справа №761/15430/20
головуючий у суді І інстанції Ковальчук Л.М.
провадження № 22-ц/824/11799/2021
9 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження Відділ державної виконавчої служби Шевченківського ГТУЮ м. Києва, заінтересована особа ОСОБА_2 , про зобов'язання органу державної виконавчої служби перерахувати довідку-заборгованість по аліментам № 55584092/6 від 04.03.2020 року,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою на дії, бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського ГТУЮ м. Києва, заінтересована особа ОСОБА_2 про зобов'язання органу державної виконавчої служби перерахувати довідку-заборгованість по аліментам № 55584092/6 від 4 березня 2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що в провадженні Шевченківського ГТУЮ м. Києва перебуває виконавче провадження № 55584092, в якому державним виконавцем складено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам від 4 березня 2020 року № 55584092/6, де заборгованість складає 286 113,80 грн.
Заявник вважає, що державним виконавцем при складанні довідки-розрахунку не враховано суму в розмірі 8 673,26 грн, яка перерахована заявником 27 серпня 2018 року, не враховано зняття 21 лютого 2020 року з зарплатного рахунку суми в розмірі 24 964,38 грн, тому заявник просив суд зобов'язати посадову особу відділу державної виконавчої служби Шевченківського ГТУЮ м. Києва перерахувати довідку-розрахунок по аліментам №55584092/6 від 4 березня 2020 року. Також, заявником здійснено та надано суду власний розрахунок заборгованості, згідно якого розмір його заборгованості майже на 200 тисяч грн менший ніж за розрахунками виконавця.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано посадову особу Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перерахувати довідку-розрахунок заборгованості по сплаті аліментів № 55584092/6 від 4 березня 2020 року у рамках виконавчого провадження № 55584092 за період з 18 червня 2019 року по 4 березня 2020 року, врахувавши при здійсненні перерахунку грошові кошти в розмірі 24964, 38 грн, які надійшли до відділу державної виконавчої служби 21 лютого 2020 року.
В іншій частині скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не врахував вимог боржника перерахувати довідку в повному обсязі за весь період, що боржник сплачує аліменти.
Заперечує розмір заборгованості, який наведено у здійснених виконавцем довідках-розрахунках по аліментам з часу відкриття виконавчого провадження № 55584092 по 22 квітня 2020 року, у сумі 281 964, 38 грн без урахування більшої частини здійснених проплат, при цьому, що боржник сплачує аліменти і кожен місяць повідомляє Державну виконавчу службу Шевченківського району міста Києва про сплату аліментів на рахунок стягувача та повідомляє про розмір свого доходу.
9 вересня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Коновал І.В., в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що аргументуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається лише на неврахування судом першої інстанції його доводів, які не підтверджені жодним належним доказом.
У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник - адвокат Коновал О.В. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом телефонограми та направлення судової повістки на вказану електронну адресу (Т. 3, а.с. 129-131).
25 серпня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу Київського апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування заяви вказує, що 9 вересня 2021 року не зможе з'явитись у судове засідання, оскільки буде перебувати за межами м. Києва.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи апеляційний суд виходить із тих обставин, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Також, відхиляючи клопотання про відкладення справи суд враховує, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ґрунтовно і змістовно виклав свою позицію.
З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності скаржника.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що вимоги заявника про зобов'язання перерахувати довідку-розрахунок по аліментам №55584092/6 від 4 березня 2020 року за період з 20 травня 2012 року по 7 червня 2019 року не підлягають задоволенню, оскільки розмір заборгованості за цей період був предметом перевірки судом унаслідок чого було постановлено відповідну ухвалу від 27 грудня 2019 року, тому вважав, що ці вимоги заявника не підлягають задоволенню. Разом з тим, суд першої інстанції погодився із наявністю підстав для перерахунку довідки-розрахунку по аліментам № 55584092/6 від 4 березня 2020 року за період з 18 червня 2019 року по 4 березня 2020 рок, оскільки виконавцем не було враховано 24 964,38 грн, які надійшли до відділу державної виконавчої служби 21 лютого 2020 року.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для перерахунку, колегія суддів не може погодитись із мотивами, які були покладені в основу судового рішення.
Судом встановлено, що 26 квітня 2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області прийнято рішення у справі № 2-1757/2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 20 березня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.
26 квітня 2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано Виконавчий лист по вказаній вище справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 березня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.
18 січня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого листа № 2-1757/12 від 26 квітня 2012 року.
19 січня 2018 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Бондарчук Ю.М. винесено постанову ВП № 55584092 про відкриття виконавчого провадження.
2 лютого 2018 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Бондарчук Ю.М. винесено постанову ВП № 55584092 про передачу виконавчого провадження до Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.
22 лютого 2018 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Гузь А.Г. винесено постанову ВП № 55584092 про прийняття виконавчого провадження.
07 червня 2019 року виконавцем виготовлено довідку-розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за період з 20 березня 2012 року по час складання цієї довідки, заборгованість згідно з якою склала 116163,60 грн.
Не погоджуючись із таким розрахунком ОСОБА_4 звернулась із скаргою на дії виконавця із вимогою здійснити перерахунок. У результаті розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області цієї справи №369/9251/19 було постановлено ухвалу від 27 грудня 2019 року про задоволення її скарги. Як убачається зі змісту тексту судового рішення, предметом незгоди стягувача із проведеним розрахунком було неврахування виконавцем усіх доходів платника аліментів.
Стягувач у згаданій справі указувала, що згідно довідки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11 квітня 2018 року № 2330/Д/26-59-13-02-31 ОСОБА_1 є приватним підприємцем, господарську діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ІІІ група, 5 % до доходу), та отримує дохід від своєї підприємницької діяльності, у період з 24 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року - 2621,22 грн, у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року - 2058,15 грн, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 262299,39 грн, у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 248329,18 грн.
Суд, встановивши, що платник аліментів є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, констатував, що нарахування заборгованості має бути здійснено відповідно до ч. 2 ст. 195 СК.
При цьому судом також встановлено, що редакція відповідної норми Кодексу у період з часу виникнення зобов'язань зі сплати аліментів змінювалась.
Так, відповідно до чинної редакції ч. 2 ст. 195 СК заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
В той же час до спірних правовідносин в частині визначення розміру заборгованості до 1 липня 2017 року повинна застосовуватись норма ст. 195 в попередній редакції, відповідно до якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Оскільки судом було встановлено, що виконавцем указані обставини не були враховані, тому судом було ухвалено визнати неправомірними дії виконавця при складанні довідки-розрахунку від 7 червня 2019 року по аліментам у виконавчому провадженні №55584092.
На виконання указаного судового рішення 4 березня 2020 року було складено виконавцем нову довідку-розрахунок № 55584092/6 заборгованості по сплаті аліментів за період з 20 березня 2012 року по 4 березня 2020 року, тому є помилковими висновки суду першої інстанції щодо вирішення питання стосовно заборгованості за період з 20 березня 2012 року по 07 червня 2019 року у довідці розрахунку, яка проведена неправильно, та дії виконавця щодо нарахування якої, визнані судом неправомірними.
Також, як убачається із розрахунку, що є предметом цього спору, виконавцем визнано про необхідність зменшення загальної суми заборгованості на суму 24 964,38 грн, про що зазначено у проведеному розрахунку.
В той же час, поза увагою суду залишились основні доводи скарги ОСОБА_1 про те, що виконавець не відобразив у розрахунках суми, які були сплачені ним у період з 2012 року відповідно до наданого ним власного розрахунку.
У підтвердження сплачених сум ОСОБА_1 посилається на наявні у матеріалах виконавчого провадження докази.
Як убачається із матеріалів справи, суд першої інстанції витребував копії матеріалів виконавчого провадження відповідно до ухвали від 21 січня 2021 рок (а.с. 104). На виконання цієї ухвали суду, державним виконавцем були надані копії матеріалів виконавчого провадження № 55584090 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1757/12.
Так, у матеріалах виконавчого провадження дійсно наявні докази сплати грошових коштів у період з 2012 року по 2020 рік, які у розрахунках не відображені (а.с. 43-50; 64-76; 178-184; 186-192б).
Як убачається із матеріалів справи 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 у досудовому порядку звертався до відділу державної виконавчої служби з клопотанням про перерахування вказаної довідки-розрахунку та виявити реальну заборгованість по сплаті аліментів відповідно до документів, які наявні в матеріалах виконавчого провадження №55584092. У своєму клопотанні платник наводить власний розрахунок заборгованості.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Листом від 12 травня 2020 року № 97103 Шевченківським РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) жодних роз'яснень щодо розбіжності сплачених сум аліментів, які не були враховані виконавцем не вказано, лише вказано, що в разі незгоди із вказаною довідкою-розрахунком спір вирішується за заявою заінтересованої особи в судовому порядку.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 вказано, що право на обрання порядку звернення до суду належить заінтересованій особі. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 липня 2021 року у справі №753/14154/19 за відсутності відомостей про призначення платежу "Аліменти" у документах у підтвердження здійснення платежів, підстави для здійснення перерахунку заборгованості відсутні.
В той же час Верховний Суд у своїй постанові від 26 травня 2021 року у справі №569/11466/20 указав, що норми права не містять заборони для державного виконавця під час визначення розміру заборгованості по аліментам враховувати суми, які сплачені боржником без призначення платежу. А встановленню підлягає наявність або відсутність інших правовідносин між подружжям, які могли б бути підставою для зарахування спірних сум, не в рахунок погашення заборгованості по аліментам, а в рахунок погашення інших зобов'язань.
У даній справі ОСОБА_2 не зазначено про наявність будь-яких інших зобов'язань між нею та ОСОБА_1 , що є відмінні від зобов'язань по сплаті аліментів. ОСОБА_2 також не заперечено отримання сплачених ОСОБА_1 аліментів за місяці, як відображені у його розрахунку та не відображені у спірній довідці виконавця.
Крім того, апеляційним судом враховано, що в матеріалах виконавчого провадження наявні звернення ОСОБА_1 за роз'ясненням щодо підстав не врахування сплачених ним сум на, які платник аліментів роз'яснень щодо необхідності зазначення призначення платежу «аліменти» не отримав.
Ураховуючи встановлені обставини справи та враховуючи поведінку сторін виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що підстави для неврахування сплачених платником аліментів сум не встановлені, оскільки відсутні будь-які обставини щодо наявності інших зобов'язань між платником та отримувачем аліментів, а також заперечення отримувача аліментів щодо фактичного отримання відображених у розрахунку платника, та не відображених у розрахунку виконавця сум аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для перерахунку спірної довідки про заборгованість по аліментам, однак виходив з інших підстав, колегія апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності зміни мотивів для задоволення скарги у редакції цієї постанови та скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови у задоволенні скарги.
При цьому обов'язковому врахуванню підлягають визнані виконавцем кошти в розмірі 24964,38 грн, які надійшли до відділу державної виконавчої служби 21 лютого 2020 року, а також перевірці підлягає весь розрахунок щодо наявності підстав для врахування сплачених платником сум, докази сплати яких наявні у матеріалах виконавчого провадження, однак у розрахунку ці суми не були відображені та не враховані при визначенні загальної суми заборгованості.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376 ,381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року змінити в частині мотивів задоволення скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба