ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 вересня 2021 року Справа № 906/334/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Оборський Я.В. (адвокат)
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2021 року у справі №906/334/21 (повний текст складено 18 червня 2021 року, суддя Шніт А.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
про стягнення 1243458,43 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2021 року у справі №906/334/21 задоволено позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул.Київська, буд.48, ідентифікаційний код 35343771) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) 434260,62грн пені; 363388,05грн 3% річних; 445809,76грн інфляційних; 18651,88грн судового збору.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк для апеляційного оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2021 року у справі №906/334/21 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 434260,62 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір пені на 90%.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що господарський суд при вирішенні питання про зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен грунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність та відповідати завданням господарського судочинства, котрі передбачені у статті 2 ГПК України, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. У клопотанні про зменшення розміру пені КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради зазначало, що відповідач використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення населенню, бюджетним установам та госпрозрахунковим підприємствам. Відповідач працює за тарифами які не покривають витрати виробництва. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене збитковістю господарської діяльності підприємства у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги. На підтвердження вказаного відповідачем долучено баланс підприємства та звіт про фінансові результати. Крім того, відповідач просив зважити на складну економічну ситуацію у державі, низьку платіжну дисципліну та неплатоспроможність значної частини споживачів послуг з теплопостачання та на те, що КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради виконує соціально значущу функцію - теплозабезпечення. Сплата штрафних санкцій в повному обсязі, у даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та надавати послуги з теплопостачання м. Житомира.
Скаржник зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Однак, господарський суд першої інстанції не зробив належної правової оцінки щодо наступних обставин: отриманий природний газ відповідачем оплачено в повному обсязі та строки прострочення оплати природнього газу є незначними; ступінь виконання зобов'язання відповідачем та поведінка винної сторони; відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів; предметом розгляду спору є стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність; позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів; відсутність понесення позивачем збитків; підприємство відповідача не є прибутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Листом №906/334/21/4386/21 від 16 липня 2021 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
27 липня 2021 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 липня 2021 року у справі №906/334/21 поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2021 року у справі №906/334/21 та призначено дату судового засідання на 15 вересня 2021 року.
16 серпня 2021 року від позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
10 вересня 2021 року від представника АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшла заява про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
14 вересня 2021 року від відповідача - КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 15 вересня 2021 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, було заслухано пояснення представника позивача, який повністю підтримав вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 вересня 2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір №6079/1920-БО-10 постачання природного газу (далі-договір) /а.с.22-30/, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 10620 тис.куб.метрів.
Відповідно до пункту 3.8 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Пунктом 3.9.3 сторони погодили, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
За умовами пункту 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 28 січня 2020 року), ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов'язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Згідно пункту 4.3 договору, ціни на природний газ, зазначені в прейскуранті, є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в пункті 12 договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.
Відповідно до пункту 4.4 договору, загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно з пунктом 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За пунктом 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками підприємств.
Додатковими угодами №1 від 22 жовтня 2019 року, №2 від 12 листопада 2019 року, №3 від 09 грудня 2019 року, №4 від 27 грудня 2019 року, №5 від 28 січня 2020 року, №6 від 24 лютого 2020 року, №7 від 23 березня 2020 року, №8 від 30 квітня 2020 року, №9 від 22 травня 2020 року, №10 від 22 червня 2020 року, №11 від 22 липня 2020 року, №12 від 31 липня 2020 року сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо ціни, порядку та умов проведення розрахунків, строку дії договору та інших умов договору /а.с.31-43/.
Вищенаведені додаткові угоди також підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.
На виконання умов договору, позивачем у період жовтень 2019 року - вересень 2020 року передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2019 року на суму 205398,64грн (газ, спожитий у жовтні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2019 року на суму 6370759,36грн (газ, спожитий у листопаді 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2019 року на суму 11651905,56грн (газ, спожитий у грудні 2019 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2020 року на суму 8829846,96грн (газ, спожитий у січні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2020 року на суму 7731267,40грн (газ, спожитий у лютому 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2020 року на суму 4984380,59грн (газ, спожитий у березні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2020 року на суму 831298,14грн (газ, спожитий у квітні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2020 року на суму 19053,41грн (газ, спожитий у травні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2020 року на суму 16536,01грн (газ, спожитий у червні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2020 року на суму 17667,92грн (газ, спожитий у липня 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2020 року на суму 6082,84грн (газ, спожитий у серпні 2020 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2020 року на суму 31175,34грн (газ, спожитий у вересні 2020 року) /а.с.44-55/.
Матеріалами справи підтверджується, що КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради оплатило АТ "НАК "Нафтогаз України" вартість отриманого природного газу в повному обсязі у сумі 40695372,17грн /а.с.56-62/.
Однак, оплату вартості переданого природного газу відповідач здійснював з порушенням строків оплати, визначених умовами пункту 5.1 договору, у зв'язку з чим на підставі пункту 7.2 договору та керуючись статтями 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 230-231 Господарського кодексу України, позивач нарахував відповідачу 434260,62грн пені, 363388,05грн 3% річних та 445809,76 грн інфляційних втрат /розрахунок а.с.11-21/.
Рішення місцевого господарського суду КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради оскаржується лише в частині присудженої до стягнення пені в сумі 434260,62 грн.
Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 434260,62 грн. пені місцевий господарський суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутності підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 90% з огляду на те, що заборгованість кінцевих споживачів, збитковість підприємства, відсутність прибутку або скрутне матеріальне становище не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності.
Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Нормою статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору сторони, зокрема погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Додатковою угодою №5 від 28 січня 2020 року сторони договору виклали пункт 7.2. в новій редакції та визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14.2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 434260,62 грн /а.с.11-21/, з яких:
- за зобов'язаннями листопада 2019 року за період з 27 грудня 2019 року по 05 лютого 2020 року у розмірі 56208,07грн;
- за зобов'язаннями грудня 2019 року за період з 28 січня 2020 року по 25 березня 2020 року у розмірі 161167,14грн;
- за зобов'язаннями січня 2020 року за період з 26 лютого 2020 року по 17 квітня 2020 року у розмірі 147895,47грн;
- за зобов'язаннями лютого 2020 року за період з 26 березня 2020 року по 17 квітня 2020 року у розмірі 68989,94грн.
Колегією суддів перевірено здійснені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 434260,62 грн. та встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Крім того, Господарський суд Житомирської області обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем у відзиві на позов та у клопотанні №1176/6 від 13 квітня 2021 року про зменшення розміру пені заявлено клопотання про зменшення суми пені на 90% з посиланням на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача, несвоєчасність розрахунків споживачами, наявність дебіторської заборгованості споживачів станом на 01 квітня 2021 року у сумі 319918058,13 грн., наявність збитків підприємства у розмірі 260337 тис. грн., а також наявність заборгованості за спожитий природний газ згідно інших договірних зобов'язань у сумі 206115,7тис. грн. Дана заборгованість виникла у зв'язку з неплатоспроможністю деяких верств населення. Однак підприємством проводиться значна претензійно-позовна робота. Доводить, що всі розрахунки по відкритих виконавчих провадженнях та поточні платежі за спожитий природний газ відповідачем проводяться із поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, які відкриті в філії - Житомирське обласне управління AT "Ощадбанк" відповідно до Постанови КМУ від 18 червня 2014 року №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу". Посилається на те, що у відповідача немає законних підстав розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів за спожиту теплову енергію на поточні рахунки КП "Житомиртеплокомуненего" ЖМР зі спеціальним режимом використання.
Представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, посилаючись на те, що позивач також знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Зауважила, що станом на 01 січня 2020 року торгова дебіторська заборгованість позивача становила 49,533 млрд.грн та має тенденцію до зростання. Повідомила, що НАК "Нафтогаз України" постачає природний газ не лише для інших підприємств у період опалювального сезону, але й для населення. Доводить, що постанови Кабінету Міністрів України №216 та №217, які стосуються проведення розрахунків з постачальником природного газу не вносять зміни до строків розрахунків між сторонами, що визначені умовами даного договору. Зазначає, що у випадку задоволення клопотання відповідача та зменшення пені до 90% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення виконання зобов'язання, посилаючись на правові позиції Верховного Суду викладені у справах №908/1453/14 від 04 травня 2018 року та №918/116/19 від 04 лютого 2020 року.
Господарський кодекс України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).
У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Місцевий господарський суд обгрунтовано зазначив, що заборгованість кінцевих споживачів, збитковість підприємства, відсутність прибутку або скрутне матеріальне становище не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності. КП "Житомиртеплокомуненерго" не обмежене у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема перенесення оплати, взаємозаліку, зменшення власних витрат.
Відтак, місцевий суд дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір пені.
Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Місцевий суд обгрунтовано не реалізував надане право на зменшення розміру пені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.
Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці. Нараховані штрафні санкції у розмірі 434260,62 грн. не є надмірно великими в порівнянні з сумою заборгованості, на яку здійснено нарахування пені та складають 0,01% від суми поставленого газу за договором.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що у відповідності до пункту 1.2 договору №6079/1920-БО-10 від 24 вересня 2019 року природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Відтак, необгрунтованим є посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що ним використовується газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення населенню.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині не вбачається.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2021 року у справі №906/334/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 08 червня 2021 року у справі №906/334/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/334/21 повернути до Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "15" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.