ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.09.2021Справа № 910/5814/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра Бар"
про стягнення 56 750, 00 грн.
Представники:
від позивача: Сербуль О.Ю.;
від відповідача: Кочмарьова Т.С;
Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра Бар" (далі - відповідач) про стягнення 56 750, 00 грн за незаконне використання музичного твору.
Позовні вимоги обґрунтовані бездоговірним використанням відповідачем у приміщенні бару "Litra Bar", за адресою: м. Київ, вул. Петра Калнишевського, 2, шляхом публічного виконання музичного твору "Fobia" (виконавець - EDGAR & EMMA), майнові авторські права на використання якого належать позивачу на підставі договору № 359-11Ф про передачу виключних авторських і суміжних прав від 26.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 позовну заяву Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" залишено без руху. Встановлено Громадській спілці "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.04.2021 до суду надійшла заява Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" про усунення недоліків позовної заяви (надіслана на електронну пошту суду).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2021.
13.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра Бар" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що між відповідачем та Приватним підприємством «Харон-Вестоіл» з метою здійснення господарської діяльності укладено договір оренди нежитлового приміщення №273 від 01.11.2019, яке знаходиться на території ТЦ «Полярний», а отже в приміщенні закладу «Літра Бар» не використовуються інші музичні твори, а звучать музичні твори з території всього торгівельного центру, подачу якої забезпечує саме Приватне підприємство «Харон-Вестоіл». Крім цього відповідач зазначає, що Приватне підприємство «Харон-Вестоіл» 01.07.2021 уклало договір №ТЗ-211/07/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах з Громадською Спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав», Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав».
18.05.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра Бар" надійшло клопотання (надіслане на електронну пошту суду), в якому представник відповідача просить суд перенести підготовче засідання призначене на 20.05.2021, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні, призначеному в Броварському міськрайонному суді Київської області.
20.05.2021 від Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшло клопотання про залучення третіх осіб (надіслане на електронну пошту суду), в якому позивач просить суд залучити Приватну організацію «Українська ліга авторських і суміжних прав», Громадську Спілку «Українська ліга авторських та суміжних прав» та Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в якості третіх осіб, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
У судовому засіданні 20.05.2021, суд, розглянувши клопотання відповідача про перенесення розгляду справи відмовив в його задоволенні, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення та відкладення розгляду справи.
Крім цього, у судовому засіданні 20.05.2021 судом відкладено розгляд справи на 24.06.2021.
07.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідно до додатку №2 договору №ТЗ-211/07/20-Н користувач не мав права передавати отримане за цим Договором право на використання об'єктів авторського права третім особам. Таким чином, відповідач використав у своїй господарській діяльності музичний твір без дозволу.
24.06.2021 від Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшло клопотання (надіслане на електронну пошту суду), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди №2 від 18.01.2021 до Договору №359-ПФ про передачу виключних авторських та суміжних прав від 26.09.2018 з перекладом на українську мову.
У судовому засіданні 24.06.2021, розглянувши подану позивачем заяву про залучення третіх осіб, які не заявляюсь самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, суд відмовив у її задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 24.06.2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/5814/21 призначено на 05.08.2021.
02.08.2021 від Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшла заява (надіслана на електронну пошту суду), в якій позивач зазначає, що докази понесених судових витрат на правову допомогу адвоката будуть подані до суду після прийняття рішення у справі.
04.08.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи справи доказів понесених витрат на правничу допомогу та стягнення судових витрат (надіслане на електронну пошту суду), в якому відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
У судовому засіданні 05.08.2021 оголошено перерву до 02.09.2021.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 02.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
26.09.2018 між Тер-Акопяном Єдгаром Алексановічем (далі - правовласник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (далі - видавець) укладено договір № 359-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав, відповідно до якого правовласник передає видавцю належні правовласнику виключні майнові права на об'єкти, зазначені в додатках до договору, що означає право видавця використовувати об'єкти протягом строку і на території способами, зазначеними в п.2.2. договору. За надані виключні майнові права на об'єкти видавець зобов'язується виплачувати правовласнику роялті та виконувати інші зобов'язання, покладені на нього договором.
