повідомлення Полтавського ОЦЗ про звернення до Головного управління ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії. Також, як вказує відповідач, на день звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії в його трудовій книжці був відсутній запис про перебування зазначеної фізичної особи на обліку в Полтавському ОЦЗ. Пенсія ОСОБА_1 призначалася згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р.. На підставі зазначеного, Головне управління Пенсійного фонду України вважає, що воно не є належним відповідачем у справі.
28.07.2021р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 8319, а.с. 100-104), в якій позивач спростовує доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
03.08.2020 р. гр. ОСОБА_1 був зареєстрований в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості (далі - Філія) як такий, що шукає роботу. 04.08.2020 р. на підставі поданої ним заяви (копія наявна у матеріалах справи) відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість», йому було надано статус безробітного (копія персональної картки № 165020080300038 наявна у матеріалах справи, а.с. 19-20).
Згідно заяви ОСОБА_1 відповідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було призначено виплату допомоги по безробіттю з 04.08.2020 р.
21.01.2021 р. ОСОБА_1 надав спеціалісту Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. у справі № 440/4276/20 (яке набрало законної сили 18.11.2020 р.) (копія рішення наявна у матеріалах справи), яким було вирішено:
- позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 09.06.2020 р. №751 про відмову гр. ОСОБА_1 , в признане дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пун 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійного страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 04.06.2020 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пільгової пенсії за віком, періодів роботи на посадах: - вишкомонтажника ПАТ Бурова компанія "Букрос" у період з 11.08.1993 по 29.11.1998 виробника робіт вишкобудування ПАТ Бурова компанія "Букрос" у період з 30.11.1998 по 20.07.1999 та з 27.04.2001 по 03.05.2002; - помічника бурового майстра ДП "Укрбурсервіс" ТОВ НВП "Імпульс - С", ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс", з 13.07.2006 по 31.12.2013.
У вказаному рішенні суд зазначив наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (стаття 12 згаданого Закону).
Аналізуючи вищенаведені нормативно-правові акти, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можна зробити висновок, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р.
Згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, до робіт, що надають право на пільгову пенсію за Списком №2, відносилися роботи на посадах згідно розділу XII "Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю", підрозділів 1а, 16 "Буріння", позиції ”2130100а-11587 Вишкомонтажник" та "21301006-24444 Виробник робіт вишкобудування".
У даному випадку пільговий стаж роботи позивача за списком №2 на посадах вишкомонтажника у період з 11.08.1993 по 29.11.1998 та виробника робіт вишкобудування у період з 30.11.1998 по 20.07.1999 та з 27.04.2001 по 03.05.2002 становить 06 років 11 місяців 15 днів, що підтверджується довідкою від 19.05.2020 №02-44/882, виданою ПАТ Бурова компанія "Букрос", а також фактично визнається пенсійним органом у спірному рішенні.
Судом було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , 04.06.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначені пенсії за віком на пільгових умовах.
До вказаної заяви гр. ОСОБА_1 , зокрема, надав наступні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній:
- від 19.05.2020 №02-44/882 про періоди роботи з 11.08.1993 по 20.07.1999 та з 27.04.2011 по 03.05.2002, видану ПАТ Бурова компанія "Букрос";
- від 17.04.2020 №288 про період роботи ТОВ "Бурова компанія Укрбудсервіс".
Рішенням відділу з питань призначення пенсій Управлння застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 09.06.2020 р. №751 відмовлено гр. ОСОБА_1 , в призначені дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботі підтвердженого в установленому законодавством порядку, та відсутністю органу, що призначає пенсію, обґрунтованості видачі пільгових довідок (акту перевірки). Після дооформлення та надходження у трьохмісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, рішення буде переглянуто щодо підрахунку необхідного пільгового стажу роботи підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Вказане рішення мотивоване тим, що аналіз документів, наданих 04.06.2020 р. ОСОБА_1 , для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показує, що пільговий стаж роботи за списком №2 становить 06 років 11 місяців 15 днів згідно пільгової довідки, виданої ПАТ "Бурова компанія "Букрос". Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів ній від 17.04.2020 р. №288, видана ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" не взята до уваги, оскільки результатами атестації робочих місць б підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення помічнику бурового майстра. Відсутність відомостей про первинні документи, якими визначалася ритмічна чи неритмічна робота на підприємстві унеможливлює підтвердження періодів роботи, зазначених в довідках від 17.04.2020 та від 19.05.2020. В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право в пенсію на пільгових умовах: зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, характер виконуваної роботи; розділ підрозділ, пункт, найменування списків виробництв, робіт, професій, посад показників, затверджених Кабінетом Міністрів України або їх номери, куди включаються ці періоди роботи. Таким чином трудової книжки недостатньо для підтвердження спеціального стажу.
Не погодившись з рішенням відділу з питань призначення пенсії Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавськії області від 09.06.2020 №751, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Поряд з цим, згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, який був чинним у 2006-2013 роках, до робіт, що надають право на пільгову пенсію за Списком №2, відносилися роботи на посаді - розділу "XII. Буріння, видобування та перероблення нафти, газу та газового конденсату, перероблення вугілля та сланцю.", підрозділу "1. Буріння. 12.16" майстри бурові, їх помічники.
За змістом трудової книжки ОСОБА_1 від 16.08.1983, остання містить записи відносно ОСОБА_1 :
- 13.07.2006 про прийняття останнього в ДП "Укрбурсервіс" ТОВ НВП "Імпульс - С" на посаду помічника бурового майстра в центральну інженерно-технічну службу із шкідливими умовами праці (поз.№ 12.1б розділу XII "Буріння" списку №2);
- 04.11.2011 про перетворення ДП "Укрбурсервіс" ТОВ НВП "Імпульс - С" в ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" та продовження здійснення ОСОБА_1 трудових обов'язків на тій же посаді;
- 01.01.2014 переведення ОСОБА_1 у відділ з охорони праці ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" на посаду інженера з охорони праці.
Отже, вказані відомості трудової книжки позивача (у справі за адміністративним провадженням) фактично підтверджують те, що виконувана позивачем у період з 13.07.2006 р. по 31.12.2013 р. включно робота на посаді помічника бурового майстра в центральній інженерно-технічній службі на ДП "Укрбурсервіс" ТОВ НВП "Імпульс-С" та ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" відноситься до робіт зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За висновками суду, саме оформлені належним чином записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про займану посаду і період виконуваної роботи на ТОВ НВП "Імпульс - С", ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" є підтвердженням пільгового трудового стажу останнього на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за період з 13.07.2006 по 31.12.2013.
Відтак, ОСОБА_1 мав право на призначення пенсії за віком з 10.05.2020 р.
Таким чином, позивач зазначає, що несвоєчасне отримання призначення пенсійного забезпечення, яке гарантовано чинним законодавством привело до безпідставного здійснення виплати допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_1 .
Згідно з п.7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Наказом Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості № НТ 210122 від 22.01.2021 р. було припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного у зв'язку з досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії і пільгових умовах та відповідно абз.14 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 з 17.02.2020 р.
Під час перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості з 04.08.2020 р. по 22.01.2020 р. ОСОБА_1 була призначена та виплачена допомога по безробіттю на загальну суму 42 795,75 грн..
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг та ч. 8 п. 1 ст. 45 ЗУ "Про зайнятість населення".
Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
З огляду на зазначене, як зазначає позивач, враховуючи, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. по справі № 440/4276/20 набрало законної сили 18.11.2020 р., гр. ОСОБА_1 повинен був з'явитися до фахівця Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості на наступний день - 19.11.2020 р. та повідомити про дану обставину.
Відповідно до п.п. 18, п. 2, ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 60/62 та постанови Кабінету міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" позивачем було проведено розслідування страхового випадку, про що складено відповідний Акт № 45 від 25.01.2021 р. (а.с. 36-37). За результатом розслідування комісія дійшла до висновку, що гр. ОСОБА_1 в порушення п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", своєчасно не подав відомостей про отримання права на пенсію за віком на пільгових умовах. У відповідності до п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" стягненню з гр. ОСОБА_1 підлягають грошові кошти, виплачені йому як допомога по безробіттю в період з 18.11.2020 р. (момент набрання законної сили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. по справі № 440/4276/20) по 21.01.2021 р. (фактичне надання ОСОБА_1 даного рішення суду фахівцю Полтавської міськрайонної філії Полтавського ОЦЗ ) в сумі 12 302,33 грн. (копія довідки про дохід ОСОБА_1 за період з 18.11.2020 р. по 21.01.2021 р. наявна у матеріалах справи, а.с. 38).
26.01.2021 р. Полтавською міськрайонною філією Полтавського ОЦЗ прийнято наказ № 10 "Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 " (а.с. 39-40), з який ОСОБА_1 отримав разом з листом "Про відшкодування коштів" від 26.01.2021 р. вих. № 16/46/226-21 (а.с. 41).
Громадянин ОСОБА_1 відшкодував кошти в розмірі 12 302,33 грн. в добровільному порядку, що підтверджується копією квитанції від 29.01.2021 р. (а.с. 42).
Позивач зазначає, що кошти у розмірі 29971,41 грн., які було виплачено ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 04.08.2020 р. по 17.11.2020 р., підлягають поверненню Головним управлінням ПФУ в Полтавській області на користь Полтавського ОЦЗ, оскільки як вказує позивач, внаслідок неправомірних дій Головного управління ПФУ в Полтавській області ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Полтавський ОЦЗ безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь - яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 31.03.2021 р. за № 16/46/673-21 про повернення грошових коштів в сумі 29 971,41 грн., виплачених позивачем в якості допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 (а.с. 46-51).
Зазначена претензія залишена відповідачем без виконання.
У відповіді на претензію (а.с. 52-53) відповідач повідомив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. по справі № 440/4276/20 управлінням призначено пенсію гр. ОСОБА_1 з 10.05.2020 р. У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" повідомити позивача про обставини припинення реєстрації повинен був ОСОБА_1 .. На Пенсійний фонд не покладено обов'язку повідомляти підприємства, установи, організації про призначення пенсій пенсіонерам.
Вважаючи, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах потягла за собою неправомірну реєстрацію останнього в службі зайнятості з призначенням особі статусу безробітного та незаконною виплатою допомоги по безробіттю в сумі 29 971,41 грн., чим спричинило шкоду позивачу на вказану суму, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому, з посиланням на приписи ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути зазначені кошти з відповідача.
При ухвалені рішення судом прийнято до уваги наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" - безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (п. 13 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення").
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Положенням п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7, ст. 8 та п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2020р. на підставі поданої гр. ОСОБА_1 заяви, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", ч. ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 04.08.2020 р.
Під час перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського ОЦЗ з 04.08.2020 р. по 17.11.2020 р. гр. ОСОБА_1 була призначена та виплачена допомога по безробіттю на загальну суму 42 795, 75 грн..
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, пенсію гр. ОСОБА_1 було призначено з 10.05.2020 р. на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. по справі № 440/4276/20, зокрема, яким визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області від 09.06.2020 р. №751 щодо відмові гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано Головне управління ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначене рішення набрало законної сили 18.11.2020 р.
Суд встановив, що дії відповідача, які визнані протиправними в судовому порядку, надали змогу гр. ОСОБА_1 стати на облік в Полтавській міжрайонній філії Полтавського ОЦЗ як безробітний та отримати допомогу по безробіттю в сумі 29 971,41 грн. (без урахування добровідьно повернутої суми в розмірі 12 302,33 грн.).
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1 і 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Ст. 1166 ЦК України містить законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Загальне правило ст. 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
1) протиправна поведінка заподіювача шкоди;
2) наявність шкоди;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;
4) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Положеннями ст. 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.
Враховуючи вищенаведене, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірний дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою. При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 ЦК України та статті 107 Закону України «Про загальнообов'язї державне пенсійне страхування» у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду 09.07.2018 у справі №921/202/14-г/4, від 21.05.2018 у справі №916/160/17, від 13.02.2018 у справі №915/282/17 та від 18.06.2018 у справі №904/1284/17.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
За пунктом 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач у справі - Головне управління ПФУ в Полтавській області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність лише трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
За частиною 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Як вже зазначалося вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 р. у справі № 440/4276/20, яке набрало законної сили 18.11.2020 р., визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.06.2020 р. №751 щодо відмові гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільговим умовах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про зарахування до спеціального (пільгового) трудового стажу ОСОБА_1 у період роботи з 13.07.2006 р. по 31.12.2013 р..
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини протиправної поведінки відповідача, яка виявилася у безпідставній та незаконній відмові в призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають доведенню.
Суд встановив, що неправомірна відмова призвела до безпідставного нарахування та виплати гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у період з 04.08.2020 р. по 17.11.2020р., оскільки на момент звернення останнього до позивача з заявами про надання статусу безробітного, підстав для відмови у наданні такого статусу не було.
Внаслідок неправомірних дій Головного управління ПФУ в Полтавській області ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Полтавський ОЦЗ безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь - яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Пенсійного зонду та понесеними позивачем збитками.
Оскільки рішення відповідача про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії були скасовані у судовому порядку, відповідач, який, лише на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року по справі № 440/4276/20 призначив ОСОБА_1 пенсію з 10.05.2020 р., спричинив матеріальну шкоду позивачу в сумі 29 971,44 грн. (сума грошових коштів отримана гр. ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 04.08.2020 р. по 17.11.2020 р.).
Відтак, виходячи з обставин справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 29 971,44 грн. які виплачені ОСОБА_1 в якості допомоги по безробіттю є обґрунтованими.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду Україна в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 1396792) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Сінна, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36039 код ЄДРПОУ 03491234, р/р UA028201720355449001000099636, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) грошові кошти в сумі 29 971,41 грн. та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано суддею після виходу з відпустки 15.09.2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя Погрібна С.В.