ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3651/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області - Стефанов О.Ф., ордер серія ОД № 430513, від 23.06.21;
від Товариства з обмеженою відповідальністю „СКВО” - Козачок О.В., договір №02/21, від 26.02.21;
розглянувши апеляційну скаргу Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2021
по справі №916/3651/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СКВО”
до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області
про стягнення 667 779 грн.,
(суддя першої інстанції: Мостепаненко Ю.І., дата та місце ухвалення рішення: 02.06.2021, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
21.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВО» (далі - ТОВ «СКВО») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 667 779 грн. - заборгованості, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №01/11-Щ від 01.11.2020 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2021 по даній справі позов задоволено, стягнуто з Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області на користь ТОВ «СКВО» 667 779 грн. заборгованості та 10 016 грн. 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд не прийняв до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, що факт укладання договору поставки є сумнівним, оскільки посадові особи Суворовської селищної ради не могли здійснювати господарські операції на підставі договору, який не проходив процедуру публічних закупівель, як то передбачено Закону України «Про публічні закупівлі».
Судом зазначено, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір поставки №01/11-Щ від 01.11.2020, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Суд першої інстанції вказав, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 667 779 грн. відповідач суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, з огляду на що суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СКВО» в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Суворовська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2021 по справі №916/3651/20 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі заявник вказує, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги доводи відповідача стосовно того, що факт укладення договору поставки є сумнівним, оскільки посадові особи Суворовської селищної ради не могли здійснювати господарські операції на підставі договору, який не проходив процедуру публічних закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на чіткий доказ відсутності, навіть будь-якої можливості поставки у вказаному позивачем місці та встановив факт поставки товару на підставі документів, які жодним чином не підтверджують поставку.
Апелянт зазначає, що позивачем не надано жодної видаткової накладної, акту-приймання товару, які б складалися на підставі договору та мали б інформацію про поставку товару, що мав характеристики, об'єм, ідентичні вказаним характеристикам, зазначеним у видатковій накладній №1973 від 01.11.2020.
На думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції не звернув уваги на ознаки нікчемності наданого позивачем договору поставки №01/11-Щ від 01.11.2020, на які звертав увагу суду представник відповідача в судових засіданнях.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3651/20 за апеляційною скаргою Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2021; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3651/20.
01.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3651/20.
12.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «СКВО» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з апеляційною скаргою відповідача, вважає її необґрунтованою на безпідставною, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 апеляційну скаргу Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2021 по справі №916/3651/20 призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.09.2021 року об 11-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням судді учасника колегії суддів Діброви Г.І. у відрядженні 13.09.2021, судове засідання призначене на 13.09.2021 року о 11-30 год. у справі №916/3651/20 не відбулось, про що 13.09.2021 складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 призначено розгляд апеляційної скарги Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області на 15.09.2021 року о 12-30 год.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення місцевого господарського суду. Представник позивача заперечував проти доводів скарги, наполягав на залишенні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2020 між Суворовською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області (покупець) та ТОВ «СКВО» (постачальник) було укладено договір поставки №01/11-Щ.
Відповідно до умов п.1.1 Договору постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю щебеневу продукцію, а покупець зобов'язався приймати у власність і оплачувати товар відповідно до умов цього договору.
Згідно з п.1.2 договору, кількість, ціна, асортимент товару відображуються у відповідних заявках покупця, видаткових накладних та рахунках (за наявності). Видаткові накладні після підписання їх сторонами набувають юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 ГК України. За вимогою будь-якої зі сторін може бути підписана сторонами специфікація до договору.
Відповідно до п.2.2 договору, покупець зобов'язаний оплачувати вартість товару відповідно до умов цього договору; приймати товар за якістю і кількістю в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.
Ціна товару - договірна, визначається згідно п.1.2 договору. Загальна сума договору не обмежується сторонами і відповідатиме сумі всіх підписаних сторонами і відповідно оплачених покупцем видаткових накладних протягом всього терміну дії цього договору (п.3.1 договору).
Згідно п. 3.2 договору, всі розрахунки за цим договором здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі. Всі розрахунки здійснюються відповідно до даного договору.
Відповідно до п.3.3 договору, розрахунки за цим договором здійснюються в наступному порядку: 100 % від вартості товару, зазначеної в видатковій накладній, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару покупцем.
Поставка товару здійснюється відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020р. протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підтвердження Постачальником заявки Покупця або з моменту отримання передоплати за товар від покупця. Датою поставки вважається дата приймання покупцем товару за видатковою накладною. Поставка товару може здійснюватися на умовах DDP (місце призначення вказується покупцем у заявках) та / або EXW (самовивіз Товару) (п.4.2 договору).
Згідно п.4.3 договору, право власності на товар переходить з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. У разі, якщо після закінчення строку дії договору сторони продовжують виконувати його умови - Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік (п. 7.1 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки №01/11-Щ від 01.11.2020 ТОВ «СКВО» було поставлено Суворовській селищній раді Ізмаїльського району Одеської області товару на загальну суму 667 779 грн., на підставі чого позивачем було оформлено податкову накладну на господарську операцію за договором №01/11-Щ від 01.11.2020. При цьому, відповідачем не було сплачено за отриманий товар.
Несплата заборгованості за договором поставки №01/11-Щ від 01.11.2020 стала підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської 667 779 грн. за договором.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога про стягнення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки №01/11-Щ від 01.11.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 667 779 грн.
Разом з тим, апелянт вказує на відсутність факту поставки за договором, а також на нікчемність договору поставки №01/11-Щ від 01.11.2020, у зв'язку з порушенням порядку закупівлі, передбаченого Законом України «Про публічні закупівлі».
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними, і водночас такі правочини можуть бути визнані недійсними.
Згідно п. 6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі", до замовників, які здійснюють закупівлі відносять органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.
Згідно пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 ч.1 ст.2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт -1,5 мільйона гривень.
Згідно з пунктом 1 ч.1 ст.43 Закону України "Про публічні закупівлі" договір закупівлі є нікчемним у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.
З урахуванням вищенаведеного, здійснивши системний аналіз вказаних правових норм у сукупності, суд дійшов висновку про обов'язковість дотримання Замовником (Суворовською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області) при здійсненні закупівлі на відповідну суму вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" у редакції, чинній станом на день укладення договору.
Таким чином, договір поставки №01/11-Щ від 01.11.2020, який передбачає оплату замовником товару без проведення процедур закупівель, є таким, що укладений сторонами в порушення вимог закон
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що договір суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" та є нікчемним в силу закону.
Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (ст.215 ЦК України, пунктом 1 ч.1 ст.43 Закону України "Про публічні закупівлі").
Також судова колегія звертає увагу, що для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину, у зв'язку з чим відповідні посилання позивача, викладені у відзиві, судовою колегією не приймаються до уваги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи позивача про необхідність покладення тягаря недотримання сторонами Закону виключно на відповідача по-перше: не відповідають основним положенням Конституції України стосовно рівності всіх форм власності, а по-друге: стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним договором, фактично, спотворило б саму направленість Закону України «Про публічні закупівлі», адже будь-які особи, допускаючи можливість стягнення коштів за таким договором, могла б укладати вільні договори замість дотримання встановленого законом порядку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку обґрунтування позову вказує на невиконання відповідачем умов договору поставки №01/11-Щ від 01.11.2020 щодо оплати товару.
Вказаний договір поставки визначений позивачем в якості підстави позову.
Разом з тим, правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними (постанова Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №577/5321/17).
Суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду (зокрема, викладених у постановах від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц) стосовно того, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи нікчемність укладеного між сторонами правочину, а також наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „СКВО” до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення 667 779 грн.
За приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Таким чином, розглянувши справу по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СКВО” до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення 667 779 грн. задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2021 по справі №916/3651/20 задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2021 по справі №916/3651/20 скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „СКВО” до Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про стягнення 667 779 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СКВО” (65009, м.Одеса, вул.Генуезька, 1-А, інд.код: 31982116) на користь Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області (68640, Одеська обл., смт.Суворове, вул.Пушкіна, 47, інд.код: 04379166) судовий збір у розмрі 15025,02 грн. за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2021 року.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош