Справа 237/3987/18
Номер провадження 2/237/39/21
02.09.2021 року м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сенаторова В.А.
при секретарі судового засідання Лахно Т.Г.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Стасишина А.Л. ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Стасишин Анатолій Леонтійович, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулась до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 народила доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні. Шлюб між сторонами по справі було розірвано рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 17.09.2010 року. На підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 25.11.2013 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 500 грн. щомісяця. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19.06.2018 року розмір аліментів було збільшено до 1200 грн щомісяця до повноліття дитини. Відповідач не піклується про здоров'я доньки, її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з нею, не цікавиться її життям, навчанням, не готує дитину до самостійного життя в суспільстві, аліменти на її утримання не сплачує.
Ухвалою суду від 23.08.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24.09.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, призначено по справі підготовче судове засідання.
22.01.2019 року відповідач надіслав до суду заперечення на позовну заяву. Зазначив, що після розлучення з позивачкою 17.09.2010 року донька проживала з ним та знаходилась на його утриманні. Він піклувався про фізичний і духовний розвиток доньки, підтримував матеріально. У серпні 2013 року ОСОБА_1 без попередження забрала доньку та поїхала з нею в м. Хмельницький, не дозволяла ОСОБА_3 спілкуватись з дитиною, забирати її на канікули, приховувала подарунки, які він надсилав дитині. Пояснив, що він своєчасно та в повному обсязі сплачує аліменти, оплачував відвідування дитячого садочку. Вважає, що він виконує свої батьківські обов'язки та просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 04.06.2019 року підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
16.10.2019 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення, в яких вона зазначила, що 17.09.2010 року шлюб було розірвано через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на життя та виховання дітей, а також через те, що відповідач застосовував фізичне насильство до позивачки, їх спільної дитини, доньки позивача від першого шлюбу. На момент розлучення ОСОБА_4 виповнилося лише рік та 1 місяць, вона потребувала особливого піклування матері, тому позивачка не допускала тривалої розлуки з дитиною. Донька ніколи не проживала окремо від неї. Саме позивач відводила та забирала доньку з дитячого садочка. Відповідач не забезпечував доньку матеріально, сплачував за відвідування дитячого садочку лише декілька разів. Зазначає, що вона поїхала до м. Хмельницького через переслідування та моральний тиск зі сторони відповідача. Відповідач жодного разу не відвідував доньку, не цікавився її успіхами в навчанні, не організовував поїздки на відпочинок, не займався її духовним розвитком. ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів. Дитина свого біологічного батька не знає, вважає батьком іншу особу - чоловіка позивачки ОСОБА_5 . Відповідач не звертався до органів опіки та піклування або до суду з заявами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради - Лук'янової Н.Л. про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Орган опіки та піклування Мар'їнської райдержадміністрації Донецької області. Залучено до участі у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - Орган опіки та піклування Мар'їнської райдержадміністрації Донецької області, правонаступником якого є Орган опіки та піклування виконавчого комітету Курахівської міської ради.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позбавити відповідача батьківських прав з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо позбавлення його батьківських прав.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Хмельницької міської ради до судового засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, підтримав висновок органу опіки та піклування.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Курахівської міської радидо судового засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 14.02.2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 17.09.2010 року (а.с. 6, 9).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.08.2009 року, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини є: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 7).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.06.2014 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 21.06.2014 року, прізвище дружини після одруження « ОСОБА_5 », чоловіка ОСОБА_6
Як вбачається з копії довідки № 1806 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 14.04.2018 року, виданої Відділом реєстрації місця проживання Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Як вбачається з довідки ДУУ № 354 від 03.04.2013 року № 17, ОСОБА_4 відвідувала вищевказаний заклад з вересня 2010 року по час видачі довідки. Батько дитини приймає активну участь в її вихованні, відвідує заходи, які відбувалися в групі, сплачує за відвідування дитячого садочку. Відвідує дитину також бабуся з боку батька (а.с. 40).
Згідно довідки Хмельницького дошкільного навчального закладу № 21 «Ластівка» від 16.04.2018 року № 01-23/26, ОСОБА_4 відвідувала вищевказаний заклад з травня 2013 року по червень 2016 року. За час відвідування закладу дитиною опікується тільки мати, яка приймала участь в усіх заходах, які відбувались у закладі. Батько дитини ОСОБА_3 не приймав участь в зазначених заходах та батьківських зборах, не відвідував дитячий садок, не цікавився про розвиток та успішність дитини, не брав участь у фінансуванні перебування дитини у вказаному закладі (а.с. 17).
Копією довідки Хмельницького навчально-виховного об'єднання № 1 «Школа-дитячий садок» від 16.04.2018 року № 11 підтверджується, що ОСОБА_4 дійсно навчається у вищевказаному закладі з 01.09.2016 року по день видачі довідки. За час перебування дитини в навчальному закладі батько ОСОБА_3 жодного разу не цікавився її успішністю, поведінкою та розвитком, не відвідував батьківські збори та інші заходи (а.с. 16).
