вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2021 р. Справа№ 910/21210/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.06.2021
у справі №910/21210/20 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол"
про стягнення 34606,68 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізопол" про стягнення збитків у розмірі 34606,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач зобов'язаний відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" збитки в розмірі, що дорівнює сумі, на яку зменшено податковий кредит з ПДВ.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що відповідач відправив податкову накладну №1 від 04.05.2020 на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних та розрахунків коригувань, проте, 25.05.2020 відповідачем була отримана квитанція №1 про зупинення реєстрації спірної податкової накладної. Надалі, 15.06.2020 відповідач подав скаргу на рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації №1 від 04.05.2020. 22.06.2020 ДПС України залишено скаргу відповідача без задоволення, у зв'язку з чим 25.11.2020 ТОВ "Ізопол" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення та про зобов'язання зареєструвати податкову накладну № 1 від 04.05.2020; Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження у справі №640/29537/20.
В поданій позивачем відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" зазначало, що спірна податкова накладна була зареєстрована відповідачем з порушеннями, внаслідок чого й було відмовлено в її реєстрації. Крім того, позивач звертав увагу суду, на те, що відповідач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 25.11.2020, а скаргу відповідача було залишено без задоволення 23.06.2020, тобто, з пропуском тримісячного строку для звернення до суду.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказував про те, що він намагався, по можливості, урегулювати ситуацію, вчасно зареєструвавши 2 інші податкові накладні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №910/21210/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судове рішення мотивоване відсутністю усіх елементів складу господарського правопорушення, зокрема, відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між можливим допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов'язання на зазначену суму, яка є збитками цієї особи; вина відповідача судом не встановлена. Посилаючись на не підтвердження позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, зокрема, не надання позивачем, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, ані прийому-передачі наданих послуг, як це передбачено договором про надання юридичних послуг, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення вказаних витрат з відповідача на користь позивача.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №910/21210/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 1166 ЦК України та процесуального права, зокрема, ч.1 ст. 221, п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції помилково переклав на позивача обов'язок доводити наявність вини відповідача, тоді як згідно з положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України саме відповідачу належить доводити відсутність своєї вини; при цьому, позивач стверджує, що на момент винесення оскаржуваного рішення суду в матеріалах справи містилися належні докази на підтвердження наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення;
- докази щодо понесених витрат на правову допомогу позивач мав право подати після ухвалення рішення, про що зазначив у позовній заяві, а тому суд не врахувавши цього, порушив ч.1 ст.221 ГПК України;
- в порушення п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України судом першої інстанції проігноровано обов'язок зупинити дану справу в умовах об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до винесення рішення Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/29537/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №910/21210/20. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.
17.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізопол", як виконавцем, був укладений договір №17/09/19 за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик за завданнями замовника виконати комплекс робіт по влаштуванню полімерного покриття підлоги "Кварц однотонний" загальною площею 1446,00 кв.м. в складі приміщення секції С на Об'єкті Замовника (ділянка -1 - 282,40 кв.м, ділянка -2 - 423,60 кв.м), ділянка-3 - 3260,50 кв.м, ділянка-4 - 659,50 кв.м), що розташований за адресою: України, Київська обл., м. Бровари, Об'їзна дорога, 62, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 7.13 договору встановлено, що виконавець за рішенням (постановою) суду, зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дати направлення йому замовником відповідної претензії (вимоги) про відшкодування збитків оплатити грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі, на які замовнику зменшено податковий кредит з ПДВ, зменшені податкові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнено на користь держави, отримане по угоді, що визнане недійсною/нікчемною.
В позовній заяві позивач вказує, що Державною податковою службою зменшено позивачу податковий кредит з ПДВ у розмірі 34606, 68 грн за податковою накладною № 1 від 04.05.2020, складеною за результатами господарських операцій за договором на підставі рішення №27934/39852134/2 від 23.06.2020 Комісії центрального рівня за результатами розгляду скарги відповідача №25399924 від 15.06.2020 про залишення скарги без задоволення та рішення Комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 04.05.2020 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без змін.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що оскільки, відповідачем вчасно не було зареєстровано накладну, а зареєстровано її з порушеннями, внаслідок чого позивач був позбавлений відшкодування 34606,68 грн ПДВ, а відтак, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі, що дорівнює сумі, на яку позивачу зменшено податковий кредит з ПДВ, а саме 34606,68 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ГК України та п. 8 ч. 2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Пунктом 4 ч.2 ст. 611 ЦК України також передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.
Частини 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 ГК України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Положеннями ч.1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Відповідно до пп."а" п.198.1. ст.198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацами 1, 3 п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.201.10. ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була складена податкова накладна від 04.05.2020 з зазначенням у ній податку на додану вартість за основною ставкою в розмірі 34606,68 грн, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.05.2020 та від 05.06.2020.
25.05.2020 відповідачем була отримана квитанція №1 про зупинення реєстрації спірної податкової накладної.
15.06.2020 відповідач подав скаргу на рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації №1 від 04.05.2020.
22.06.2020 ДПС України залишено скаргу відповідача без задоволення.
25.11.2020 ТОВ "Ізопол" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення Головного управління ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації №1 від 04.05.2020 та про зобов'язання зареєструвати податкову накладну № 1 від 04.05.2020.
12.02.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі №640/29537/20.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1. ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених п.п. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9. п.78.1. ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Отже, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, колегія суддів дійшла висновку про відсутність причинного зв'язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено причинного зв'язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не вбачає процесуальних порушень під час вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набуття законної сили судового рішення у справі №640/29537/20, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва про визнання протиправними та зобов'язання зареєструвати податкову накладну №1 від 04.05.2020, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення даного спору по суті.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Судовий збір за подачу позовної заяви відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на позивача.
Клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн не підлягає задоволенню з огляду на відмову в позові. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи позивача, які стосуються обґрунтованості та доведеності розміру витрат на професійну допомогу, правомірності їх нарахування, не підлягають дослідженню.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні судом не вірно викладено мотиви висновку щодо відмови у задоволенні клопотання позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанцій підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 у справі №910/21210/20 змінити шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін.
Матеріали справи №910/21210/20 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир