Справа №442/7506/20
Провадження №2/442/311/2021
07 вересня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Грицай М.М.,
з участю секретаря - Антоненко В.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Колібанича О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,-
ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що протягом шести років у неї тривав судовий спір з відповідачем з приводу садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням суду вказаний будинок та земельна ділянка визнані на праві власності за відповідачем ОСОБА_2
28.10.2020 за адресою АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій прибули двоє державних виконавців Сидор X. та ОСОБА_3 , двоє понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також відповідач та його дружина ОСОБА_6 . Під час проведення виконавчих дій відповідач почав принижувати її честь, гідність та ділову репутацію, поширюючи про неї неправдиву інформацію в присутності третіх осіб, яка полягала в наступному.
Відповідач на відео, яке вона надала до позовної заяви, у присутності зазначених свідків, двічі поширює інформацію, що вона вкрала гроші (12хв 43с та 13хв 47с) і є шахрайкою (12хв 43с) і ці обидві обставини доведені судом. Також, що вона наробила людям боргів (14хв 15с).
Проте, вона ніколи не притягувалася до кримінальної відповідальності за шахрайство чи крадіжку та жодного рішення суду з цього приводу немає. Про вказане свідчить довідка про несудимість. Вважає, що такі вислови порушують її честь, гідність та її ділову репутацію.
Також зазначає, що має дві вищі освіти з дипломами з відзнакою, працювала 15 років у Дрогобицькому педагогічному університеті, здобула юридичну освіту у Львівському національному університеті Франка, займала керівні посади на підприємствах, є керівником Дрогобицького осередку Всеукраїнської громадської організації «Журналісти проти корупції», має посвідчення журналіста, є юристом, який веде справи юридичних та фізичних осіб, має авторитет у багатьох людей, а відповідач поширює інформацію, що вона, ОСОБА_1 , заробляла проституцією (14хв 15с). Такі вислови є неправдивими, неетичними та принижують її честь та гідність як жінки, мами та людини, а також принижує її ділову репутацію серед третіх осіб.
Крім цього, відповідач поширює неетичну і неправдиву інформацію, що стосується двох її неповнолітніх дітей, називає їх «цуценятами», яких вона народила та підсовує під різних чоловіків (на відео - 13 хв 37с). Ця інформація є неправдивою і такою, що принижує не тільки її честь та гідність, але і її дітей, у яких є один батько згідно зі свідоцтвами про народження, який їх і виховує. Поширення інформації щодо її приватного життя, зокрема про те, що покинув чоловік, твердження, що живе з кількома різними чоловіками, з псом та плодить цуценят, є аморальними, викликають в очах третіх осіб щодо неї думки про порушення загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, а також думку про притягнення до відповідальності за Кримінальним Кодексом України.
Зважаючи на вищезазначене, інформація, поширена відповідачем щодо неї, має негативний характер і є такою, що порушує її немайнові права. Така не є оціночним судженням, а твердженням, що зазначені обставини доведені судом, а відповідно обов'язок доказування її достовірності покладається на відповідача.
Переконана, що поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, порушивши її честь, оскільки вона є мамою двох дітей, і така неправдива інформація згодом може бути поширена містом та негативно відбитися на психоемоційному стані її двох неповнолітніх дітей. Крім того, її професія юриста, журналіста є соціально важливою і передбачає безперервний процес взаємодії з суспільством, а така інформація, поширена відповідачем, вплине на її авторитет у суспільстві.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо неї, відповідачем завдано шкоди її немайновим інтересам, порушивши її гідність, честь та ділову репутацію, а тому просить визнати недостовірною наступну інформацію та такою, що порушує її права на повагу до її гідності, честі та недоторканості ділової репутації, розповсюджену ОСОБА_2 під час здійснення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 , садівниче товариство «Здоров'я»: « ОСОБА_1 вкрала гроші і це визнано судом; ОСОБА_1 є шахрайкою і це визнано судом; ОСОБА_1 займалася проституцією; ОСОБА_1 підсовує своїх дітей під різних чоловіків; ОСОБА_1 створила борги іншим людям; ОСОБА_1 народила цуциків». Просить зобов'язати ОСОБА_2 протягом одного тижня після набрання судовим рішенням законної сили в даній справі спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом направлення рекомендованим листом нотаріально завіреної заяви зі спростуванням даної інформації на адресу виконавчої служби та на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), наступного тексту спростування: « ІНФОРМАЦІЯ_1 під час здійснення виконавчих дій виконавцями Сидор X. та ОСОБА_3 , мною, ОСОБА_2 , озвучувались недостовірні та неправдиві відомості відносно громадянки ОСОБА_1 , а саме те, що ОСОБА_1 вкрала гроші та це визнано судом, ОСОБА_1 є шахрайкою і це визнано судом; ОСОБА_1 займалася проституцією; ОСОБА_1 підсовує своїх дітей під різних чоловіків; ОСОБА_1 створила борги іншим людям; ОСОБА_1 народила цуциків».
