вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1627/21
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про стягнення 181050,23 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 152666,05 грн., з яких 102749 грн. основного боргу, 7579,06 інфляційних втрат, 1967,77 грн. 3 % річних, 8377,47 грн. пені, 31992,75 грн. штрафу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2021 відкрито провадження у справі, прийнято вказану позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Встановлено учасникам справи строки для подачі заяв по суті справи: відзиву на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову.
Учасники справи повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адреси їх місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» надійшла заява від 11.06.2021 про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву.
На адресу Господарського суду Київської області від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли пояснення від 11.06.2021 № 52-04.01-2614, в яких третя особа просить суд врахувати подані нею пояснення при розгляді даної справи, в яких вона зазначає, що відповідач звернувся до Регіонального відділення з заявою від 20.03.2020 № 01-08-165 про звільнення від орендної плати на період дії карантину, запровадженого КМУ. Регіональне відділення відмовило ТОВ «Інтеравіа» в перерахунку орендної плати за користування нерухомим державним майном у вищезазначений період, оскільки мета використання орендованого державного майна за договором оренди - під розміщення кімнати відпочинку персоналу, не підпадає під критерії, визначені постановою КМУ «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611. Також третя особа зазначає, що станом на 09.06.2021 заборгованість з орендної плати у відповідача становить 104409,52 грн.
На адресу Господарського суду Київської області від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшла заява про зміну предмету позову від 10.06.2021 № 35-22/1-324, якою в порядку ст. 46 ГПК України позивач змінив предмет позову та просить суд стягнути з відповідача 181050,23 грн., з яких 129736,39 грн. основний борг, 7579,06 грн. інфляційні втрати, 2200,57 грн. 3% річних, 9541,46 грн. пеня, 31992,75 грн. штраф.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2021 прийнято до розгляду заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про зміну предмету позову від 10.06.2021 № 35-22/1-324, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 181050,23 грн., з яких 129736,39 грн. основний борг, 7579,06 грн. інфляційні втрати, 2200,57 грн. 3% річних, 9541,46 грн. пеня, 31992,75 грн. штраф. Частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» про продовження процесуального строку від 11.06.2021. Продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну предмету позову та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 30.07.2021. В решті вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву, встановивши його як п'ятнадцять днів з дати отримання позовної заяви від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» відмовлено. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 16.08.2021 та встановлено відповідачу строк до 31.08.2021 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 № 1810, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та відповідачем у справі, щодо сплати позивачу, як балансоутримувачу орендованого відповідачем майна за вказаним правочином належної йому орендної плати за користування майном у період серпень - грудень 2020 року та січень - квітень 2021 року; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу. Запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надати суду письмові пояснення щодо заявленого позову з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову.
За таких обставин, враховуючи подану позивачем заяву про зміну предмету позову від 10.06.2021 № 35-22/1-324 та її прийняття судом до розгляду, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 181050,23 грн., з яких 129736,39 грн. основний борг, 7579,06 грн. інфляційні втрати, 2200,57 грн. 3% річних, 9541,46 грн. пеня, 31992,75 грн. штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 № 1810, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та відповідачем у справі, щодо сплати позивачу, як балансоутримувачу орендованого відповідачем майна за вказаним правочином належної йому орендної плати за користування майном у період серпень - грудень 2020 року та січень - квітень 2021 року.
У встановлений судом строк Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» подало суду відзив на позовну заяву від 09.07.2021, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, оскільки відповідачем сплачена сума основного боргу згідно перелічених у відзиві платіжних доручень. Позивач не є стороною договору оренди і в нього відсутній договір із відповідачем щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором від 01.04.2016 № 1810 пенею та штрафом, а відтак у позивача відсутні підстави нараховувати неустойку. Відповідач також зазначає про неправильність розрахунку штрафу за рахунками від 31.12.2020 № 76/2338, від 31.01.2021 № 76/304, оскільки з урахуванням п. 3.8 договору розмір штрафу має розраховуватись виходячи із суми орендної плати, що залишилась неоплаченою станом на день подання заяви про зміну предмету. Також відповідач посилається на відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а відтак подвійне нарахування інфляційних втрат суперечить змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У встановлений судом строк ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подало суду відповідь на відзив від 13.07.2021 № 35-22/1-390, в якій позивач зазначає, що він не підтримує вимог в частині стягнення суми основного боргу, внаслідок її сплати відповідачем. Щодо тверджень відповідача про відсутність у позивача як балансоутримувача права нарахування штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, то позивач зазначає, що умовами договору встановлений обов'язок відповідача сплачувати позивачу орендну плату у розмірі 30%, та враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, то відповідач зобов'язаний сплатити позивачу передбачені умовами договору пеню та штраф. Доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат є безпідставними та помилковими.
Відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечень на відповідь на відзив до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між третьою особою - орендодавець та відповідачем у справі - орендар було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 № 1810 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 1.4.40, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, загальною площею 40,6 кв.м., що розміщене на 1-му поверсі пасажирського термінала «D» (далі - майно), яке розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та перебуває на балансі позивача - ДП МА «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.12.2018 і становить за незалежною оцінкою 3772110 грн., без урахування ПДВ (п. 1.1 договору в редакції додаткового договору від 30.04.2019 № 3 до договору).
Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення кімнати відпочинку персоналу.
Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.
Пунктом 3.2 договору в редакції додаткового договору від 30.04.2019 № 3 до договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика), і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди грудень 2018 року - 47151,38 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).
Згідно з положеннями п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
За умовами п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 5.7 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, наведеним у розділі 11 договору).
Пунктом 1 додаткового договору від 20.05.2020 № 5 до договору сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 31.03.2021 року включно.
У разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Зазначені дії оформляються договором про внесення змін до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 10.4 договору в редакції додаткового договору від 09.12.2019 № 4 до договору).
На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а відповідач прийняв у користування державне майно - нежитлове приміщення № 1.4.40, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, загальною площею 40,6 кв.м., що розміщене на 1-му поверсі пасажирського термінала «D» (далі - майно), яке розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про що свідчить акт приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2016, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Для оплати орендної плати за користування майном у період серпень - грудень 2020 року та січень - квітень 2021 року позивач виставив відповідачу відповідні рахунки фактури разом з відповідними актами приймання-здачі виконаних послуг: 1) рахунок-фактура за серпень 2020 року від 31.08.2020 № 76/1476 на суму 59580,31 грн., з яких 24825,13 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 34755,18 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2020 на суму 59580,31 грн.; 2) рахунок-фактура за вересень 2020 року від 30.09.2020 № 76/1775 на суму 59878,22 грн., з яких 24949,26 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 34928,96 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2020 на суму 59878,22 грн.; 3) рахунок-фактура за жовтень 2020 року від 31.10.2020 № 76/1936 на суму 60477 грн., з яких 25198,75 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 35278,25 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2020 на суму 60477 грн.; 4) рахунок-фактура за листопад 2020 року від 30.11.2020 № 76/2157 на суму 61263,20 грн., з яких 25526,33 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 35736,87 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2020 на суму 61263,20 грн.; 5) рахунок-фактура за грудень 2020 року від 31.12.2020 № 76/2338 на суму 61814,57 грн., з яких 25756,07 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 36058,50 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2020 на суму 61814,57 грн.; 6) рахунок-фактура за січень 2021 року від 31.01.2021 № 76/304 на суму 62618,16 грн., з яких 26090,90 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 36527,26 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2021 на суму 62618,16 грн.; 7) рахунок-фактура за лютий 2021 року від 28.02.2021 № 76/537 на суму 63244,34 грн., з яких 26351,81 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 36892,53 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 28.02.2021 на суму 63244,34 грн.; 8) рахунок-фактура за березень 2021 року від 31.03.2021 № 76/818 на суму 64319,50 грн., з яких 26799,79 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 37519,71 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2021 на суму 64319,50 грн.; 9) рахунок-фактура за квітень 2021 року від 30.04.2021 № 76/1067 на суму 64769,74 грн., з яких 26917,39 грн. (30%) підлягають до сплати на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 37782,35 грн. в держбюджет та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2021 на суму 64769,74 грн.
У відповідності до наявних в матеріалах справи реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, відповідач отримав у позивача перелічені вище відповідні рахунки фактури разом з відповідними актами приймання-здачі виконаних послуг та вказаний факт ним у заявах по суті не заперечується.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку зі сплати належних позивачу орендних платежів за період користування майном у період серпень - грудень 2020 року та січень - квітень 2021 року не виконав, в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 129736,39 грн. основного богу, що становить різницю між перерахованими грошовими коштами та загальним розміром орендної плати належний до сплати на користь позивача у спірному періоді.
Після звернення позивача з даним позовом до суду, під час розгляду справи відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 129736,39 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи, про що також підтверджено сторонами і ними не оспорюється.
Оскільки відповідачем сплачена заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 129736,39 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначене, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 181050,23 грн. основного боргу.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за орендоване державне майно у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 16.09.2020 по 10.06.2021 включно складають 7579,06 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 16.09.2020 по 10.06.2021 складають 2200,57 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.
Позивач посилаючись на п. 3.7 договору просить суд за несвоєчасне перерахування орендної плати стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 16.09.2020 по 10.06.2021 становить 9541,46 грн.
Також, позивач на підставі п. 3.8 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 21% від суми заборгованості, розмір якого за розрахунком позивача складає 31992,75 грн.
Згідно з п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, строк, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 вказано, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
Проаналізувати умови договору щодо нарахування штрафних санкцій, судом встановлено, що його умови, а саме п. 3.7 договору встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме, містить вказівку на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.
Судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок штрафу по рахунками-фактури за грудень 2020 року від 31.12.2020 № 76/2338 та за січень 2021 року від 31.01.2021 № 76/304.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
З наведених положень договору слідує, що правові підстави для їх застосування та нарахування штрафу виникають коли заборгованість по орендній платі становить не менше ніж три місяці.
Рахунок-фактуру за грудень 2020 року від 31.12.2020 № 76/2338, граничний строк оплати якого є 15.01.2021 відповідачем частково оплачено 31.03.2021 в розмірі 12878,04 грн.
Рахунок-фактуру за січень 2021 року від 31.01.2021 № 76/304, граничний строк оплати якого є 15.02.2021 відповідачем частково оплачено 31.03.2021 в розмірі 13045,45 грн.
Враховуючи, що заборгованість за рахунком-фактурою за грудень 2020 року від 31.12.2020 № 76/2338 в розмірі 12878,04 грн. та за рахунком-фактурою за січень 2021 року від 31.01.2021 № 76/304 в розмірі 13045,45 грн. становить менше ніж три місяці, то відсутні правові підстави для застосування п. 3.8 договору та нарахування штрафу на такі суми, заборгованість по яким становить менше ніж 3 місяці.
Що стосується решти заборгованості за вказаними рахунками, то вона оплачена відповідачем в строк понад три місяці (оплачено відповідачем 16.06.2021), а тому наявні правові підстави для застосування п. 3.8 договору та нарахування штрафу на такі суми, заборгованість по яким становить більше ніж 3 місяці.
Виходячи з вищевикладене, судом здійснено власний розрахунок штрафу, виходячи, зокрема, з суми 12878,03 грн. за рахунком-фактурою за грудень 2020 року від 31.12.2020 № 76/2338 та суми 13045,45 грн. за рахунком-фактурою за січень 2021 року від 31.01.2021 № 76/304 заборгованість по яким становить більше ніж 3 місяці.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком штрафу, який зроблений судом з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства та умов п. 3.8 договору, стягненню підлягає штраф в розмірі 26548,82 грн. В решті заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 5443,93 грн. суд відмовляє, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині.
Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення неустойки, з підстав того, що позивач не є стороною договору оренди і в нього відсутній договір із відповідачем щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором від 01.04.2016 № 1810 пенею та штрафом, а відтак у позивача відсутні підстави нараховувати неустойку не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються судом з огляду на те, що положення договору передбачають обов'язок відповідача перераховувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу та відповідальність за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування такої орендної плати у вигляді пені та штрафу, а відтак нарахування відповідачу пені та штрафу за допущення прострочення сплати орендної плати є правомірним та законним.
Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, з підстав того, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а відтак подвійне нарахування інфляційних втрат суперечить змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються судом з огляду на те, що за умовами договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), встановлено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць та п. 3.3 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Тобто вказаним пунктом договору визначається розмір орендної плати за місяць. Відповідна індексація орендної плати не є інфляційними втратами, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а відтак відсутнє подвійне нарахування інфляційних втрат, про яке помилково стверджує відповідач.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку зі сплати належних позивачу орендних платежів за період користування майном у період серпень - грудень 2020 року та січень - квітень 2021 року, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7579,06 грн. інфляційних втрат, 2200,57 грн. 3% річних, 9541,46 грн. пені та 26548,82 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог по яким не закрито провадження у справі, а саме в частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 5443,93 грн. суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2715,75 грн. та понесені витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (поштові витрати) у розмірі 200 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи, що позивач не підтримує своїх вимог в частині стягнення основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та беручи до уваги часткове задоволення судом решти позовних вимог позивача, то відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження поштових витрат, пов'язаних з надісланням позову, заяви про зміну предмета позову, відповіді на відзив на адреси учасників справи, позивачем надані відповідні фіскальні чеки «Укрпошта» на загальну суму 181,98 грн.: від 01.06.2021 на суму 61,98 грн., від 11.06.2021 на суму 60 грн., від 14.07.2021 на суму 60 грн., які залучені до матеріалів справи.
Доказів щодо понесення витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (поштові витрати) в розмірі 18,02 грн., позивачем суду не надано, а відтак відсутні підстави щодо їх розподілу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 129, ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме поштових витрат в розмірі 181,98 грн. покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ч. 3 ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Закрити провадження у справі № 911/1627/21 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 129736,39 грн. основного боргу.
2. Решту позову Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 7579,06 грн. інфляційних втрат, 2200,57 грн. 3% річних, 9541,46 грн. пені, 31992,75 грн. штрафу задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4, ідентифікаційний код 33240887) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспілький р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 7579 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 06 коп. інфляційних втрат, 2200 (дві тисячі двісті) грн. 57 коп. 3% річних, 9541 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 46 коп. пені, 26548 (двадцять шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 82 коп. штрафу, 2634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору, 176 (сто сімдесят шість) грн. 51 коп. поштових витрат.
4. В решті позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 5443,93 грн. штрафу відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України, з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 16.09.2021.
Суддя Ю.В. Подоляк