ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 вересня 2021 року Справа № 903/334/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ТОВ "Агро Фонд" на рішення Господарського суду Волинської області від 17 червня 2021 року у справі №903/334/21 (суддя Кравчук А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрола"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"
про стягнення 95236,26 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 17 червня 2021 року у справі №903/334/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (вул. Привокзальна, 17, с.Звиняче, Горохівський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 39137820) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрола" (вул. Жилянська, 118, оф. 409, м. Київ, код ЄДРПОУ 42151363) 33793 грн. 00 коп. пені, 61442 грн. 75 коп. штрафу та 2270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 97 506 грн. 26 коп. (дев'яносто сім тисяч п'ятсот шість грн. 26 коп.).
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Агро Фонд" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 17 червня 2021 року у справі №903/334/21 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТОВ "Агро Фонд" забезпечило доставку товару до місця призначення, вказаного покупцем без перевищення термінів, встановлених пунктом 5.3. договору. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначених доказів та дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем пункту 5.3. зазначеного договору.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не було перевірено доводи сторін щодо причин порушення строку поставки, не враховано майнові інтереси сторін, значний розмір санкцій порівняно з тривалістю порушення, винятковість випадку у цій справі, вчинення відповідачем дій спрямованих на усунення наслідків вчинення порушення, а також те, що порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу або іншим учасникам господарських відносин, відповідно невірно застосовано статтю 233 Господарського кодексу України.
Крім того, апелянт зазначає про те, що притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення обраховане за один і той самий період у вигляді стягнення двох штрафів у різному розмірі, передбаченому в договорі (тобто двох неустойок одночасно) та пені суперечить положенням статті 61 Конституції України, як нормам прямої дії.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 липня 2021 року у справі №903/334/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агро Фонд" на рішення Господарського суду Волинської області від 17 червня 2021 року у справі №903/334/21. Запропоновано позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
10 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 листопада 2020 року між ТОВ "Агрола" (надалі - покупець/позивач) та ТОВ "Агро Фонд" (надалі - постачальник/відповідач) укладено договір поставки №ДКП-170/231120 /а.с. 4-6/.
Згідно пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар
Під товаром у цьому договорі розуміється висівки пшеничні гранульовані, здорового товарного виду, без живих комах, зернових шкідників, без плісняви, скритої зараженості і нерадіоактивні. Якість: сирий протеїн - мін. 14%, вологість - макс. 14,5%, сира клітковина - макс. 9%, зола - макс. 7,5%. Зараженість та забруднення шкідниками хлібних запасів - не дозволено. Сторонні домішки - не дозволено. Всі інші показники повинні відповідати ДСТУ 3016-95 (пункт 1.2 договору).
Загальна кількість товару за цим договором - 500 метричних тонн з опціоном +-10% за вибором покупця (пункт 1.5 договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору ціна товару без податку на додану вартість (ПДВ) складає 5 333 грн. 35 коп. за одну метричну тонну. Ціна товару з ПДВ - 6400 грн. 02 коп. за одну метричну тонну. Загальна вартість товару складає 2 666 675 грн. 00 коп. без ПДВ, 3 200 010 грн. 00 коп. з ПДВ +-10%, згідно пунктом 1.5 договору
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс 2010 за адресою: 73036 Україна, м. Херсон, вул. Перекопська, 169.
Строк поставки товару - до 07 грудня 2020 року включно. Постачальник не пізніше 2 календарних днів до дати поставки товару зобов'язується письмово повідомити покупця про таку дату шляхом направлення повідомлення за допомогою факсимільного зв'язку за вказаними в договорі реквізитами. Допускається поставка товару окремими партіями (пункт 3.2 договору).
Згідно пункту 3.3. договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару уповноваженими представниками сторін.
Пунктами 5.2, 5.3, та 5.4 сторони передбачили, що у випадку прострочення поставки або недопоставки товару в строки, визначені у пункті 3.2 договору, постачальник зобов'язується на вимогу покупця сплатити штраф в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. У випадку прострочення поставки товару на строк, що перевищує 10 календарних днів, покупець має право відмовитись від прийняття непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а постачальник при цьому зобов'язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв'язку з простроченням витрати та збитки, а також штраф в розмірі 2% від вартості не поставленого товару. У випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені в договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
У відповідності до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України та статті 259 Цивільного кодексу України сторони домовились про те, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов'язань за договором застосовується трирічний строк позовної давності, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років, починаючи з першого дня прострочення (пункт 5.7).
Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що на виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар, зокрема висівки пшеничні гранульовані в кількості 19,98 тонн на загальну суму 127 871 грн. 92 коп., що підтверджується видатковою накладною від 28 листопада 2020 року №3162, яка містить посилання на договір, підписи представників позивача та відповідача, скріплені печатками товариств /а.с. 7/.
Згідно статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Позивач на адресу відповідача направив вимогу від 18 грудня 2020 року №387/1812 про відмову від прийняття непоставленого товару у кількості 318,05 тон та його оплати у зв'язку з прострочення терміну поставки, що перевищує 10 календарних днів /а.с. 8/.
Отримання листа від 18 грудня 2020 року №387/1812 відповідач не заперечує.
На адресу відповідача позивачем направлено претензію від 24 грудня 2020 року №400/2412 на суму 95236 грн. 26 коп., з яких 33793 грн. 51 коп. пені, 61442 грн. 75 коп. штрафу, нарахованого на виконання пунктів 5.2, 5.3 договору /а.с. 9/.
Відповідач у відповіді від 11 січня 2021 року №12 на претензію зазначав про домовленість сторін змінити умови договору поставки, оскільки ТОВ "Агрола" у листі від 18 грудня 2020 року зазначало про зарахування на виконання договору №ДКП-170/231120 поставку товару в кількості 181,95 тонн, а від товару в кількості 318,05 тонн відмовилось /а.с. 10/.
Як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів звернення до позивача щодо узгодження, зміни умов поставки до 11 січня 2021. Вказаних доказів не надано відповідачем ні до суду першої, ні апеляційної інстанції. Даним також спростовують доводи апелянта про відсутність порушення відповідачем пункту 5.3 договору, оскільки товар не був поставлений згідно договору №ДКП-170/231120.
Докази надіслання постачальником повідомлення покупцю про дату поставки товару за договором №ДКП-170/231120 відповідно до пункту 3.2 договору в матеріалах справи відсутні.
Згідно пункту 3.3 договору датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або акта приймання-передачі товару уповноваженими представниками сторін. Поставка товару за договором ДКП-170/231120 підтверджена лише видатковою накладною №3162 від 28 листопада 2020 року. Будь які інші докази, передбачені пунктом 3.3 договору, сторони не надали.
DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.
Згідно матеріалів справи позивач відмовився 18 грудня 2020 року від отримання 318,05 тонн товару, тобто через 11 днів після закінчення встановленого пунктом 5.3 договору строку.
Докази погодження сторонами зарахування поставленого по залізничній накладній від 10 грудня 2021 товару на виконання договору ДКП-170/231120 відповідач не подав.
Позивач у листі від 14 січня 2021 року №414-1401 просить відповідача сплатити заборгованість у вигляді штрафних санкцій в сумі 95236 грн. 26 коп. за договором №ДКП-170/231120 від 23 листопада 2020 року /а.с. 11/.
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 31 березня 2021 року №493-3103 про стягнення пені та штрафу в сумі 95236 грн. 26 коп. /а.с. 13/.
Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтями 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно пункту 5.2 договору у випадку прострочення поставки або недопоставки товару в строки, визначені у пункті 3.2 договору, постачальник зобов'язується на вимогу покупця сплатити штраф в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.
Пунктом 5.3 передбачено, що у випадку прострочення поставки товару на строк, що перевищує 10 календарних днів, покупець має право відмовитись від прийняття непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а постачальник при цьому зобов'язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв'язку з простроченням витрати та збитки, а також штраф в розмірі 2% від вартості не поставленого товару.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язку.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 Цивільного кодексу України).
При цьому пеня може обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання не лише за кожен день прострочення виконання, а й місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Відтак, місцевий господарський суд правильно зазначив, що розмір погодженої сторонами у пункті 5.2 договору штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, відповідає поняттю "пеня". Зазначення неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов'язання (сплати коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №922/4400/17.
Відповідно до частин другої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Абзацом другим частини першої статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в частині сьомій статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Отже до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 Господарського кодексу України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173 та 230 Господарського кодексу України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (не грошове зобов'язання).
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 904/5770/18.
Колегією суддів перевірено здійснені позивачем розрахунки 33 793 грн. 51 коп. пені та 61 442 грн. 75 коп. штрафу та встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відтак, місцевий господарський правомірно присудив їх до стягнення.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №904/5770/18, від 27 вересня 2019 року у справі №923/760/16, від 02 квітня 2019 року у справі №917/194/18.
Також, безпідставним є посилання ТОВ "Агро фонд" у апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм статті 233 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.
Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Місцевий суд обгрунтовано не реалізував надане право на зменшення розміру пені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.
Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці. Нараховані штрафні санкції у розмірі 95236,26 грн. не є надмірно великими в порівнянні з вартістю непоставленого товару, на який здійснено нарахування.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Агро Фонд" на рішення Господарського суду Волинської області від 17 червня 2021 року у справі №903/334/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 17 червня 2021 року у справі №903/334/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №903/334/21 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "15" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.