Справа № 336/2039/20
Пр. № 2/336/185/2021
25 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
при секретарі Морозовій В.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Кравченко Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені від суми несплачених аліментів,
22 квітня 2020 року позивач звернулася до суду с позовом, зміст якого уточнила, про стягнення з відповідача пені від суми несплачених аліментів на утримання дитини .
В заяві зазначила, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої рішенням Шевченківського районного суду від 23.03.2016 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення донькою повноліття. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2020 року, яке набрало законної сили, з 20 листопада 2019 року мінімальний розмір аліментів збільшений з 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50 відсотків прожиткового мінімуму. Зобов'язання по сплаті присуджених аліментів відповідач виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 8 квітня 2021 року обчислюється сумою в 41074 грн. 65 коп. Позивачка вважає, що відповідач навмисно не сплачує аліменти, хоча має таку можливість. З огляду на наявність вини відповідача у виникненні заборгованості просить покласти на нього відповідальність за прострочення виконання своїх зобов'язань у вигляді пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з березня 2016 року по грудень 2019 року в сумі 14013 грн. 66 коп. (а. с. 85-86).
Ухвалою судді від 27.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заходи забезпечення позову, доказів в справі не застосовувалися.
17 серпня 2020 року до суду подано клопотання відповідача про зупинення провадження в справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі , про звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів та зменшення розміру аліментів, яке в судовому засіданні 27 квітня 2021 року представник позивача просить залишити без розгляду.
Після першого засідання в справі, а саме: 20 квітня 2021 року, через канцелярію суду позивачем подано уточнену позовну заяву, яка містить збільшення позовних вимог (а. с. 85-86).
Оскільки вказана заява подана з пропуском встановленого статтею 49 ЦПК України строку, суд вирішує справу в межах первісних позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позову. Просить про його задоволення.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, зауваживши на такому.
Неустойка за прострочення сплати аліментів нарахована за період, протягом якого вона не може нараховуватись, оскільки в межах цього періоду є період, протягом якого ухвалою суду було зупинено стягнення заборгованості по аліментам. Цей період простирався від 21 листопада 2018 року, коли на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було зупинено стягнення заборгованості зі сплати аліментів під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості по аліментам та зменшення розміру аліментів, до 27 листопада 2019 року, коли Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.11.2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05.03.2019 року та прийнято постанову про відмову ОСОБА_3 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 336/1192/16-ц. Оскільки обов'язок зі сплати заборгованості по аліментам у вказаний період у відповідача був відсутній, немає і підстав для нарахування пені, яка підлягає стягненню лише у випадку вини платника аліментів. Окрім того, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2020 року, яким увінчався розгляд справи про зменшення розміру аліментів і звільнення від сплати заборгованості по аліментам про відмову в задоволенні позову, скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року. І хоча остаточно спір між сторонами вирішений не на користь звільнення відповідача від сплати аліментів, проте саме існування спору свідчить про відсутність ознак винуватості відповідача у виникненні заборгованості, яку він, діючи добросовісно, намагався скасувати у судовому порядку. На користь необхідності відмови у задоволенні позову, на думку представника відповідача, свідчить і закриття виконавчого провадження № 50907718, під час здійснення якого виникла заборгованість, у зв'язку з відкликанням рішенням Шевченківського районного суду від 19.02.2020 року виконавчого листа через зміну розміру аліментів вказаним рішенням.
Що стосується утворення заборгованості зі сплати аліментів, вона виникла через тяжкі захворювання, яких зазнав відповідач в березні 2016 року, а саме: карвенозну гемангіому головного мозку, гіпертонічну хворобу та фібриляцію передсердя, лапороскопію, гострий гангренозний холецистит, гнійний перитоніт. Хвороба головного мозку прогресує та потребує системного коштовного лікування, у зв'язку з чим відповідач пройшов курс радіотерпапії в науково-дослідному інституті швидкої допомоги ім. Н.В. Скліфосовського, витративши на лікування суму в 180000 грн. У вказаному медичному закладі відповідач отримав направлення на додатковий курс радіохірургічного лікування. Щомісячні медичні обстеження, зумовлені наявністю вказаних хвороб, також потребують значних видатків, як і медичні препарати варфарин, карведілол, аспаркам, армадін, які він повинен вживати. У зв'язку з гострим гангренозним холециститом, гнійним перетонітом в листопаді 2019 року він переніс два хірургічних втручання. Означені обставини зумовили отримання ним в позику грошових коштів, необхідних для лікування та організації гідної життєдіяльності, а також виконання зобов'язань зі сплати аліментів. З його заробітної плати відраховуються грошові кошти на погашення заборгованості зі сплати аліментів, а також аліменти за поточний час, внаслідок чого в його розпорядженні залишається сума в 1462 грн., якої вочевидь не вистачає для забезпечення власного проживання, лікування та виконання зобов'язань з утримання житла, сплати комунальних послуг. Що стосується вини як обов'язкової передумови для притягнення до вказаної відповідальності, його суб'єктивне ставлення до утворення заборгованості характеризується необережною формою вини. Просить описані обставини, які не лише свідчать про відсутність у відповідача прямого умислу на невиконання свого обов'язку зі сплати аліментів, а ще й передбачені частиною другою статті 196 СК України як підстава для зменшення розміру відповідальності у вигляді пені, врахувати і знизити неустойку до 500 грн.
Вислухавши учасників справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, з таких міркувань.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення донькою повноліття. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2020 року, яке набрало законної сили, з 20 листопада 2019 року мінімальний розмір аліментів збільшений з 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50 відсотків прожиткового мінімуму (а. с. 90-92).
Вирішуючи вимогу про відповідальність відповідача за затримку виплати аліментів, суд виходить з такого.
Згідно із ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
За роз'ясненнями пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
З наведеного положення сімейного законодавства випливає, що передумовою для покладення цього виду відповідальності на особу, що прострочила сплату визначених рішенням суду аліментів, є вина цієї особи.
Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення неустойки за порушення зобов'язань зі сплати аліментів, суд вважає, що такий обов'язковий елемент настання цієї відповідальності, як вина, наявний в діях відповідача, оскільки з розрахунків заборгованості, які містять відомості про динаміку її утворення, випливає, що протягом часу, коли вона утворилася, відповідач виконував обов'язок зі сплати аліментів нерегулярно (а. с. 5-7).
До того ж, обставини, які почали впливати на ступінь його вини, об'єктивно ускладнюючи належне виконання цього обов'язку, такі як, захворювання, виникли ще до ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів в розмірі 1/3 частини заробітку, про що свідчить сплата ОСОБА_3 курсу радіотерапії в інституті ім. Н.В. Скліфосовського 12 березня 2016 року, тоді як обов'язок зі сплати аліментів встановлений рішенням суду від 23 березня 2016 року.
Будучи достеменно обізнаним про виникнення тяжкого захворювання та оплативши вартість медичних заходів щодо його лікування і отримавши в позику 10000 доларів США ще до ухвалення рішення суду, відповідач мав можливість оспорювати розмір аліментів, про призначення якого просила позивач, між тим він повністю визнав позов, що свідчить про прийнятність для нього встановленого рішенням суду розміру аліментів.
У зв'язку з викладеним, констатуючи наявність винної бездіяльності відповідача протягом строку виконання цього зобов'язання, суд констатує і наявність підстав для притягнення до відповідальності за порушення цього зобов'язання.
Що стосується тверджень представника про те, що протягом дії ухвали суду про зупинення стягнення заборгованості, а саме: в період з 21 листопада 2018 року до 27 листопада 2019 року, у відповідача не існувало обов'язку сплачувати заборгованість зі сплати аліментів, суд враховує ту обставину, що внаслідок розгляду справи про звільнення від сплати заборгованості відповідач не отримав судового захисту та заборгованість не була анульована. Таким чином, наявність об'єктивно існуючої заборгованості, наявність та розмір якої не оспорено відповідачем в судовому порядку, покладає на нього обов'язок нести відповідальність за прострочення сплати аліментів.
Закінчення виконавчого провадження № 50907718, під час здійснення якого виникла заборгованість, у зв'язку з відкликанням рішенням Шевченківського районного суду від 19.02.2020 року виконавчого листа, що сталося через зміну розміру аліментів, також не є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення сплати аліментів, так як виконавчий лист був відкликаний у зв'язку зі зміною розміру аліментів, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів в іншому розмірі, проте це не звільняє відповідача від сплати заборгованості, яка утворилася з дня, з якого провадиться стягнення в порядку примусового виконання рішення суду від 23.03.2016 року.
Право суду зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів встановлений частиною другою статті 196 СК України.
Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Вирішуючи позов в частині розміру відповідальності за несплату аліментів, суд враховує наявність у відповідача низки хронічних захворювань, лікування яких потребує значних видатків, що впливають на його фінансову спроможність виконувати належним чином рішення суду та погашати заборгованість, яка виникла (а. с. 50-65); наявність невиконаного грошового зобов'язання за договором позики (а. с. 49); здійснення більш ніж 50 % відрахувань з його заробітної плати до погашення заборгованості зі сплати аліментів на підставі постанови державного виконавця від 04.10.2018 року (а. с. 68); невисокий заробіток за місцем офіційного працевлаштування (а. с. 66-67).
Беручи до уваги перелічені обставини, що, на думку суду, мають істотне значення для вирішення справи, суд знаходить можливим знизити розмір неустойки і вважає, що домірною як розміру основного боргу, так і обставинам, які врахував суд, є сума в 7000 грн. неустойки у зв'язку з заборгованістю зі сплати аліментів на утримання дитини.
У відповідності до правил цивільного процесуального законодавства стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір.
Керуючись ст. ст. 182, 196 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 206, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7000 грн. пені за прострочення сплати аліментів.
Решту вимог залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 у доход держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення суду складено 14 вересня 2021 року.
Суддя О.В. Щаслива