Строк - період часу, який починає обчислюватися з моменту підписання сторонами договору та триває до 31.12.2021, якщо інше не передбачено в додатках до договору (п. 1.20 договору № 359-ПФ в редакції додаткової угоди № 2 від 18.01.2021).
Територія означає територія країн: усього світу, якщо інше не передбачено в додатках до договору (п. 1.21 договору № 359-ПФ).
Відповідно до п. 2.3. договору № 359-ПФ, права на використання об'єктів вважаються переданими видавцеві в момент підписання договору і відповідних додатків до нього.
Згідно п. 2.4. договору, з метою організації збору винагороди за використання об'єктів, способами, зазначеними в п.п. 2.2. договору № 359-ПФ, в тому числі за відтворення об'єктів у формі звукового або аудіовізуального запису в особистих цілях, видавець має право частково передавати права на використання об'єктів в управління організації, що здійснює управління правами на колективній основі, або іншій аналогічній організації, а також має право наділити таку організацію правом видавати дозвіл (субліцензії) на відповідні способи використання і на збір відповідної винагороди в порядку, визначеному договором між такою організацією і видавцем, з обов'язковою реєстрацією правовласника у відповідному каталозі такої організації. Видавець зобов'язаний обрати відповідну організацію для збору винагороди на основі добросовісності. Умови, на яких буде здійснюватися використання об'єктів кінцевими користувачами, в такому випадку будуть визначатися договорами між такою організацією і кінцевими користувачами.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом строку, а в частині виконання фінансових зобов'язань - до повного їх виконання. При відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення або зміну Договору за 30 і більше днів до закінчення терміну його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах і на той самий строк. У разі якщо правовласник протягом строку побажає передати видавцю права на використання нових об'єктів на умовах цього договору, сторони будуть оформляти передачу таких прав на нові об'єкти шляхом підписання нових додатків до цього договору. Право на використання нових об'єктів буде вважатися переданими видавцю в момент підписання відповідних додатків до договору (п. п. 8.1., 8.2. та 8.15. договору № 359-ПФ).
Судом встановлено, що до договору № 359-ПФ від 26.09.2018 сторонами підписано додаток № 1.7 від 26.02.2020, відповідно до якого сторони погодили перелік творів, права на способи використання яких передаються правовласником видавцю: назва твору - "Fobia"; автор музики - Тер-Акопян Єдгар; частка правовласника в музиці - 100 %; автор тексту - Тер-Акопян Єдгар, Хамза Еміра; частка правовласника в тексті - 100 %; частка прав правовласника в творі, що передається видавцеві в цілому - 100 %; виконавець - EDGAR&EMMA.
Відповідно до додатку № 2.17 від 26.02.2020 до договору № 359-ПФ від 26.09.2018 сторони склали цей додаток до переліку фонограм/виконань, права на способи використання яких передаються правовласником видавцю: назва фонограми/виконання (найменування твору, виконання якого записано на фонограму) - "Fobia"; автор музики - Тер-Акопян Єдгар; частка правовласника в музиці - 100 %; автор тексту - Тер-Акопян Єдгар, Хамза Еміра; виконавець - EDGAR&EMMA; частка прав правовласника у фонограмі, що передається видавцеві - 100 %; частка прав правовласника у виконанні, що передається видавцеві - 100 %; жанр - Dance - Pop.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
Таким чином, на підставі договору № 359-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від 26.09.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" надано дозвіл на використання об'єктів права інтелектуальної власності, а саме музичного твору "Fobia"; у виконанні - EDGAR&EMMA.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 року між Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (далі - правовласник) укладено договір № АВ110620 про управління майновими авторськими правами, за умовами якого, правовласник надає організації повноваження (невиключне право) здійснювати управління майновими правами на об'єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об'єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії передбачені цим договором та законом.
Відповідно до п. 2.2. - п. 2.7 договору надання повноважень на управління правами за цим Договором передбачає право на укладання організацією договорів про надання дозволів на використання об'єктів авторських прав третіми особами та/або договорів про виплату винагороди за використання об'єктів авторських прав, здійснення функцій по розподілу та виплаті такої винагороди, а також здійснення будь-яких інших функцій, які прямо не заборонені законом.
Організація не використовує будь-яким способом об'єкти майнових авторських прав, права на управління якими передаються правовласником за цим договором. Організація здійснює безпосереднє управління відповідно до цього договору на території України, а також має право здійснювати реєстрацію (декларування) переданих їй в управління за цим Договором майнових прав, в іноземних організаціях колективного управління та має право отримувати винагороду в таких іноземних організаціях колективного управління. При цьому Правовласник може обмежити перелік зарубіжних держав (тобто держав за виключенням України), в яких організація має право отримувати винагороду від іноземних організацій колективного управління, шляхом направлення організації офіційного письмового повідомлення з цього приводу (цінним листом із описом вкладення) із вказівкою конкретних держав в яких правовласник має намір застосувати зазначене обмеження.
Правовласник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єктів авторського права (переданих в управління правовласником організації), у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього Договору.
Організація має право передавати всі отримані за цим Договором права та повноваження Громадській спілці «Українська ліга авторських та суміжних прав», Приватній організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», Приватній організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами».
Правовласник визнає право організації укладати договори про надання дозволів на використання об'єктів авторського права, а також договори про виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, в тому числі, із особами, які діють від імені користувачів на підставі договорів доручення.
Згідно з п. 6.1 - п. 6.3 договору організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав правовласника на об'єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані організації за цим Договором.
Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторських прав.
У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання за письмовим погодженням з правовласником має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. При цьому, при здійсненні судового захисту інтересів правовласника стосовно майнових прав, які передані організації в управління, організація може виступати в судовому процесі як від власного імені, так і від імені правовласника беручи за основу приписи закону. При цьому, якщо в зазначеному вище випадку організація виступатиме від імені правовласника, то ані організації, ані представникам залученим організація до представництва в судовому процесі, довіреність від правовласника не потрібна (факту наявності цього Договору для такого представництва достатньо1). Правовласник підтверджує, що організація при захисті прав правовласника в судовому порядку має процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вона діє (правовласника) в рамках передбачених законом.
Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п. 9.1. договору).
Додатком від 26.06.2020 року до договору № АВ110620 про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020 року сторони узгодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких, стосується договір, в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань).
26.06.2020 ТОВ «Бест Мьюзик» складено декларацію-доручення до договору №АВ110620 від від 26.06.2020, якою заявник (ТОВ «Бест Мьюзик») підтвердив наявність в його каталозі (серед об'єктів, на які в нього є права) станом на 26.06.2020 наступних об'єктів авторського права - музичний твір - "Fobia", спосіб використання щодо якого отримані майнові авторські права - публічне виконання, автор (и) музики - Тер-Акопян Єдгар, автор тексту - Тер-Акопян Єдгар, Хамза Еміра, частка правовласника за публічне використання - 100 %, виконавець - EDGAR&EMMA.
Одночасно із декларуванням, заявник, як довіритель, надав цю попередню письмову згоду (дозвіл), яка одночасно є дорученням - за якою ГС «ОКУАСП» отримав повноваження здійснювати фіксацію фактів використання зазначених об'єктів авторського права, а також попередню згоду (дозвіл), яка одночасно є дорученням пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами щодо зазначених об'єктів.
Додатковою угодою № 1 від 01.07.2020 до договору оговору № АВ110620 про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020 року сторони узгодили, що у разі звернення до суду з позовом в інтересах і на користь правовласника організація має право вимагати присудження на свій рахунок (та має право отримувати на свій рахунок) сум коштів, яких стосується позов.
Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є акредитованою організацією колективного управління в сфері діяльності, передбаченої положеннями абз. 3 ч. 5 та абз. 2 ч. 6 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління № 18 від 15.09.2020.
Пунктом 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» передбачено, що організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, а саме звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;
Згідно статті 427 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
Частинами 1, 2 статті 13 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» передбачено, що декларування правовласником майнових прав здійснюється з метою ідентифікації об'єктів авторського права і (або) суміжних прав. При декларуванні майнових прав правовласник надає такі відомості про об'єкт, які дають змогу надійно відрізнити його від інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав правовласника і третіх осіб.
Позивач зазначає що актом фіксації № 29/10/20 від 29.10.2020, складеним представником ГС "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - Сідько С.О. (діє на підставі довіреності від 24.01.2020, виданої генеральним директором ГС "ОКУАСП" зі строком дії до 31.12.2020) та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні бару «Litra Bar», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Петра Калнишевського, 2, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Літра Бар", вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твір під назвою "Fobia" у виконанні EDGAR&EMMA.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що відповідач без договору з акредитованою організацією, без дозволу та без виплати винагороди використав в публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність музичний твір "Fobia" у виконанні EDGAR&EMMA, чим порушив майнові авторські права позивача на вказані твори.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.
Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті
Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем твору " Fobia " у виконанні EDGAR&EMMA у приміщенні бару «Litra Bar», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Петра Калнишевського, 2, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Літра Бар", позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 29/10/20 від 29.10.2020, оформлений у приміщенні бару «Litra Bar», а також фіскальний чек від 29.10.2019 виданий ТОВ "Літра Бар".
У судовому засіданні 02.09.2021 судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.
З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні бару «Litra Bar», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Петра Калнишевського, 2, в якому зафіксовано звучання музичного твору під назвою "Fobia" у виконанні EDGAR&EMMA.
Крім того, твердження відповідача, про те, що Акт фіксації № 29/10/20 від 29.10.2020 не може бути достатнім та допустимим доказом у справі, судом відхиляються як безпідставні, оскільки законодавством України не встановлено обов'язкових вимог до порядку проведення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення та вимог до форми і змісту акту фіксації представником (-ами) організацій колективного управління, рівно як і вимог надання/направлення цього акту суб'єкту фіксації. Крім того, на підтвердження здійснення фіксації уповноваженим представником Організації Сідько С.О. матеріали справи містять довіреність б/н від 24.01.2020.
З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні бару «Litra Bar», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Петра Калнишевського, 2, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Літра Бар" та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.
Крім того, відповідно до п. 30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/895/16, від 20.02.2018 у справі № 910/24539/16, від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими авторськими правами - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичного твору та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.
В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені вище договори (договір № 359-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від 26.09.2018, договір № АВ110620 про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020, на підставі якого позивач набув виключні майнові права на використання музичних творів) визнавались у встановленому законом порядку недійсними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/6038/16 та від 21.05.2018 у справі № 924/290/17.
З огляду на наведене, доводи щодо недоведеності належності позивачеві майнових авторських прав на спірний твір, та, відповідно недоведеності прав на звернення Організацією з даним позовом до суду, судом вважаються безпідставними.
Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/7953/17 зазначив, що саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у кафе, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності, а тому відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. До того ж, Відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Суд зазначає, що особа, яка має намір використати об'єкт авторського права, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об'єкта авторського права.
В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на договір оренди № 273 від 01.11.2019 укладений з Приватним підприємством «ХАРОН-ВЕСТОІЛ» (орендодавець) та яке, в свою чергу, уклало відповідні договори на використання музичних творів.
Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.
Так, 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літра Бар" (орендар) та Приватним підприємством «ХАРОН-ВЕСТОІЛ» (орендодавець) укладено договір оренди № 273, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар отримує у тимчасове платне користування об'єкт оренди, розташований у торговельному комплексі, у відповідності до умов цього договору.
Об'єкт оренди площею 566, 5 кв.м., місцезнаходженням якого у торговельному комплексі визначено у поповерховому плані, доданому до даного договору, як додаток № 1, який становить невід'ємну частину договору (п. 1.2. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом 35 місяців (п. 3.1. договору).
В свою чергу, 01.07.2020 між Приватним підприємством «ХАРОН-ВЕСТОІЛ» (користувач), Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (суміжна організація), Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - авторська організація) та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (ПО УЛАСП) укладено договір № ТЗ-211/07/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах, відповідно до якого користувач доручає ПО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримує одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Додатком № 3 до договору № ТЗ-211/07/20-Н, сторони погодили перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав та об'єктів авторських прав, а саме: Торговельно-офісний комплекс (літ. А) (ТЦ «Полярний»), за адресою: м. Київ, вул. Петра Калнишевського (колишня назва Михайла Майорова), буд. 2, загальною площею 1800 кв.м.
Додатком № 4 до договору № ТЗ-211/07/20-Н, сторони погодили форму звіту про використані об'єкти суміжних прав та об'єкти авторського права на кожний квартал відповідного року.
Тож, як встановлено судом вище, відповідач орендує нежитлове приміщення (бару «Litra Bar») на підставі договору оренду № 273 від 01.11.2019, укладеного з Приватним підприємством «ХАРОН-ВЕСТОІЛ».
Проте, дослідивши умови вказаного договору, суд зазначає, що в останньому не зазначено, що в орендованому відповідачем приміщенні музичний супровід здіснює Приватне підприємство «ХАРОН-ВЕСТОІЛ», як і не зазначено, що в такому приміщенні використовуються музичні творі виключно на підставі укладених орендодавцем договорів.
Крім того, такий договір оренди не містить обов'язку орендодавця укласти відповідні договори з організаціями колективного управління або правовласниками на використання об'єктів авторських та суміжних прав в орендованому приміщенні, як і не містить обов'язку відповідача здійснювати на користь орендодавця відповідні платежі за використання музичних творів в орендованому приміщенні на підставі договорів, укладених орендодавцем з організаціями колективного управління або правовласниками.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовного того, що такі платежі включені до орендної плати, з огляду на те, що договором оренди чітко виокремлені всі платежі, а саме розділом 4 договору «Орендна плата. Інші платежі. Порядок розрахунків»: сплата орендної плати, компенсація орендодавцю витрат за комунальні послуги та витрати на забезпечення функціонування загальних площ ТК (експлуатаційні витрати): оплата адміністративного персоналу, технічного персоналу, прибирання загальних площ ТК, охорона загальних площ ТК, функціонування систем вентиляції та кондиціювання.
Крім того, суд зазначає, що з проведеного відеозапису достовірно вбачається, що приміщення бару «Litra Bar» має окремий вхід з вулиці, що не потребує необхідності входу в ТЦ для того щоб потрапити до бару відповідача.
Отже, з матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірного музичного твору.
Таким чином, судом за наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірного музичного твору шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника.
Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема: подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
У додатку від 26.06.2020 до договору №АВ110620 від 26.06.2020 про управління майновими авторськими правами сторони узгодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких стосується договір, в цілому, і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в залежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань).
Крім того, додатковою угодою № 1 від 01.07.2020 до договору оговору № АВ110620 про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020 року сторони узгодили, що у разі звернення до суду з позовом в інтересах і на користь правовласника організація має право вимагати присудження на свій рахунок (та має право отримувати на свій рахунок) сум коштів, яких стосується позов.
Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
Відповідно до п.п. 51.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
Водночас, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно абз. 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2 270,00 грн.
Таким чином, 25 (визначений у додатку від 26.06.2020 до договору №АВ110620 від 26.06.2020 еквівалент ціни за використання одного твору способом публічного виконання) х 2 270 (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року) = 56 750,00 грн.
Відтак, розмір компенсації за неправомірне використання відповідачем у публічному закладі, в якому здійснює господарську діяльність твору " Fobia " у виконанні EDGAR&EMMA складає 56 750,00 грн, тобто заявником вірно визначений розмір компенсації, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, оскільки факт порушення відповідачем закону щодо використання об'єкта інтелектуальної власності без дозволу правовласника був виявлений та зафіксований саме Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", а також з урахування додаткової угоди № 1 від 01.07.2020 до договору № АВ110620 про управління майновими авторськими правами від 26.06.2020 року, суд приходить до висновку, що саме на рахунок такої організації підлягає стягненню компенсація відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літра Бар" (проспект Перемоги, буд. 125, квартира 136, м. Київ, 03179, ідентифікаційний код - 43068376) на рахунок Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (вул. А. Аболмасова, буд. 5, пр. 57, офіс 11, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 43370642) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Мьюзік» (вул. М. Василенка, буд. 7-А, м. Київ, 03124, ідентифікаційний код - 40471053) 56 750 (п'ятдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. - компенсації та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 13.09.2021
Суддя С. О. Щербаков