справа № 757/37241/20-ц
провадження № 22-ц/824/11398/2021
головуючий у суді І інстанції Волкова С.Я.
9 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати (премій) та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, з урахуванням заяви від 25 листопада 2020 року просив стягнути з АТ «Українська залізниця» 330 648,80 грн заборгованості по заробітній платі (премії), середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 2 жовтня 2017 року по 31 серпня 2020 року, що становить 7 161 903,84 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що протягом 3 листопада 2016 року - 2 жовтня 2017 року працював у відповідача послідовно на посадах: начальника юридичного департаменту, директора юридичного департаменту, при звільненні із ним не був здійснений повний розрахунок, як того вимагає чинне законодавство, оскільки не виплачена премія, встановлена колективним договором, не здійснено виплату за КРІ (Key Performance Indicator) згідно картки оцінки результатів праці.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Не погоджується із висновком суду про те, що стосовно позивача будь-які рішення про преміювання не приймались та у матеріалах справи відсутні докази у підтвердження сумлінної праці позивача, оскільки такого висновку суд дійшов без урахування положень пункту 2.2.4 Колективного договору між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілкового комітету апарату Укрзалізниці на 2002-2006 роки зі змінами та доповненнями, пункту 2.6 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту, затвердженого 29 березня 2007 року.
Звертає увагу суду на те, що виплата премії проводиться згідно з розпорядженням генерального директора Укрзалізниці або його заступників на підставі рішення комісії, яка розглядає матеріали преміювання, протокол засідання затверджується генеральним директором Укрзалізниці. Тобто, в даному випадку, зазначене положення не вимагає наявність рішення(протоколу) засідання правління АТ «Укрзалізниця» в повному складі щодо встановлення розміру та виплати премій по апарату управління Товариства.
Вказує, що затвердженні в.о. голови правління та членом правління АТ «Укрзалізниця» рішення (протоколи) комісії з преміювання, є правомірними а листи (вказівки), які надані до матеріалів справи саме відповідачем, з посиланням на протоколи комісії з преміюванням з встановленими розмірами премій є належними та допустимими доказами.
Зазначає, що якщо вважати правомірним посилання суду першої інстанції на те, що розрахункові листи та вказівки голови та члена правління АТ «Укрзалізниця» за березень-листопад 2017 року, якими визначались розміри премій, є неналежними доказами, тоді всі нараховані премії всім працівникам АТ «Укрзалізниця» слід повернути, оскільки вони нараховані незаконно, без достатніх на те правових підстав.
Вказує, що відповідачем безпідставно не було виплачено встановлені колективним договором премії, а отже, з позивачем ні під час виконання трудових обов'язків та після звільнення не був зроблений належний розрахунок, як того вимагає законодавство України.
Також вказує, що оформивши звільнення та видавши позивачу трудову книжку, відповідач свій обов'язок із проведення з працівником розрахунку у повному обсязі не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Посилається на судову практику в подібних правовідносинах відносно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема викладену у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 757/37241/20-ц.
Також просить долучити до матеріалів справи під час апеляційного перегляду докази, які не були надані до суду першої інстанції, а саме: копії витягів з протоколів засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 18 серпня 2017 року та від 21 вересня 2017 року.
19 липня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ «Укрзалізниця» - адвоката Редевич О.М., в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що причини неподання позивачем доказів (витягів з протоколів) до суду першої інстанції зводяться до того, що позивач легковажно розраховував на позитивне для нього рішення суду на підставі тих доказів, які були наявні в матеріалах справи а після ухвалення судом рішення зрозумів, що їх було недостатньо. Проте, такі причини не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними перешкодами.
Наголошує, що є правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення про заохочення позивача (протокол правління) не приймалося та не погоджувалось з профспілковим комітетом, як того вимагає ст. 144 КЗпП України, п. 2.2.4 Колективного договору між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002-2006 роки (зі змінами та доповненнями), та п. 10 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом від 24 березня 2011 року № 098-Ц, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі (премії).
Наголошує також на тому, що незгода позивача з даним висновком зумовлена посиланням на нові докази (витяги з протоколів правління ПАТ «Укрзалізниця»), які до суду першої інстанції без поважних причин позивачем не подавалися.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Воробей Є.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача ПАТ «Укрзалізниця» - адвокат Коротун О.М. просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом ПАТ «Українська залізниця» №2055/ос від 3 листопада 2016 року ОСОБА_1 з 7 листопада 2016 року прийнято на роботу на посаду начальника юридичного департаменту; наказом № 186/ос від 8 лютого 2017 року позивача з 8 лютого 2017 року переведено на посаду директора юридичного департаменту на визначений строк до 7 лютого 2018 року на умовах укладення трудового договору, підстава: заява ОСОБА_1 , рішення правління ПАТ «Українська залізниця» від 31 січня 2017 року, протокол № Ц-57/7 від 8 лютого 2017 року між ПАТ «Українська залізниця» (товариство) та ОСОБА_1 (працівник) укладено трудовий договір № 24, за умовами якого працівник зобов'язується виконувати обов'язки, визначені договором, посадовою інструкцією та локальними нормативними актами товариства, а товариство зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці працівника (пункт 1.1 частини першої договору). За домовленістю сторін їх обов'язки визначені частиною другою договору, зокрема, згідно пункту 2.2.17 частини другої трудового договору працівник зобов'язується розробити проект критеріїв якості роботи для своєї посади та подати їх на затвердження своєму безпосередньому керівнику згідно з організаційною структурою товариства не пізніше двох місяців з моменту укладення договору; строк дії трудового договору визначений частиною восьмою договору, зокрема, договір діє з 8 лютого 2017 року до 7 лютого 2018 року включно (пункт 8.1 частини восьмої договору). 8 лютого 2017 року між ПАТ «Українська залізниця» (товариство) та ОСОБА_1 (працівник) укладено додаткову угоду до трудового договору від 8 лютого 2017 року № 24. Наказом ПАТ «Українська залізниця» № 2483/ос від 2 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звільнено 2 жовтня 2017 року з займаної посади за його власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.
Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому положеннями ст. 117 указаного Кодексу передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Із матеріалів цієї справи вбачається, що позивач заперечує проведення з ним при звільненні повного розрахунку, оскільки вважає, що відповідач заборгував йому премію у розмірі 330648,80 грн. Оскільки з часу звільнення по час звернення з цим позовом до суду заборгованість йому не сплачена, позивачем нараховано середній заробіток за весь час затримки, що згідно з його розрахунком складає 7 161 903,84 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача премії, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відсутні підстави для стягнення премії, оскільки рішення про заохочення ОСОБА_1 (протоколом правління) не приймалося і не погоджувалося з профспілковим комітетом, як того вимагає стаття 144 КЗпП України, пункт 2.2.4 Колективного договору між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002-2006 роки (зі змінами та доповненнями) та пункт 10 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, затвердженого наказом Укрзалізниці від 24 березня 2011 року № 098-Ц.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Згідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає наступну структуру заробітної плати:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (додаткова заробітна плата), а також премії за спеціальними системами і положеннями (інші заохочувальні та компенсаційні виплати) входять до структури заробітної плати.
Аналогічного висновку про те, що премія є складовою заробітної плати дійшов, зокрема, ВС у постанові від 31 березня 2021 року у справі №757/1997/20-ц.
Згідно частин першої-третьої статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні докази, що власником або уповноваженим ним органом ОСОБА_1 встановлювався конкретний розмір премії, оскільки, як вбачається із матеріалів справи порядок та розміри преміювання передбачено у Положенні про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 8 лютого 2017 року до трудового договору від 8 лютого 2017 року № 24, укладеного між ПАТ «Українська залізниця» (товариство) та ОСОБА_1 (працівник), сторони домовились не нараховувати та не проводити виплати працівнику: доплат та надбавок, встановлених пунктом 2.2.2 Колективного договору; щомісячної надбавки за вислугу років працівників апарату, встановленої згідно з діючим Положенням та пунктом 2.2.3 Колективного договору; встановлені пунктом 2.2.9 Колективного договору. Преміювання працівника проводити відповідно до Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту України виключно до моменту затвердження критеріїв якості роботи, встановлених відповідно до карти оцінки результатів праці працівника (пункт 2 додаткової угоди від 8 лютого 2017 року до трудового договору від 8 лютого 2017 року № 24).
Згідно з пунктом 2.2.4 Колективного договору між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002-2006 роки (зі змінами та доповненнями) преміювання працівників апарату Укрзалізниці проводити відповідно до Положення про преміювання, затвердженого керівництвом Укрзалізниці за погодженням з профспілковим комітетом.
Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту, затверджене 29 березня 2007 року генеральним директором Укрзалізниці Козаком В.В., визначає основні показники преміювання та порядок преміювання.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами у справі не заперечується чинність указаного Положення і тому воно підлягає застосуванню за спірний період, а саме за період з лютого по вересень 2017 року.
Згідно пункту 2.1 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту, затверджене 29 березня 2007 року генеральним директором Укрзалізниціза рішенням комісії розмір премії може знижуватись або не виплачуватись повністю:
- при отриманні збиткового результату у звітному періоді;
- при збільшенні тяжкості катастроф;
- при збільшенні аварій;
- при невиконанні плану: ремонту рухомого складу, капітального ремонту колії, балової оцінки утримання колії, обладнання СЦБ і зв'язку, контактної мережі, продуктивності вагона, продуктивності локомотива, графіку про слідування пасажирських поїздів, надання послуг населенню;
- при наявності дебіторської заборгованості;
- за систематичне порушення вимог чинного законодавства з питань охорони праці;
- у разі допущення на залізницях зростання кількості випадків травматизму;
- у разі допущення на залізницях зростання кількості випадків травматизму з смертельними наслідками з вини залізниць, порівняно з аналогічним періодом минулого року;
- інші виробничі недоліки.
Згідно пункту 2.5 Положення для розгляду матеріалів преміювання створена комісія.
Згідно пункту 2.6 Положення виплата премії провадиться згідно з розпорядженням генерального директора Укрзалізниці або його заступників на підставі рішення комісії, яка розглядає матеріали преміювання, протокол засідання затверджується генеральним директором Укрзалізниці.
У пунктах 2.3, 2.4 цього Положення закріплено, що працівники, які допустили виробничі недоліки в роботі і випадки порушення виробничої або трудової дисципліни, позбавляються премії за основні показники господарської діяльності повністю або частково за той місяць, в якому було порушення або поступили відомості про них. Працівники, до яких застосовані заходи стягнення, позбавляються премії повністю за той місяць, в якому застосоване стягнення.
Таким чином конструкція врегулювання порядку нарахування премії визначена таким чином, що визначається розмір премії, який поширюється на усіх працівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту України, окрім осіб щодо яких встановлено допущення недоліків в роботі і випадки порушення виробничої або трудової дисципліни.
Крім того, такий висновок слідує із наданих відповідачем доказів (Т. 1, а.с. 144-151), з яких убачається: що у лютому 2017 року відповідно до протоколу від 25 квітня 2017 року №2 щодо розгляду матеріалів преміювання, затвердженого головою правління та членом правління ПАТ «Укрзалізниця», вказано: виплатити премію за виконання показників преміювання керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» ПАТ «Укрзалізниця» в розмірі 40 відсотків посадового окладу. Згідно з п. 2.3 та 2.4 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату ПАТ «Укрзалізниця» позбавити премії зовсім, а саме: начальника Департаменту майнових та земельних ресурсів ОСОБА_2 ; начальника відділу економічної та інформаційної безпеки регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_9
У березні 2017 року відповідно до протоколу від 24 травня 2017 року №3 щодо розгляду матеріалів преміювання, затвердженого головою правління та членом правління ПАТ «Укрзалізниця», вказано: виплатити премію за виконання показників преміювання керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» ПАТ «Укрзалізниця» в розмірі 51 відсотків посадового окладу. Згідно з п. 2.3 та 2.4 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату ПАТ «Укрзалізниця» позбавити премії зовсім, а саме: колишнього заступника начальника Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ОСОБА_3 ; заступника начальника Департаменту матеріально-технічного забезпечення з матеріальних ресурсів ОСОБА_4 ; заступника начальника відділу матеріалів інфраструктури управління постачання Департаменту матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_5 .
У квітні-травні 2017 року відповідно до протоколу від 30 червня 2017 року та 31 липня 2017 року щодо розгляду матеріалів преміювання, затвердженого головою правління та членом правління ПАТ «Укрзалізниця», вказано: виплатити премію за виконання показників преміювання керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» ПАТ «Укрзалізниця» в розмірі 58,3 та 55 відсотків посадового окладу. Згідно з п. 2.3 та 2.4 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату ПАТ «Укрзалізниця» позбавити премії зовсім, а саме: начальника Головного управління воєнізованої охорони ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_10; директора Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_11; першого заступника начальника Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_12
У червні 2017 року відповідно до протоколу від 18 серпня 2017 року №6 щодо розгляду матеріалів преміювання, затвердженого головою правління та членом правління ПАТ «Укрзалізниця», вказано: виплатити премію за виконання показників преміювання керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» ПАТ «Укрзалізниця» в розмірі 47 відсотків посадового окладу.