Згідно листа Мар'їнського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 15.07.2019 року № 14.41-8506, станом на липень 2019 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 5240 грн. (а.с. 89).
Відповідно до довідки Мар'їнського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за період з липня 2019 року по липень 2021 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 11463 грн. За вказаний період ним сплачено на користь ОСОБА_1 аліменти в сумі: липень 2019 року - 2400 грн., серпень 2019 року, жовтень 2019 року, грудень 2019 року, лютий 2020 року - 1200 грн., березень 2020 року - 1500 грн., квітень 2020 року - 3000 грн., липень 2020 року - 3600 грн., жовтень 2020 року - 2500 грн., січень 2021 року - 1500 грн., квітень 2021 року - 2700 грн., червень 2021 року - 1777 грн.
Судом також досліджено наданий позивачем висновок психолога від 13.07.2021 року № 70/01-06, виданий Хмельницьким обласним центром соціально-психологічної допомоги, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 відсутній будь-який контакт з батьком, позбавлення його стосовно неї батьківських прав суттєво не відобразиться на становленні та розвитку дитини.
В силу положень ч. 4 та 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських прав на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно рішення виконавчого комітету Курахівської міської ради від 18.05.2021 року № 9-20, надання висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Курахівської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недоцільним.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Хмельницької міської ради від 26.08.2021 року № 2741/01-31, орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні відомості, що свідчать про винну поведінку ОСОБА_3 , свідоме нехтування батьківськими обов'язками, попередження його про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 232 ЦПК України, допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.
Судом відповідно до вимог ст. 232 ЦПК України заслухано думку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в судовому засіданні повідомила, що батька давно не бачила та не пам'ятає. Про неї піклується інша людина, яку вона вважає батьком.
Кожна дитина відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, готувати їх до самостійного життя, зобов'язані поважати дітей. Передача дітей на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, готувати їх до самостійного життя та праці.
У відповідності до пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має особа, в сім'ї якої проживає дитина.
Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини.
Згідно пункту 15 зазначеної Постанови, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
У відповідності з ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. No789-ХІІ) та ч.ч.7 та 8 ст. 7 СК України, усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин має здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції «Про права дитини», батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до пункту 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
Також, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, про що зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року.
На рівні як міжнародного права так і на рівні національного законодавства регулювання правовідносин щодо забезпечення дитині належних умов її зростання здійснюється з урахуванням принципу дотримання найкращих інтересів дитини, яка повинна виховуватись з врахуванням забезпечення її права на турботу про неї саме обох батьків та розвитку у дитини відчуття спорідненості.
Таким чином позбавлення батьківських прав є крайньою формою втручання держави у приватно-правові відносини між батьком чи матір'ю дитини та самою дитиною та таке втручання є виправданим лише у випадку доведення руйнуючого негативного впливу одного чи обох з батьків на розвиток дитини.
Встановлені судом фактичні обставини справи в достатній мірі доводять факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо виховання дитини, що знаходить своє вираження в несплаті у повному обсязі аліментів на користь дитини та відсутності активного піклування з боку батька розвитком дитини.
Суд вважає за необхідне частково прийняти до уваги висновок органу опіки та піклування Хмельницької міської ради від 26.08.2021 року № 2741/01-31, за яким визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , водночас суд не погоджується із даним висновком в частині мотивів його прийняття, оскільки дії відповідача свідчать про його винну поведінку в аспекті невиконання ним своїх батьківських обов'язків, що, в свою чергу, заперечується органом опіки та піклування.
Як роз'яснено в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19, від 06.05.2020 у справі № 641/2867/17-ц.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При вирішенні спору судом приймається до уваги, що відповідач частково сплачує аліменти на користь дитини, аліменти хоча й не у повному обсязі, але сплачуються майже щомісяця, враховуючи, що відповідач усвідомлює винний характер своїх дій, визнає свою недостатню активність в участі житті дитини та прагне відновити спілкування із донькою на належному рівні, суд приходить до висновку, що позбавлення батька його батьківських прав є непропорційним переслідуваній меті, оскільки захистити інтереси дитини в даному випадку можливо іншим чином - шляхом надання часу батькові для виправлення своєї винної поведінки, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог та вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність виправлення своєї поведінки та покласти обов'язок контролювати виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків на органи опіки та піклування за місцем проживання батька та матері, з якою проживає дитина, а саме орган опіки та піклування Хмельницької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Курахівської міської ради.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , понесені нею витрати зі сплати судового збору за подання позову не відшкодовуються.
На підставі викладеного, у відповідності зі ст.ст. 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 180-183, 243-244 СК України, ст.ст. 55, 58, 60, 63, 64 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Стасишин Анатолій Леонтійович, до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на орган опіки та піклування Хмельницької міської ради.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.09.2021 року.
Суддя В.А. Сенаторов