ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2021 року Справа № 903/796/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.02.2021 у справі №903/796/20 (суддя Вороняк А.С.)
за позовом Департаменту інфраструктури Волинської облдержадміністрації
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд"
про стягнення 328958,51 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.02.2021 у справі №903/796/20 позов задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" на користь Департаменту інфраструктури Волинської облдержадміністрації 139710,33 грн., з них: 125000 грн. штрафу, 9806,89 грн. пені, 4903,44 грн. 3% річних та 4117,75 грн. судового збору. У задоволенні позову Департаменту інфраструктури Волинської облдержадміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" в частині стягнення 189248,18 грн., з них: 125000 грн. штрафу, 63169,94 грн. пені, 1078,24 грн. 3% річних - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 17.02.2021 у справі №903/796/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково і зменшити штрафні санкції до мінімальної суми яка б не перевищувала 10000,00 грн.
Вважає, що рішення ухвалене з недотриманням принципу верховенства права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд першої інстанції не надав належної, об'єктивної оцінки тим фактам, що відповідач не мав об'єктивної можливості вчасно надати документальне підтвердження освоєння отриманого авансу через захворювання працівників на COVID-19 саме в вересні та жовтні 2020 року.
Зазначає, що відповідач виконав умови договору передбачені п.10.2 та п. 10.3 договору.
При цьому позивач не поніс збитків чи будь -яких інших негативних наслідків.
Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, шо долучались відповідачем, а саме копія листа позивача №2000/1.1.3 від 03.11.2020, який був направлений на електронну адресу відповідача і котрим підтверджується факт того, що позивачем отримані необхідні документи від відповідача 30.10.2020.
Вважає, що відповідачем хоча і порушені строки підтвердження освоєння коштів (авансу) на 5 та 6 календарних днів за договором від 11.12.2018, однак це зумовлене обставинами, які виникли поза його волею, що виключають його вину. Зазначає, що розмір штрафу є неспіврозмірно великим, враховуючи договірні відносини між позивачем, вказаний випадок є винятковим; причини невиконання є об'єктивними; прострочення є незначним; відсутні негативні наслідки.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.02.2021, справу №903/796/20 призначено до розгляду на 18.05.2021; запропоновано позивачу у строк до 27.04.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
Також роз'яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріалами справі підтверджено, що ухвалу суду від 26.03.2021 було вручено сторонам, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах даної судової справи /а.с. 80-81 у т.1/.
26.04.2021 позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" без задоволення.
17.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" подало суду відповідь на відзив, в якому просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 17.02.2021 у справі №903/796/20 і ухвалити нове, яким у позові відмовити.
18.05.2021 директор Департаменту інфраструктури Волинської облдержадміністрації подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 зупинено провадження у справі №903/796/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.02.2021 у справі №903/796/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/12876/19.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у зв'язку із оприлюдненням в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12876/19 поновлено провадження у справі №903/796/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2021 об 16:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.
07.09.2021 заступник директора Департаменту інфраструктури Волинської облдержадміністрації подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Також просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 09.09.2021, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
За результатами проведеної процедури закупівлі робіт з реконструкції загальноосвітньої школи І-III ступенів с. Піща, вул. Центральна, 84, Шацького району Волинської області (номер закупівлі UA-2018-11-02-000685-b) між Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації (наразі перейменовано на Департамент інфраструктури Волинської облдержадміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" було укладено договір підряду №18/18/5 від 11.12.2018 (далі - Договір) (а.с. 4-11), за умовами якого сторони беруть на себе зобов'язання по договору підряду (підрядник зобов'язується виконати роботу та поставку обладнання на об'єкт за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу та поставку обладнання) і несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору в порядку і у спосіб передбачений чинним законодавством України та даним договором.
За п. 4.1. Договору договірна ціна на виконання підрядних робіт на об'єкті включно з поставкою обладнання становить 48814993 грн. з ПДВ, є твердою і визначається на основі проектно-кошторисної документації та тендерної пропозиції. Договірна ціна може коригуватись і уточнюватись у випадках, передбачених чинним законодавством та національними стандартами України з ціноутворення у будівництві (ДСТУ). За взаємною згодою сторін ціна договору може бути зменшена. Договірна ціна є невід'ємною складовою цього договору.
Згідно п. 5.1. Договору розрахунки по даному Договору здійснюються між замовником і підрядником чи субпідрядником на підставі актів Ф-КБ-2в, Ф-КБ-3, по мірі надходження коштів з джерел фінансування. У разі недофінансування, остаточні розрахунки по Договору замовник здійснює за умови та після отримання бюджетних призначень на цю мету. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень у місячний термін підписує їх.
Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що у разі неналежного оформлення довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою Ф-КБ-3, акта виконаних робіт за Формою Ф-КБ-2в (відсутність печатки, підписів, підтверджуючих документів, виконавчої документації, тощо) замовником такі документи до оплати не приймаються.
Відповідно до п. 5.6. Договору незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків у разі виявлення Замовником чи контрольно-ревізійними органами у розрахунках за виконані роботи (форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3, довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати), завищення підрядником вартості робіт чи матеріалів, які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди, підрядник повертає замовнику переплачені кошти.
Умовами п. 6.1. Договору визначено початок робіт: протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання авансових платежів але не раніше отримання всіх дозвільних документів. Завершення робіт - не пізніше 30 червня 2020 року, за умови повного фінансування та оплати виконаних робіт, поставки обладнання у розмірах, передбачених п. 4.1. цього договору (п. 6.2. Договору).
Відповідно до п.8.2.4 (із змінами внесеними згідно додаткової угоди №6 від 30.06.2020) Договору підрядник зобов'язаний використати одержаний аванс протягом трьох місяців з моменту одержання авансових платежів. По закінченню терміну освоєння авансових платежів, невикористані суми коштів повернути замовнику.
Пунктом 9.1 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків, передбачених п.п. 6.2, 8.2.4 Договору, підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт передбачених на рік за кожен день прострочення з суми невиконаних договірних зобов'язань, а за порушення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості робіт передбачених на рік з суми невиконаних договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 9.2. Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором, підрядник сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від вартості робіт передбачених на рік з суми невиконаних договірних зобов'язань та відшкодовує збитки у повному обсязі.
Згідно з п.12.1 Договору (із змінами внесеними згідно додаткової угоди №6 від 30.06.2020) даний Договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. У разі виникнення незалежних від сторін обставин, що унеможливлюють виконання ними своїх договірних зобов'язань строк дії Договору може продовжуватись на термін, визначений у додатковій угоді до даного Договору.
07.07.2020 на адресу департаменту від ТОВ "Луцьккомунбуд" надійшов лист №139/20, в якому підприємство просить перерахувати попередню оплату згідно вищезазначеного Договору (а.с.29, том 1).
Відповідно до п.5.7. (із змінами внесеними згідно додаткової угоди №6 від 30.06.2020) Договору та на виконання п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 (із змінами) (надалі Порядок) та постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", 23 липня 2020 року підрядній організації було перераховано авансовий платіж в сумі 2500000 гривень з яких: 500000 грн.: кошти місцевого бюджету, перерахування даних коштів підряднику, підтверджується платіжним дорученням від 21.07.2020 №317, та 2000000 грн.: кошти Державного фонду регіонального розвитку, перерахування даних коштів підряднику, підтверджується платіжним дорученням від 21.07.2020 №318 (а.с. 30, 31, том 1).
07.09.2020 відповідач у листі № 155/20 від 07.09.2020 повідомив позивачу, що весь колектив ТОВ "Луцьккомунбуд" знаходиться на самоізоляції у зв'язку із виявленням COVID-19. Робота товариства призупинена до 18.09.2020 (а.с. 51, том 1).
20.10.2020 відповідач у листі № 199/20 повідомив позивача, що у зв'язку із пандемією роботи на товаристві неодноразово припинялись, хоча були розпочаті вчасно. Просив з розумінням віднестись до ситуації (а.с. 52, том 1).
30.10.2020 у відповідь на лист позивача від 23.10.2020 № 1918/11.3 відповідач зазначив, що на об'єкті роботи проведені в повному обсязі, освоєно не лише аванс в розмірі 2500000 грн., а й на загальну суму 3870756,27 грн. Документи про факт освоєння коштів давно надані позивачу, але не підписуються. Повторно надав акти виконаних робіт, які просив підписати та направити відповідачу (а.с. 53, том 1).
16.11.2020 сторонами було підписано довідку про вартість виконаних робіт на суму 1845,19816 грн. форми КБ-3 (а.с. 62-63, том 1), Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 на суму 1273010,72 грн. форми КБ-2 (а.с. 64-71, том 1), Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем за листопад 2020 на суму12719,20 грн. (а.с. 72-74, том 1), Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 на суму168300,95 грн. та на суму 102904,96 грн. (а.с. 75-84, том 1).
01.12.2020 сторони підписали довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3 на суму 735600,93 грн. (а.с. 85, том 1), Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за листопад 2020 на суму 1335416,92 грн., на суму 30229,42 грн.,24756,43 грн. (а.с. 86-97, том 1).
Загальна сума складає 3684784,72816 грн.
Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області (з урахуванням уточнених позовних вимог) в якому просив стягнути з відповідача 250 000,00 грн. штрафу відповідно до п. 9.1 Договору, за неналежне виконання умов договору підряду; 0,1 % пені, що становить 62 500,00 грн. і 3% річних, що становить 5 122, 92 грн. за період з 23.10.2020 по 16.11.2020 від суми - 2 2500 000,00грн. (п. 9.5 Договору); 0,1 % пені, що становить 10 476,83 грн. і 3% річних, що становить 858,76 грн. за період з 16.11.2020 по 01.12.2020 від суми - 654 801,84 грн. (п. 9.5 Договору).
Місцевий господарський суд відповідно до оскаржуваного рішення частково задоволив позов, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум, а також дійшов висновку про можливість зменшення штрафних санкцій на 50%.
Колегія суддів вважає, що Господарський суд Волинської області дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.
Свобода договору є одним з основоположних принципів цивільного права.
Так, у ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони відповідно до ст. 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.173 ГК України, ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2018 між Департаментом регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" було укладено договір підряду №18/18/5 від (далі - Договір) (а.с. 4-11), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботу та поставити обладнання на об'єкт за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу та поставку обладнання.
Визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору в порядку і у спосіб передбачений чинним законодавством України та даним договором.
Сторони визначили, що (п.8.2.4 із змінами внесеними згідно додаткової угоди №6 від 30.06.2020) підрядник зобов'язаний використати одержаний аванс протягом трьох місяців з моменту одержання авансових платежів.
23.07.2020 підрядній організації (відповідачу) було перераховано авансовий платіж, отже з урахуванням п. 8.2.4 підрядник зобов'язаний використати одержаний аванс до 23.10.2020.
30.10.2020 відповідач направив лист позивачу в якому зазначив, що на об'єкті роботи проведені в повному обсязі, освоєно не лише аванс в розмірі 2500000 грн., а й загальну суму 3870756,27 грн.; документи про факт освоєння коштів давно надані позивачу, але не підписуються; повторно надав акти виконаних робіт, які просив підписати на направити відповідачу.
У зв'язку із порушенням строків освоєння авансових платежів позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф, пеню і 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку потрібно сплатити в разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов'язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції належить застосовувати в розмірі, передбаченому договором.
Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які відсилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання.
Виходячи з принципу свободи договору (ч. 3 ст. 549 ЦК України), за допомогою пені сторони в договорі можуть забезпечити, зокрема, виконання негрошового зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу, що умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ),
При цьому, у договорі слід чітко вказувати, яка саме санкція накладається за порушення виконання зобов'язання.
Зі змісту розділу 9 Договору підряду №18/18/5 від 11.12.2018 вбачається, що сторони визначили відповідальність підрядника.
Так, пунктом 9.1 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строків, передбачених п.п. 6.2, 8.2.4 Договору, підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт передбачених на рік за кожен день прострочення з суми невиконаних договірних зобов'язань, а за порушення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості робіт передбачених на рік з суми невиконаних договірних зобов'язань.
Водночас п. 9.2. сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором, підрядник сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від вартості робіт передбачених на рік з суми невиконаних договірних зобов'язань та відшкодовує збитки у повному обсязі.
Отже, в даному випадку має місце договірна неустойка.
Разом з тим, п. 9.1 та п. 9.2 Договору сторони визначили, що штраф та пеню підрядник сплачує у відсотковому відношенні від вартості робіт передбачених на рік з суми невиконаних договірних зобов'язань.
Таким чином колегією суддів неможливо встановити від якої суми: вартості робіт передбачених на рік (про що відсутні відомості в матеріалах справи) чи суми невиконаних договірних зобов'язань (в даному випадку зобов'язання було виконане, про що свідчать підписані довідки про вартість виконаних робіт, Акти приймання виконаних будівельних робіт) необхідно було б застосовувати штрафні санкції, які сторони визначили у Договорі.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що немає підстав для стягнення штрафу та пені у заявлених розмірах, оскільки санкції за порушення строків освоєння авансових платежів, не належним чином погоджено в договірному порядку та прямо не встановлені законом.
Також відсутні підстави для стягнення 3% річних за період з 23.10.2020 по 16.11.2020 від суми - 2 2500 000,00грн. і за період з 16.11.2020 по 01.12.2020 від суми - 654 801,84 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом. У договорі сторони можуть передбачити справляння іншого відсотка річних (ставку), тоді відсотки стягуватимуться за цією договірною ставкою.
Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що відсотки річні справляються тільки за прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як в даному випадку має місце негрошове зобов'язання.
З огляду на зазначене колегія суддів відмовляє у задоволенні позову повністю.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача, згідно вимог ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 17.02.2021 у справі №903/796/20 задоволити.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 17.02.2021 у справі №903/796/20 скасувати. Прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
3. Стягнути з Департаменту інфраструктури Волинської облдержадміністрації (м. Луцьк, м-н. Київський, 9 код ЄДРПОУ 42304390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцьккомунбуд" (Волинська обл., Луцький р-н., с. Баїв, вул. Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 38079098 ) 6176,63 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Волинської області видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "15" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.