У липні 2017 року відповідно до протоколу від 25 вересня 2017 року №7 щодо розгляду матеріалів преміювання, затвердженого головою правління та членом правління ПАТ «Укрзалізниця», вказано: виплатити премію за виконання показників преміювання керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» ПАТ «Укрзалізниця» в розмірі 45 відсотків посадового окладу. Згідно з п. 2.3 та 2.4 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату ПАТ «Укрзалізниця» позбавити премії зовсім, а саме: головного ревізора з безпеки руху поїздів і автотранспорту Жмеринської ревізорської дільниці апарату безпеки руху поїздів і автотранспорту регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Департаменту безпеки руху ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_13; ревізора з безпеки руху Жмеринської ревізорської дільниці апарату безпеки руху поїздів і автотранспорту регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Департаменту безпеки руху ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_6 .
У серпні 2017 року відповідно до протоколу від 30 жовтня 2017 року №8 щодо розгляду матеріалів преміювання, затвердженого головою правління та членом правління ПАТ «Укрзалізниця», вказано: виплатити премію за виконання показників преміювання керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» ПАТ «Укрзалізниця» в розмірі 50 відсотків посадового окладу. Згідно з п. 2.3 та 2.4 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату ПАТ «Укрзалізниця» позбавити премії зовсім, а саме: директора Департаменту матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 .
У вересні 2017 року відповідно до протоколу від 22 листопада 2017 року №9 щодо розгляду матеріалів преміювання, затвердженого головою правління та членом правління ПАТ «Укрзалізниця», вказано: виплатити премію за виконання показників преміювання керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям апарату ПАТ «Укрзалізниця» та філії «Центр сервісного забезпечення» ПАТ «Укрзалізниця» в розмірі 44,5 відсотків посадового окладу. Згідно з п. 2.3 та 2.4 Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату ПАТ «Укрзалізниця» позбавити премії зовсім, а саме: провідного інженера відділу аналізу та методологічного забезпечення Департаменту майнових та земельних ресурсів ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_8 .
Оскільки указані докази не містять відомостей, що в роботі ОСОБА_1 були виявлені недоліки та стосовно нього було прийнято рішення про його деприміювання, позивач мав законне, очікуване право на отримання премії у визначених протоколами розмірах, а саме: за лютий 2017 року - 40% посадового окладу, у березні 2017 року - 51 % посадового окладу, за квітень 2017 року - 58,3 % - посадового окладу, за травень 2017 року - 55 % посадового окладу, за червень 2017 року - 47 % посадового окладу, за липень 2017 року - 45 % посадового окладу, за серпень 2017 року - 50 % посадового окладу, за вересень 2017 року - 44,5% посадового окладу.
Відповідні розрахунки позивач надав до заяви про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду.
В той же час, як свідчить із розрахункового листа за 2017 рік (Т. 1, а.с. 152), позивачеві було сплачено премію на підставі Положення, проте у меншому розмірі.
Так, за лютий 2017 року відповідачем було сплачено - 2 322,63 грн, у березні 2017 року - 5 640,24 грн, за квітень 2017 року - 1 017,60 грн, за жовтень 2017 року - 41 692,31 грн.
Стороною відповідача суду не надано пояснень щодо підстав та розміру фактично нарахованих премій ОСОБА_1 . Доказів наявності інших підстав для преміювання, відмінних від Положення також не надано, як і не надано окремих рішень, якими ОСОБА_1 було окремо визначено розмір премій, чи позбавлено премії взагалі.
Тому враховуючи наведені обставини, доводи позивача та заперечення відповідача, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що на позивача слід поширити визначений Положенням порядок преміювання за відсутності рішення про депреміювання ОСОБА_1 , з урахуванням розміру визначеному у листах наданих відповідачем (Т. 1, а.с. 145-151).
При цьому, розмір нарахований позивачем у сумі 330 648,80 грн слід зменшити на суму фактично сплаченої йому премії. Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог у сумі 279 976 грн (330 648,80 грн-50 672,80 грн).
