Справа № 310/8987/20
2/310/800/21
Іменем України
15 вересня 2021 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі головуючого судді Богомолової Л.В.,
при секретарі Рибалка Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
03.12.2020 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за Кредитним договором № 200481386 від 19.03.2016 року, що станом на 20.07.2020 року становить суму у розмірі 15 708,04 грн., яка складається з 5 118,02 грн. - залишок за кредитом, 9 664,81 грн. - заборгованість по відсоткам; 586,43 грн. - пеня; 192,17 - інфляційні збитки, 146,61 проценти за період з 20.07.2020 року по 17.11.2020 року, а також прохав стягнути з відповідача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду - 2102,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.03.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено кредитний договір № 200481386. Відповідно до п. 2 Кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у розмірі 6060,91 грн. Строк користування кредитом встановлено до 19.03.2018 року. Грошові кошти переказані на платіжну картку відповідно до п. 3 договору. Згідно з п.2 Договору сукупна вартість кредиту становить 94,37% річних. Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором надавши кредитні кошти, а відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредиту в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої визначений первісним кредитором ПАТ «Банк Михайлівський» та станом на 20.07.2020 становить 14782,83 грн., з яких сума залишку за кредитом (тіло) - 5118,02 грн., сума нарахованих процентів (%) - 9664,81 грн.
20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 7 БМ відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 200481386 від 19.03.2016 року укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань складає 586,43 грн., інфляційні збитки складають 192,17 грн., 3% річних за період з 20.07.2020 року по 17.11.2020 року складає 146,61 грн. Отже, заборгованість за кредитним договором станом на 17.11.2020 року складає 15708,04 грн.
Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду від 04.12.2020 року позовна заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» залишена без руху.
Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду від 18.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
22.02.2021 року відповідач ОСОБА_1 на позовні вимоги надала відзив, в якому позовні вимоги не визнала, оскільки вона частково сплатила кредит в загальній сумі 1125 грн., що підтверджується доданими до відзиву квитанціями, які не враховані позивачем, а також тим, що ухвалою окружного адміністративного суду м.Києва по адміністративній справі №826/8273/16 від 03.06.2016 року були вжиті заходи забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ «Банк Михайлівський» вчиняти будь-які дії щодо прийняття платежів з погашення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги за якими було відступлено ТОВ «Фінансова компанія Плеяда» і ухвала підлягала негайному виконанню. Станом на сьогоднішній день ухвала є чинною, не скасована. У зв'язку із чим з 03.06.2016 року і по теперішній час кредитор у зобов'язанні по кредитному договору №200481386 ПАТ «Банк Михайлівський» не може прийняти виконання по цьому договору особисто через застосування заходів забезпечення позову. Припинення погашення заборгованості за кредитним договором виникло не з її вини, а через прострочення кредитора ПАТ «Банк Михайлівський».
Крім того відповідачка вказує, що про укладання договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань їй стало відомо лише після отримання позовної заяви, оскільки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не повідомляло її що він є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський», доказів переходу до нього прав не надав, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги не обґрунтованими. (а.с.63-64)
04.06.2021 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить зменшити позовні вимоги з урахуванням сплати відповідачкою в рахунок погашення боргу 1125 грн. та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 200481386 від 19.03.2016 року у розмірі 14 512,62 грн.
В судове засідання представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надійшлі клопотання представника відповідача про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» .
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає, в задоволенні позову просить відмовити та застосувати строк позовної давності.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В клопотанні про розгляд справи за відсутності сторони від 28.01.2021 року представник позивача зазначив, що до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором надані всі необхідні документи та пояснення для розгляду позовної заяви.
Дослідивши наявні у справі докази, надані позивачем, а саме: кредитний договір №200481386 від 19.03.2016 року (а.с.7-8), довідка про умови кредитування від 19.03.2016 року (а.с.9), графік платежів від 19.03.2016 року (а.с.10), ксерокопія паспорту відповідачки (а.с.11-13), розрахунок пені, інфляційних збитків, 3% річних (а.с.14-15), договір відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року (а.с.16-19), витяг з реєстру боржників ПАТ « БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 10.07.2020 року (а.с.20), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову з огляду на таке.
Судом встановлено, що 19.03.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 був підписаний договір у вигляді заяви №200481386, до якого долучена довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 19.03.2016 року, графік платежів, які були підписані сторонами. За умовами вказаного договору позичальник надав відповідачу кредит в сумі 6060,91 грн. під 0,0001% річних та під 2,25% щомісячної комісії, починаючи з 7 місяця дії договору.
Строк кредиту був визначений 730 днів, з 19.03.2016 року до 19.03.2018 року. Договір передбачав щомісячне погашення відповідачем заборгованості в сумі 375 грн., з яких: 355,00 грн. - на погашення основної суми кредиту до 14.10.2016 року, з 14.10.2016 року -218, 63 грн на погашення основної суми кредиту; з 14.10.2016 року -136,37 грн. (2,25% від кредиту) - щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 20 грн. - плата за підтвердження проведення платежів.
Факт укладання кредитного договору також підтверджується змістом підписаної відповідачем заяви (щодо персональних даних), подачею до Первісного кредитора копії паспорта та ідентифікаційного номера з посвідченням його власним підписом (а.с. 11-13).
Отже, Первісним кредитором умови кредитного договору виконано надано кредит на суму 6060,91 грн.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» було укладено договір відступлення прав вимоги №7_БМ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитними договорами згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору надано ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС», у відповідності до умов якого, ПАТ «Банк Михайлівський» відступає шляхом продажу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належні банку, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - Основні договори , надалі за текстом - права вимоги.
Згідно п. 2.2. договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з дня укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань розмір прав вимоги, які переходять до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане Банку відповідно до умов основних договорів.
Додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги - реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються позивачем суду не наданий.
Згідно витягу з реєстру боржників ПАТ « БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 10.07.2020 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 14782, 83 грн, з яких: 5118, 02 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9664, 81 грн - заборгованість за доходами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).
За обставинами справи встановлено, що кредитний договір з відповідачем укладено 19.03.2016 року, строк кредиту 730 днів, з 19.03.2018 року по 19.03.2018 року.
Позивач звернувся з даним позовом до суду 03.12.2020 року.
Суд погоджується з позовними вимогами позивача в частині стягнення заборгованості за основним боргом, оскільки у матеріалах справи є належні, допустимі та достатні докази про умови договору, розмір заборгованості та про відступлення права вимоги від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», внаслідок чого він є належним кредитором за згаданим договором кредиту. Вказана заборгованість виникла на день відступлення права вимоги розмір якої у подальшому ТОВ «Діджи Фінанс», не збільшувався.
Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5118,02 грн підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачка в рахунок погашення кредиту 18.04.2016 року (а.с.67), 11.05.2016 року (а.с.68), 15.06.2016 року (а.с.69) частково сплатила кредит у розмірі 1125 грн, з чим погоджується і позивач в заяві про уточнення позовних вимог, тому стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума 3993,02 грн (5118,02 грн - 1125,00 грн = 3993,02 грн).
Вирішуючи питання про можливість стягнення заявленої позивачем в позові заборгованості по процентам в розмірі 9664,81 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до закріпленої в ст. 13 ЦПК України диспозитивності, як основної засади цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, судовий розгляд обмежується вказаними в позові вимогами та наданими доказами.
При цьому, позивач в позові визначає складову заборгованості в сумі 9664,81 грн саме як проценти за кредитним договором.
Натомість відповідно до підписаних між позичальником та позикодавцем заяви № 200481386 від 19.03.2016 року, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 19.03.2016 року та графіку платежів від 19.03.2016 року процентна ставка за даним кредитним договором була визначена сторонами в 0,0001% річних, тобто фактично проценти не підлягали нарахуванню, що також підтверджується тим, що графік платежів не передбачав сплати процентів та не включав їх до щомісячного платежу.
Розрахунок вказаної заборгованості по процентам позивачем суду не наданий та суд позбавлений можливості перевірити розрахунок нарахування процентів на суму заборгованості за кредитом з урахуванням сплати відповідачкою часткової заборгованості 18.04.2016 року (а.с.67), 11.05.2016 року (а.с.68), 15.06.2016 року (а.с.69), тому суд обмежується наявними в справі доказами.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам в розмірі 9664,81 грн не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю.
Також вказана сума не може бути стягнута з відповідача в якості комісії чи іншої винагороди за кредитним договором у зв'язку з наступним.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів» .
За положеннями ч. 5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) неповинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абз. 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під часу кладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року справа № 6-1746цс16, та в постанові Верховного Суду від 4 червня 2018 року справа № 758/8481/15-ц.
Позивач не довів належними та допустимими доказами позовну вимогу про стягнення комісії, оскільки ні позовна заява, ні умови кредитного договору не містять положень, які б вказували на підстави нарахування комісії та механізм її обрахування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу. Отже, позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 586,43 грн пені, то умови укладеного між позикодавцем та позичальником кредитного договору не передбачали підстави, порядок та розміри нарахування неустойки, в тому числі пені.
Обґрунтовуючи підстави нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач посилається на положення ч.2 ст. 551 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
При цьому, відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013 встановлений даним законом розмір пені стосується правовідносин, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Отже, оскільки визначений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені на спірні правовідносини не поширюється, а кредитним договором нарахування неустойки (пені) не передбачений, то в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 586,43 грн належить відмовити повністю.
Позивач також просив стягнути з відповідача компенсацію втрат від інфляції та 3 % річних від неповернутої суми заборгованості.
Право кредитора на стягнення таких нарахувань передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки компенсацію втрат від інфляції та 3 % річних в межах заявлених позивачем у позові та відповідному розрахунку періодів задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж , боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до п.3 Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року, новий кредитор зобов'язаний повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 15 (п'ятнадцяті) календарних днів з дня настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 16-1 цього Договору та набрання чинності цим Договором. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв'язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням Боржників про відступлення Прав вимоги за Основними договорами на підставі цього Договору, у зв'язку із чим виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами на користь Банку, у тому числі надходження на користь Банку грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, до моменту повідомлення відповідного із Боржників про відступлення Прав вимоги на підставі цього Договору вважається належним виконанням відповідним із Боржників зобов'язань за Основними договорами.
Позивач не надав доказів виконання п.3 Договору про повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 15 (п'ятнадцяті) календарних днів з дня настання Відкладальної обставини.
Суд вважає, що позивачем п. 3 договору про відступлення прав вимоги, згідно вимог ст. ст. 512-514, 516 ЦК України, не виконаний, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних до бази персональних даних, не відправлялося.
Відповідно до п. 3 договору про відступлення прав вимоги, банк здійснює повідомлення боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті Банку із дотриманням вимог законодавства України з питань захисту інформації, яка містить банківську таємницю, та захисту персональних даних.
Позивачем не надано суду підтвердження повідомленням Банком боржників шляхом розміщення відповідного інформаційного повідомлення на офіційному сайті Банку, тобто на час розгляду справи невідомо чи взагалі було таке повідомлення розміщено банком після укладання договору, коли та на якому офіційному сайті.
При цьому суд зазначає, що позивач надав розрахунок пені, інфляційних збитків та 3% річних саме з 20.07.2020 року, тобто з дня складання договору №7_БМ про відступлення прав вимоги, що також свідчить про неповідомлення відповідачки у відповідності до п.3 вказаного договору.
При цьому суд приймає до уваги викладені у відзиві твердження відповідачки, що після отримання кредиту вона почала сплачували кошти в рахунок погашення заборгованості, але в неї потім перестали приймати грошові кошти ПАТ «Банк Михайлівський», мотивуючи тим, що ухвалою окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року, заборонено ПАТ «Банк Михайлівський» вчинення будь-які дії щодо прийняття платежів в погашення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги за якими було відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» за договором факторингу №1905 від 19 травня 2016 року, в тому числі, проте не виключно: приймати грошові кошти в рахунок погашення такої заборгованості, поширювати у будь -який спосіб інформацію про платіжні реквізити для погашення такої кредитної заборгованості та про те, що ПАТ «Банк Михайлівський» залишається кредитором за вказаними кредитними договорами до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. (а.с.65-66).
Постановою Великої палати Верховного суду від 27.02.2019 року, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року, скасовані. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій, скасування наказу та розпорядження, закрито.
Твердження відповідача, викладені у відзиві, щодо не отримання повідомлення від позивача про укладення договору про відступлення прав вимоги і наявності прав первісного кредитора, позивачем не спростовані.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності та наслідків спливу строків позовної давності, вказуючи що останній платіж вона внесла 14.06.2016 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 03.12.2020 року, тобто більш ніж 3 роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Як вбачається з Договору №200481386 від 19.03.2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_1 , строк кредиту був визначений 730 днів, з 19.03.2016 року до 19.03.2018 року, тобто строк дії кредитного договору закінчувався 18.03.2018 року. Позивач звернувся до суду 03.12.2020 року в межах трирічного строку, тому підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності у суду відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2020 рік, складала 2102 грн.
З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 441,59 грн (3993,02 х 2102 : 19007,13 ).
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, ст. 512, 516, 526, 551, 625, 1048, 1049, 1054, 1082 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер № НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №200481386 від 19.03.2016 року в розмірі 3993 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто три) гривні 02 копійки
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер № НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати в розмірі 441 (чотириста сорок одна ) гривні 59 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15 вересня 2021 року.
Суддя Бердянського міськрайонного суду
Запорізької області Л. В. Богомолова