Копія
Справа № 397/92/15-к
н/п : 1-кп/397/21/21
Іменем України
16.09.2021. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Олександрівка в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.07.2014 за № 12014120000000217 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта вища, який не одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України),
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
представників потерпілих - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
представника цивільного співвідповідача ОСОБА_15 - ОСОБА_16 ,
захисника - ОСОБА_17 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , -
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть шести особам та середньої тяжкості тілесне ушкодження двом потерпілим.
Так, 19.07.2014 приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_4 , керуючи автомобілем RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_15 , в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху (далі ПДР) України, згідно яких:
п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну...., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, рухаючись в світлу пору доби з видимістю проїзної частини більше ніж 500 метрів проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим створив небезпеку для дорожнього руху.
Під час руху на 10 км + 184,3 м автодороги Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв, Олександрівського району, Кіровоградської області, зі сторони смт. Олександрівка в напрямку м. Кіровограда, не врахував дорожню обстановку, котра виявилася у зближені з стоячим з включеною аварійною сигналізацією на проїзній частині по ходу його руху, напівпричепом SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , буксируємий автомобілем DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в салоні якого знаходився водій ОСОБА_18 , при цьому в порушення вимог п. 12.1 ПДР, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу, та маючи реальну можливість знизити швидкість руху, не вжив заходів для безпечного об'їзду перешкоди, чим порушив вимоги п. 12.3 ІІДР, згідно якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
У подальшому ОСОБА_4 , ігноруючи виявлену попереду перешкоду у вигляді стоячого транспортного засобу з включеною аварійною сигналізацією, що в свою чергу попереджало про наявну перешкоду для руху, не вірно відреагував на зміну дорожньої обстановки та продовжуючи рух не вжив заходів для безпечного об'їзду виявленого транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 13.3 ПДР, згідно якого «під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху», у наслідок чого не впорався з керуванням автомобіля та допустив наїзд передньою частиною свого транспортного засобу у задню частину напівпричепа.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 :
- ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: а) відкритої черепно-мозкової травми: багато-уламкового перелому кісток основи черепа, перелому кісток носа, крововиливу під м'які мозкові оболонки в тім'яній, скроневій, лобній долях справа по зовнішній з переходом на нижню поверхню, в лівій тім'яній долі, на мозочку по передній поверхні, крововиливу в шлуночок головного мозку, крововиливу в м'які тканини в області лівого тім'яного бугра, саден надбрівної, бровної з переходом під окову, щокову, щелепну, підщелепну і на бокову поверхню шиї справа, в області підбородка справа, ран на слизовій верхній губі справа, і на нижньому краю нижньої губи справа; б) саден в лівій підключичній області, на грудній клітині справа, в області лівої голені, крововиливів і саден на колінних суглобах по передній поверхні, закритого перелому лівого передпліччя в верхній третині.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 66 від 09.08.2014, наявні у ОСОБА_19 тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останнього, і знаходяться в прямому причинному зв?язку з отриманими тілесними ушкодженнями;
- ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми: крововиливу під м'які мозкові оболонки в лобній, тім'яній долях справа, в правій потиличній долі, на полюсі лівої лобної долі, в м'які тканини голови в лобній, тім'яній області справа, в лобній, тім'яній, скроневій, потиличній області зліва, в лівій скроневій області, ран в лобній, бровній області голови зліва, у зовнішньому куті лівого ока, синця в лівій біляочній області; б) закритої тупої травми грудної клітки і живота: переломів ребер з права: 1-4 по середній ключичній лінії з пошкодженням пристіночної плеври, 5 - по біля грудній лінії; зліва: 2-6 - по середній ключичній лінії з пошкодженням плеври на рівні переломів 5-6 ребер, 4 - по лопаточній лінії, 7 - по задньо-підпаховій лінії, розриву пристіночної плеври і міжреберних м'язів в 7-му міжребер'ї, відшарування м'яких тканин на рівні 7, 8, 9 - го ребер зліва з об'ємом 300 мл рідкої темно - червоної крові, крововиливами в міждольовому просторі середньої і нижньої долі правої легені, під капсулу правої частини печінки по діафрагмальній поверхні, на задній стінці біля серцевої сорочки, розриву стінки черевного відділу аорти по передній поверхні, крововиливу в м'які тканини на рівні вирізки рукоятки грудини, крововиливу в грудну і черевну порожнини; в) синців в області правого акроміально - ключичного з'єднання, на лівому передпліччі в середній третині по задній поверхні, в області правого і лівого стегна по передній поверхні, на лівому колінному суглобі, на лівій гомілці в середній третині по передній поверхні і на правій гомілці в верхній третині по зовнішній поверхні, саден по лівій бічній поверхні живота, на правому передпліччі по передній поверхні, ран на правій стопі по передній поверхні.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 64 від 19.09.2014, наявні у ОСОБА_20 тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останньої і знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями;
- ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: а) відкритої черепно - мозкової травми: уламкового перелому кісток основи черепа, забою правої півкулі головного мозку, крововиливу під м'які мозкові оболонки в лобній, тім'яній, скроневій частинах справа по зовнішній поверхні, в лівій потиличній частині по зовнішній, задній і нижній поверхнях, крововиливу в речовину головного мозку правої лобної частини і вароліїв міст, ран в лобно - тім'яній області голови, саден в лівій лобній області, в області обличчя, синців навколо очей; б) саден на лівому плечовому суглобі по зовнішній бічній поверхні, області правого грудинно - ключичного сполучення, на лівому колінному суглобі по передній поверхні, ран на правій гомілці середній третині по передній і внутрішній боковій поверхні, в області плюсно - фалангових суглобів правої стопи по передній поверхні, синців на крилі правої повздовжньої кістки спереду, на лівому стегні в середній третині попередній поверхні, на правому стегні в верхній третині по передній поверхні, на лівій гомілці в середній третині по зовнішній і внутрішній бокових поверхнях, відкритого перелому малої та великоберцової кісток в середній третині правої гомілки.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 63 від 12.08.2014, наявні у ОСОБА_21 тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останньої і знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями;
- ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: а) черепно - мозкової травми з крововиливом під м'які мозкові оболонки в тім'яній, скроневій частинах зліва і справа по боковій поверхнях з переходом на медіальну поверхню, крововиливу в м'які тканини голови, в лобній, тім'яній, скроневій областях справа, ран в тім'яній, лобній, біляокових областей справа; б) закритої тупої травми грудної клітки: переломів ребер справа: 1,2- посередній підпаховій лінії з пошкодженням біля стіночної плеври в області 1 ребра; зліва: 1 - 7 посередній ключичній лінії, 7,8,9, 10 - по задньопідпаховій лінії, 2 - 6 по лопаточній і біля хребтової лінії, крововиливу в коріння легень, під плевру правої і лівої легені, крововиливу в праву плевральну порожнину, крововиливу в м'які тканини в правій над ключичній області, біля ниркову клітковину в області воріт правої нирки, синців в області молочних залоз зправа і зліва; в) закритого перелому тіла 6-го шийного хребця з повним розривом спинного мозку, садна по бічній поверхні шиї справа; г) синців і саден в області правого і лівого плечових суглобів, в області лівого передпліччя з переходом на променево-зап'ястний суглоб, в області правого і лівого колінного суглобів і в області правої гомілки, синців на правому передпліччі правої третини в області правого і лівого стегна.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 67 від 11.08.2014, наявні у ОСОБА_22 тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останньої і знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями;
- ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: а) відкритої черепно-мозкової травми: багато уламкового перелому кісток основи черепа та обличчя, крововиливу під м'які мозкові оболонки, в тім'яній потиличній півкулях справа по зовнішній поверхні з переходом на медіальну поверхню, в правій скроневій частині по зовнішній поверхні з переходом на нижню поверхню скроневої і лобної долей, на лобній частині зліва в області полюса з переходом на медіальну поверхню на череві мозочку по задній поверхні, ран в бровних областях, на верхній і нижній губі, саден в області підборіддя, рани на нижній щелепі зліва; б) закритої тупої травми грудної клітки з крововиливом в коріння легень і в ніжні частини правої і лівої легені по задній поверхні; в) саден в області правої кисті, на крилі повздовжньої кістки зліва, на правому стегні в середній третині по передній поверхні, садна і синця на лівому стегні верхньої третини по зовнішній боковій поверхні, рани в третьому між-пальцевому проміжку лівої стопи, на четвертому пальці лівої кисті по ладанній поверхні, синців на правому колінному суглобі по внутрішній боковій поверхні, на правій гомілці на верхній третині та на межі верхньої і середньої третин по передній поверхні, закритого перелому шийки лівої плечової кістки і правого стегна у верхній третині.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 62 від 12.08.2014, наявні у ОСОБА_23 тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останньої і знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями;
- ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: а) закритої травми грудної клітини і живота: перелому ребер зліва НОМЕР_4 - по середній і задній підпаховій лінії з пошкодженнями білястіночної плеври, пошкодження в області вертушки верхньої частини і нижньої частини лівої легені, пошкодження діафрагми зліва підкапсульного розриву селезінки, крововиливу в коріння легень, в області тіла підшлункової залози, на передній стінці шлунку під плевру верхньої і нижньої частин лівої легені, крововиливу в ліву плевральну і черевну порожнину, обширної гематоми в заочервному просторі з переходом в тазову область, саден на передній та боковій стінці живота справа; б) крововиливу в м'які тканини голови в лівій скроневій області, саден в лівій лобно - тім'яній області, в лівій скуловій області, на спинці носа справа, рани в області лівої брови; в) саден в області лівого передпліччя, на крилі поздовжньої кістки справа, на правому стегні в середній третині по передній поверхні, на правому колінному суглобі по передній і боковій поверхнях в області правої і лівої гомілки, в області правого гомілково - ступневого суглобу і стопи, закритого перелому тіла 6-го шийного хребця без пошкодження спинного мозку, закритого перелому правого стегна в нижній третині.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 68 від 29.07.2014, наявні у ОСОБА_24 тілесні ушкодження несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а в даному випадку призвели до смерті останнього і знаходяться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями;
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового підвертального перелому кісток правого стегна, рани в середній третині правого стегна, закритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку, рани в ділянці лоба, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1279 від 06.11.2014, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому верхньої третини правого стегна зі зміщенням, перелому середньої третини правої гомілки, рани на правій гомілці, на лівій стопі, синців навколо обох очей, перелому кісток носу, перелому 5 ребра справа, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1280 від 06.11.2014, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, не визнав, вважає, що стався нещасний випадок, йому раптово стало погано та він втратив свідомість. Через втрату свідомості не міг керувати транспортним засобом, тому сталася ДТП. Не заперечує щодо дати та часу події, зазначеної в обвинувальному акті. Більш детальних пояснень надати не може. Цивільні позови потерпілих не визнав повністю. На запитання відповідати відмовився.
Потерпілий ОСОБА_25 надав клопотання у якому просив розгляд кримінального провадження проводити без його участі, заявлений цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, щодо покарання зазначив, що обвинувачений заслуговує найсуворішої міри покарання з реальним її відбуттям (том 6 а.с.п. 142).
Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 19.07.2014 о 10.00 год. їй зателефонували з Олександрівського відділення поліції та повідомили, що сталася ДТП у якій загинула її дитина, а також вони виявили речі останньої та їй необхідно з'явитися до відділення для впізнання трупу. О 14.00 год. цього ж дня вона приїхала до лікарні, дитина була в морзі. Як сталася ДТП їй не відомо. Після події обвинувачений не просив у неї вибачення та не намагався допомогти матеріально.
Цивільний позов підтримала, просила задовольнити та зазначила, що якби обвинувачений відшкодував матеріальну та моральну шкоду, претензій до нього б не мала. Покарання просила призначити найсуворіше.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що до події знала матір обвинуваченого, обвинуваченого вперше побачила в момент поїздки. 18.07.2014 приблизно 04.00 год. вони виїхали з м. Бобринець до м. Кіровограду (на даний час м. Кропивницький), заїхали на заправку. Потім поїхали до м. Києва та о 09.00 год. були вже на Майдані. Вони відпустили ОСОБА_4 , який казав що в нього в м. Києві є знайомі та він їде до них щоб відпочити. Вони залишилися, їх було 8 осіб. Після Майдану вони пішли до метро, де в магазинчиках скупилися, поїли та до вечора були в церкві. Потім, приблизно о 04.00 год. ранку наступного дня (о 03.40-03.45 год. 19.07.2014) ОСОБА_26 зателефонувала ОСОБА_4 та сказала, що будуть виїздити та щоб він під'їздив до ст. Видобичі. ОСОБА_4 під'їхав до мосту, що знаходився біля вказаної станції, вони сіли в маршрутку. Тричі ОСОБА_4 проїздив по даному мосту, під час чого лунав жіночий голос з відеореєстратора щоб через 200 метрів повернути, а потім вже вони виїхали у вірному напрямку. Дорогою ОСОБА_4 швидко їхав, на що вони неодноразо просили його не поспішити. ОСОБА_11 та ОСОБА_24 просили ОСОБА_4 скинути швидкість, однак останній не реагував. Вони зупинялися в м. Корсунь-Шевченково, де ОСОБА_4 разом з іншими чоловіками виходив, брали мініральну воду. Потім вони продовжили рух, під час якого хто спав, хто спілкувавався між собою. Не доїхавши близько трьох кілометрів до с. Івангород, вона почула, що машину добряче передьоргнуло, чому вона відразу не зрозуміла, оскільки сиділа позаду. Потім вона поглянула вперед та побачила, що ОСОБА_22 , яка сиділа біля неї влетіла головою аж до переднього скла. А також вона побачила попереду жовтуватого кольору круглу бочку, спереду стояла машина. Вона погукала ОСОБА_27 , але останній не обзивався. Потім вона звернула увагу, що ОСОБА_28 , який сидів попереду неї, в машині вже не було. ОСОБА_4 сидів біля лівого переднього колеса, з телефоном у руках та кричав: « ОСОБА_29 приїзди, я попав в аварію, наробив людям горя». Біля ОСОБА_22 , яка вилетіла вперед, сидів ОСОБА_24 та вона запитала в нього де останні, на що він відповів, що сплять. ОСОБА_4 до буса так і не зайшов, вона тоді не знала, що в нього травмована нога. ОСОБА_24 , який був при тямі, їй сказав, що в першу чергу необхідно лишити водійських прав. Її разом з ОСОБА_24 привезли до лікарні смт. Олександрівка однією швидкою, дорогою впіймали іншу і привезли ОСОБА_30 . Їх відразу відправили на рентген, зробили знімки щоб знати яку необхідно надавати допомогу. Їй наложили шину, оскільки в неї був відкритий перелом ноги, дуже потрощений тазо-бедренний сустав, переломане ребро та перебита переносиця. Біля 05.00 чи 06.00 год. наступного дня вони дізналися що ОСОБА_24 помер від тяжких тілесних травм. Вона з ОСОБА_11 залишилися живими, їм надали саму першу необхідну медичну допомогу. 21.07.2014 приблизно обіду їх перевели до лікарні в м. Кіровоград в травматологічне відділення, де надавали кваліфіковану допомогу. Те, що ОСОБА_4 був з ними в лікарні вона не знала, поки не прийшла його мати, яка два чи три рази заходила до неї в палату. Але, сам ОСОБА_4 ніяких дій (вибачення чи інше) не вчиняв. У цій ДТП загинув її син, який був наймолодший, йому було лише 16 років. На похованні сина не була, оскільки була травмована, перебувала в лікарні.
Під час поїздки ОСОБА_4 був спокійний, лише купляв мінеральну воду. ДТП сталася приблизно о 08.00 год. ранку, на дворі вже було добре видно, була сонячна погода. ОСОБА_4 на місці події допомоги потерпілим не надавав, в маршрутку не заходив. Була машина швидкої та машина з хлопцями служби порятунку, які прибули через хвилин 20 та які позаду розрізали авто та витягли ОСОБА_24 , потім її. Від удару в неї був стрес, заклало вуха, вона лише дивилася на сина.
Цивільний позов підтримала, просила призначити найсуворіше покарання.
Потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що 19.07.2014 вони в м. Київі біля станції Видобичі чекали мікроавтобус. Під'їхав ОСОБА_4 на мікроавтобусі, вони сіли в нього та виїхали до м. Бобринець. Він сидів в автомобілі відразу за водієм. Проїхавши приблизно 1 км, ОСОБА_4 призупинився та повідомив, що потрапив не на ту смугу та що повертаються назад. Вони розвернулися назад та в подальшому виїхали на потрібну смугу. ОСОБА_24 запропонував ОСОБА_4 , так як побачив, що той плутався та можливо стомлений (це було приблизно 04.00 год.), не виспався, зупинитися щоб відпочити. ОСОБА_4 відповів, що все добре, він зараз вип'є кави та поїдуть далі, зупинятися вони не будуть, оскільки його вдома чекає замовлення, потрібно вести дві сім'ї на море. Вони поїхали далі та зупинилися в м. Корсунь, сходили до туалету, хтось випив чаю, і поїхали далі. Він трохи куняв, розмовляв з ОСОБА_24 . Потім відчув удар та хвилин на 5 втратив свідомість. Коли опритомнів, чув як хтось гукає: чи є ще хтось живий. Він повідомив що живий, потягнувся до сидіння водія, та його витягли хлопці і перенесли на той бік дороги. Також він чув та бачив як ОСОБА_4 сидів біля мікроавтобуса та говорив по телефону з братом, просив приїхати до нього виручити, оскільки наробив біди, говорив, що заснув. ОСОБА_4 не міг нічого допомогти, оскільки у нього була зламана нога, він не міг ходити. Пам'ятає, що приїхали працівники МНС, які запитували в нього хто такий, звідки та куди їхали, про що він все розказував. Потім приїхала швидка з смт. Олександрівка та забрала його до лікарні. На швидку він чекав з півгодини. Пам'ятає, що ще зупинялася машина та до нього підходив чоловік який назвався лікарем та дав йому знеболююче. Коли швидка забирала ОСОБА_24 , останній ще був живий. Під час руху ОСОБА_24 неодноразово робив зауваження ОСОБА_4 щоб той не поспішав та зупинився відпочити. ОСОБА_4 відповідав, що все нормально, нема коли зупинятися, тому що його чекає замовлення з двох сімей з м. Бобринця на море.
Особисто до нього ОСОБА_4 не приходив. До нього приходила мати ОСОБА_4 коли він лежав в лікарні, просила вибачення. Також його дружині вона надала 500 грн., про що остання написала розписку.
В момент ДТП на дворі було видно, погода була сонячною. Перша швидка приїхали приблизно через годину з м. Кіровограда та забрала ОСОБА_4 , останній не пропонував забрати разом з ним швидкою інших осіб, але міг таке запропонувати. Особисто йому першу допомогу надавав свідок - водій іншого автомобіля, він взяв його на руки та переніс по той бік дороги. Особисто ОСОБА_4 в нього вибачення не просив.
Цивільний позов підтримав повністю, просив призначити найсуворіше покарання.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що її чоловік найняв ОСОБА_4 їхати до м. Києва 18.07.2014. Раніше вони наймали ОСОБА_4 для поїздок, не було ніяких випадків, довіряли йому, претензій не мали. Вона не була присутня під час поїздки, був її чоловік, який загинув в ДТП. Їй зателефонували знайомі та повідомили про аварію. Поїхали на місце ДТП, її чоловік вже був в реанімації в лікарні смт. Олександрівка, до тями не приходив. Чоловік після аварії ще 4 години був в свідомості, повідомив хто був в авто, вказав адреси. У них залишилося 5 дітей. Від ОСОБА_4 допомоги не отримувала. Приходили лише батьки ОСОБА_31 , вибачалися, матеріально не допомагали. Коли вона приїхала на місце ДТП вже нікого та нічого не було. ОСОБА_4 забрали в лікарню до м. Кіровограда, а потерпілі 1,5 години знаходилися без допомоги.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що його дружина ОСОБА_22 їздила до м. Києва. Йому зателефонували та повідомили, що сталася аварія в якій дружина загинула. За кермом автомобіля був ОСОБА_4 . На місці події він не був. ОСОБА_4 не приходив до нього з вибаченнями, приходили лише його батько та мати. Кошти обвинувачений не відшкодовував.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в аварії загинула його дружина, обставин він не знає. Він лише привіз дружину на зупинку та посадив в автомобіль ОСОБА_4 . Потім йому зателефонували та повідомили, що дружина загинула. ОСОБА_4 не намагався вибачитися та вішкодувати шкоду. На похорон дружини приїздила мати ОСОБА_4 , ніхто не вибачався.
Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що шукали машину їхати до м. Києва. Донька повідомила, що буде вести ОСОБА_4 . Виїзд був 18.07.2014. 19.07.2014 їй зателефонували та повідомили, що сталася аварія, її донька жива, але знаходиться в тяжкому стані. Вона почала телефонувати, але телефон не відповідав. Потім їй зателефонували та повідомили, що донька в морзі, але згодом повідомили, що в тяжкому стані в лікарні в м. Кіровоград. Вона зібралася та з друзями поїхали шукати де перебуває її донька. Їх з міліції направили в смт. Олександрівку, де повідомили, що донька померла та вони поїхали до моргу. Родина ОСОБА_4 давали 3000 грн., але вона відмовилася їх взяти, взяв її чоловік. Їй казали, що водій заснув, хто саме казав не пам'ятає, казали в день ДТП. Доньці було 29 років, у неї залишилося 2 дітей. ОСОБА_4 вибачення не просив.
Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні пояснив, що зазначена в обвинувальному акті дата події 19.07.2014 може відповідати дійсності, оскільки точної дати не пам?ятає, приблизно 5-6 років тому. Була сонячна погода, вони зі свідком ОСОБА_33 перебували в кабіні автомобіля DAF. О 07.00 год. почув сильний удар позаду автомобіля. Вони вийшли з автомобіля, ОСОБА_18 пішов на ліву сторону, а він - з правого боку. При обході автомобіля побачив, що бочка на його автомобілі розбита та витікали добрива. ОСОБА_18 зайшов зліва, вони зустрілися попереду кабіни, де останній повідомив йому, що там багато потерпілих.
З правого боку двері автомобіля RENAULT TRAFIC були зажаті та він не зміг їх відкрити, а тому перейшов на ліву сторону, перед цим взявши «монтіровку», відкрив двері водія та побачив останнього в шоковому стані. Він запитав у водія, що трапилося, на що він відповів «що я наробив, я заснув». Після чого він витягнув водія з кабіни та посадив біля машини, а потім почали обдивлятися хто ще з живих залишився в авто. Він попросив ОСОБА_18 зупиняти автомобілі для надання першої допомоги, а він тим часом витягував інших живих осіб.
Транспортний засіб в якому вони перебували це був напівпричеп, він стояв, оскільки була зламана ресора, переїхати в право чи ліво він не міг. Причеп стояв на проїжджій частині одним колесом, все інше було на узбіччі, в попутному напрямку. Стояли вони близько години - півтори, вживали заходів безпеки, за 40 метрів були виставлені знаки, стояв соняшник, також ставили відро на всяк випадок з фонариком. Водій маршрутки під час руху позбивав все. Якби він не спав, він би зміг зупинитися, почувши ці удари по своїй машині, однак він їх не чув, як він їхав на швидкості 100-120 км/год, так він у їх машину і в?їхав. Водій, після того як він його витягнув з машини, сидів біля неї, нічим не міг допомогти, оскільки сам отримав ушкодження, був у крові. Водій був у свідомості та перебував біля машини поки не приїхала перша швидка та МНС, по часу - півгодини чи година. Він сам доставав людей, живих осіб було троє. В момент події вже було видно, туману та опадів не було, видимість була в обидва боки 1,5 - 2 км, була ясна погода, проїздна частина асфальтована і добре проглядалася, а також було широке узбіччя. Водій міг проїхати біля них, не виїжджаючи на зустрічну смугу, не чіпляючи їх, місця було вдосталь.
Стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідка сторони обвинувачення ОСОБА_18 , однак надалі прокурор, у судовому засіданні 09.08.2021, відмовився від допиту вказаного свідка.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими у судовому засіданні доказами:
- даними витягу з Єдиного Реєстру досудових розслідувань, згідно якого до ЄРДР 19.07.2014 за № 12014120000000217 внесено відомості про кримінальне правопорушення, яке попередньо кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України, а саме: 19.07.2014 приблизно о 08 год. 00 хв. на 10 км + 184.3 м автодороги Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв, Олександрівського району, Кіровоградської області, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на припаркований на проїзній частині автомобіль DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в салоні якого знаходився водій ОСОБА_18 з напівпричепом SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП пасажири автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_23 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди, водій автомобіля RENAULT TRAFIC ОСОБА_4 та пасажири ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості та госпіталізовані до Олександрівської ЦРЛ Кіровоградської області. Про підозру повідомлено ОСОБА_4 (том 1 а.к.п. 1);
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 19.07.2014 та доданими до нього фототаблицями, згідно якого було оглянуто 10 км + 184.3 м автодороги Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв Олександрівського району Кіровоградської області, транспортні засоби Рено Трафік, номерний знак НОМЕР_1 , DAF XF 95.480, номерний знак НОМЕР_3 , напівпричеп SIMATRO ENERCO, номерний знак НОМЕР_2 , з зазначенням їх технічного стану та пошкоджень, місця розташування, а також розташування трупів (том 1 а.к.п. 10-25);
- даними протоколу огляду місця події від 19.07.2014 та доданими до нього фототаблицями, згідно якого було оглянуто автодорогу Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв, де на узбіччі знаходяться трупи ОСОБА_23 , ОСОБА_19 та ще три трупи жіночої статі, з зазначенням їх розташування, пошкоджень та вилучено 2 мобільних телефони марки «Samsung», «Nokia» (том 1 а.к.п. 26-30);
- даними посвідченням водія НОМЕР_5 , згідно якого ОСОБА_4 дозволено керувати транспортними засобами, зокрема категорії В (автомобілі, дозволена максимальна вага яких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів) і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми) (том 1 а.к.п. 40);
- даними довіреності від 06.07.2013, зареєстрованої в реєстрі за № 1287, згідно якої ОСОБА_15 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_37 , в тому числі, на здійснення керування транспортним засобом - автомобілем марки RENAULT Trafic VPHA5, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.к.п. 42);
- даними висновку експерта № 66 від 09.08.2014, згідно якого: «при судебномедицинском иследовании трупа ОСОБА_19 обнаружены телесные повреждения в виде: а) окрытой черепно-мозговой травмы: многооскольчатого перелома костей основания черепа, перелома костей носа, кровоизлияний под мягкие мозговые оболочки в теменной, височной, лобной долях справа по наружной с переходом на нижнюю поверхность, в левой теменой доле, на мозжечке по передней поверхности, кровоизлияния в желудочки головного мозга, кровоизлияния в мягкие ткани в области левого теменного бугра, ссадин в надбровной, бровной с переходом в подглазничную, щечную, челюстную, подчелюстную и на боковую поверхность шеи справа, в области подбородка справа, ран на слизистой верхней губе справа и на нижней кайме нижней губы справа; б) ссадин в левой подключичной области, на грудной клетке справа, в области левой голени, кровоподтеков и ссадин на коленных суставах по передней поверхности, закрытого перелома левого предплечья в верхней трети. Смерть ОСОБА_19 наступила от открытой черепно-мозговой травмы с многооскольчатым переломом костей основы черепа, кровоизлияниями под мягкие мозговые оболочки, осложнившись отеком головного мозга. Телесные повреждения на трупе ОСОБА_19 могли образоваться при обстоятельствах, выложенных в постанове. Телесные повреждения в области головы на трупе ОСОБА_19 имеют прямую причинную связь с наступлением смерти» (том 1 а.к.п. 143-145);
- даними висновку експерта № 64 від 19.09.2014, згідно якого: «при судебно-медицинском исследовании трупа ОСОБА_20 обнаруженны телесные повреждения в виде: а) закрытой черепно-мозговой травмы: кровоизлияний под мягкие мозговые оболочки в лобной, теменной долях справа, в правой затылочной доле, на полюсе левой лобной доли, в мягкие ткани головы в лобной, теменной области справа, в лобной, теменной, височной, затылочной области слева, в левой височной области, ран в лобной, бровной области головы слева, у наружного угла левого глаза, кровоподтека в левой окологлазничной области; б) закрытой тупой травмы грудной клетки и живота: переломов ребер справа: 1-4 - по средней ключичной линии с повреждением пристеночной плевры, 5 - по около грудинной линии; слева: 2-6 - по средней ключичной линии с повреждением плевры на уровне переломов 5, 6-го ребер, 4- по лопаточной линии, 7 - по задней подмышечной линии, разрыва пристеночной плевры и межреберных мышц в 7-м межреберье, отслоение мягких тканей на уровне 7, 8, 9-го ребер слева с объемом 300 мл жидкой темно- красной крови, кровоизлияниями в меж долевом пространстве средней и нижней доли правого легкого, под капсулу правой доли печени по диафрагмальной поверхности, на задней стенке околосердечной сорочки, разрыва стенки брюшного отдела аорты по передней поверхности, кровоизлияния в мягкие ткани на уровне вырезки рукоятки грудины, кровоизлияний в грудную и брюшную полости; в) кровоподтеков в области правого акромиально-ключичного сочленения, на левом предплечье в средней трети по задней поверхности, в области правого и левого бедра по передней поверхности, на левом коленном суставе, на левой голени в средней трети по передней поверхности и на правой голени в верхней трети по наружной поверхности, ссадин по левой боковой поверхности живота, на правом предплечье по передней поверхности, ран на правой стопе по передней поверхности. Смерть ОСОБА_20 наступила от закрытой тупой травмы грудной клетки и живота: множественные переломы ребер справа и слева с повреждением пристеночной плевры, повреждением брюшного отдела аорты, кровоизлияниями в меж долевом пространстве между средней и нижней долями правого легкого, в околосердечную сорочку по задней поверхности, под капсулу правой доли печени по диафрагмальной поверхности, кровоизлияний в грудную и брюшную полость, осложнившись шоком. Телесные повреждения на трупе ОСОБА_20 могли образоваться при обстоятельствах выложенних в постанове. Телесные повреждения в области грудной клетки и живота на трупе ОСОБА_20 имеют прямую причинную связь с наступлением смерти» (том 1 а.к.п. 147-149);
- даними висновку експерта № 63 від 12.08.2014, згідно якого: «при судебно-медицинском исследовании трупа ОСОБА_21 обнаружены телесные повреждения в виде: а) открытой черепно-мозговой травмы: оскольчатый перелом костей основания черепа, ушиба правой доли головного мозга, кровоизлияний под мягкие мозговые оболочки в лобной, теменной, височной долях справа по наружной поверхности, в левой затылочной доле по наружной, задней и нижней поверхностям, кровоизлияний в вещество головного мозга правой лобной доли и Варолиев мост, раны в лобно-теменной областе головы, ссадины в левой лобной области, в области лица, кровоподтеков вокруг глаз; б) ссадин на левом плечевом суставе по наружной боковой поверхности, в области правого грудинно-ключичного сочленения, на левом коленном суставе по передней поверхности, ран на правой голени в средней трети по передней и внутренней боковой поверхности, в областе плюсне-фаланговых суставов правой столпы по передней поверхности, кровоподтеков на крыле правой подвздошной кости спереди, на левом бедре в средней трети по передней поверхности, на правом бедре в верхней трети по передней поверхности, на левой голени в средней трети по наружной и внутренней боковым поверхностям, открытого перелома малой и большой берцовых костей в средней трети правой голени. Выше описанные повреждения образовались о воздействия тупых предметов, которыми могли быть выступающие части салона автомобиля, несут признаки тяжких телесных повреждений по отношению к живым лицам и образовались незадолго до смерти. Смерть ОСОБА_21 наступила от открытого многооскольчатого перелома костей основания черепа с кровоизлияниями под мягкие мозговые оболочки головного мозга, ушиба и кровоизлияний в вещество головного мозга правой лобной доли, кровоизлияний в Варолиев мост. Телесные повреждения на трупе ОСОБА_21 могли образоваться при обстоятельствах выложенних в постанове. Телесные повреждения в области головы на трупе ОСОБА_21 имеют прямую причинную связь с наступлением смерти» (том 1 а.к.п. 151-153);
- даними висновку експерта № 67 від 11.08.2014, згідно якого: «при судебно-медицинском исследовании трупа ОСОБА_38 обнаружены
телесные повреждения в виде: а) черепно-мозговой травмы с кровоизлияниями под мягкие мозговые оболочки в теменной, височной долях слева и справа по боковой поверхности с переходом на медиальную поверхность, кровоизлияния в мягкие ткани головы в лобной, теменной, височной областях справа, раны в теменной, лобной, окологлазничной областях справа; б) закрытой тупой травмы грудной клетки: переломов ребер справа: 1, 2 - по средней подмышечной линии с повреждением пристеночной плевры в области 1-го ребра; слева: 1-7 - по средней ключичной линии, 7, 8, 9, 10 - по задней подмышечной линии, 2-6 - по лопаточной и околопозвоночной линиям, кровоизлияний в корни легких, под плевру правого и левого легкого, кровоизлияния в правую плевральную полость, кровоизлияния в мягкие ткани в правой надключичной области, в околопочечную клетчатку в области ворот правой почки, кровоподтеков в области молочных желез справа и слева; в) закрытого перелома тела 6-го шейного позвонка с полным разрывом спинного мозга, ссадины по боковой поверхности шеи справа; г) кровоподтеков и ссадин в области правого и левого плечевых суставов, в области левого предплечья с переходом на лучезапястный сустав, в области правого и левого коленных суставов и в области правой голени, кровоподтеков на правом предплечье в нижней трети, в области левого и правого бедра. Смерть ОСОБА_38 наступила от спинального шока, развившегося в результате перелома тела 6-го шейного позвонка с повреждением спинного мозга. Телесные повреждения на трупе ОСОБА_38 могли образоваться при обстоятельствах выложенных в постанове. Обнаруженные телесные повреждения на трупе ОСОБА_38 имеют прямую причинную связь с наступлением смерти» (том 1 а.к.п. 155-157);
- даними висновку експерта № 62 від 12.08.2014, згідно якого: «при судебно-медицинском исследовании трупа ОСОБА_39 обнаружены телесные повреждения в виде: а) открытой черепно-мозговой травмы: многооскольчатого перелома костей основания черепа и лица, кровоизлияния под мягкие мозговые оболочки, в теменной, затылочной долях справа по наружной поверхности с переходом на медиальную поверхность, в правой височной доле по наружной поверхности с переходом на нижнюю поверхность височной и лобной долей, на лобной доле слева в области полюса с переходом на медиальную поверхность, на черве мозжечка по задней поверхности, ран в бровных областях, на верхней и нижней губах, ссадин в области подбородка, раны на нижней челюсти слева; б) закрытой тупой травмы грудной клетки к кровоизлияниями в корни легких и в нижние доли правого и левого легких по задней поверхности; в) ссадин в области правой кисти, на крыле подвздошной кости слева, на правом бедре в средней трети по передней поверхности, ссадины и кровоподтека на левом бедре верхней трети по наружной боковой поверхности, ран в третьем межпальцевом промежутке левой стопы, на 4-м пальце левой кисти по ладонной поверхности, кровоподтеков на правом коленном суставе по внутренней боковой поверхности, на правой голени в верхней трети и на границе верхней и средней трети по передней поверхности, закрытый перелом шейки левой плечевой кости и правого бедра в верхней трети. Выше описанные повреждения образовались от воздействия тупых предметов, которыми могли быть выступающие части салона автомобиля, несут признаки тяжких телесных повреждений по отношению к живым лицам и образовались незадолго до смерти. Смерть ОСОБА_39 наступила от открытого многооскольчатого перелома костей основания черепа и лица с кровоизлияниями под мягкие мозговые оболочки головного мозга и червя мозжечка, ушиба головного мозга. Телесные повреждения на трупе ОСОБА_39 могли образоваться при обстоятельствах вьложенных в постанове. Телесные повреждения в области головы на трупе ОСОБА_39 имеют прямую причинную связь с наступлением смерти» (том 1 а.к.п. 159-161);
- даними висновку експерта № 68 від 29.07.2014, згідно якого: «при судебно-медицинском исследовании трупа ОСОБА_24 обнаружены телесные повреждения в виде: а) Закрытой травмы грудной клетки и живота: переломов ребер слева: 6, 7, 8, 9 - по средней и задней подмышечным линиям с повреждениями пристеночной плевры, повреждений в области верхушки верхней доли и нижней доли левого легкого, повреждения диафрагмы слева, подкапсульного разрыва селезенки, кровоизлияний в корни легких, в области тела поджелудочной железы, на передней стенке желудка, под плевру в верхней и нижней долях левого легкого, кровоизлияний в левую плевральную и брюшную полость, обширной гематомы в забрюшинном пространстве с переходом в тазовую область, ссадин на передней и боковой стенке живота справа; б) кровоизлияния в мягкие ткани головы в левой височной области, ссадин в левой лобно-теменной области, в левой скуловой области, на спинке носа справа, раны в области левой брови; в) ссадин в области левого предплечья, на крыле подвздошной кости справа, на правом бедре в средней трети по передней поверхности, на правом коленном суставе по передней и боковым поверхностям, в области правой и левой голени, в области правого голеностопного сустава и стопы, закрытого перелома тела 6-го шейного позвонка без повреждения спинного мозга, закритого перелома правого бедра в нижней трети. Смерть ОСОБА_24 наступила от закрытой тупой травмы грудной клетки и живота с переломами ребер слева, повреждениями левого легкого, диафрагмы, подкапсульного разрыва селезенки, забрюшинного кровоизлияния с переходом в область таза осложнившись шоком. Телесные повреждения на трупе ОСОБА_24 могли образоваться при обстоятельствах вьложенных в постанове. Телесные повреждения в области грудной клетки и живота на трупе ОСОБА_24 имеют прямую причинную связь с наступлением смерти» (том 1 а.к.п. 163-166);
- даними висновку експерта № 1279 від 06.11.2014, згідно якого у ОСОБА_11 , згідно наданої медичної документації, мались тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового підвертельного перелому кісток правого стегна, рани в середній третині правого стегна, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, рани в ділянці лоба. Вищевказані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об'єктом (об'єктами), що могло бути в строк та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я (том 1 а.к.п. 169-170);
- даними висновку експерта № 1280 від 06.11.2014, згідно якого у ОСОБА_6 , згідно наданої медичної документації, мались тілесні ушкодження у вигляді: перелому верхньої третини правого стегна зі зміщенням, перелому середньої третини правої гомілки, рани на правій гомілці, на лівій стопі; синців навколо обох очей, перелому кісток носу, перелому 5 ребра справа. Дані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об'єктом (об'єктами), що могло бути в строк та при обставинах дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до категорії СЕРЕДНЬОЇ ступені тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я (том 1 а.к.п. 174-175);
- даними висновку експерта № 222 від 25.07.2014, згідно яких на момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування, гальмова система та ходова частина автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилися в непрацездатному стані. На момент експертного огляду, з технічної точки зору, рульове керування автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має технічні несправності у вигляді деформації правої рульової тяги, валу рульового керування, ободу рульового колеса, руйнування рульового механізму та його зрив з місця конструктивного кріплення. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. На момент експертного огляду, з технічної точки зору, ходова частина автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має технічні несправності у вигляді пошкодження та деформації підвіски переднього правого колеса, деформації важеля підвіски, деформації амортизаційної стійки (в зборі) у напрямку спереду назад та з права наліво, деформації штаги стабілізатора поперечної стійності, пошкодження диску переднього правого колеса та розгерметизації шини переднього правого колеса. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. На момент експертного огляду, з технічної точки зору, гальмова система автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має технічні несправності у вигляді деформації головного гальмівного циліндру з вакуумним підсилювачем, який закріплений на передку кузова автомобіля, зламу штуцерів з регулятором тиску в гальмовій системі передніх та задніх коліс та деформація педального вузла. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. Позбавлено логічного сенсу з причин відсутності несправностей транспортного засобу до ДТП (том 1 а.к.п. 181-187);
- даними висновку експерта № 224 від 24.07.2014, згідно яких на момент експертного огляду, з технічної точки зору рульове керування, ходова частина, і гальмівна система автомобіля DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходяться в працездатному стані (том 1 а.к.п. 193-198);
- даними висновку експерта № 223 від 24.07.2014, згідно яких на момент експертного огляду, з технічної точки зору ходова частина та гальмова система напівпричепа SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер ВІ1801X0, знаходилися в непрацездатному стані. На момент експертного огляду, з технічної точки зору, ходова частина напівпричепа SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер ВІ1801X0, має технічні несправності у вигляді зламу важеля гідропневматичної стійки лівого колеса у місці конструктивного кріплення до вісі, а також зміщення першої вісі відносно рами напівпричепа в напрямку спереду назад, внаслідок зламу важеля гідропневматичної стійки. Дані технічні несправності виникли до ДТП. Також маються технічні несправності ходової частини напівпричепа у вигляді пошкодження пневморесори лівої та правої гідропневматичної стійки, деформація елементів кріплення лівої та правої гідропневматичної стійки. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. На момент експертного огляду, з технічної точки зору, гальмова система напівпричепа SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер ВІ1801X0, має технічні несправності у вигляді руйнування гальмової камери колісного гальмового механізму правого колеса третьої вісі напівпричепа, пошкодження та розриви гальмових трубопроводів пневматичної гальмової системи, у місці з'єднання з накопичувальним повітряним балоном (ресивером), та колісними гальмовими механізмами лівого та правого колеса третьої вісі напівпричепа, пошкодження та деформація елементів кріплення накопичувального повітряного балону (ресиверу) пневматичної гальмової системи напівпричепа, який розташований з лівого боку. Дані технічні несправності виникли під час ДТП. На момент експертного огляду, з технічної точки зору, ходова частина напівпричепа SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер ВІ1801X0, має технічні несправності у вигляді зламу важеля гідропневматичної стійки лівого колеса у місці конструктивного кріплення до вісі, а також зміщення першої вісі відносно рами напівпричепа в напрямку спереду назад, внаслідок зламу важеля гідропневматичної стійки. Внаслідок наявності даної технічної несправності ходова частина не може виконувати функції пружного зв'язку з дорогою, створення та зміни напрямку руху, а також передачі навантаження від маси ТЗ на дорогу. На момент настання розглянутої події ходова частина напівпричепа знаходилась в непрацездатному стані. Дані технічні несправності виникли до ДТП (том 1 а.к.п. 204-210);
- даними висновку експерта № 221 від 28.07.2014, згідно яких на підставі проведеного транспортно-трасологічного дослідження автомобіль RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , первинно контактував середньою та правою передньою частиною з задньою лівою частиною напівпричепа SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_6 , автомобіля DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Розташування автомобілів Daimler Crysler 817, реєстраційний номер НОМЕР_7 та Меrсеdеs Веnz 1835, реєстраційний номер НОМЕР_8 з причепом SАМRО RS 26СSS2В реєстраційний номер НОМЕР_9 один відносно одного та відносно країв проїзної частини показано на схемі 1 у додатку 3 ілюстративної таблиці, що додається до висновку експерта. В момент первинного входу в контакт кут між подовжніми осями автомобілів DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом SIMATRO ENERCO та RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складав близько 0°, що відповідає попутному руху даних транспортних засобів. Схематичне розташування та положення автомобілів RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в момент їх первинного контактування відносно меж проїзної частини показано на схемі 1 у додатку 3 ілюстративної таблиці, що додається до висновку експерта (том 1 а.к.п. 216-222);
- даними висновку експерта № 1709 судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи від 20.10.2014, згідно з якими в даній дорожній ситуації належні дії водія автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та можливості уникнення ДТП регламентувалися вимогами п. 2.3 «б», п. 12.3 та п. 13.3 ПДР України. Приймаючи до уваги результати попереднього технічного аналізу, у фазі розвитку, що випереджає, дорожньо-транспортної ситуації у відношенні водія автомобіля DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з експертної точки зору не вбачається об'єктивних ознак відступу його дій від вимог розділу 15 (зупинка і стоянка) ПДР України, під час вимушеної зупинки на проїзній частині в світлий час доби, тобто в даній дорожній ситуації встановлення належних дій водія ОСОБА_18 не потребує застосування спеціальних пізнань в області автотехніки та дане питання може бути вирішено слідством (судом) самостійно з урахуванням вимог розділу 15 ПДР України. Визначення швидкості руху транспортних засобів експертним шляхом проводиться за допомогою установлення витрат кінетичної енергії, що витрачена автомобілем на його рух у стані гальмування, за умови відомих параметрів гальмування. Іншими словами, установити швидкість руху автомобіля перед зіткненням можливо лише в тому випадку, якщо перед зіткненням водій застосовував гальмування і на проїзній частині залишилися сліди гальмування. У розглянутій ситуації яких-небудь слідів, що свідчать про рух автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані гальмування перед зіткненням - не виявлено, а, отже, експертним шляхом визначити швидкість руху автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед ДТП не представляється можливим. Проведене дослідження показує, що оскільки автомобіль DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було вимушено зупинено на проїзній частині (автомобіль стояв) то в такій даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_18 носили пасивний характер, тобто водій ОСОБА_18 під час вимушеної зупинки на проїзній частині, вживши всіх заходів по своєчасному виявленні його автомобіля, будь- якими своїми однобічними діями не міг вплинути на хід розвитку ДТП, а тому і не мав технічної можливості уникнути ДТП. Проведене дослідження показує, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 при своєчасному належному виконанні вимог п. 2.3 (б), п. 12.3 та п. 13.3 ПДР України, мав у своєму розпорядженні технічну можливість уникнути умов, які в подальшому призвели до зіткнення з напівпричепом SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився в зчіпці з автомобілем DAF XF 95,480, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Результати проведеного дослідження технічної можливості у водіїв запобігти настання ДТП, яка розглядається, означають, що в причинному зв'язку з фактом зіткнення автомобілів RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 та DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходяться саме невідповідні вимогам п. 2.3 (б), п. 12.3 та п. 13.3 ПДР України дії водія автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.к.п. 226-230).
Також, судом досліджені висновки судово-психіатричних експертів та допитано експертів, які проводили експертизи.
Так, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 396 від 30.10.2015, ОСОБА_4 мав хронічні хвороби станом на 19.07.2014 - вегето-судинна дистонія з епізодичними церебральними пароксизмами, астено-невротичний синдром, віддалені наслідки перенесеної ЗЧМТ (1991 р.), в формі мікроорганічної церебральної симптоматики, астено-вегетативного синдрому незначно вираженого, варикозна хвороба нижніх кінцівок І-ІІ ст., хронічний тромбофлебіт. Хронічний гастрит. В зазначений термін, під час ДТП ОСОБА_4 , виявляв ознаки параксозмального нападу з втратою свідомості, який відбувся поєднанням декількох патогенних чинників, а саме: віддалені наслідки перенесеної ЗЧМТ, наявність мікроорганічної церебральної сиптоматики, астено-вегетативного синдрому, астено-невротичного синдрому, вегето-судинна дистонія з епізодичними церебральними пароксизмами, наявністю додаткових шкідливих зовнішніх факторів: (фізичне, емоційне перевантаження, вплив будь-яких зовнішніх середовищних факторів, метеозалежність) совокупно, що і спричинили розвинення пароксизмального нападу з втратою свідомості від декількох секунд до декілька хвилин. Даний стан унеможливлював керування ним транспортним засобом під час ДТП. Індивідуально-психологічні особливості виявлені під час дослідження мали вплив на реагування досліджуваного в аварійній ситуації. Виявлені індивідуально-психологічні особливості, властивості психічних та функціонально-сенсорних процесів ОСОБА_4 , в стані свідомості не впливали на адекватність сприйняття ним особливостей та змісту дорожньої ситуації безпосередньо на передодні ДТП та за 30 хвилин до 8 години 19.07.2014. ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Підпадає під дію ст. 19 ч. 2 КК України (том 2 а.с.п. 148-151).
Експерт ОСОБА_40 в судовому засіданні пояснив, що приймав участь у складанні висновку судово-психіатричного експерта № 396 від 30.10.2015 як член комісії. Відзначив, що основні питання і компетенція в цих висновках це компетенція судово-психіатричних експертів. Його стосувалося лише одне питання щодо наявності хронічних захворювань, які мали місце, так як це компетенція судово-медичного експерта. Питання осудності чи неосудності не його компетенція. Експертною комісією була надана медична документація, в якій було вказано про наявність у ОСОБА_4 хронічних захворювань, перелічених у п. 1 висновку. Захворювання у вигляді вегето-судинної дистонії з епізодичними церебральними пароксизмами може викликати підвищення чи зниження тиску, що може призвести до втрати свідомості. У даному випадку, крім цього, мали місце фізичне та емоційне перевантаження. Слідуючи з обставин дорожньо-транспортної пригоди, відсутність шляху гальмування та відсутність будь-яких дій з боку ОСОБА_4 , свідчить про те, що мала місце втрата свідомості. Висновок робив на підставі медичної документації.
Зазначив, що до проведення експертизи спілкувався з адвокатом ОСОБА_4 та складав стосовно останнього висновок спеціаліста, який не є процесуальним документом і ці обставини не є підставами для його відводу і він мав право приймати участь у проведенні експертизи.
Вказав, що втома та інші симптоми, про які зазначав ОСОБА_4 , є початком розвитку симптомального стану. Це є перебування в транспортному засобі, висока температура зовнішнього середовища, виїзди двічі вніч.
У разі втрати свідомості м'язи повинні розслабитися, тому ОСОБА_4 не міг керувати своїм тілом. По протяжності втрата свідомості може бути декілька секунд чи декілька хвилин, після чого все може відновитися і особа може навіть бігти та все робити (можливе настання навіть гіперактивності). По даних літератури, по симптомальних станах, відновлення свідомості відбувається дуже швидко, і особа відразу орієнтується в навколишньому середовищі.
Показання свідків, потерпілих є суб'єктивними, а тому не були прийняті до уваги (вони не є спеціалістами у галузі). Він не спостерігав за ОСОБА_4 , оскільки це не його компетенція.
Експерт ОСОБА_41 пояснила, що її підписом скріплений висновок судово-психіатричного експерта № 396 від 30.10.2015. Ними без виключення досліджено усі матеріали при наданні висновку.
Пароксизмальний стан - це раптова короткочасна втрата свідомості. Раптовий сон є першим проявом симптомального стану.
Показання свідків є виключно їх показами. В ключових випадках вони беруть до уваги покази свідків, але основним для них при підготовці висновку є виключно медична документація. Показання свідків можуть бути протирічні, якщо покази узгоджуються з даними медичної документації, вони можуть їх використовувати. На підставі медичної документації вони з'ясували, що ОСОБА_4 втратив свідомість. Як експерт-психіатр вона не встановила психічних розладів у ОСОБА_4 .
Ті захворювання, які діагностували у ОСОБА_4 , відносяться до тимчасових хворобливих розладів, останній в подальшому потребує заходів лікування на загальних підставах, тобто якщо він має підстави для надання амбулаторної чи стаціонарної допомоги він має право її отримати. Примусових заходів лікування не потребує.
Всю документацію, яку надав їй суд, вона мала право використовувати. Вони мали право запросити документацію для винесення рішення. Анамнестичні відомості про хвороби та звернення до лікарів отримали від досліджуваного ( ОСОБА_4 ). Станом на 04.08.2015 об'єктом дослідження були матеріали кримінального провадження. Експертиза проводилася протягом двох місяців. У зв?язку з тим, що їм було не достатньо інформації, тому вони запитали додаткову медичну документацію.
Ті люди, які страждають розладами головного мозку є метеозалежними, і вони відчувають те, що не відчувають люди, які не мають такої залежності. ОСОБА_4 виїхав о 04.00 год., не мав достатнього часу для відпочинку, наступного дня о 04.00 год. він знову виїхав, тобто був порушений режим праці та відпочинку. Він не мав повноцінного 8-годинного сну, який повинен бути з 22.00 год. до 06.00 год. ранку, є особою, яка страждає на органічне ураження головного мозку і будь-яке навантаження викликає більшу реакцію, ніж у здорових людей. Емоційне навантаження було в тому, що він мав відповідальність за людей в автомобілі, яким керував, хвилювання, переживання. Ярке сонце дуже шкідливе для людини, яка страждає на органічні ураження головного мозку. В сукупності це призвело до даної події. Метеорологічний фактор (сніг, дощ, сонячно) в будь-якому випадку впливає на людей з ураженнями головного мозку.
Зазначила, що жодних порушень при проведенні експертизи нею допущено не було. Експерту ОСОБА_42 відвід не заявлявся та особисто ним також ні.
Експерт ОСОБА_43 пояснив, що фактично участі у проведенні експертизи не брав, лише підписав даний висновок як голова експертної комісії та керівник установи. Чи враховувалася думка спеціаліста № 3 не може вказати. Відводів експерту ОСОБА_42 не було. Медичну документацію не досліджував та не вивчав. В ОСОБА_4 встановлено психічний тимчасовий розлад. Втрата свідомості - це психічне захворювання, є симптоматикою. Сон і втрата свідомості - це різні стани. Висновок підтримав у повному обсязі.
Екперт ОСОБА_44 суду пояснив, що його підписом скріплений висновок судово-психіатричного експерта № 396 від 30.10.2015 і він його підтримує. Він давав відповіді на питання № 3 і 4 у висновку. Погоджується з висновком, окремої думки не мав. Показання свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_18 брали до уваги. Чи були відводи експерту ОСОБА_42 йому не відомо.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 225 від 22.08.2017, «на основании вышеизложенного комиссия приходит к заключению, что ОСОБА_4 в амбулаторных условиях установить диагноз и решить в отношении него эксперные вопросы не представляется возможным в связи со сложностью случая, кратковременностью обследования, необходимостью длительного динамического наблюдения за ним, использования параклинических методов обследования. Рекомендовано проведение стационарной судебно-психиатрической экспертизы» (том 4 а.с.п. 140-142).
У зв? язку з тим, що даним висновком діагноз ОСОБА_4 не встановлений і щодо поставлених судом питань експерти не мали змогу надати відповідь, як такого висновку такий висновок не має, а лише носить рекомендований характер, судом було відмовлено стороні захисту у допиті експертів за вказаним вище висновком. Крім цього, сторона захисту просила також визнати недопустимим доказом вказаний висновок, проте вказаний висновок, у розумінні ст. 84 КПК України, не є доказом у цьому кримінальному провадженні, так як не встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 21 від 25.02.2021, ОСОБА_4 у період інкримінованого йому діяння на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час також не страждає. За своїм психічним станом в період інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом у теперішній час іспитований також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Відповідь на запитання № 7 (чи можливо виключити факт того, що ОСОБА_4 заснув під час керування транспортним засобом, в результаті чого і сталася дорожньо-транспортна пригода, з огляду на показання свідка ОСОБА_46 .?) не входить в компетенцію судово-психіатричних експертів (том 9 а.с.п. 241-246).
Експерт ОСОБА_47 у судовому засіданні підтвердила свою кваліфікацію експерта, згідно висновку. Пояснила, що приймала участь у проведенні експертизи та виготовленні висновку судово-психіатричного експерта № 21 від 25.02.2021, висновок підписувався нею. Експертиза проводилася з 25.01.2021 по 25.02.2021. Для проведення експертизи залучалися терапевт, невролог, психолог як спеціалісти та консультанти. Застосовувалася вся надана медична документація. Підтвердила висновок в частині того, що твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що у нього стався «якийсь напад» носить симулятивний характер і в частиині цього думка експертів була однозначною.
Експерт ОСОБА_48 пояснила, що висновок підписаний нею. Була не провідним експертом. Висновок має описку у «психічному стані», а саме: не «2011» а «2014». Висновок підписаний трьома експертами, інших експертів не було. Вона не має знань у галузі психології, вона експерт у галузі психіатрії. Психологічне дослідження експертної особи робила ОСОБА_49 , яка на протязі місяця спілкувалася з досліджуваним та робила своє заключення, але на комісії вона не була присутня, оскільки не є експертом. Медична документація на ім'я ОСОБА_4 відповідає документам, що містять інформацію про стан здоров'я особи щодо якої призначено судову психіатричну експертизу. Вона особисто не зверталася до суду з запитом щодо надання ОСОБА_4 згоди на використання медичної документації на його ім'я. Вона особисто вивчала всі медичні документи на ім'я ОСОБА_4 . У п. 21 висновку зазначена практично вся медична документація, описане найважливіше. При проведенні експертизи були враховані медичні записи про наявність у ОСОБА_4 соматичних захворювань за період 07.02 - 09.03.1995 року. Вона стосовно ОСОБА_4 проводила огляд, консультування та опитування, що здійснювалося на протязі тривалого часу. Кожний з експертів висловлює свою думку і потім комісія вирішує питання стосовно досліджуваного.
Експерт ОСОБА_50 пояснив суду, що при проведенні експертизи вивчили усі медичні документи на ОСОБА_4 від народження до дня експертизи, врахували усі травми перенесені ОСОБА_4 , показання потерпілих та свідка. За наслідками проведеної експертизи встановлено, що усі твердження обвинуваченого про напад у нього в момент ДТП і втрату свідомості носить беззаперечно симулятивний характер. Також, зазанчив, що травма перенесена ОСОБА_4 в минулому протікала благополучно, ніяких розладів у нього не було, у тому числі і пароксизмальних, тому що вони або є постійно або тимчасово, або їх не має взагалі. У момент ДТП ОСОБА_4 був повністю здоров. Попередні експерти використовували методи, які не відносяться до психіатриї і вони не використовуються з 1999 року. Звернув увагу, що пароксизмальні розлади завжди повторюються.
Доводи сторін щодо недопустимості низки перерахованих вище доказів суд оцінює критично з огляду на таке.
Положеннями ст. 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020, справа № 359/7742/17, докази можуть визнаватися недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Пунктом 3 ч. 2 цієї статті Кодексу передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України).
Представник потерпілих ОСОБА_13 клопотала про визнання висновку експерта № 396 від 04.08.2015 недопустимим доказом щонайменше з підстав наявності обставин, які виключають участь у проведенні даної експертизи лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_51 , оскільки останній до проведення експертизи вступав в контакт з захисником та складав думку спеціаліста № 3 від 10.02.2015 з висновками, які безпосередньо стосуються стану здоров'я ОСОБА_4 під час події злочину та самої судово-психіатричної експертизи, всупереч ч. 2 ст. 69 КПК України, ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» та п. 20 Порядк проведення судово-психіатричних експертиз № 397 від 08.10.2021.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 79 КПК України, експерт не має права брати участі в кримінальному провадженні та відводиться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, експерта не може бути підставою для відводу.
Таким чином, суд не вбачає порушень вищевказаного законодавства, на які вказує представник потерпілого, а саме складання думки спеціаліста як на підставу для відводу експерта.
Крім того, доказів перебування експерта у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження суду не надано, а вступ в контакт із захисником обвинуваченого, що підтведив експерт, не підтверджує того, що спілкування із захисником відбулося у зв?язку із проведенням експертизи стосовно обвинуваченого.
Ураховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об'єктивних підстав не довіряти результатам експертизи у зв'язку з обставинами на які посилається представник потерпілих та вважати її висновки недостовірними немає.
Експертиза містить посилання на медичні документи, що були об'єктом експертного дослідження, а також перелік запитань, поставлених перед експертом. Порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів не встановлено.
Інші підстави на які посилається представник потерпілих у своєму клопотанні для визнання висновку експерта № 396 від 04.08.2015 недопустимим доказом, є не належними для визнання такого висновку недопустимим, оскільки експертиза проведена у відповідності із законодавством, яке регламентує проведення таких експертиз і будь-яких порушень при отриманні такого доказу, передбачених ч. 1 ст. 87 КПК України, судом не встановлено.
Що стосується клопотання захисту про визнання висновку експерта № 21 від 25.02.2021 недопустимим доказом суд зазначає наступне. Вказівка про зазначення в ухвалі суду про призначення експертизи іншого номеру кримінального провадження та безпосередньо в самій експертизі назви іншого суду, а саме не «Олександрівського», а «Олександрійського» не свідчить про отримання доказу не у передбаченому КПК України порядку, оскільки в ухвалі суду зазначено обставини справи, обвинувачений ОСОБА_4 та інші дані, які стосуються безпосередньо розглядаємого кримінального провадження. Крім того, судово-психіатрична експертиза проводилась безпосередньо щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та за його присутності, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, медичної документації, яка перебувала у володінні суду після проведення попередньої експертизи, та згідно поставлених судом питань.
Крім того, ухвалою суду від 26.08.2021, усунуто описку в ухвалах суду, зокрема і в ухвалі щодо призначення експертизи від 04.11.2020, а саме щодо номеру кримінального провадження (том 11 а.с.п. 79-80).
Доводи сторони захисту стосовно того, що висновок експерта не відповідає вимогам КПК України, оскільки судово-психіатрична експертиза проведена у неналежній експертній установі також є безпідставними, так як проведення експертизи вказаним закладом не суперечить вимогам ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», Пложення Міністерства охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови КМУ від 24.01.2020 № 90).
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 30.03.2020 (справа № 462/3998/19, провадження № 51-85км20), постанові від 19.05.2021 (справа № 688/2878/19, провадження № 51-702км21).
Що стосується залучення психолога ОСОБА_52 до проведення експертизи, то залучення вищевказаного психолога здіснено для повноти дослідження. З цією метою також було залучено й інших спеціалістів, а саме терапевта та невролога. Крім того, залучати, при необхідності, для консультації спеціалістів це право і обов'язок експертів з метою надання повного, об'єктивного, достовірного та обгрунтованого висновку.
Відсутність вказівки у п. 16 висновку на залучення до проведення експертизи спеціалістів та не зазначення їх підписів не свідчить про складання висновку експертами за межами їх компетенції.
Посилання захисника на те, що експерт був зобов'язаний запросити у суду згоду ОСОБА_4 на використання його медичної документації є необгрунтованими. Зокрема, абзацом другим п. 16 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи передбачено, що у разі надходження документів, що містять інформацію про стан здоров'я особи, щодо якої призначено СПЕ, факти її звернення за медичною допомогою, її діагноз, інтимну і сімейну сторони життя, а також інші відомості, одержані під час її медичного обстеження, експерт зобов'язаний запросити у органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), згоду цієї особи на використання зазначеної інформації. У разі проведення посмертної СПЕ або призначеної слідчим суддею чи судом, зазначена інформація використовується без згоди особи.
Таким чином, оскільки експертиза призначалася та проводилася на підставі ухвали суду, тому згода обвинуваченого ОСОБА_4 на використання його медичної документації не потребувалась.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу», підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається КМУ Мектодики проведення судових експертиз, крім судово-медичних та судово-психіатричних. Тому, посилання захисника щодо відсутності реєстрації чи належної реєстрації застосованих експертами методик в Реєстрі методик не заслуговують на увагу.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_4 під час проведення експертизи надавав пояснення без участі захисника є неналежними, оскільки експертами не проводилася з обвинуваченим процесуальна дія - його допит як обвинуваченого, а лише відбиралися пояснення для складання висновку експерта.
Щодо клопотань захисту про визнання недопустимим висновку експерта № 221 від 28.07.2014 та як похідної за доктриною «плодів отруєного дерева» висновку експерта № 1709 від 20.10.2014, підставою чого є невірне зазначення експертом назви транспортних засобів, суд приходить до висновку, що останні цілком та повністю є допустими та достатніми доказами в рамках кримінального провадження стосвно ОСОБА_4 .
Так, вступна, дослідницька частини, абзац 1 п. 1, п. 2 та п. 3 резолютивної частини висновку експерта № 221 від 28.07.2014 є за своїм змістом транспортно - трасологічним дослідженням саме в даному кримінальному провадженні і стосується виключно обставин ДТП саме за участі обвинуваченого щодо первинного контактування автомобіля RENAULT TRAFIC, яким керував ОСОБА_4 і автомобіля DAF ХF95480, в салоні якого знаходився свідок ОСОБА_18 , щодо їх взаємного розташування та зображення розташування і положення транспортних засобів відносно меж проїзної частини у момент ДТП. Крім цього, в додатку 4 до висновку експертом зображено схематичне розташування і положення транспортних засобів саме RENAULT TRAFIC, яким керував ОСОБА_4 і напівпричепа SIMATRO ENERCO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіля DAF ХF95480, в салоні якого сидів свідок ОСОБА_18 , відносно один одного та відносно меж проїзної частини в момент первинного контакту і згідно схеми ДТП 19.07.2014 і саме в даному кримінальному провадженні. Інших транспортних засобів експертом в схемі не зображено та не зазначено.
Описка в абзаці 2 п. 1 резолютивної частини висновку, про яку зазначає сторона захисту, є окремим абзацом і не впливає на зміст обставин ДТП за участю ОСОБА_4 , не тягне за собою зміну логічності, об'єктивності та правильності всього висновку, його дослідницької та резолютивної частин, не призводять до порушення правильного і точного розуміння змісту висновку в цілому та не може бути підставою для визнання недопустимим доказом всього висновку.
Стосовно недопустимості висновку автотехнічної експертизи № 1709 від 20.10.2014, оскільки він є похідним від висновку № 221 від 28.07.2014, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із вступної частини висновку № 1709 від 20.10.2014, вихідними даними для проведення цієї експертизи є не тільки розташування транспортних засобів, згідно трасологічної експертизи № 221 від 28.07.2014, а й час, місце ДТП, місце наїзду автомобілем RENAULT TRAFIC на припаркований напівпричеп, завантаженість обох транспортних засобів, технічний стан обох транспортних засобів. У випадку, коли б вихідними даними для проведення автотехнічної експертизи № 1709 від 20.10.2014 був би тільки висновок трасологічної експерта № 221 від 28.07.2014, тобто виключно дані щодо первинного контактування і розташування та положення транспортних засобів відносно їх взаємного розташування і розташування відносно меж проїзної частини у момент ДТП, тоді б висновок експерта № 1709 від 20.10.2014 був похідним виключно від висновку експерта № 221 від 28.07.2014.
Крім цього, із змісту висновку № 1709 від 20.10.2014 чітко вбачається, що описка, яка допущена в абз. 2 п. 1 висновку № 221 від 28.07.2014, не вплинула на правильність і точність розуміння експертом первинного контактування саме автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , середньою частиною та правою передньою частиною з задньою лівою частиною припаркованого напівпричепа SIMATRO ENERCО, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіля DAF ХF95480. Тобто, експертом правильно визначені у висновку обставини кримінального провадження, обставини ДТП, вихідні дані, транспортні засоби та інші обставини, що стосуються саме даного кримінального провадження.
Зазначений висновок в своїй сукупності та взаємозв'язку узгоджується з даними протоколу огляду місця ДТП від 19.07.2014, зі схемою та фототаблицями до нього, протоколом огляду місця події від 19.07.2014.
Інші доводи сторони захисту для визнання висновку експерта № 1709 від 20.10.2014 недопустимим доказом з тих підстав, що стороною захисту встановлена відсутність реєстрації використаною експертом методики, не заслуговує на увагу з огляду на те, що відповідно до приписів ст. 84 КПК України будь-яка відсутність чи наявність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження підлягають доказуванню процесуальними джерелами доказів, зокрема, серед інших - документами. Сторона захисту не надала суду доказів, тобто документів, відсутності реєстрації методики застосованої експертом ОСОБА_53 у Реєстрі методик проведення судових експертиз, тому такі доводи захисту не можуть прийматись до уваги.
До того ж, зазначені висновки технічних експертиз отримані з дотриманням процесуального порядку, повністю узгоджується з даними протоколу огляду ДТП від 19.07.2014, зі схемою та фототаблицями до нього, протоколом огляду місця події від 19.07.2014, а отже в сукупності з викладеним вище - відсутні достатні та обґрунтовані підстави для визнання висновків технічних експертиз № 221 від 28.07.2014 та № 1709 від 20.10.2014 недопустимими доказами.
Крім того, стороною захисту до суду не надано будь-якого висновку чи експертного дослідження щодо обставин пригоди, які б спростовували чи суперечили наданим стороною обвинувачення висновкам, хоча останні не були позбавленні можливості звернуться із відповідним клопотанням до експертної установи або суду.
Суд приймає до уваги досліджені в судовому засіданні висновки судових експертиз та не вбачає підстав сумніватися в допустимості зазначених висновків. Експерти, які проводили дані експертизи, є кваліфікованими експертами із відповідною освітою та стажем роботи, попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Допущені незначні недоліки при оформленні висновків експертів, зокрема щодо невідповідності їх встановленій формі та вимогам нормативних документів, на які неодноразово вказувала сторона захисту, на переконання суду, не є суттєвими та не спростовують отриманих за результатами проведення експертних досліджень результатів та не можуть слугувати самостійною підставою для визнання їх недопустимими.
Крім того, жодної із передбачених ч. 2 ст. 87 КПК України обставин, які суд безумовно зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод для визнання вищеперелічених доказів недопустимими, судом не встановлено.
Окрім цього, суд звертає увагу і на практику ЄСПЛ щодо оцінки кожного аргументу та детальної відповіді на нього на які посилаються захисник обвинуваченого та представник потерпілих ОСОБА_13 для визнання висновків експертів недопустимими доказами.
Так, у справі «Салов проти України» (рішення від 06.09.2005) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов?язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (рішення від 10.02.2010) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Отже, суд відмічає, що інші підстави для визнання висновків експертів недопустимими доказами, які викладені у клопотаннях представника потерпілих ОСОБА_54 та захисника обвинуваченого ОСОБА_17 , у розумінні положень ст. 87 КПК України, не слугують підставами для визнання вказаних вище висновків експертів недопустимими доказами.
Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний висновок експерта з точки зору допустимості, дійшов до переконання про допустимість вищезазначених висновків експертів.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 07.12.2020 в справі № 728/578/19, згідно ст. 85 КПК України, належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При цьому, чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв?язку.
Навпаки, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно згідно ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для особи, органу досудового слідства або суду.
Виходячи із вимог ст.ст. 94, 101 КПК України та роз?яснень, які викладені в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», при дослідженні висновку експерта суди мають виходити із того, що такий висновок не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, має ґрунтуватися на всебічному, повному й об?єктивному дослідженні всіх обставин справи у сукупності.
Висновок експерта підлягає ретельній оцінці суб?єктом доказування як з точки зору дотримання норм кримінально-процесуального закону, так і наукової обґрунтованості, достатності даних для певних висновків, правильності застосування конкретних методик та дозволеності їх використання. Слід проаналізувати, наскільки логічними є висновки експерта й чи узгоджуються вони із встановленими у справі фактичними даними.
У п. 17 цієї ж самої постанови роз?яснено: що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з?ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об?єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Дослідивши висновок експерта № 396 від 04.08.2015 та висновок експерта № 21 від 25.02.2021 та оцінивши їх з точки зору належності, достовірності та узгодженості з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов до наступного висновку.
Так, при проведенні стаціонарної судової психіатричної експертизи, обвинувачений упродовж тривалого часу (протягом місяця) перебував під постійним, стаціонарним наглядом відповідних медичних працівників, які досліджували не лише медичну документацію, на якій грунтувався висновок експерта № 396 від 04.08.2015, а і безпосередньо самого ОСОБА_4 .
У п. 21 вказаного висновку щодо дослідження психічного стану ОСОБА_4 вказано, що іспитований себе хворим на психічні розлади не вважає. В п. 22 експертизи зазначається, що висловлювання іспитованого під час теперішнього обстеження про те, що він не пам'ятає скоєного так як в той час стався «якийсь напад», носить симулятивний характер, так як вони надумані, ізольовані, не мають динаміки і не вкладаються в клінічну картину будь-якого психічного розладу.
Вказаний висновок не суперечить матеріалам кримінального провадження, узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_45 , відповідає об?єктивній поведінці обвинуваченого під час всього судового розгляду. Вищезазначений висновок повністю спростовує висновок експерта № 396 від 04.08.2015, який складено фактично лише на медичній документації обвинуваченого.
Даний висновок належним чином обгрунтували у судовому засіданні і експерти, які його проводили. Зокрема, заслуговують на увагу показання експерта ОСОБА_55 в частині того, що пароксизмальні розлади завжди повторюються, оскільки такими показами і висновком, який він підписав, спростовується висновок експерта № 396 від 04.08.2015, так як суду не надано жодного належного доказу, що до моменту ДТП та після неї (протягом шести років судового розгляду) у ОСОБА_4 були пароксизмальні розлади або будь-які інші напади.
Висновок експерта № 396 від 04.08.2015 повністю не узгоджується із встановленими у справі фактичними даними в частині того, що обвинувачений дійсно порушив ПДР України внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.
А тому суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 в період інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, тобто є осудним та підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України.
Позицію обвинуваченого ОСОБА_4 суд розцінює як суб?єктивне ставлення до вчинених дій з наступним бажання уникнути кримінальної відповідальності за наслідки, що настали.
За вказаних вище обставин, висновок експерта № 396 від 04.08.2015 не є належним доказом в частині того, що в момент ДТП обвинувачений ОСОБА_4 втратив свідомість і не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними, тобто не доводить невинуватість ОСОБА_4 у пред?явленому йому обвинуваченні.
Суд не вбачає жодних підстав вважати порушеними вимоги статей 10, 22 КПК України щодо створення необхідних умов для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
Слід зазначити і про те, що для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин.
У цьому кримінальному провадженні суд дослідив усі надані сторонами докази, які не викликають сумнівів у допустимості та достовірності, з'ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку безсумнівно доводять вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху.
Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту - це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов'язана з порушенням однієї або кількох вимог ПДР України або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту.
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв'язку (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 299/2359/18 та від 23.03.2021 у справі № 233/3473/17.
Як встановлено судом, порушення ОСОБА_4 пунктів 12.3 та 13.3 ПДР України перебувають в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Таким чином, надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази, а саме: показання потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_45 , матеріали кримінального та судового провадження - взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, що підлягають доказуванню. Жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання перелічених вище доказів недопустимими відсутні. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85, 94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою (крім висновку експерта № 396 від 04.08.2015), суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_4 порушено правила безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть шести особам та середньої тяжкості тілесне ушкодження двом потерпілим.
Такий висновок судом зроблений поза розумним сумнівом.
А отже, враховуючи зазначене вище, вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому суд кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть шести особам та середньої тяжкості тілесне ушкодження двом потерпілим.
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, обставини, які пом?якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії тяжкого злочину.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_4 не працює, не одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, за місцем проживання без реєстрації характеризується позитивно, за місцем навчання та попередніми місцями роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом 3 групи загального захворювання; неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України (том 2 а.к.п. 137-138, 143-145, 158-159, 163-165, 173, 182, 184, 186-187).
Обставин, які пом?якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та позиції потерпілих, які наполягали лише на найсуворішому покаранню, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, яке буде справедливим та необхідним у даному випадку, а також відповідатиме меті покарання та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.
Обгрунтовуючи підстави призначення виду покарання суд зазначає, що трагічні події, які відбулися 19.07.2021 набули значного суспільного резонансу, внаслідок цієї події настали безповоротні наслідки для шести осіб (їх загибель в тому числі і неповнолітнього), для двох осіб ушкодження, які і на даний час проявляють себе, обвинувачений ОСОБА_4 належним чином не усвідомив значення своїх дій, жодним чином не намагався допомогти родичам загиблих на поховання останніх або відшкодувати будь-яким іншим чином заподіяну ним шкоду, недноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі і за перевищення швидкості та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 і ст. 69-1 КК України, або звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, оскільки ст. 69 і ст. 69-1 КК України вимагають наявність двох або більше обставин, які пом'якшують покарання, однак у даному кримінальному обставин, які пом?якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено. Окрім цього, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, наявності тяжких наслідків, які настали внаслідок протиправних дій обвинуваченого, застосування положень ст. 75 КК України є неможливим.
У даному кримінальному провадженні потерпілими заявлено цивільні позови.
Потерпілий ОСОБА_11 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» на його користь 16356 грн. матеріальної шкоди та 817 грн. 80 коп. моральної шкоди; з ОСОБА_4 та ОСОБА_15 на його користь 500 грн. франшизи та 99182 грн. 20 коп. у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди (том 3 а.с.п. 120-121).
В обгрунтування позову потерпілий ОСОБА_11 вказав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він як пасажир автомобіля отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та поніс витрати на лікування та придбання пального на загальну суму 16856 грн. Крім цього, у результаті спричиненої шкоди його здоров'ю, йому було завдано моральну шкоду, яка виразилася у сильних та тривалих фізичних болях, моральних переживаннях, руйнуванню звичного для нього перебігу життя, погіршенні його психоемоційного стану та здоров'я, не можливості працювати та утримувати сім'ю.
Епікризами підтверджується, що ОСОБА_11 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні № 1 Кіровоградської обласної лікарні з 21.07.2014 по 01.08.2014 та з 24.09.2014 по 26.09.2014, внаслідок травми, яку отримав 19.07.2014 (том 1 а.с.п. 153).
Квитанцією підтверджується понесення ОСОБА_11 витрат на оплату виробів медичного призначення для стегна в сумі 9500 грн. (том 1 а.с.п. 154).
Фіскальними чеками підтверджується здійснення витрат на оплату медикаментів та придбання пального на загальну суму 7310, 31 грн. (том 1 а.с.п. 154-155).
Потерпілий ОСОБА_25 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» на його користь 4557 грн. матеріальної шкоди та 227 грн. 85 коп. моральної шкоди; з ОСОБА_4 та ОСОБА_15 на його користь 500 грн. франшизи та 199772 грн. 15 коп. у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди (том 3 а.с.п. 141-142).
В обгрунтування позову потерпілий ОСОБА_25 вказав, що від злочину загинула його дружина ОСОБА_56 та мати його двох неповнолітніх дітей. Вказаним злочином йому та його дітям заподіяно матеріальну шкоду на суму 5057 грн., які складаються з витрат на поховання, та моральну шкоду.
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_10 від 29.07.2014 підтверджується, що ОСОБА_21 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка була дружиною ОСОБА_25 та матір'ю ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_58 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (том 1 а.с.п. 92-95).
Згідно накладної та рахунку підтверджуються витрати на поховання в розмірі 3912 грн. та 1145 грн., а всього на суму 5057 грн. (том 1 а.с.п. 96).
Потерпіла ОСОБА_10 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» на її користь 2104 грн. матеріальної шкоди та 105 грн. 20 коп. моральної шкоди; з ОСОБА_4 та ОСОБА_15 на її користь 500 грн. франшизи та 199894 грн. 80 коп. у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди (том 3 а.с.п. 153-154).
В обгрунтування позову потерпіла ОСОБА_23 вказала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула її донька ОСОБА_23 , як пасажир автомобіля. У зв'язку зі смертю доньки та її похованням нею були понесені матеріальні витрати, пов'язані з її похованням, а саме: ритуальні послуги (труна, хрест, табличка, авто послуги та ін.) в сумі 2200 грн. Крім того, у наслідок загибелі у ДТП доньки, їй було завдано непоправної моральної шкоди, яка виразилася у величезних моральних переживаннях, руйнуванні звичного для неї перебігу життя, погіршення її психоемоційного стану та здоров'я.
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_10 від 22.07.2014 підтверджується, що ОСОБА_23 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (том 1 а.с.п. 160).
Накладною підтверджується понесення ОСОБА_10 витрат на поховання в розмірі 2604 грн. (том 1 а.с.п. 161, том 3 а.с.п. 160).
Потерпіла ОСОБА_6 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» на її користь 30524 грн. 41 коп. матеріальної шкоди та 1526 грн. 22 коп. моральної шкоди; з ОСОБА_4 та ОСОБА_15 на її користь 500 грн. франшизи та 598473 грн. 78 коп. у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди (том 6 а.с.п. 151-152).
В обгрунтування позову потерпіла ОСОБА_6 вказала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув її син ОСОБА_19 , як пасажир автомобіля, а також вона, як пасажир автомобіля, отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. У зв'язку зі смертю сина та його похованням нею було понесено матеріальні витрати, пов'язані з його похованням, а саме: ритуальні послуги (труна, хрест, табличка, авто послуги та ін.) в сумі 3168 грн., товари, необхідні під час похорону (платки, покривало та ін.) - 783 грн., а всього на суму 3951 грн. Внаслідок загибелі у ДТП її сина, їй завдано непоправної моральної шкоди, яка виразилася у величезних моральних переживаннях та стражданнях, руйнуванні звичного для неї перебігу життя, погіршення її психоемоційного стану та здоров'я. Також, у зв'язку з отриманням нею тілесних ушкоджень, нею було понесено витрати на лікування на загальну суму 27073,41 грн. Крім цього, у результаті спричиненої шкоди її здоров'ю, їй було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у сильних та тривалих фізичних болях, моральних переживаннях, руйнуванню її звичного укладу життя, не можливості працювати та утримувати сім'ю.
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_11 від 01.08.2014 та довідкою про причину смерті № 2338/66 підтверджується, що ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 як пасажир, що знаходився в легковому автомобілі внаслідок зіткнення зі стоячим важким вантажним автомобілем (том 1 а.с.п. 50, 58-59, том 3 а.с.п. 134-135).
ОСОБА_19 був сином ОСОБА_6 (том 1 а.с.п. 60-63, том 3 а.с.п. 132-133).
Згідно накладної, квитанції та рахунку ОСОБА_6 здійснено витрати на поховання в розмірі 3168 грн. та 783 грн., а всього на суму 3951 грн. (том 1 а.с.п. 44, 45, том 3 а.с.п. 138).
Платіжними дорученнями від 28.07.2014 підтверджується понесення ОСОБА_6 витрат на оплату за ВМП в сумі 8550 грн. та 7920 грн. на загальну суму 16470 грн. (том 1 а.с.п. 46, том 3 а.с.п. 139).
Фіскальними чеками підтверджується здійснення витрат на оплату медикаментів на загальну суму 10602, 71 грн. (том 1 а.с.п. 47-49).
Епікризами підтверджується, що ОСОБА_6 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні № 1 Кіровоградської обласної лікарні з 21.07.2014 по 13.08.2014 та з 24.09.2014 по 26.09.2014; на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Бобринецької ЦРЛ з 13.08. по 27.08.2014, внаслідок травми 19.07.2014 року (том 1 а.с.п. 51-56, том 3 а.с.п. 135 на звороті-137).
Потерпіла ОСОБА_7 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» матеріальну шкоду в сумі 4336 грн.; 216 грн. 80 коп. моральної (немайнової) шкоди та 100000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю; з ОСОБА_4 5474 грн. матеріальної шкоди та 200000 грн. у рахунок відшкодування моральної (немайнової шкоди) (том 10 а.с.п. 27-37).
В обгрунтування позову потерпіла ОСОБА_7 вказала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув її чоловік ОСОБА_24 , як пасажир автомобіля. Даним злочином їй заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 9840 грн. Крім того, неправомірними діями ОСОБА_4 їй завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях через втрату чоловіка, з яким вони прожили понад 15 років разом. Вона пережила дуже сильний стрес, перебуває в сильній депресії, а також у неї на утриманні залишилося троє неповнолітніх дітей. Вказані обставини тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання значних додаткових зусиль для організації їхнього життя (том 1 а.с.п. 19-20).
Свідоцтвом про одруження НОМЕР_12 та свідоцтвами про народження серії НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 та № НОМЕР_15 , посвідченням № НОМЕР_16 від 15.06.2011 підверджується, що ОСОБА_24 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.05.1999, від якого мають сина ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , сина ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та сина ОСОБА_61 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , мали право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей (том 1 а.с.п. 24-28, том 3 а.с.п. 115-116).
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_17 від 23.07.2014 підтверджується, що ОСОБА_24 помер ІНФОРМАЦІЯ_16 (том 1 а.с.п. 23, том 3 а.с.п. 112).
Згідно накладної та квитанцій, ОСОБА_7 здійснено витрати на поховання в розмірі 390 грн., 1226 грн. та 2750 грн., а всього на суму 4336 грн. (том 1 а.с.п. 29-30, том 3 а.с.п. 117-118), та витрати за поминальний обід в сумі 5474 грн. (том 1 а.с.п. 31, том 3 а.с.п. 119).
Потерпіла ОСОБА_12 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» 5000 грн. моральної (немайнової) шкоди та 100000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю; з ОСОБА_4 200000 грн. у рахунок відшкодування моральної (немайнової шкоди) (том 10 а.с.п. 38-48).
В обгрунтування позову потерпіла ОСОБА_12 вказала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула її донька ОСОБА_21 , як пасажир автомобіля. Втрата єдиної доньки для неї є трагедією всього її життя, від якої вона досі не може оговтатися. Це глибока душевна травма на все життя. До цього нестерпного болю додалися і її хвороба та хвороба іншої близької людини - її батька, який помер.
Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, реєстрацію шлюбу, свідоцтвом про розірвання шлюбу підтверджується, що ОСОБА_21 є донькою ОСОБА_12 (том 6 а.с.п. 64-65, 67, 106-108).
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_18 від 04.05.2017 підтверджується, що ОСОБА_21 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (том 6 а.с.п. 66, 110).
Згідно листків непрацездатності, виписки із медичної карти ОСОБА_62 знаходилася на стаціонарному лікуванні в Кіровоградському облонкодиспансері з 07.08.2014 до 26.08.2014; амбулаторному лікуванні в Бобринецькій райлікарні - з 27.08.2014 по 30.11.2014, стацонарному лікуванні - Кіровоградської обласної лікарні - з 15.06.2015 по 25.06.2015 (том 6 а.с.п.53-56, 101, 104).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААВ № 862070, ОСОБА_63 безтерміново встановлена з 01.12.2014 третя група інвалідності (том 6 а.с.п.71, 103).
Потерпілий ОСОБА_9 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» матеріальної шкоди в сумі 1421 грн.; 71 грн. 05 коп. моральної шкоди та 100000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю; з ОСОБА_4 200000 грн. у рахунок відшкодування моральної (немайнової шкоди) (том 10 а.с.п. 49-59).
В обгрунтування позову потерпілий ОСОБА_9 вказав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула його дружина ОСОБА_22 , як пасажир автомобіля. У зв'язку зі смертю дружини та її похованням ним були понесені матеріальні витрати, пов'язані з її похованням, а саме: ритуальні послуги (труна, хрест, табличка, авто послуги та ін.) в сумі 1921 грн. Крім того, внаслідок загибелі у ДТП його дружини, йому було завдано непоправної моральної шкоди, яка виразилася у величезних моральних переживаннях, руйнуванні звичного для нього перебігу життя, погіршення його психоемоційного стану та здоров'я (том 1 а.с.п. 32-33).
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_19 від 15.08.2014 та довідкою про причину смерті № 2339/67 підтверджується, що ОСОБА_22 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 як пасажир, що знаходився в легковому автомобілі внаслідок зіткнення зі стоячим важким вантажним автомобілем (том 1 а.с.п. 36-37, том 3 а.с.п. 99).
Згідно накладної та квитанцій ОСОБА_9 здійснено витрати на поховання в розмірі 1921 грн. (том 1 а.с.п. 34-35, том 3 а.с.п. 98).
Потерпілий ОСОБА_8 просить стягнути (після уточнень) з ПАТ «СК «Провідна» матеріальну шкоду в сумі 964 грн.; 48 грн. 20 коп. моральної шкоди та 100000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю; з ОСОБА_4 200000 грн. у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди (том 10 а.с.п. 60-70).
В обгрунтування позову потерпілий ОСОБА_8 вказав, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула його дружина ОСОБА_20 , як пасажир автомобіля. У зв'язку зі смертю дружини та її похованням ним були понесені матеріальні витрати, пов'язані з її похованням, а саме: ритуальні послуги (труна, хрест, табличка, авто послуги та ін.) в сумі 1464 грн. Крім того, внаслідок загибелі у ДТП його дружини, йому завдано непоправної моральної шкоди, яка виразилася у величезних моральних переживаннях, руйнуванні звичного для нього перебігу життя, погіршення його психоемоційного стану та здоров'я (том 1 а.с.п. 143-144).
Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_20 від 21.07.2014 підтверджується, що ОСОБА_20 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (том 1 а.с.п. 148, том 3 а.с.п. 107).
Згідно накладної, здійснено витрати на поховання в розмірі 1464 грн. (том 1 а.с.п. 147, том 3 а.с.п. 108).
Представник цивільного відповідача ОСОБА_15 - ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що ст. 128 КПК України визначено момент на якій стадії подається цивільний позов. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 до Олександрівського районного суду Кіровоградської області надійшов 23.01.2015. Підготовче судове засідання проведено 30.01.2015. Згідно вимог цивільних позовів, які були подані під час досудового розслідування, вимоги були пред'явлені лише до обвинуваченого ОСОБА_4 . Про те, що ОСОБА_15 є власником транспортного засобу, на якому вчинене кримінальне правопорушення, як потерпілим так і представнику потерпілих було відомо. Однак, вимоги до її довірителя були заявлені майже через два роки. Підставами для стягнення як франшизи так і моральної шкоди, в тому числі з її довірителя, позивачі обгрунтовують ст.ст. 1166, 1177 ЦК України. Однак, з викладеними обставинами вони не погоджуються, враховуючи як норми ЦК України так і постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 та іншу судову практику. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_4 на правовій підставі на момент вчинення кримінального правопорушення керував транспортним засобом, оскільки при ньому малися безпосередньо посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс, а також генеральна довіреність на його ім'я. Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлених у справах № 6-19780св 12 від 25.07.2012 та № 6-3978ск16 від 30.03.2016, визначено, що особа, яка не є власником, але володіє майном на законних підставах на останнього поширюється положення щодо захисту прав власників. Враховуючи при цьому ст.ст. 396, 1187 ЦК України та те, що у момент дорожньо-транспортної пригоди, особа правомірно володіла транспортним засобом, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля. Крім того, відповідно до судової практики, яка висловлена в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 201/14573/16-ц (провадження № 61-216св17), власник транспортного засобу не є належним відповідачем по справі ДТП, де його транспортним засобом скоєно ДТП. Тобто, особа яка керувала транспортним засобом і володіла ним на законних правових підставах, була належним відповідачем.
Крім того, клопотала про подальший розгляд кримінального провадження у їх відсутність в зв'язку з висловленою позицією відносно заявлених цивільних позовів (том 6 а.с.п. 176).
Представник цивільного співвідповідача ПАТ «СК «Провідна» подав заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, в задоволенні позовних вимог цивільних позивачів до ПАТ «СК «Провідна» просив відмовити та роз'яснити право на звернення до суду з позовами в порядку цивільного судочинства в разі постановлення обвинувального вироку суду стосовно ОСОБА_4 та в подальшому невиконання добровільно страховиком своїх зобов'язань в передбачені законом строки (том 6 а.с.п. 141, 189). Зазначив, що 13.03.2014 між ОСОБА_4 та ПАТ «СК «Провідна» укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4907342, строком дії з 14.03.2014 по 13.03.2015, відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність страхувальника та осіб, які на законних підставах керують забезпеченим транспортним засобом «Renault Trafic», номерний знак НОМЕР_1 .
Обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування ПАТ «СК «Провідна» потерпілим є наявність встановленої у судовому порядку вини страхувальника (застрахованої особи) ПАТ «СК «Провідна» у вчиненні ДТП, а саме: належним чином завірена копія вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності застрахованої особи, який набрав законної сили. Крім того, враховуючи вимоги ст. ст. 22, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заява про виплату страхового відшкодування та документи, які необхідні для з'ясування наявності підстав для виплати страхового відшкодування, а саме вирок суду, позивачами не надані, а тому у них відсутній обов'язок щодо прийняття рішення по суті, виплати страхового відшкодування не здійснювалися (том 2 а.с.п. 4-7, том 3 а.с.п. 203-216).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно роз'яснень, викладених у пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, яка пов'язана з використанням транспортних засобів.
Як встановлено у ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц
(провадження № 14-176цс18).
Як зазначалося вище, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 Закону № 1961-ІV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1961-ІV, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4); власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п. 1.6); забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (1.7) ; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (1.8); дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (1.12).
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди користувачем транспортного засобу - автомобіля марки RENAULT Trafic VPHA5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був ОСОБА_4 , що підтверджується довіреністю від 06.07.2013, зареєстрованою в реєстрі за № 1287, згідно якої ОСОБА_15 (власник автомобіля) уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_37 , в тому числі, на здійснення керування вказаним транспортним засобом (том 1 а.к.п. 42).
Цивільна правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» згідно Полісу № АС/4907342/1204-14 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.03.2014 року та який на момент ДТП був чинний.
Відповідно до даного полісу ОСОБА_4 у ПрАТ «СК «Провідна» здійснено страхування транспортного засобу «Renault Trafic», номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_21 , на строк дії з 14.03.2014 до 13.03.2015 з страховою сумою (лімітом відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн., розмір франшизи - 500 грн. (т. 1 а.к.п. 41, т. 3 а.с.п. 213).
22.07.2014 Страхувальник (представник) ОСОБА_64 повідомив про настання ДТП за участю транспортного засобу Страхувальника ПрАТ «СК «Провідна» «Renault Trafic VPN», номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_21 та що в результаті події завданий збиток майну (вищевказаному транспортному засобу) та життю і здоров'ю третіх осіб ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_65 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , що підтверджується повідомленням № 2300052762 про настання події від 22.07.2014 (том 3 а.с.п. 214-215).
За вищевказаних обставин, обов'язок по відшкодуванню шкоди у даному випадку покладається саме на ПрАТ «СК «Провідна», як на страховика ОСОБА_4 та у межах ліміту відповідальності страховика, а обсяг відповідальності ОСОБА_4 обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Щодо вимог потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 про стягнення на їх користь з ПрАТ «СК «Провідна» та обвинуваченого ОСОБА_4 моральної і матеріальної шкоди та шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, а також вимог потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 про стягнення ПрАТ «СК «Провідна» матеріальної та моральної шкоди, з обвинувачено ОСОБА_4 та ОСОБА_15 на їх користь франшизи та моральної шкоди, суд відмічає наступне.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Зокрема, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана із смертю потерпілого (п. 23.1 ст.23 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Згідно п. 27.4 ст. 27 Закону № 1961-ІV, страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода сталася 19.07.2014.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі встановлено 1218 грн.
Отже, загальний розмір відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання не може перевищувати 14616 грн. (1218 грн. х 12).
Як передбачено у ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.
Наведені норми права свідчать про те, що стягнення витрат на поминальний обід який здійснюються вже після поховання померлого, діючим законодавством України не передбачено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 554/1793/15-ц.
Тому, вимоги ОСОБА_7 про стягнення витрат за поминальний обід в сумі 5474 грн., які остання просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , не підлягають задоволенню враховуючи положення ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу».
Як зазначалося вище потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_6 понесли витрати на поховання загиблих у ДТП близьких родичів.
Тому, враховуючи вищевказані норми законодавства, понесені потерпілими витрати на поховання, у межах заявлених позовних вимог, які належним чином підтверджені та не виходять за межі ліміту, визначеного п. 27.4 ст. 27 Закону № 1961-ІV, підлягають стягненню на користь останніх з ПрАТ «СК «Провідна».
Щодо стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_6 матеріальної шкоди у зв'язку з лікуванням, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з правилами ст. 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.
Відповідно до п.п. 24.1-24.3 ст. 24 вказаного Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Епікризами підтверджується, що ОСОБА_11 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні № 1 Кіровоградської обласної лікарні з 21.07.2014 по 01.08.2014 та з 24.09.2014 по 26.09.2014, внаслідок травми, яка сталася 19.07.2014. Квитанціями підтверджується понесення ОСОБА_11 витрат на оплату виробів медичного призначення для стегна в сумі 9500 грн. та витрат як комісійної винагороди за касове обслуговування в сумі 50 грн. (том 1 а.с.п. 154).
Придбання ОСОБА_11 медичних препаратів, зазначених у епікризах, пітверджується фіскальними чеками на загальну суму 6156 грн. 30 коп. (том 1 а.с.п. 154).
Однак розмір понесених потерпілим витрат на лікування підлягає зменшенню на розмір комісійної винагороди за касове обслуговування - 50 грн., з урахуванням того, що даний платіж не має відношення до шкоди, завданої діями обвинуваченого.
Відтак, сума витрат на лікування, що підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_11 становить 15656,30 грн. (9500 грн. + 6156,30 грн.).
Крім того, потерпілим ОСОБА_11 надано фіскальні чеки на придбання палива на загальну суму 1154,01 грн. (том 1 а.с.п. 155).
Проте, суд приходить до висновку, що понесені потерпілим витрати на придбання палива стягненню не підлягають, оскільки надані для підтвердження цих витрат чеки про купівлю пального не доводить факту його використаня саме з метою доставки потерпілого на лікування.
Таким чином, вимоги потерпілого ОСОБА_11 про стягнення завданої матеріальної шкоди, пов'язаної з його лікуванням підлягають частковому задоволенню.
Епікризами підтверджується, що ОСОБА_6 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні № 1 Кіровоградської обласної лікарні з 21.07.2014 по 13.08.2014 та з 24.09.2014 по 26.09.2014; на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Бобринецької ЦРЛ з 13.08. по 27.08.2014, внаслідок травми, яку отримала 19.07.2014. Платіжними дорученнями від 28.07.2014 підтверджується понесення ОСОБА_6 витрат на оплату за ВМП в сумі 8550 грн. та 7920 грн. на загальну суму 16470 грн. (том 1 а.с.п. 46, том 3 а.с.п. 139).
Придбання ОСОБА_6 медичних препаратів, зазначених у епікризах пітверджується фіскальними чеками на загальну суму 10602, 71 грн. (том 1 а.с.п. 47-49).
Відтак, сума витрат на лікування, що підлягає стягненню на користь потерпілої ОСОБА_6 становить 27072,71 грн. (16470 грн. + 10602,71 грн.).
Таким чином, вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення завданої матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого підлягають задоволенню частково (потерпілою не вірно у позові визначено суму на придбання медичних препаратів).
Щодо стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_15 (власника транспортного засобу) на користь потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 по 500 грн. франшизи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог з наступних підстав.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи встановлюється при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих.
Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується (п. 12.2 ст. 12 вказаного Закону).
Визначення шкоди, заподіяної майну потерпілих передбачено положеннями ст. 28 вказаного Закону, однак потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо не було заподіяно вказаної шкоди.
А тому, у задоволенні вимог потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 про стягнення франшизи слід відмовити.
Крім того, стягнення франшизи з ОСОБА_15 (власника транспортного засобу) не відповідає вимогам законодавства, оскільки відшкодування майнової шкоди у разі наявності підстав, встановлених ст. 28 Закону № 1961-IV, у відповідності до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України покладається на особу, яка її завдала, тобто на особу, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.
У п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 роз'яснено, що відповідно до ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. У п.6 Постанови зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
У даному випадку законним володільцем транспортного засобу на момент ДТП був обвинувачений ОСОБА_4 .
Крім того, приймаючи рішення про стягнення на користь потерпілих ОСОБА_7 216 грн. 80 коп., ОСОБА_9 - 71 грн. 05 коп., ОСОБА_8 - 48 грн. 20 коп., ОСОБА_12 - 5000 грн., ОСОБА_10 - 105 грн. 20 коп., ОСОБА_25 - 227 грн. 85 коп., ОСОБА_11 - 817 грн. 80 коп. та ОСОБА_6 - 1526 грн. 22 коп. моральної (немайнової) шкоди, судом враховуються положення ст. 26-1 Закону № 1961-IV, відповідно до вимог яких страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Як встановлено судом під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_25 безпосередньо не було заподіяно вказаної шкоди.
А тому, у задоволенні вказаних вимог потерпілих слід відмовити.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 513/667/19 (провадження № 51-4697км20).
Разом з тим, потерпілий ОСОБА_11 під час дорожньо-транспортної пригоди зазнав ушкодження здоров'я середнього ступеня тяжкості, що підтверджується висновком експерта № 1279 від 06.11.2014 (том 1 а.к.п. 169-170).
Потерпіла ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди зазнала ушкодження здоров'я середнього ступеня тяжкості, що підтверджується висновком експерта № 1280 від 06.11.2014 (том 1 а.к.п. 174-175).
Таким чином, вимоги потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, відповідно до вимог ст. 26-1 Закону № 1961-IV, є обгрунтованими.
Однак, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілого ОСОБА_11 становить 782,80 грн. (15656,30 грн. завданої шкоди ушкодженням здоров'я х 5%).
Отже, вимоги потерпілого ОСОБА_11 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а потерпілої ОСОБА_6 - підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 по 100000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, суд відмічає наступне.
Відповідно до ст. 23 Закону № 1961-ІV , шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІV, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Отже, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становитиме 14616 грн. (1218 грн. х 12), а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог та стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 та ОСОБА_12 по 14616 грн. на відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого.
За таких підстав, з ПрАТ «СК «Провідна», у межах ліміту відповідальності страховика, на користь потерпілої ОСОБА_7 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 4336 грн. та 14616 грн. на відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого; на користь потерпілого ОСОБА_9 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 1421 грн. та 14616 грн. на відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого; на користь потерпілого ОСОБА_8 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 964 грн. та 14616 грн. на відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого; на користь потерпілої ОСОБА_12 підлягає стягненню 14616 грн. на відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого; на користь потерпілої ОСОБА_10 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 2104 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_25 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 4557 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_11 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 15656,30 грн. та 782,80 грн. на відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого); на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 30524, 41 грн. та 1526,22 грн. на відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого (шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої).
Щодо заперечень представника ПрАТ «СК «Провідна» щодо можливості пред'явлення позову, суд зазначає наступне.
Так, положення ч. 1 ст. 128 КПК України, які регламентують щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України (у даному випадку до страхувальника ПрАТ «СК «Провідна») як юридичної особи, на яку статтею 41 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов'язок відшкодування такої шкоди.
Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страхувальника із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 по 200000 грн. у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_15 на користь потерпілої ОСОБА_10 199894 грн. 80 коп., потерпілого ОСОБА_25 199772 грн. 15 коп., потерпілого ОСОБА_11 99182 грн. 20 коп. та потерпілої ОСОБА_6 598473 грн. 78 коп. у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд відмічає наступне.
При визначенні підстав для відшкодування моральної шкоди суд враховує вищезазначені положення ст. ст. 23, 1167, 1168, 1177, 1187 ЦК України, роз'яснення, викладених у пунктах 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Під час вирішення позовних вимог у цій частині, суд також вважає можливим застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Крім того, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації самого факту порушення.
Суд приходить до висновку про наявність у потерпілих протягом тривалого періоду часу моральних страждань і переживань, оскільки потерпіла ОСОБА_7 у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого, втратила чоловіка та батька трьох неповнолітніх дітей, потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - втратили дружин, потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_10 - доньок, потерпілий ОСОБА_25 - дружину та матір двох дітей, що призвело до істотних змін в їх житті. Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у зв'язку з отриманими травмами під час ДТП (середнього ступеню тяжкості) проходили лікування, перенесли операції, було допущено порушення нормального способу їх життя. Крім того, потерпіла ОСОБА_6 втратила неповнолітнього сина. Усі ці обставини негативно позначилися на моральному стані потерпілих.
Під час судового розгляду справи обвинувачений не намагався належним чином вибачитися перед потерпілими, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду останнім, що тільки посилює їх моральні страждання.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Тому, у зв'язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесли потерпілі, їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що з ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 підлягає стагненню моральна шкода у розмірі по 200000 гривень на кожного, на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_25 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі по 190000 гривень на кожного, на користь потерпілого ОСОБА_11 - 50000 гривень, на користь потерпілої ОСОБА_6 - 500000 гривень.
Щодо вимог потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_15 (власника транспортного засобу), суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог, оскільки відшкодування моральної шкоди, у відповідності до ст.ст. 1167, 1187 ЦК України покладається на особу, яка її завдала, тобто на особу, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом. У даному випадку законним володільцем та користувачем транспортного засобу був обвинувачений ОСОБА_4 .
Отже, враховуючи вищевикладене, цивільні позови (з уточненнями) потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню частково.
У даному кримінальному провадженні прокурором зазначено про спричинення шкоди Кіровоградській обласній лікарні за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 , якою понесено витрати на загальну суму 3749,79 грн. та стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 , де понесено витрати на загальну суму 7840,47 грн.
Разом з тим, закладом охорони здоров'я чи прокурором (за наявності підстав для здійснення представництва інтересів закладу охорони здоров'я) в рамках означеного кримінального провадження цивільні позови про відшкодування зазначених витрат не заявлялися. А тому, у відповідності до вимог ч. 7 ст. 128 КПК України, суд роз'яснює вказаним особам, що вони мають право пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Долю процесуальних витрат та речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.ст. 100, 124 КПК України.
На досудовому розслідуванні застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження.
Так, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.01.2015 накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку загальною площею 5,12 га ріллі, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (том 2 а.к.п. 79-81).
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи викладене, підстави для скасування арешту, накладеного на майно обвинуваченого ОСОБА_4 вищевказаною ухвалою слідчого судді від 14.01.2015, відсутні, оскільки арешт на майно накладено з метою забезпечення цивільних позовів, які вироком частково задоволені.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.01.2015 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 19 днів, тобто з 17-20 год. 15.01.2015 до 17-20 год. 02.02.2015 (том 1 а.с.п. 99-102).
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.01.2015 ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.01.2015 щодо ОСОБА_4 скасована, останньому застосовано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та з покладенням обов'язків, передбачених в ухвалі. ОСОБА_4 звільнено з-під варти в залі суду негайно (том 1 а.с.п. 103-106).
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.01.2015 тимчасово обмежено ОСОБА_4 у використанні спеціальним правом - правом керування транспортними засобами строком на 19 днів, тобто з 15.01.2014 до 15.03.2015 (том 1 а.с.п. 212-214).
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03.03.2015 продовжено обмеження ОСОБА_4 на час розгляду кримінального провадження в суді у користуванні спеціальним правом - правом керування транспортними засобами з 15.03.2015 по 15.05.2015 (том 1 а.с.п. 223-224).
Але, на теперішній час строк застосованих до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжних заходів сплив, клопотання про їх продовження суду не надавалися.
З метою виконання вироку та дотримання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов?язків, враховуючи позицію останнього щодо вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння, а також позицію потерпілих, суд дійшов до висновку про необхідність застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Строк дії даного запобіжного заходу необхідно рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з моменту фактичного взяття обвинуваченого під варту в залі суду.
Також, у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає зарахуванню час його попереднього ув'язнення у період з 15.01.2015 по 21.01.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, у відповідності з ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції чинній на той час).
Керуючись ст.ст. 100, 124, 129, 368-371, 373-374, 376, 394-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Застосувати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, взявши його під варту в залі суду.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 14 листопада 2021 року.
Строк відбування призначеного основного покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 15.01.2015 по 21.01.2015 та з 16.09.2021 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 до ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, шкоди, заподіяної життю і здоров'ю - задовольнити частково.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілої ОСОБА_7 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_22 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4336 (чотири тисячі триста тридцять шість) гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого 14616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 - відмовити.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілого ОСОБА_9 , рнокпп - НОМЕР_23 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1421 (одну тисячу чотириста двадцять одну) гривню та в рахунок відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого 14616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 - відмовити.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілого ОСОБА_8 , рнокпп - НОМЕР_24 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) гривні та в рахунок відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого 14616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_8 - відмовити.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілої ОСОБА_12 , рнокпп - НОМЕР_25 , в рахунок відшкодування моральної шкоди за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого 14616 (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_12 - відмовити.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 до ПрАТ «СК «Провідна», ОСОБА_4 та ОСОБА_15 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілої ОСОБА_10 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_26 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2104 (дві тисячі сто чотири) гривні.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 190000 (сто дев'яносто тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог потерпілої ОСОБА_10 - відмовити.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілого ОСОБА_25 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_27 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4557 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_25 в рахунок відшкодування моральної шкоди 190000 (сто дев'яносто тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_25 - відмовити.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілого ОСОБА_11 , рнокпп - НОМЕР_28 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15656 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) гривень 30 (тридцять) копійок та в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого 782 (сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (п'ятдесять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_11 - відмовити.
Стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на користь потерпілої ОСОБА_6 , рнокпп - НОМЕР_29 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 30524 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 41 (сорок одну) копійку та в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого 1526 (одну тисячу п'ятсот двадцять шість) гривень 22 (двадцять дві) копійки.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 (п'ятсот тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог потерпілої ОСОБА_6 - відмовити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні у розмірі 2507 (дві тисячі п'ятсот сім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Речові докази:
-автомбіль RENAULT TRAFIK, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на території спецмайданчику ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси», - повернути ОСОБА_66 ;
-автомобіль DAF XF 95.480, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який передано під розписку ОСОБА_18 , - залишити у володінні власника ОСОБА_67 ;
-напівпричіп SIMATRO ENERGO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано під розписку ОСОБА_18 , - залишити у володінні власника ОСОБА_68 .
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити прокурору та обвинуваченому, а іншим учасникам процесу роз'яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрівський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_1
Згідно з оригіналом.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Судове рішення станом на «___»__________20___ набрало законної сили.
Оригінал судового рішення знаходиться у матеріалах справи №397/92/15-к.
Суддя Олександрівського районного суду
Кіровоградської області ________________Д.В.Мирошниченко
Копію засвідчено «___»_____________20___ .