79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.08.2021 справа № 914/1060/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів
до відповідача Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина», Львівська область, м.Трускавець
про стягнення 349749,82 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина» про стягнення 349749,82 грн.
Ухвалою суду від 26.04.2021 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2021 р.
24.05.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12138/21).
Ухвалою суду від 27.05.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 27.05.2021 р., підготовче засідання відкладено на 29.06.2021 р.
Позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 12790/21 від 01.06.2021 р.).
Ухвалою суду від 29.06.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання від 29.06.2021 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.08.2021 р.
09.08.2021 р. позивач подав заяву, в якій повідомив, що станом не в змозі подати докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат, оскільки йому невідомо про остаточні витрати, які можуть бути понесені до ухвалення рішення суду у даній справі, і просив суд вирішити питання судових витрат у порядку ст.129, 221 ГПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В судове засідання з розгляду справи по суті 09.08.2021 р. сторони явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні 09.08.2021 р. в нарадчій кімнаті судом складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу, на виконання умов якого позивач в березні 2021 року поставив природний газ на суму 348984,92 грн, проте відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, поставлений газ не оплатив. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 348984,92 грн заборгованості, 143,42 грн 3% річних та 621,48 грн пені.
Відповідач у поданому ним відзиві визнав позовні вимоги повністю.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
16.03.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) та Спеціалізованим Трускавецьким санаторієм «Батьківщина» (споживач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41СВ797-4596-21.
Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з п.1.2. договору, річний плановий обсяг постачання газу - до 49076,9 куб. м.
За умовами п.1.3. договору, планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п.2.1 договору).
Як передбачено пунктами 2.5.1. і 2.5.2. договору, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 6,94675733 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7,08333333 грн. Податок на додану вартість становить 1.41666667 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 8.50000000 грн (п.3.2. договору).
У п.3.4. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Згідно з п.3.5. договору, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього договору.
Як визначено у п.4.1. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
За умовами п.4.2. договору, оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Відповідно до п.6.1.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
У додатку №1 до договору сторони встановили планові обсяги постачання газу у 2021 році по місяцях: у березні - 49076,9 куб.м.
З долученого позивачем до позовної заяви акту №ЗЛВ81029454 приймання-передачі природного газу від 31.03.2021 р. вбачається, що у березні 2021 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ обсягом 41057,05 куб.м за ціною 7,08333333 грн за куб.м. без ПДВ на загальну суму 348984,92 грн з ПДВ. Вказаний акт підписаний без зауважень уповноваженими особами, в тому числі директором споживача, та скріплений печатками сторін.
В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 348984,92 грн основного боргу.
Також позивач просив стягнути з відповідача 143,42 грн 3% річних та 621,48 грн пені за період з 11.04.2021 р. по 15.04.2021 р. включно.
Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення споживачем оплати заявлених до стягнення сум.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу за березень 2021 року.
За змістом п.4.2. договору, оплата газу за договором здійснюється споживачем в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що поставлений відповідно до акту приймання-передачі природний газ за березень 2021 року в строк, передбачений договором, відповідачем оплачено не було.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу в сумі, яка залишилася несплаченою станом на дату прийняття цього рішення, тобто в сумі 348984,92 грн.
Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами п.6.1.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, в зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується.
Виходячи з того, що відповідач не виконував обов'язок щодо сплати орендної плати у визначені строки, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов'язання, нарахування позивачем пені за періоди існування прострочення є підставним.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено розрахунок заявлених до стягнення за період з 11.04.2021 р. по 15.04.2021 р. пені і 3% річних та встановлено, що їхні дійсні суми відповідають визначеним позивачем при розрахунку і становлять 621,48 грн і 143,42 грн відповідно.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути зі Спеціалізованого Трускавецького санаторію «Батьківщина», Львівська область, м.Трускавець, вул.Городище, 6 (ідентифікаційний код 02770239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів, вул.Шевченка, 111А (ідентифікаційний код 39594527) 348984,92 грн основного боргу, 143,42 грн 3% річних, 621,48 грн пені та 5246,25 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 09.08.2021 р. підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 19.08.2021 р.
Суддя З.П. Гоменюк