65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд заяви
"10" вересня 2021 р.Справа № 916/2686/16
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Суліми Г.В.
дослідивши матеріали справи
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс”
до боржника: Приватного підприємства „Топрак” (68710, Одеська обл., Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, буд. 188; код ЄДРПОУ 31963638)
про визнання банкрутом
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін та учасників:
від кредиторів: не з'явився
від учасників: не з'явився
ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Винниченко Ю.В. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).
Судове засідання 10.09.2021р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 07.09.2021р.
Встановив:
Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Винниченко Ю.В. звернувся до суду із заявою від 07.04.2021р. (вх. №3-188/21 від 09.04.2021р.) (т.14 а.с.2-14) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівні органи боржника, засновника боржника та третю особу, в якій викладено прохання стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП “Топрак Плюс” на користь ПП “Топрак” 10 541 706, 45 грн. посилаючись на ст.ст. 1, 4, 12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 211, 215 Господарського кодексу України, ст.ст. 92, 619 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування поданої заяви ліквідатор посилається на результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника. Так, показники 2013, 2014, 2015 р.р. вказують на наявність ознак доведення ПП «Топрак» до банкрутства; критичною є розбіжність у показниках кредиторської заборгованості боржника, наведеної у фінансовій звітності та фактичними показниками, що підтверджується документами у справі про банкрутство боржника. Відповідно до звітності, яка подавалася боржником до державних органів статистики, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги склала на 01.01.2013р. 2999, 5 тис. грн. та 1633, 0 тис. грн. на 31.12.2015р., таким чином, навіть зменшившись за період, що досліджується на 1366, 5 тис. грн. В той же час відомості, які наведені у заявах про визнання кредиторських вимог та визнані господарським судом Одеської області в межах провадження у справі про банкрутство боржника на загальну суму 10 615 306, 45 грн. - свідчать, що довгострокова кредиторська заборгованість перед двома кредиторами (АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») за період, що досліджувався, ні повністю, ні частково боржником не погашалася.
Ліквідатор банкрута зазначає, що оскільки боржником не подавалася до контролюючих органів та не передавалася ліквідатору звітність або будь-яка інша документація, що містила б перелік кредиторів боржника, можна зробити припущення, що кредиторська заборгованість боржника перед кредиторами обліковувалася у вкрай заниженому розмірі або не обліковувалася взагалі.
Ліквідатор робить висновок, що більшість фінансово-господарських показників, досліджених у звіті мають значно критичніший характер, враховуючи , що виходить із суми кредиторської заборгованості боржника у понад 6 разів нижчої від реальної суми кредиторської заборгованості. Пороте, навіть із врахуванням такої обставини, у досліджуваний період коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності не перевищував значення 1,4, що означає, що коефіцієнт не відповідає нормативному визначенню, його показник занадто низький, а це свідчить про критичну недостатність у боржника ресурсів та обігових коштів для ведення господарської діяльності та погашення поточних зобов'язань .
Відповідно до відомостей, відображених у звітності за формою №10-мех «Наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах» протягом 2013-2015рр. у боржника обліковувалося 48 одиниць сільськогосподарської техніки, а у 2016р. цей показник склав 8 одиниць, які також у ході процедури банкрутства виявити не вдалося. Ліквідатор банкрута зазначає, що керівними органами боржника необґрунтовано та умисно списано та реалізовано без відображення у фінансовій звітності (форма №1, №2) 40 одиниць сільськогосподарської техніки безпосередньо перед порушенням провадження у справі про банкрутство боржника.
Перед відкриттям провадження у справі про банкрутство на підприємстві-боржнику обліковувалися та були задіяні у виробничому процесі поголів'я худоби, посівні матеріали, добрива та інші оборотні активи.
Жодного майна у межах провадження у справі про банкрутство боржника керівними органами ліквідатору передано не було, що унеможливило відновлення платоспроможності боржника.
Ліквідатор банкрута припускає, що ті активи, наявність яких у боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, є очевидною із наведеного фінансового аналізу, були реалізовані боржником із використанням готівкового способу розрахунку без відображення у статистичній та фінансовій звітності боржника.
Боржником у 2016р. було реалізовано сільськогосподарської продукції на 1, 889 млн. грн., що понад двічі більше, ніж у найурожайніший рік досліджуваного період (2013р.). Зазначені кошти не перераховувалися боржнику на поточні рахунки, у фінансовій звітності сума вказаної виручки від реалізації не фігурує, оскільки за 2016р. фінансова звітність не подавалася, відтак, ліквідатор банкрута припускає, що розрахунок за насіння соняшнику було здійснено за готівкові кошти.
У цей самий період із поточних рахунків боржника активно знімалися кошти у вигляді готівки на загальну суму 1 783 400 грн.
Зняття готівки у період, що досліджується відбувалось із двох рахунків боржника відкритих у ПАТ «КБ «Надра» на загальну суму 1 424 200 грн. та 359 200 грн.
Ліквідатором банкрута вказано, що відповідно до витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.10.2013р., а також станом на 07.04.2021р. єдиним засновником боржника у досліджуваний період та до цього часу була і є ОСОБА_2 , керівником у досліджуваний період - ОСОБА_1 .
У заяві вказано, що з рахунку боржника, відкритого в АТ «Імексбанк», крім інших платежів, було здійснено платежі в інтересах контрагента, що є заінтересованим щодо боржника - ПП «Топрак Плюс» у вигляді погашення за останнім кредитних зобов'язань перед ПАТ КБ «Надра» згідно кредитного договору №1059 від 06.06.2007р. Керівником ПП «Топрак Плюс» починаючи з 29.04.2011р. і по сьогодні є ОСОБА_1 , що займав посаду керівника боржника у весь досліджуваний період, що передував порушенню провадження у справі про банкрутство боржника і до введення щодо боржника ліквідаційної процедури. Відповідно до відомостей наданих ГУ ДФС в Одеській області на електронному носії ПП «Топрак плюс» виступало у 2015-2016 р.р. одним з найактивніших покупців у господарських відносинах з боржником з урахуванням ПДВ.
Ліквідатором банкрута вказано, що враховуючи, що за умов стрімкого падіння доходів боржника, показників його рентабельності, ліквідності капіталу, саме у період, який досліджується: із поточних рахунків боржника «на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи» за період 01.01.2013р. по 31.12.2015р. було знято у вигляді готівки 1 783 400 грн.; перераховано в інтересах заінтересованої щодо боржника юридичної особи - ПП «Топрак Плюс» 122 000 грн.; у 2015-2016рр. із заінтересованою щодо боржника юридичної особи - ПП «Топрак Плюс» велася активна торгівля; не відображено у фінансовій звітності виручки від реалізації насіння соняшнику на суму 1 889 036 грн. у 2016р. зроблено висновок щодо наявності ознак із умисного доведення боржника до банкрутства в діяльності: керівника боржника в особі ОСОБА_1 ; єдиного засновника боржника, що мав право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мав змогу іншим чином визначити його дії, в особі ОСОБА_2 ; залученої третьої особи, заінтересованої щодо боржника, з безпосереднім використанням ресурсів якої виводилися грошові кошти та активи боржника протягом одного року, що передував банкрутству та яка «мала змогу іншим чином визначати дії боржника» - ПП «Топрак Плюс», засновниками якого були ОСОБА_3 , з 12.09.2018р. ОСОБА_1 ; керівником з 29.04.2011р. - ОСОБА_1 .
Щодо розміру субсидіарної відповідальності у заяві зазначено, що загальна сума вимог кредиторів, визнаних Господарським судом Одеської області, відповідно до ухвали попереднього засідання від 22.11.2016р. та ухвали від 18.01.2018р. про визнання грошових вимог склала 10 615 306, 45 грн.; сума грошових коштів, одержаних від реалізації всієї ліквідаційної маси боржника, склала 73 600 грн., а тому у відповідності до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір вимог, які ліквідатор має право заявити до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства складає 10 541 706, 45 грн.
Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Винниченком Ю.В. в підтвердження викладених обставин надано: аналіз фінансово-господарського стану підприємства щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПП «Топрак» за період 2013р., 2014р., 2015р. , до якого додані зведені баланси ПП «Топрак», лист Головного управління статистики в Одеській області №05-11/192-19 від 31.07.2019р. з показниками фінансової та статистичної звітності ПП «Топрак»; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» №1-4/3662 від 19.04.2019р.; виписки по банківським рахункам банкрута (т. 14 а.с. 36-189).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2021р. прийнято та призначено до розгляду заяву ліквідатора ПП “Топрак” арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.; залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватне підприємство “Топрак Плюс” в якості учасників справи для розгляду заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. (т. 15 а.с. 14-17).
Ухвалами суду від 21.05.2021р., 05.07.2021р. 28.07.2021р. (т. 15 а.с. 97-99, а.с. 136-138, а.с. 166-169) відкладався та призначався розгляд справи, у тому числі зави ліквідатора ПП “Топрак” арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
ОСОБА_1 в жодне засідання суду не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дати та місце їх проведення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 15 а.с. 21, 105, 171); про причини неявки суд не повідомив, відзиву на заяву не надав.
ОСОБА_2 в жодне засідання суду не з'явилася, незважаючи на належне повідомлення про дати та місце їх проведення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 15 а.с. 22, 106, 172); про причини неявки суд не повідомила.
ПП «Топрак Плюс» в жодне засідання суду не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дати та місце їх проведення, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (т. 15 а.с. 20, 104, 170); про причини неявки суд не повідомив.
Відповідь на заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 , ані ПП «Топрак Плюс» не надано. Відомостей щодо наявності поважних причин неявки в судове засідання вказаними учасниками не надано.
Відповідно до ч.ч.1 ст. 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Таких випадків судом не виявлено. У п.п.1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення поважних причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи наявність доказів належного повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Топрак Плюс» про дату, час і місце судового засідання, їх неявку в жодне судове засідання, суд розглядає заяву за їх відсутності.
За відсутності відповідей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Топрак Плюс'та будь-яких доказів, наданих вказаними учасниками, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. з доданими до неї доказами, суд встановив.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. (суддя - Лепеха Г.А.) порушено провадження у справі про банкрутство ПП “Топрак” за заявою ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (т. 1 а.с. 81-90); визнано грошові вимоги ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс” до ПП “Топрак” у сумі 1 481 050, 21 грн.; введено процедуру розпорядження майном ПП “Топрак”; розпорядником майна ПП “Топрак” призначено арбітражного керуючого Дворніченка О.О. (т.1 а.с.71-74).
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду від 22.11.2016р. (т.1 а.с.165-166) затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включно вимоги ТОВ «Компанія Ніка-Тайс» до ПП “Топрак” на загальну суму 9 532 600, 56 грн. , з яких16 536 - перша черга; 1 480 844,88 грн. - четверта черга та 8 051 755,68 грн. пеня шоста черга задоволення.
Постановою Господарського суду Одеської області від 19.01.2017р. ПП “Топрак” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дворніченка О.О. (т.10 а.с.189-191).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2017р. суддею Найфлейш В.Д. справу №916/2686/16 прийнято до свого провадження (т. 2 а.с.111).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2017р. припинено повноваження арбітражного керуючого Дворніченко О.О. від виконання повноважень ліквідатора ПП “Топрак”; призначено ліквідатором ПП “Топрак” арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (т.3 а.с.15-17)
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2017р. суддею Рога Н.В. справу №916/2686/16 прийнято до свого провадження (т.3 а.с.218-219).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2018р. визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання грошових вимог кредитора до боржника - ПП "Топрак", на загальну суму 1 066 169 грн. 89 коп., як вимоги забезпечені іпотекою майна боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо (т.4 а.с.18-22).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2018р. заяву арбітражного керуючого Дворніченко О.О. про дострокове припинення повноважень ліквідатора ПП „Топрак" задоволено; звільнено арбітражного керуючого Дворніченко О.О. від виконання повноважень ліквідатора ПП "Топрак”; призначено ліквідатором ПП "Топрак” арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (т.4 а.с.14-17).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2018р. суддею Грабован Л.І. справу №916/2686/16 прийнято до свого провадження (т.5 а.с. 16-19).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2018р. звільнено арбітражного керуючого Дворніченка О.О. від виконання повноважень ліквідатора ПП „Топрак”; призначено ліквідатором ПП „Топрак” арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2020р. замінено ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є АТ “Райффайзен Банк Аваль”, на його правонаступника ТОВ “Фінансова Компанія “Довіра та Гарантія”.
Постановою Господарського суду Одеської області від 19.01.2017р. ПП “Топрак” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дворніченка О.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2018р. звільнено арбітражного керуючого Дворніченка О.О. від виконання повноважень ліквідатора ПП „Топрак”; призначено ліквідатором ПП „Топрак” арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Винниченком Ю.В. надано аналіз фінансово-господарського стану підприємства щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПП «Топрак» за період 2013р., 2014р., 2015р. (з додатками) (т.14 а.с.15-70), який проведено з урахуванням рекомендацій, наведених у Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006р. із змінами та доповненнями. Основні джерела, які були використані для проведення аналізу: баланси за 2013-2015р.р.; звіти про фінансові результати за 2013-2015р.; звіт про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2013-2015р.р; внесення мінеральних та органічних добрив, гіпсування та вапнування ґрунтів за 2013-2015р.р. звіт про посівні площі сільськогосподарських культур за 2013-2015р.р.; підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2013-2015р.р.; реалізація сільськогосподарської продукції за 2013-2016р.р.; наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах за 2013-2016р.р.; основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємствах за 2013-2015р.р.; звіт про витрати палива, теплоенергії та електроенергії за 2013-3015р.р.; звіт про залишки та використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за 2013-2015р.р.; виписки з поточних рахунків; реєстр вимог кредиторів.
В аналізі зазначено, що вкрай показовою є динаміка виведення з виробничого процесу сільськогосподарської техніки підприємства у період, що аналізується, що відображено у звітності за формою №10-мех «Наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах». На підставі наведених показників ліквідатор банкрута доходить висновків, що керівними органами підприємства було необґрунтовано та умисно списано та реалізовано без відображення у звітності 40 одиниць сільськогосподарської техніки безпосередньо перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Перед відкриттям провадження у справі про банкрутство на підприємстві обліковувалися та були задіяні у виробничому процесі поголів'я худоби, посівні матеріали, добрива та інші оборотні активи. Жодного майна у межах провадження у справі про банкрутство боржника керівними органами ліквідатору передано не було, що унеможливило відновлення платоспроможності боржника.
Ліквідатор банкрута вказує, що ті активи, наявність яких у боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, є очевидною із наведеного фінансового аналізу, були реалізовані боржником із використанням готівкового способу розрахунку без відображення у статистичній та фінансовій звітності боржника.
Зміст аналізу свідчить про розбіжність у показниках кредиторської заборгованості підприємства, наведеної у фінансовій звітності та фактичними показниками. Відповідно до звітності, яка подавалася підприємством у державні органи статистики, кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги склала на 01.01.2013р. 2999, 5 тис. грн. та 1633, 0 тис. грн. на 31.12.2015р., таким чином, навіть зменшився за період, що досліджується на 1366, 5 тис. грн. В той же час відомості, які наведені у заявах про визнання кредиторських вимог та визнані господарським судом Одеської області в межах провадження у справі про банкрутство на загальну суму 10 615 306, 42 грн. свідчать, що багаторічна кредиторська заборгованість перед двома кредиторами (АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») за період, що досліджувався, ні повністю, ні частково боржником не погашалася.
Підприємством не подавалася до контролюючих органів та не передавалася ліквідатору звітність або будь-яка інша документація, яка містила б перелік кредиторів підприємства, кредиторська заборгованість підприємства перед кредиторами - учасниками провадження у справі про банкрутство обліковувалася у вкрай заниженому розмірі або не обліковувалася взагалі за висновком ліквідатора більшість фінансово-господарських показників, досліджених у цьому звіті мають значно критичніший характер, враховуючи, що виходить із суми кредиторської заборгованості підприємства у понад 6 разів нижчої від реальної суми кредиторської заборгованості.
У період, що досліджується, із рахунків підприємства відкритого у ПАТ «КБ «Надра» відбувалось зняття готівки на суму 1 424 200 грн. та 359 200 грн.; із рахунку підприємства, відкритого у АТ «Імексбанк», крім інших платежів, було здійснено платежі в інтересах контрагента, що є заінтересованим щодо боржника - ПП «Топрак Плюс» у вигляді погашення за останнім кредитних зобов'язань перед ПАТ КБ «Надра» згідно кредитного договору №1059 від 06.06.2007р. , про що свідчать виписки з банківських рахунків доданих до аналізу.
Відповідно до відомостей, наданих Головним управлінням статистики в Одеській області, щодо звітності підприємства за формою №21-заг (річна) («Звіт про реалізацію продукції сільського господарства»), у рік порушення провадження у справі про банкрутство підприємства, виручка від реалізації продукції сільського господарства склала 1 889 036 грн., що були отримані від реалізації насіння соняшнику. Зазначені кошти не перераховувалися боржнику на поточні рахунки, у фінансовій звітності сума вказаної виручки від реалізації не фігурує, оскільки за 2016р. фінансова звітність не подавалася, відтак, ліквідатор банкрута припускає, що розрахунок за насіння соняшнику було здійснено за готівкові кошти.
Ліквідатором банкрута вказано, що враховуючи, що за умов стрімкого падіння доходів боржника, показників його рентабельності, ліквідності капіталу, саме у період, який досліджується: із поточних рахунків боржника «на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи» за період 01.01.2013р. по 31.12.2015р. було знято у вигляді готівки 1 783 400 грн.; перераховано в інтересах заінтересованої щодо боржника юридичної особи - ПП «Топрак Плюс» 122 000 грн.; у 2015-2016рр. із заінтересованою щодо боржника юридичної особи - ПП «Топрак Плюс» велася активна торгівля; не відображено у фінансовій звітності виручки від реалізації насіння соняшнику на суму 1 889 036 грн. у 2016р., логічним є висновок, що в діяльності керівних органів підприємства наявні всі ознаки із умисного доведення підприємства до банкрутства.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду від 22.11.2016р. (т.1 а.с.165-166) затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включно вимоги ТОВ «Компанія Ніка-Тайс» до ПП “Топрак” на загальну суму 9 532 600, 56 грн. , з яких 16 536 - перша черга; 1 480 844,88 грн. - четверта черга та 8 051 755,68 грн. пеня шоста черга задоволення. Вказані вимоги складаються з вимог, які визнані ухвалою підготовчого засідання суду у сумі 1 481 050, 21 грн., які виникли на підставі рішення Господарського суду Одеської області у справі №14/17-4794-2011 від 13.01.2012р. та ухвали про заміну сторони у виконавчому провадженні у цій справі від 12.04.2013р. та вимог, які викладені у заяві ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (вх. 3-1930/15 від 01.11.2016р.) (т.1 а.с.81-90), які ґрунтуються на рішенні Господарського суду Київської області від 22.06.2016р. у справі № 911/1398/16 та нарахованих сум з врахуванням індексу інфляції, 3% річних, відсотків за користування чужими коштами та сум пені на заборгованість, яка стягнута раніше за рішенням суду №14/17-4794-2011 від 13.01.2012р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2018р. визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання грошових вимог кредитора до боржника - ПП "Топрак", на загальну суму 1 066 169 грн. 89 коп., як вимоги забезпечені іпотекою майна боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо на підставі договору іпотеки від 06.10.2006р. між банком та ПП «Топрак», яким забезпечені вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №010/11-56/614 від 05.10.2906р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
Таким чином, загальна сума вимог кредиторів, визнаних судом, становить 10 615 306, 45 грн.
У проміжному звіті та заяві, що розглядається ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Винниченком Ю.В. зазначено, що до переліку ліквідаційної маси були включені нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та вул. Леніна, буд. 2-б, с. Табаки, вул. Залізнична, буд. 7, які були продані на аукціоні; від реалізації всієї ліквідаційної маси боржника було отримано 73 600 грн. , які розподілені між кредиторами .
Таким чином, розмір вимог, які ліквідатор заявляє до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням його до банкрутства складає 10 541 706,45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Згідно ч.ч. 2, 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. N 14 (далі - Методичні рекомендації), об'єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Суб'єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, органи податкової служби, керівництво).
Відповідно до ч. 4 Методичних рекомендацій доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
З наведеного вище вбачається, що доказами наявності обставин доведення юридичної особи до банкрутства його засновниками, є, зокрема, висновок за результатами аналізу фінансово-господарського стану підприємства-боржника, який свідчить про наявність підстав доведення юридичної особи до банкрутства;
Тобто, докази встановлення обставин, зазначених в заяві, наявність вини засновників та причинно - наслідковий зв'язок з встановленими обставинами.
Згідно ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу та інше.
Ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Ст.113 ГК встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Кодексу України з процедур банкрутства притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі № 923/862/15, від 28.08.2018р. у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018р. у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019р. у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019р. у справі № 923/1494/15.
Визначене нормами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Об'єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство. Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Щодо об'єктивної сторони порушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства про банкрутство хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладено саме на ліквідатора банкрута, що пов'язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень, визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Приписи ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.
Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Предмет доказування при доведенні до банкрутства:
- втрати, яких зазнали кредитори (матеріальна шкода, збитки). Збитки вимірюються розміром затверджених судом вимог у реєстрі кредиторів;
- вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси, загальна сума вимог кредиторів та витрат процедур;
- різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення;
- вина/відсутність вини конкретних осіб.
З наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Водночас, суд при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності виходить з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч.1, 3 ст. 4 Кодексу.
Для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції ч.1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство, необхідна конкретизації об'єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб'єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб'єктів:
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.07.2020р. у справі № 904/6379/16, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).
Виходячи з положень ст. 73 та ч.1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. (Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019р. у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019р. у справі № 914/385/18, від 10.04.2019р. у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019р. у справі № 915/641/18.)
Стосовно доведення вини відповідача, принцип змагальності втрачає сенс, оскільки відповідно до ст.ст. 614,1166 ЦК України відповідач у справі про покладання субсидіарної відповідальності несе тягар доказування відсутності своєї вини. Він має довести суду, що ним вжито всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання боржником; відсутня його вина у настанні стану банкрутства юридичної особи; майнова шкода, завдана у межах правомірної поведінки та адекватних управлінських рішень, дії чи бездіяльності, або в межах нормального підприємницького ризику чи непереборної сили за якого відповідача не можна вважати винним у доведенні до банкрутства, а втрати кредиторів співвідносяться з підприємницькими ризиками. При цьому з урахуванням визначених господарським процесуальним законодавством презумпцій та принципів змагальності та диспозитивності судочинства, ліквідатор як позивач звільняється від обов'язку доказування вини відповідачів у заподіяння шкоди.
Судом встановлено, що на виконання приписів ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства, ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14, на підставі документації, отриманої від Головного управління статистики в Одеській області, виписок із поточних рахунків ліквідатором банкрута проведено аналіз фінансово-господарського стану підприємства щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПП «Топрак» за період 2013р., 2014р., 2015р.
Вказаний аналіз став підставою для звернення ліквідатором банкрута із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівні органи боржника, засновника боржника та третю особу.
Відсутність бухгалтерського обліку (приховування документів) або його викривлення у сукупності з іншими обставинами розглядається як підтвердження зловживанням правами осіб, що контролюють боржника.
До суб'єктів відносин доведення до банкрутства відносяться засновники боржника (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника та інші, які мають (мали) право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії. Таким особами у цій справі є засновник банкрута та керівник банкрута ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , інформація про яких внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать витяги від 05.04.2021р. станом на 13.10.2013р. (т.14 а.с.108-113, 114-121).
ПП «Топрак плюс» до переліку вказаних осіб не входить.
За підсумками проведеного аналізу ліквідатором банкрута зроблені наступні висновки: що керівними органами підприємства ймовірно було необґрунтовано та умисно списано та реалізовано без відображення у звітності 40 одиниць сільськогосподарської техніки безпосередньо перед порушенням провадження у справі про банкрутство; активи, наявність яких у боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, є очевидною були реалізовані боржником із використанням готівкового способу розрахунку без відображення у статистичній та фінансовій звітності боржника; із поточних рахунків боржника «на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи» за період 01.01.2013р. по 31.12.2015р. було знято у вигляді готівки 1 783 400 грн.; перераховано в інтересах заінтересованої щодо боржника юридичної особи - ПП «Топрак Плюс» 122 000 грн.; у 2015-2016рр. із заінтересованою щодо боржника юридичної особи - ПП «Топрак Плюс» велася активна торгівля; не відображено у фінансовій звітності виручки від реалізації насіння соняшнику на суму 1 889 036 грн. у 2016р.
Ліквідатор довів наявність всіх елементів правопорушення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 : протиправну поведінку; шкоду та її розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювачів та шкодою. Так, доведено вчинення суб'єктами відповідальності дії/бездіяльності, направлених на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; прийняття суб'єктами відповідальності рішення, майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення) - зняття значних сум грошових коштів з рахунків боржника та реалізація сільськогосподарської техніки (40 одиниць); перерахування коштів в рахунок сплати заборгованості за кредитом в інтересах заінтересованої особи; не відображення в фінансовій звітності відомостей щодо виручки від реалізації сільськогосподарської продукції .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не доведено суду відсутності вини, взагалі не надано відзиву або пояснень з приводу зазначених обставин.
У відповідності до аб. 2 ч. 2 ст. 319 ЦК України, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Цивільний кодекс України також закріплює один з основних принципів права власності. Так, ч. 4 ст. 319 проголошує, що власність зобов'язує. Ч. 1 ст. 322 ЦК України передбачає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству (ч. 1 ст. 211 ГК України).
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, на підставі усієї наведеної вище документально підтвердженої інформації, суд прийшов до висновку, що існує прямий зв'язок між діями та бездіяльністю засновника та керівника банкрута та ПП "Топрак", яке набуло стану неспроможності, у зв'язку із заінтересованістю вказаних осіб залишити це підприємство без майна, коштів, тощо, та можливості задовольнити вимоги кредиторів.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про будь-які непереборні обставини, в результаті яких ПП «Топрак» стало неплатоспроможним. Відтак, дії бездіяльність учасника та керівника банкрута були свідомі. Виведення з підприємства активів та зняття готівкових коштів підтверджено документальними доказами.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Право на справедливий суд) кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Справедливий судовий розгляд гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.
Отже, ліквідатор обґрунтовано довів, що дії/бездіяльність керівника та учасника боржника у господарської діяльності здійснено на шкоду кредитором та боржнику, є неправомірними.
Таким чином, дії керівників та учасників боржника були направлені на завдання шкоди кредиторам боржника, позбавивши кредиторів законного права на отримання належних їм коштів з майна боржника, на які кредитори мали правомірні очікування.
Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Визначаючи розмір вимог, які можуть бути покладені на відповідачів, суд виходить з даних реєстру вимог кредиторів та враховує майнові активи у ліквідаційній масі.
Таким чином, розмір вимог за зобов'язаннями боржника у зв'язку з покладенням субсидіарної відповідальності на його керівників та засновників складає різницю між ліквідаційною масою та сумою вимог кредиторів, а саме: 10 541 706, 45 грн.
Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у cправі "Серявін та інші проти України", яке відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави або мотиви, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ч. 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ст. 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Ч. 1 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються, суд дійшов висновку, що ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Винниченком Ю.В. доведено, що своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 спричинено неплатоспроможність боржника, встановлено факт доведення ПП «Топрак» до банкрутства внаслідок таких дій (бездіяльності), тому наявні підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на вказаних осіб .
Стосовно ПП «Топрак плюс» ліквідатором таких обставин не доведено. Вказана особа не є суб'єктом вказаних відносин, а перерахування коштів на її рахунок банкрутом не доказує, що внаслідок саме дій ПП «Топрак плюс» ПП «Топрак» був доведений до банкрутства.
За таких обставин, враховуючи, що заявником ліквідатором обґрунтовано та доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями на його керівника та засновника, суд вважає подану заяву достатньо обґрунтованою в частині, та задовольняє заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівні органи боржника, засновника боржника частково та стягує солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПП “Топрак” 10 541 706, 45 грн. у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
У задоволенні заяви в частині покладення такої відповідальності на ПП «Топрак плюс» суд відмовляє.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". П.п. 8 - 10 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір.
При цьому, заяви про покладення субсидіарної відповідальності, які подаються в межах справи про банкрутство відсутні в переліку заяв, за подання яких сплачується судовий збір.
Таким чином, судовий збір за подачу ліквідатором банкрута заяви про покладення субсидіарної відповідальності з і сторін не стягується.
Керуючись ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ліквідатора Приватного підприємства «Топрак» арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівні органи боржника, засновника боржника та третю особу про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства “Топрак Плюс” на користь Приватного підприємства “Топрак” 10 541 706, 45 грн. задовольнити частково.
2. Покласти субсидіарну відповідальність на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства “Топрак” (68710, Одеська обл., Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, буд. 188; код ЄДРПОУ 31963638) 10 541 706 (десять мільйонів п'ятсот сорок одна тисяча сімсот шість) грн., 45 коп.
4. У задоволенні заяви ліквідатора Приватного підприємства «Топрак» арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника Приватного підприємства “Топрак Плюс” та стягнення з Приватного підприємства «Топрак плюс» на користь Приватного підприємства “Топрак” 10 541 706, 45 грн. відмовити.
5. Наказ видати.
Ухвала набирає законної сили 10.09.2021р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 15.09.2021р.
Копію ухвали надіслати: ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23), арбітражному керуючому Винниченку Ю.В. (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 10), ТОВ “Фінансова Компанія “Довіра та Гарантія” (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І.С., 8, поверх, 6, оф. 32), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ПП “Топрак Плюс” (68710, Одеська обл., Болградський район, с. Дмитрівка, вул. Миколи Марангоза, буд. 188).
Суддя Л.І. Грабован