вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2021 р. Справа № Б911/96/08/13-г (911/2673/21)
Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши матеріали
позовної заяви Арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна технологічна компанія”, м. Київ
до 1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, м. Київ
2) Державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації, Київська область, м. Вишгород
про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вилучити запис про право власності на майно, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та виселення
встановив:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б911/96/08/13-г за спільною заявою Публічного акціонерного товариства “Судноплавна компанія Укррічфлот”, Державного підприємства водних шляхів “Укрводшлях”, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Уманський тепличний комбінат” та Державного підприємства “Морський торговельний порт Усть-Дунайськ” до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна технологічна компанія” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою від 18.01.2013 р.
Постановою господарського суду Київської області від 02.11.2015 р., крім іншого, визнано банкрутом ТОВ “Транспортна технологічна компанія”.
Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ “Транспортна технологічна компанія”, повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Оберемко Роман Анатолійович.
10.09.2021 р. до суду надійшла позовна заява арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна технологічна компанія” до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (відповідач-1) та Державного реєстратора Вишгородської районної державної адміністрації (відповідач-2), в якій позивач просить суд:
1) скасувати рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстроване за Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в Електронному реєстрі прав власності від 28.07.2010 р. на підставі Рішення виконавчого комітету Деміївської сільської ради від 10.06.2010 р. № 6-7-V;
2) зобов'язати державного реєстратора Вишгородської міської ради вилучити запис про право власності на нерухоме майно зареєстроване за Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в Електронному реєстрі прав власності від 28.07.2010 р. на підставі Рішення виконавчого комітету Деміївської сільської ради від 10.06.2010 р. № 6-7-V;
3) витребувати у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області нерухоме майно, а саме:
- об'єкт нерухомості - нежиле приміщення (ремонтно-механічна майстерня), що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Морська, 4 (літера «А», приміщення № 1-41, поверх 1-3), загальною площею 1239,2 кв. м.;
- тротуар (літера І-ІІ);
- ворота (№ 1);
- склад (літера Б) загальною площею 14,6 кв. м.;
4) виселити Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з нерухомого майна, а саме:
- об'єкт нерухомості - нежиле приміщення (ремонтно-механічна майстерня), що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Морська, 4 (літера «А», приміщення № 1-41, поверх 1-3), загальною площею 1239,2 кв. м.;
- тротуар (літера І-ІІ);
- ворота (№ 1);
- склад (літера Б) загальною площею 14,6 кв. м.
Вказану заяву, виходячи з її змісту, подано в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ “Транспортна технологічна компанія”, з посиланням на положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до положень частини першої та частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Відповідно до положень частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Поряд із зазначеним, позивачем не дотримано вищевказаних вимог процесуального законодавства у повній мірі, так як, позовна заява не містить:
- зазначення ціни позову;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, згідно із приписами частини першої статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, зміст позовних вимог та положення законодавства, яким врегульовано порядок і розмір здійснення сплати судового збору, суд встановив наступне:
Відповідно до частини другої ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розміри ставок судового збору встановлено ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270,00 грн.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України “Про судовий збір”).
Позивачем заявлено позовні вимоги про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вилучити запис про право власності на майно, та виселення (три вимоги немайнового характеру) , а також вимогу про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна (вимога майнового характеру).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства, лише за подання позову з вищенаведеними немайновими вимогами позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 6810,00 грн.
Що стосується позову в частині майнової вимоги про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, слід зазначити наступне:
Відповідно до статті 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Як встановлено у частині першій статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Поряд із зазначеним, всупереч наведеним вище нормам законодавства позивачем не визначено у позові ціну за позовною вимогою про витребування майна з посиланням на відповідні докази, та, відповідно, не розраховано й не сплачено судовий збір за цією позовною вимогою як зі спору майнового характеру.
Крім того, позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру також неоплачених судовим збором, що становить 6810,00 грн.
Разом з тим, до матеріалів позовної заяви позивачем додано заяву про відстрочення сплати судового збору.
Дана вимога заявлена із посиланням на положення статті 8 ЗУ “Про судовий збір”, а також на те, що боржник, в інтересах якого подається позовна заява, перебуває в процедурі банкрутства, на єдиному ліквідаційному рахунку боржника відсутні грошові кошти, що підтверджує неможливість сплати ним судового збору
Проаналізувавши вищевказане, слід зазначити:
Частиною першою статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що згідно ТОВ “Транспортна технологічна компанія” ухвалою суду від 18.01.2013 р. порушено провадження у справі про банкрутство та постановою господарського суду Київської області від 02.11.2015 р. визнано банкрутом ТОВ “Транспортна технологічна компанія”.
Крім того, судом також враховано, що подані ліквідатором банкрута докази свідчать про відсутність коштів на рахунку вказаного товариства для здійснення сплати судового збору за подання позову.
Окрім наведеного, слід зазначити наступне:
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може...", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Вищенаведеного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 р. № 0940/2276/18|11-336апп20.
З огляду на вищенаведене, а також врахувавши предмет спору та суб'єктний склад сторін, судом не встановлено наявності правових підстав для задоволення вимоги позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вилучити запис про право власності на майно, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та виселення, у зв'язку з чим така заява залишається без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Судом встановлено, що позивачем, звертаючись до суду з позовом про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вилучити запис про право власності на майно, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та виселення не дотримано вимог, встановлених приписами статей 162, та 164, 174 ГПК України, а саме: не дотримано вимог щодо зазначення ціни позову, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не додано доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі (за позовну заяву майнового характеру, що має бути визначений виходячи із ціни позову (вартість майна, яке просить позивач витребувати); за три позовні вимоги немайнового характеру - 6810,00 грн.), що відповідно до статті 174 цього Кодексу є підставою для залишення вказаної позовної заяви без руху.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до частини третьої статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, проте, згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Вищевказані недоліки позовної заяви повинні бути усунуті позивачем у строк, що не повинен перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 162, 163, 164, 172, 174, 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Заяву позивача про відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.
2. Позовну заяву Арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна технологічна компанія” від 06.09.2021 р. № 08/128 (вх. № 2670/21, 10.09.2021 р.) про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язання вилучити запис про право власності на майно, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та виселення залишити без руху.
3. Запропонувати позивачу в строк до п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статей 162, 164, 174 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 235, ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Дата підписання 15.09.2021 р.
Суддя А.В. Лопатін