Не можна також погодитись із висновками суду щодо неналежності як доказів листів від (Т. 1, а.с. 144-151), оскільки у таких листах відсутні посилання на протокол правління про виплату премії, а відтак недоведеність наявності відповідного протоколу правління взагалі, чи то повноважень на підписання вказівок про преміювання лише голово та членом правління.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Так, самим відповідачем надані як докази листи, із яких слідує порядок нарахування та визначення розміру премії, що в свою чергу відповідає визначеним умовами Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту, затверджене 29 березня 2007 року генеральним директором Укрзалізниці.
Оскільки обов'язок щодо нарахування та виплати заробітної плати, у тому числі її складової частини - премії, належить роботодавцю, то саме роботодавець має довести своєчасне проведення розрахунку та відповідність такого розрахунку нормативно-правовим актам, що регулюють розмір та порядок нарахування премії.
Як уже було зазначено у цій постанові, із розрахункового листа за 2017 рік (Т. 1, а.с. 152) слідує, що позивачеві було сплачено премію на підставі Положення. Відповідачем не надано протокол правління про виплату премії, який підтверджує правильність саме наведеного у розрахунковому листі розміру премії, як і не надано іншого Положення, що відрізняється за змістом від Положенняпро преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Державної адміністрації залізничного транспорту, затверджене 29 березня 2007 року генеральним директором Укрзалізниці.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 682 «Про внесення змін до Статуту публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що набрала чинності 13 вересня 2017 року, затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у новій редакції (далі-Статут).
Підпунктом 5 п. 102 Статуту визначено, що до компетенції правління належить визначення та затвердження організаційної структури товариства та його штатного розпису, встановлення чисельності працівників, прийняття та звільнення працівників апарату управління товариства, прийняття рішення про їх задоволення та накладення дисциплінарних стягнень.
Згідно із п. 13 Статуту повноваження, передбачені підпунктами 2, 3, 6, 8, 16-21, 24-31 пункту 102 цього Статуту, належать до виключної компетенції правління і не можуть бути делеговані голові правління або члену правління, в тому числі шляхом попереднього схвалення дій голови та/або члена правління відповідним рішенням правління.
Тобто, повноваження, визначені підпунктом 5 п. 102 Статуту, можуть бути делеговані правлінням голові правління або члену правління, в тому числі шляхом попереднього схвалення дій голови та/або члена правління відповідним рішенням правління.
Відповідні витяги з протоколу № Ц-57/78 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 18 серпня 2017 року та протоколу № Ц-57/89 засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 21 вересня 2017 року були додані до апеляційної скарги (а.с. 144, 145 Т2). Указані витяги хоч і не були надані до суду першої інстанції, однак відповідні обставини наводились самим відповідачем в інших судових справах, зокрема у справах №426/2123/20, №753/7342/18 та інших. Тому в обгрунтування долучення цих документів до апеляційної скарги позивач посилається на ту обставину, з чим погоджується колегія апеляційного суду, що відповідні докази не є новими для відповідача, оскільки відповідач у наведених судових справах сам доводив правомірність делегування повноважень правління АТ "Укрзалізниця" голові та члену правління товариства щодо підпису правочинів та/або документів. Крім того, доведення відповідних обставин є обов'язком роботодавця.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) від 1 червня 2014 року у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02), Суд констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "існуюче майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (параграф 74 рішення від 2 березня 2005 року ЄСПЛ у справі "MALTZAN and Others v. Germany"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом", вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Отже, в основі правомірних очікувань має бути безумовне право позивача на певне "майно", яке слід розуміти як автономне поняття ЄСПЛ.
Відповідачем правомірність очікувань позивача щодо права отримання премії не спростовано.
Отже, висновок суду про недоведеність позивачем наявності заборгованості щодо невиплаченої йому премії, як складової частини заробітної плати, також неналежності доказів, які були надані відповідачем щодо порядку вирішення питання нарахування премії, є помилковим, тому рішення у відповідній частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 279 976 грн.
Відповідний розмір судом апеляційної інстанції встановлено з урахуванням наведеного позивачем розрахунку, що відповідачем спростований не був, та з урахуванням фактично сплаченої позивачеві премії у меншому розмірі за спірний період.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині доводів про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 7 161 903,84 грн, суд визнав їх безпідставними з урахуванням наступного.
Як зазначено в позовній заяві, відповідно до довідок про доходи АТ «Укрзалізниця» від 12 червня 2020 року № 389 та від 15 червня 2020 року № 392 нарахована заробітна плата у серпні 2017_ 191 512,93 грн; у вересні - 74 107,36 грн (копії довідок були додані до позовної заяви).
Фактична кількість відпрацьованих днів за серпень 2017 року становить 17 днів, за вересень 2017 року - 10 днів, разом за серпень-вересень 27 робочих днів (підтверджується довідкою АТ «Укрзалізниця» від 15 червня 2020 року).
Отже, розрахунок середнього заробітку за один день становить: (191512,93+74107,36) / 27 = 9 837,78 грн, що не спростовано відповідачем.
Таким чином, звільнення з АТ «Укрзалізниця» відбулося з порушенням норм КЗпП України, зокрема статей 83, 116, 117, тому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який за період з 03 жовтня 2017 року по 31 серпня 2020 року становить 728 робочих днів ж 9 837,78 грн = 7 161 903,84 грн.
Листами Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», від 19 жовтня 2017 року № 224/0 103 -17/214, від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 та від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19, зазначені нормі тривалості робочого часу на 2017, 2018, 2019, 2020 роки.
З урахуванням розрахункового періоду кількість робочих днів: у жовтні 2017 - 21, у листопаді 2017 - 22, у грудні 2017 -20 (63 дні), у січні 2018 - 21, у лютому 2018 - 20, у березні 2018 - 21, у квітні 2018 - 19, у травні 2018 - 21, у червні 2018 - 20, у липні 2018 - 22, у серпні 2018 - 22, у вересні 2018 -20, у жовтні 2018 - 22, у листопаді 2018 - 22, у грудні 2018 - 20 (250 днів), у січні 2019 - 21, у лютому 2019 - 21, у березні 2019 - 20, у квітні 2019 - 21, у червні 2019 - 18, у липні 2019 - 23, у серпні 2019 - 21, у вересні 2019 - 21, у жовтні 2019 - 22, у листопаді 2019 - 21, у грудні 2019-21 (250 днів), у січні 2020 - 21, у лютому 2020- 20, у березні 2020-21, у квітні 2020 - 21, у травні 2020 - 19, у червні 2020 - 20, у липні 2020 - 23, у серпні 2020 - 20 (165 днів) (728 на день складання та направлення позову до суду першої інстанції - 31 серпня 2020 року).
Тому середній розрахунок за 728 (робочих дні) * 9 837, 78 грн (середньоденної заробітної плати)= 7 161 903,84 грн.
В той же час, відповідач у запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 посилався на те, що ним пропущений строк спеціальної позовної давності, встановленої згідно із ст. 233 КЗпП України.
Частинами першою та другою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 та статтею 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, у тому числі - премія.
Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).
Припинення, розірвання трудового договору пов'язано зі звільненням працівника.
Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати, за змістом норм чинного законодавства він за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Відтак, колегія суддів вважає, що строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такі правові висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25548сво18), від 10 жовтня 2019 року в справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), які є обов'язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 127/8498/20.
Убачається, що позивач був звільнений 2 жовтня 2017 року, при звільненні з ним повного розрахунку проведено не було, тому саме з часу звільнення його право є порушеним, однак до суду із позовом він звернувся 2 жовтня 2020 року, тобто поза межами встановленого законом тримісячного строку звернення до суду.
Хоча застосування строку позовної давності за нормами трудового законодавства не залежить від наявності відповідної заяви відповідача, однак у цій справі відповідач таку заяву подав.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Позивач під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не наводив будь-яких підстав для поновлення строку звернення до суду з вимогами про стягнення вищевказаної суми, які могли бути розцінені судом як поважні.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також те, що ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду позивач не зазначив обставин, які об'єктивно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду з цим позовом, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені позову в цій частині з мотивів, викладених у редакції цієї постанови.
Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні відповідних вимог з інших підстав, тому оскаржуване рішення в цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі (премії) у розмірі 279 976 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У суді першої інстанції з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено позов на загальну суму 7 492 552,64 грн, із яких задоволено 279 976 грн, що складає 3,74 % від суми позовних вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову до суду майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 102 грн.
Виходячи із граничного розміру судового збору за даного предмету позову, позивач мав сплатити граничний розмір судового збору за позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку у сумі 10 510 грн (2 102*5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно за розгляд справи у суді апеляційної інстанції позивачем сплачено судовий збір у сумі 15 765 грн (10 510*1,5).
Всього за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції позивачем було сплачено 26274 грн, тому підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір на користь позивача у сумі 982,68 грн.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 6 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати (премій) та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі (премії) у розмірі 279 976 (двісті сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн та 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) грн 68 коп. відшкодування судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба