вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
"13" вересня 2021 р. Справа№ 910/1780/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.,
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 13.09.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" про забезпечення позову,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерклаас"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, повний текст складено 01.06.2021
у справі №910/1780/21 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерклаас"
про стягнення 4 044 281,05 грн,
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастерклаас" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 у справі №910/1780/21. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.09.2021 о 14:40.
10.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить:
- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастерклаас» (вул. Межигірська, 76, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 39101464), у межах суми стягнення, а саме 4 044 281 (чотири мільйони сорок чотири тисячі двісті вісімдесят одна) гривня 05 коп.
- заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерклаас» (вул. Межигірська, 76, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 39101464).
Окрім зазначеного, позивач посилаючись на положення ст. 139 ГПК України, пропонує пропонує зустрічне забезпечення шляхом внесення грошових коштів на депозит суду у розмірі, визначеному на розсуд суду, але не менше 50% судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у цій справі.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2021 заяву №910/1780/21 передано раніше визначеному складу суду: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, у зв'язку з перебуванням суддів суддів Євсікова О.О. та Алданової С.О., які входять до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1780/21.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 справу №910/1780/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 13.09.2021 о 14:40 год.
До судового засідання від 13.09.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" підтримав подану заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення заяви заперечив з посиланням на її доказову необґрунтованість.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідно до положень ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належать відповідачеві, у межах суми позовних вимог, є необхідним з огляду на такі ризики та обставини: предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором; розмір зобов'язання відповідача за Договором є значним та складає 4 044 281,05 грн; попередня поведінка відповідача спрямована на уникнення належного виконання зобов'язань за Договором; станом на момент звернення до суду із цією заявою на офіційному сайті відповідача розміщено 75 оголошень із продажу різної сільськогосподарської техніки.
На думку заявника, наведене означає, що на балансі відповідача є рухоме майно, зокрема, сільськогосподарська техніка, щонайменше 75 одиниць, та існують реальні підстави вважати, що таке майно може бути відчужене в будь-який момент, враховуючи наявність оферти щодо його продажу. У свою чергу відчуження відповідачем майна, що належить йому на праві власності створить ситуацію, за якої у відповідача будуть відсутні ресурси для виконання судового рішення в разі задоволення позову, що матиме наслідком неможливість поновлення порушених прав позивача.
Щодо заяви про забезпечення позову в частині вимоги про заборону вчинення реєстраційних дій, позивач вказав, що у випадку вчинення реєстраційних дій щодо відповідача, зокрема припинення товариства, відчуження часток у статутному капіталі ТОВ «Мастерклаас», зміна відомостей про керівника, засновників (учасників), кінцевого бенефіціара товариства, зміни органів управління та/або перереєстрації місцезнаходження товариства може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача.
В підтвердження своїх доводів заявник посилається на негативну практику позивача у спорі з іншим контрагентом, яка виникла у справі №911/2788/19, у якій за результатами відкритого виконавчого провадження було виявлено, що усе майно товариства відчужене, грошові кошти на рахунках відсутні, а новий засновник та керівник перебуває за межами України.
Позивач вважає, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відповідача не порушить прав відповідача, не створить перешкод для здійснення відповідачем його господарської діяльності, оскільки не впливає на можливість користування таким майном та отримання прибутку від його експлуатації, не блокує роботу підприємства та не призведе до втручання у звичайну діяльність товариства. Отже, заявлені заходи забезпечення позову є співмірними з розміром позовних вимог та їх задоволення жодним чином не призводить до зупинення господарської діяльності відповідача.
Розглянувши вказану заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту, метою запровадження якого є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відтак, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 у справі №904/4511/19.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками апеляційного суду, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та особливості застосування заходів забезпечення позову, заявником не подано жодного доказу та не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення майбутнього позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти в межах ціни позову, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, у разі набранням рішенням законної сили.
Не є належним свідченням невиконання в майбутньому судового рішення самі лише посилання позивача на інформацію, що міститься в засобах масової інформації про продаж відповідачем сільськогосподарської техніки. Доводи представника заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях та формальних посиланнях.
Як зазначалось, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, що у подальшому могли б призвести до зменшення обсягів наявних грошових активів, що могло б призвести до ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Отже, заявником не наведено суду жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, що стосується заяви позивача в частині вимог - заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерклаас», суд також вважає необхідним зазначити про наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
В той же час, судом враховано, що у цій справі розглядається спір про стягнення боргу за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, мотивований неналежним здійсненням відповідачем розрахунків.
Тобто, з викладеного вбачається, що позовні вимоги у цій справі не направлені на захист порушених корпоративних прав позивача, а стосуються стягнення боргу. Таким чином, суд вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій є неналежним, оскільки не відповідає суті позову та є не співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Недоречними, як на підставу задоволення заяви в цій частині, є посилання заявника на його правовідносини з іншим контрагентом у справі № 911/2788/19, позаяк спір у цій справі виник між іншими сторонами.
Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. (Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі № 911/2930/17).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" про забезпечення позову з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Відмовити у задоволенні заяви від 10.09.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" про забезпечення позову.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та підлягає оскарженню у строки та в порядку передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.
Повний текст ухвали суду складено та підписано - 15.09.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
С.В. Владимиренко