Крім цього, позивач стверджує, що поширенням вказаної інформації відповідачем завдано їй моральної шкоди, а тому просить стягнути з ОСОБА_2 50 000,00 грн на відшкодування такої.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає зокрема, що на відео жодних слів з його боку не було із озвученням позивача на прізвище. ОСОБА_1 спровокувала відповідну його поведінку своїми словами про його сина. Всі слова були сказані ним позивачу особисто, без розповсюдження третім особам. Вислів, що позивач «вкрала гроші і це визнано судом» підтверджується рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у цивільній справі №442/6818/14. Вислів «шахрайка» вважає оціночним поняттям, яке полягає в тому, що вона отримала від нього в позику грошові кошти і обіцяла повернути, жодним рішенням суду не встановлено, що повернула хоча б гривню. Щодо вислову «займалась проституцією», то це також, на його думку, оціночне поняття, яке полягає в тому, що позивач заволоділа його коштами шляхом введення в оману та зловживанням довірою. Щодо вислову «підсовує своїх дітей під різних чоловіків» - теж оціночне поняття, яке підтверджується рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2012 у справі №1306/2526/2012 про розірвання шлюбу ОСОБА_1 із чоловіком ОСОБА_7 , під час шлюбу з яким народився син, а також рішення цього ж суду від 24.01.2014 у справі №442/7058/13 про встановлення батьківства іншим чоловіком. Щодо вислову «створила борги іншим людям» - це оціночне поняття, яке полягає в тому, що своїми діями ОСОБА_1 створила борги не тільки йому, але і його сім'ї. Вислів «народила цуциків» - оціночне поняття. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вказує, що жодної недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 ним не було розповсюджено, жодних принижень її честі, гідності та ділової репутації не вчиняв. А тому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги підтримала. Вказала, що вислови, поширені відповідачем і зазначені в позовних вимогах, підтверджуються відеозаписом. Крім цього, відповідач у своєму відзиві особисто вказав, що саме вона спровокувала його на таку поведінку. Не вважає згадані вислови оціночним судженням, оскільки відповідач стверджував, що мають місце такі факти. Зокрема, останній називав її шахрайкою за відсутності відповідного вироку суду. Також пояснила, що судом ухвалено рішення про стягнення коштів з неї у користь ОСОБА_2 , як таких, що вона йому заборгувала, в межах цивільного судочинства. Крім того, коли відповідач її принижував, були присутні троє державних виконавців і двоє понятих, а відеофіксацію здійснював її чоловік. Просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Колібанич О.Я. заперечив щодо задоволення позову, підтримав викладене у відзиві. Вважає позов безпідставним. Зазначив, що, на його переконання, докази протиправності дій відповідача відсутні. Також не підтверджується дата події і те, що саме позивачу ОСОБА_1 відповідач адресував вказані нею вислови. Просить відмовити у задоволенні позовних вимогах.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що під час здійснення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 , садівниче товариство «Здоров'я», між позивачем та відповідачем виник словесний конфлікт, що підтверджується, зокрема, переглянутим у судовому засіданні відеозаписом та не спростовується поясненнями представника ОСОБА_2 - адвоката Колібанич О.Я.
Вислови відповідача, викладені (процитовані) у позовній заяві як недостовірна, негативна інформація про позивача, відповідають тексту, озвученому відповідачем на відео.
Слід зазначити, що ОСОБА_2 у своєму відзиві стверджує, що всі слова були сказані ним особисто позивачу, без розповсюдження третім особам. У той же час, на відеозаписі видно, що конфлікт мав місце у присутності державних виконавців, понятих та дружини відповідача. Представник відповідача вказує, що жодної недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 відповідачем не було розповсюджено, зокрема, що ОСОБА_2 не висловлювався в її сторону зазначеними нею фразами. Проте, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що саме позивач спровокувала його на таку поведінку. Разом з тим, кожне твердження (вислів, зазначений позивачем) відповідач лише підтвердив відповідними поясненнями у своєму відзиві, чим, по суті, не заперечив, що згаданими фразами висловлювався до ОСОБА_1 .
Поряд з тим, усі твердження відповідач трактує як оціночне поняття, водночас вказуючи, зокрема, на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у цивільній справі №442/6818/14-ц, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про стягнення боргу та визнання права власності. Вказаним рішенням суду відповідач обґрунтовує твердження, що ОСОБА_1 є «шахрайкою» та «вкрала гроші і це визнано судом», хоча рішення ухвалено у цивільній справі і не вказує на вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення.
Також відповідач покликається на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2012 у справі №1306/2526/2012 про розірвання шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_7 та рішення цього ж суду від 24.01.2014 у справі №442/7058/13 про встановлення батьківства сина позивачки іншим чоловіком, якими пояснює твердження «підсовує своїх дітей під різних чоловіків». На переконання суду, вказаний вислів не може бути виправданим наявністю таких судових рішень.
Доводи відповідача, що твердження «займалась проституцією» є оціночним поняттям, яке полягає у заволодінні коштами шляхом введення в оману та зловживанням довірою, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки суперечать загальновизнаним поняттям та нормам.
Твердження, що ОСОБА_1 «створила борги іншим людям», також нічим не доводяться, а відтак є безпідставними.
Щодо вислову «народила цуциків», яке відповідач вважає оціночним поняттям, суд розцінює як образу та приниження для жінки - матері.
Слід зазначити, що статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
У свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно із ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
За змістом ч. 1- 3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Згідно п. 15 зазначеної постанови, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Пунктом 18 зазначеної постанови передбачено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивачів покладається на відповідачів, а на позивачів покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачами. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Крім цього, суд бере до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18, який зазначив, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Аналізуючи інформацію, поширену відповідачем третім особам під час проведення виконавчих дій 28.10.2020 в АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що така зокрема містить фактичні твердження, викладена у категоричній стверджувальній формі, у формі констатації конкретних фактів (обставин), а отже, може бути перевірена на предмет її відповідності та дійсності.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вказана інформація є недостовірною, оскільки не доведена відповідачем, а також негативною, оскільки в ній стверджується про порушення ОСОБА_1 норм чинного законодавства, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому житті, і така, на переконання позивача, порушує її право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.
Таким чином, позивач довела факт поширення відносно неї недостовірної та негативної інформації, яка принижує її честь та гідність, і викладене не є оціночним судженням, а відповідач, в свою чергу, не довів протилежного. Натомість, його письмові пояснення є суперечливими та необґрунтованими.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недостовірною поширеної ОСОБА_2 інформації, яка принижує її честь та гідність, є підставними та підлягають до задоволення.
Поряд з тим, суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Іншими словами, ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недостовірна інформація, поширена відповідачем, не стосується професійних чи управлінських здібностей позивачки, відповідності її професійної діяльності вимогам закону, вказана інформація не містить тверджень щодо професійних якостей позивачки при виконанні нею трудових обов'язків, а відтак - не порочить ділову репутацію останньої.
Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Позивач просить зобов'язати відповідача спростувати поширену відносно неї недостовірну інформацію шляхом направлення рекомендованим листом нотаріально завіреної заяви із спростуванням даної інформації на адресу виконавчої служби та її адресу. Зважаючи на положення ч.7 ст.277 ЦК України, відповідно до якої спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, а також враховуючи, що відповідач поширив недостовірну інформацію про позивача в усній формі, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
У частині 4 статті 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то стаття 23 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації.
Верховний суд України в п. 9 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
На підтвердження факту заподіяння моральної шкоди в позовній заяві зазначено про те, що після поширення відповідачем недостовірної інформації позивачу спричинено значну моральну шкоду - душевне страждання. При цьому, заподіяння відповідачем моральної шкоди, яку слід оцінити саме в розмірі 50000 грн, позивачем не доведено, а тому позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і така підлягає стягненню, на переконання суду, в сумі 3000 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, стягненню з відповідача в користь позивача підлягають витрати, понесені з оплатою судового збору в сумі 2724,00 грн.
Керуючись ст.ст.10, 11, 81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 , розповсюджену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час здійснення виконавчих дій у садівничому товаристві «Здоров'я» в м.Дрогобичі Львівської області, на вул.Квітковій, 2, інформацію про те, що ОСОБА_1 : вкрала гроші і це визнано судом; є шахрайкою і це визнано судом; займалася проституцією; підсовує своїх дітей під різних чоловіків; створила борги іншим людям; народила цуциків.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2724,00 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні) сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2021.
Суддя Грицай М.М.