Справа № 463/9991/20
Провадження № 2/463/445/21
07 вересня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Леньо С. І.
з участю секретаря Кавецького А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просив ухвалити рішення, яким:
встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 2/3 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 ;
встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з сином ОСОБА_1 ;
визнати за ним право власності на 2/3 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі реєстраційного посвідчення № 608 від 07.07.1972 за його дідом ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 2/3 частини будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 . Дід помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті спадщину фактично прийняла дочка померлого (його мати) ОСОБА_3 . Незважаючи на фактичне прийняття спадщини, його мати її не оформила та не отримала відповідного свідоцтва. Відповідач є сестрою матері та як наслідок іншим спадкоємцем, хоча фактично на спадщину не претендує. Через втрату правовстановлюючих документів він позбавлений можливості оформити своє право на спадщину в позасудовому порядку.
Відзиву на позовну заяву не надходило. Натомість, відповідач подала заяву про визнання позову.
Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.
Позовна заява поступила до суду 22.10.2020.
Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначивши таку до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов'язки сторін (а.с.26), в тому числі про обов'язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз'яснено порядок та строки подання доказів.
Інтереси позивача представляв адвокат і в такому випадку за загальним правилом, яке закріплено в статті 221 ЦПК України суд звільнений від обов'язку з'ясовувати обізнаність учасників справи з їхніми правами та обов'язками та роз'яснювати їх. Зрештою, сторони не звертались до суду з проханням роз'яснити їхні права та обов'язки.
Справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, і перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 2/3 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 .
Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2021. Справа призначена до судового розгляду по суті.
За відповідним клопотанням позивача суд допитав свідків.
Досліджено матеріали інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 .
Позивач приймала участь у розгляді справи в особі свого повноважного представника. Відповідач, скористалась правом, передбаченим ч. 3 ст. 211 ЦПК України та подала заяву про розгляд справи у її відсутності, подавши також заяву про визнання позову. Вони мали можливість надавати суду пояснення та докази, якими підтверджуються їхні вимоги чи заперечення. Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Заявою від 08.06.2021 повноважний представник позивача - адвокат Козак О.В. повідомила суд про те, що в позовній заяві нею було допущено описку, просила вважати вірною адресою спірного будинку, будинок АДРЕСА_1 , а не як у позовній заяві, в якій помилково вказано адресу будинку АДРЕСА_1 (а.с.62).
Суд у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Узагальнена позиція учасників справи.
Позивач та відповідач в останнє судове засідання не з'явились, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Скерували до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Відповідач попередньо скерувала до суду заяву про визнання позову.
Позиція суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали інвентаризаційної справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи.
Відповідно до копії реєстраційного посвідчення № 608 від 07.07.1972 (а.с.16), ОСОБА_5 на праві власності належало 2/3 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 і дідом ОСОБА_1 (а.с.7,18).
Крім того, вказаним вище рішенням суду встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є матір'ю ОСОБА_1 .
Після смерті діда позивача - ОСОБА_4 , єдиною спадкоємицею залишилась, його дочка і мати позивача ОСОБА_7 , яка фактично прийняла спадщину після смерті свого батька, а саме 2/3 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 та постійно проживала за даною адресою до дня смерті, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї (а.с.9).
Дід позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті спадщину фактично прийняла дочка померлого (його мати) ОСОБА_3 . Незважаючи на фактичне прийняття спадщини, його мати її не оформила та не отримала відповідного свідоцтва. Відповідач є сестрою матері та як наслідок іншим спадкоємцем, хоча фактично на спадщину не претендує. Через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів він позбавлений можливості оформити своє право на спадщину в позасудовому порядку, з приводу чого позивачу надано відповідь ПН ЛМНО ОСОБА_8 (а.с.8).
Факт проживання однією сім'єю позивача з своєю матір'ю підтвердив в судовому засіданні і сам позивач, будучи допитаним в якості свідка.
Допитана в якості свідка відповідач ОСОБА_2 показала, що є сестрою позивача по матері та ствердила, що позивач постійно, з часу народження та до дня смерті матері проживав з нею однією сім'єю, здійснював догляд за нею, тому фактично прийняв спадщину після смерті матері, ствердила, що вона не претендує на спадщину після смерті матері.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні дали аналогічні за змістом покази про те, що проживають по сусідству з позивачем, вказали, що позивач постійно проживав з своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , та до дня її смерті здійснював за нею догляд.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Змістом положень статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною другою статті 1274 ЦК України встановлено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:
а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем;
б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Одночасно суд звертає увагу, що чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом ВСУ в п. 23 Постанови № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права в цивільному законодавстві - це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між сторонами і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку. Однак, слід зазначити, що в силу ст. ст. 8, 55, 124 Конституції України, цей спосіб захисту може застосовуватись не тільки за наявності спору, але й при невизначеності правового стану майна. Такий спосіб захисту здійснюється на підставі пред'явлення позову про визнання права власності, який може поєднувати не тільки правову вимогу визначення наявності чи відсутності правовідносин, а ще й вимогу про наявність чи відсутність цивільних прав та обов'язків щодо майна.
Відтак, суд вважає встановленим факт проживання позивача однією сім'єю з своєю матір'ю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому з метою захисту його права на оформлення спадкових прав у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на 2/3 будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_11 .
Керуючись ст. ст. 10, 12, 80, 81, 265 ЦПК України, ст. ст. 1264, 1268, 1269, 1270, 1274, 1296, 1297 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 - ОСОБА_12 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування -задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Леньо С. І.