ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 вересня 2021 року Справа № 903/636/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників сторін - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” на рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20 (повний текст складено 11.03.2021р., суддя Вороняк А.С.)
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “САТУРН-11”
про виселення з нежитлового приміщення
31.08.2020р. Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулося з позовом (з врахуванням уточненої позовної заяви від 22.09.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” у примусовому порядку з нежитлового приміщення загальною площею 38, 4 кв.м. за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд.146. Також просить стягнути з ТОВ “Тейлор Холд” судові витрати.
Обґрунтовуючи доводи позовної заяви нерухоме майно, що є предметом договору лізингу, ТОВ “Сатурн-11” передало в оренду відповідачу - ТОВ “Тейлор Холд” на підставі договору оренди (суборенди) №1/18 від 22.03.2018р.; з 17.12.2019р. позивач скористався своїм законним правом та розірвав договір фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016р., в зв'язку з чим договір оренди (суборенди) №1/18 від 22.03.2018 припинив свою дію одночасно з припиненням договору лізингу. З моменту повернення приватним виконавцем майна від ТОВ “Сатурн-11” та передачею його власнику - АТ КБ “Приватбанк”, всі особи, що знаходяться на території об'єкту по вищезазначеній адресі, перебувають там незаконно. Правові підстави, які надавали таким особам перебувати та користуватися майном банку припинилися. Однак, на вимогу АТ КБ “Приватбанк” ТОВ “Тейлор Холд” категорично відмовилося звільнити приміщення та своїми незаконними діями створюють перешкоди АТ КБ “ПриватБанк” в користуванні правами власника нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20 позов задоволено.
Виселене Товариство з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” з нежитлового приміщення за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд. 146, загальною площею 38,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 995349007228), що були передані Товариству з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” за договором оренди (суборенди) №1/18 від 22.03.2018р.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” 2102,00 грн судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що припинення (шляхом одностороннього розірвання) 17.12.2019р. Договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ між Публічним Акціонерним Товариством КБ “Приватбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “САТУРН-11”, є правом банку на одностороннє розірвання договору фінансового лізингу, передбачене у договорі фінансового лізингу. Крім того, договір піднайму (суборенди) є похідним від договору найму (лізингу) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору найму (лізингу), а в разі втрати чинності договором найму (лізингу) припиняються права орендаря(суборендаря) на орендоване майно.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду клопотання про зупинення у справі №903/636/20, скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що задовольняючи позовні вимоги АТ КБ “Приватбанк”, суд першої інстанції виходить виключно з того, що договір піднайму (суборенди) є похідним від договору найму (оренди, лізингу) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору найму (оренди, лізингу), а тому договір оренди(суборенди) припиняється одночасно з припиненням договору найму (лізингу), незалежно від підстав його припинення. Однак, судом не надано належної оцінки як умовам договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016р., так і умовам Договору оренди №1/18 від 22.03.2018р. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до пункту 8.2 Договору оренди №1/18 від 22.03.2018р. з урахуванням Додаткової угоди від 11.06.2018р., розірвання даного Договору в односторонньому порядку не допускається. На момент укладення Договору оренди №1/18 від 22.03.2018р. майнові права щодо нежитлового приміщення належали саме ТОВ “САТУРН-11”, на підставі Договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016р. Сам факт надіслання позивачем повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016р., без будь-якого повідомлення ТОВ “Тейлор Холд”, жодним чином не зобов'язує останнього безумовно здійснити повернення об'єкта оренди, який перебуває в його користуванні на законних підставах. Тому, для встановлення права позивача на витребування майна від ТОВ “Тейлор Холд”, у зв'язку з розірванням договору лізингу з Лізингоодержувачем, який в той же час є орендодавцем по відношенню до ТОВ “Тейлор Холд”, необхідно було дослідити та встановити чинність та правомірність закріплення такого права у договорі фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 р., укладеного між АТ КБ “Приватбанк” та ТОВ “САТУРН-11”. Господарським судом Волинської області, всупереч вимогам пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ “Тейлор Холд” про зупинення провадження, про що, зазначено в ухвалі від 10.02.2021 року. У зв'язку з цим, ТОВ “Тейлор Холд” разом з апеляційною скаргою подає клопотання про зупинення провадження у справі №903/636/20 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/1151/21.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” на рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Північно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено скаржнику, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
27.04.2021р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжне доручення №374 від 31.03.2021р. про сплату судового збору в розмірі 3 153,00 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2021р. поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” на рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20. Розгляд апеляційної скарги призначений на 18.05.2021р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2021р. розгляд апеляційної скарги відкладений на 08.06.2021р.
13.05.2021р. на адресу суду від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20 0 без змін.
13.05.2021р. на адресу суду від Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому позивач просить клопотання про зупинення у справі №903/636/20 залишити без задоволення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021р. клопотання на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України задоволене, зупинене провадження у справі №903/636/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/1151/21.
Постановою Верховного Суду від 04.08.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задоволено. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 903/636/20 скасовано, справу передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 розгляд апеляційної скарги призначений на 14.09.2021 об 11:00.
В судовому засіданні представники сторін не з'явилися.
13.09.2021 на адресу суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на самоізоляції представника та неможливістю з'явитися в судове засідання у справі та забезпечити явку іншого представника, а також з метою попередження розповсюдження захворюваності та можливого зараження інших осіб.
14.09.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні та проведення наступних засідань в режимі відеоконференції.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Враховуючи, що позивач як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що адвокат має можливість брати участь у судовому засіданні поза межами суду дистанційно - у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, зокрема, за допомогою сервісу "EASYCON".
Крім того, колегія суддів зазначає, що учасники апеляційного провадження, з метою реалізації принципів змагальності та диспозитивності (ст. ст. 13, 14 ГПК України) не позбавлені можливості до дня судового засідання, уникаючи безпосереднього відвідування установи суду, подати свої вмотивовані письмові пояснення, скориставшись засобами електронного зв'язку задля дотримання своєчасного розгляду апеляційної скарги як елементу права на справедливий суд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача і відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.2016 між Публічним Акціонерним Товариством КБ “ПРИВАТБАНК” (перейменоване в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, надалі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “САТУРН-11” (надалі - лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 4С16069ЛИ (далі - Договір лізингу) (а.с. 36-41, том 1).
Відповідно до умов Договору лізингу, лізингодавець передав лізингоодержувачу крім іншого, нерухоме майно за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд. 146 (сто сорок шість): загальною площею 38, 4 кв.м.
Лізингоодержувач прийняв зазначене майно, згідно акту прийому-передачі майна №1 від 25.08.2016, який є Додатком № 3 до Договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 року (а.с. 55-56, том 1).
Згідно додаткової угоди від 25.08.2016 до Договору лізингу на дату укладання Договору фінансового лізингу, вартість майна, що є предметом лізингу, становила 392403188 грн.. Строк дії Договору лізингу - з дати підписання Договору лізингу по 25.07.2024.
Договір лізингу було укладено сторонами в електронній формі, відповідно до Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 10.03.2016, яку було укладено між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "САТУРН-11", а також відповідно до положень Договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016.
Згідно Графіку лізингових платежів, який є Додатком № 2(з врахуванням внесених змін додатковою угодою від 25.08.2016) до Договору лізингу лізингоодержувач зобов'язався сплачувати щомісячні лізингові платежі у розмірі 4616508,09 грн. (а.с. 51-54 том 1).
У відповідності до п. 4.2 Договору лізингу протягом усього терміну дії цього Договору лізингоодержувачу забороняється без згоди банку передавати майно у сублізинг, оренду, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні, передавати в заставу або відчужувати у будь-який спосіб.
Пізніше, нерухоме майно, що є предметом договору лізингу, ТОВ “САТУРН-11” було передано в оренду (суборенду) третім особам, серед яких було ТОВ “ТЕЙЛОР ХОЛД”.
22.03.3018 між ТОВ “Сатурн-11” та ТОВ “Тейлор-Холд” було укладено договір оренди № 1/18 від 22.03.2018(далі - Договір оренди) (а.с. 67-69, том 1).
01.04.2018 за Договором оренди ТОВ “САТУРН-11” передав ТОВ “ТЕЙЛОР ХОЛД” об'єкт за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд. 146 (сто сорок шість): загальною площею 38, 4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 995349007228) (а.с. 70 том 1).
У договорі фінансового лізингу АТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ “САТУРН-11” передбачили порядок одностороннього розірвання договору фінансового лізингу у п. 5.1 та 8.2 Договору лізингу
У пункті 5.1. Договору лізингу, сторони погодили право АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, як лізингодавця, розірвати договір лізингу в односторонньому порядку, у разі якщо ТОВ “САТУРН- 11” неналежним чином виконує обов'язок зі сплати лізингових платежів.
Відповідно до пп. 5.1.8 п. 5.1 Договору лізингу, банк має право відмовитися від Договору і вимагати повернення Майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови банку від Договору, Договір вважається розірваним з дати зазначеної банком у повідомлені про відмову від Договору.
Порядок дострокового розірвання Договору лізингу та умов повернення майна, врегульовано положеннями Розділу 8 Договору лізингу.
Відповідно до пп. 8.2.3. п. 8.2 Розділу 8 Договору лізингу, цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банка шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) дні, у наступних випадках: у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за Договором.
У зв'язку з несплатою належним чином Лізингоодержувачем лізингових платежів понад 30 (тридцять) днів, 03.12.2019 банком за місцезнаходженням ТОВ “САТУРН-11” було направлено повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу № Э.Uрг 1/3-240353 від 03.12.2019 про дострокове розірвання з 17.12.2019 Договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 з вимогою у встановлений термін розірвання (17.12.2019) сплатити заборгованість за договором фінансового лізингу; по акту прийому-передачі повернути Майно, яке зазначено у Додатку № 1 до Договору лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 (а.с. 71, том 1).
Повідомлення було отримано Лізингоодержувачем 06.12.2019, що підтверджується відомостями із сайту ПАТ “Укрпошта” (а.с.73 том 1).
Тобто, АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, скористався своїм правом, яке передбачено Законом України “Про фінансовий лізинг” та Договором фінансового лізингу, та розірвав з 17.12.2019 Договір фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016.
Згідно п. 8.3 Договору лізингу, у випадку розірвання цього Договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по Акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
У встановлений строк ТОВ “САТУРН-11” в добровільному порядку нерухоме майно банку не повернуло, у зв'язку з чим АТ КБ “ПРИВАТБАНК” був вимушений захищати своє право власності, шляхом вчинення виконавчого напису, що передбачено Законом України “Про фінансовий лізинг”, Цивільним кодексом України та умовами Договору фінансового лізингу.
09.01.2020 у зв'язку з розірванням Договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис, що зареєстровано в реєстрі під номером № 2 на Договорі фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 про повернення лізингоодержувачем - ТОВ "САТУРН-11 на користь лізингодавця - АТ КБ "ПриватБанк" об'єктів фінансового лізингу, що були передані ТОВ "САТУРН-11" на виконання Договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 (а.с. 77, том 1).
12.02.2020 постановою приватного виконавця Пиць. А.А. було відкрито виконавче провадження №61254082 на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі за №2 від 09.01.2020 року, який видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про повернення ТОВ “САТУРН-11”, (Код ЄДРПОУ 39783574, 79031, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 200), нерухомого майна, що зазначено у виконавчому документі, власнику - АТ КБ “ПриватБанк” (а.с. 79-83, том 1).
В рамках виконавчого провадження №61254082 приватним виконавцем Пиць А.А., були вчинені заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а саме: проведено заходи повернення у ТОВ “САТУРН-11” нерухомого майна та передачу його власнику - АТ КБ “ПриватБанк”, у тому числі нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд. 146 (сто сорок шість): загальною площею 38, 4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 995349007228).
Про передачу нерухомого майна було складено 21.02.2020 Акт про передачу майна, що зазначено у виконавчому документів стягувачу, які було підписано приватним виконавцем, представниками АТ КБ “ПриватБанк” та двома понятими (а.с. 84-87, том 1).
Після підписання Акту про передачу майна зазначеного у виконавчому документів стягувачу, вищезазначене нерухоме майно, перейшло у володіння власника - АТ КБ “ПриватБанк”.
Виконавче провадження №61254082, є закінченим, у зв'язку з повним виконанням, що стверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 21.02.2020 (а.с.88-92 том 1).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, власником автозаправної станції до 250 заправок на добу за адресою Волинська область, Луцький район, с. Чаруків, вул. Вокзальна, буд. 146 (сто сорок шість): загальною площею 38, 4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 995349007228) є позивач.
24.02.2020 позивачем направлено відповідачу - ТОВ “ТЕЙЛОР ХОЛД” та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю “САТУРН-11” вимогу про звільнення приміщення від майна, речей та матеріальних цінностей. При цьому наголошено, що приватним виконавцем Пиць А.А. 20.02.2020 в рамках виконавчого провадження №61254082 були вчиненні заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса щодо повернення від ТОВ “Сатурн 11” нерухомого майна його власнику АТ КБ “Приватбанк”. З моменту підписання актів майно передане у володіння власника АТ КБ “Приватбанку”. Відтак вимагає від відповідача ТОВ “ТЕЙЛОР ХОЛД” негайно звільнити приміщення, що становлять предмет спору.
28.02.2020 ТОВ “Тейлор Холд” направив позивачу відповідь на вимогу, в якій зазначив, що дії позивача, направлені на заволодіння чи вилучення майна матимуть протиправний характер, звернув увагу, що триває судовий розгляд справи за взаємними позовами ТОВ “Сатурн-11” та АТ КБ “Приватбанк” щодо належного виконання умов договору лізингу, а 20.02.2020 ТОВ “Тейлор Холд” подано позов щодо встановлення заборони вчиняти дії направлені на розірвання договору оренди № 1/18 від 22.03.2018 та вилучення об'єкта оренди з користування (а.с. 147, том 1).
Як зазначає позивач, вимога АТ КБ “ПриватБанк” про звільнення приміщення від майна, речей та матеріальних цінностей ТОВ “ТЕЙЛОР ХОЛД” були залишені без задоволення.
Позивач вважає, що діями ТОВ “ТЕЙЛОР ХОЛД” створюються перешкоди АТ КБ “ПриватБанк” користуватися своїми правами власника нерухомого майна.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2019 у справі №914/9/19 позов Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11” задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11” на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” 202148933,54 грн. (85974294,91 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 71714090,35 грн. простроченої заборгованості з винагороди за користування лізинговим майном, 44460548,28 грн. пені за порушення грошового зобов'язання) та 672255,3 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №914/9/19 рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2019 у справі №914/9/19 скасовано в частині задоволення позову в сумі 1 400 993,58 грн суми несплаченої винагороди за користування лізинговим майном та 212 307,15 грн розміру заборгованості по сплаті пені. В цій частині в позові відмовлено. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2019 у справі № 914/9/19 залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” про визнання недійсним пункт 8.2. Договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 p., укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11”.
Позивачем заявлені позовні вимоги про визнання п. 8.2. договору фінансового лізингу №4С16069ЛИ від 20.08.2016 року недійсним, як такого, що порушує законодавство, принципи справедливості та добросовісності. Позовні вимоги заявлені з посланням на ст.ст. 203, 204, 215, ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України.
27.02.2020 Господарським судом міста Києва у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11” відмовлено повністю.
11.08.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі № 910/17818/19 залишено без змін Північним апеляційним господарським судом.
Отже, пункт 8.2. Договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016, укладеного між Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11” не визнано судом недійсним.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/423/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11” до Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича про визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020 нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.02.2021 у справі 914/423/20 залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сатурн-11” до Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приватбанк” за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича про визнання виконавчого напису №2 від 09.01.2020 р. нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Предметом доказування в даному випадку є встановлення обставин відсутності договірних відносин між власником майна та суборендарем, невжиття суборендарем належних дій щодо повернення нежитлових приміщень його власнику.
Згідно з ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст.2 згаданого вище закону).
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст.2 згаданого закону). Норми, що регулюють відносини оренди майна та лізингу містяться в одній Главі 30 ГК України параграфі 5 та Главі 58 Розділу ІІІ Книги 5 ЦК України.
Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
З аналізу положень статей 761, 774 ЦК України суд вбачає, що договір піднайму (суборенди) є похідним від договору найму (оренди, лізингу) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору найму (оренди, лізингу). У разі втрати чинності договором найму (оренди, лізингу) припиняються права суборендаря на орендоване майно.
Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 910/17082/17 (постанова від 16.03.2018), № 909/500/18 (постанова від 15.05.2019).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір оренди (суборенди) припиняється одночасно з припиненням договору найму (лізингу), незалежно від підстав його припинення. Дія договору оренди(суборенди) поза межами договору найму (лізингу) суперечить природі договору оренди.
Невчинення стороною договору оренди(суборенди) дій щодо повернення орендованого майна та його оформлення не є підставою для висновку про чинність зазначених договорів оренди(суборенди), укладених з третьою особою. Припинення зобов'язань сторін за договором фінансового лізингу, призводить і до припинення зобов'язань сторін за договором оренди (суборенди).
Відтак твердження відповідача про не припинення(дію) договорів оренди(суборенди) судом відхиляються.
Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. При цьому між позивачем, власником майна і відповідачем зобов'язально-правових відносин не існує. Відтак він вправі вимагати повернути йому майно шляхом виселення відповідача. Фактично позивач застосовує речово-правовий спосіб захисту права власності, а саме негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування нежитловим приміщенням за договором оренди(суборенди), особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення такої особи. Отже, у даному випадку позов про виселення є негаторним, а власник вправі застосувати речово-правовий спосіб захисту права власності.
Отже, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність користування нежитловими приміщеннями після припинення договору фінансового лізингу на підставі договору оренди (суборенди).
З огляду на викладене, припинення (шляхом одностороннього розірвання) 17.12.2019 Договору фінансового лізингу № 4С16069ЛИ між Публічним Акціонерним Товариством КБ “ПРИВАТБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “САТУРН-11”, право банку, передбачене у договорі фінансового лізингу, одностороннього розірвання договору фінансового лізингу, враховуючи норми чинного законодавства та, те, що оскільки договір піднайму (суборенди) є похідним від договору найму (лізингу) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору найму (лізингу), а в разі втрати чинності договором найму (лізингу) припиняються права орендаря(суборендаря) на орендоване майно, суд обґрунтованого дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги постанову Верховного Суду від 04.08.2021, якою хвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 903/636/20 скасовано, справу передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
У вказаній постанові, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний господарський суд не врахував, що предметом спору у справі № 910/1151/21 є визнання недійсними з моменту укладення підпункту 5.1.5. пункту 5 договорів фінансового лізингу, в тому числі договору від 20.08.2016 № 4С16069ЛИ; визнання права користування (оренди) за договорами оренди, в тому числі договору від 22.03.2018 № 1/18, які укладені на підставі договору фінансового лізингу та зобов'язання вжити заходів щодо недопущення порушення прав в тому числі відповідача органами, які здійснюють примусове виконання рішень. Як вбачається з договору фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16069ЛИ у підпункті 5.1.5 пункту 5 сторони погодили (розділ 5 договору - права та обов'язки банку), що банк має право стягнути з лізингоодержувача майно в беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов'язань з повернення майна за договором. Тобто навіть у випадку визнання даного підпункту недійсним, це жодним чином не впливає на вирішення спору у справі № 903/636/20 предметом спору у якій є виселення відповідача із займаних приміщень у зв'язку із розірванням договору фінансового лізингу.
Таким чином, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тейлор Холд” на рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 01.03.2021р. у справі №903/636/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
4. Справу №903/636/20 повернути до господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "16" вересня 2021 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.