Провадження № 2/235/1832/21
Справа № 235/5643/21
14 вересня 2021 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивач перебував у трудових відносинах з 10 березня 2008 року по 16 серпня 2017 року. Був прийнятий на роботу учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті (наказ №1153к від 7.03.2008 року). Наказом №2023к від 05.05.2008 року переведений гірничим робітником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті. Наказом №1180щл від 06.08.2010 року підвищено розряд до 5-го.
Звільнений був на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я.
Під час роботи в шахті отримав професійні захворювання: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт II ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий, базальний пневмосклероз, ЛН 1-ІІст., що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 складений 02.03.2021.
14.04.2021 був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, йому було встановлено первинно за сукупністю 60% втрати професійної працездатності на строк до 01.05.2024. Визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями. Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування за професійними захворюваннями, санаторно-курортне лікування за хронічною п/крижовою радикулопатією, корсет. Рекомендовано «Д» невролога, терапевта.
Постановою ВД ФСС позивачу були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не нараховувались та не виплачувались.
Позивач вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода.
Багато років позивач виконував роботу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого тепер його здоров'я суттєво підірвано. Внаслідок професійного захворювання позивач став інвалідом, більше не може працювати в шахті, постійно знаходиться на лікуванні, і все призводить його до дратливості, він постійно відчуває фізичний біль, переживання, погіршення взаємин з близькими, порушено його звичний уклад життя.
З огляду на ці обставини позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці.
Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 200000 грн і вказану суму просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві на позов представник відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позов визнав частково в розмірі 24 000 грн (із умовного розрахунку 400 грн за кожний відсоток втрати працездатності).
Представник відповідача зазначає, що оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст.29 КЗпП України, ст.5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я.
За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів.
Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «ШУ «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Крім того, позивач зазначає, що працював в умовах впливу шкідливих факторів тривалий час внаслідок чого набув професійні захворювання.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 153 КЗпП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
Однак за весь період роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці.
Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.
Представник відповідача звертає увагу суду, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.
Представник відповідача вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.
Вимога позивача про стягнення 200000 грн, як компенсації моральної шкоди є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, якщо суд вирішить задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, просить встановити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню із умовного розрахунку за 1% - 400 грн, тобто не більше 24000 грн, в остаточній частині позову в задоволенні позивачу просить відмовити.
Позивач та представник відповідача до судового засідання не з'явились. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 10.03.2008 року по 16.08.2017 року. Був прийнятий на роботу учнем гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті (наказ №1153к від 07.03.2008 року). Звільнений був 16.08.2017 року (наказ №1087ок від 22.08.2017 року) за ст.40 п.2 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я (а.с.10-11).
Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 09 років 05 місяців 09 днів, за професією - 06 років 11 місяців 26 днів, загальний стаж - 09 років 05 місяців 09 днів.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) по формі П-4 від 02 березня 2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В.І. Король 02.03.2021 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.
У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 30,6-91,2мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3. Нахили корпусу фактичне значення 125-250 разів, при нормативному значенні до 100 разів. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 44,4 - 182,5 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 43,3-106,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму - фактична величина -88-9дБа, при нормативному значенні 80дБа (а.с.12-16).
В період з 28.01.2021 року по 11.02.2021 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт II ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий, базальний пневмосклероз, ЛН 1-ІІст. - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.32).
Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 10 лютого 2021 року № 5/121 ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт II ст. фаза затихаючого загострення, прикореневий, базальний пневмосклероз, ЛН 1-ІІст. - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.33).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 14.04.2021 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - професійне захворювання, огляд проведено повторно, інвалідність встановлена на строк до 01 травня 2021 року (30.11.2020 вперше інвалідність була встановлена за загальним захворюванням з 01.11.2020). Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 60%. Потребує медикаментозного лікування за профзахворюваннями, санаторно-курортного лікування за хронічною попереково-крижовою радикулопатією, корсет на п/кр відділ хребта (а.с.17-19).
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 18.07.2016 по 29.07.2016 (а.с.23), з 05.12.2016 по 16.12.2016 (а.с.20), з 20.03.2017 по 31.03.2017 (а.с.24), з 30.05.2017 по 08.06.2017 (а.с.20), з 09.06.2017 по 19.06.2017 (а.с.25), з 20.06.2017 по 09.07.2017 (а.с.21), з 10.07.2017 по 16.08.2017 (а.с.21), з 04.12.2017 по 15.12.2017 (а.с.31), з 11.07.2018 по 20.07.2018 (а.с.29), з 28.08.2018 по 06.09.2018 (а.с.28), з 05.11.2018 по 16.11.2018 (а.с.21), з 27.06.2019 по 05.07.2019 (а.с.21), з 14.10.2019 по 25.10.2019 (а.с.26), з 27.06.2019 по 05.07.2019 (а.с.21,27),з 14.10.2019 по 25.10.2019 (а.с.22), з 22.06.2020 по 03.07.2020 (а.с.22), з 28.10.2020 по 05.11.2020 (а.с.34), з 12.03.2021 по 20.03.2021 (а.с.30).
У відзиві на позов представник відповідача не заперечує того, що позивач працював на підприємстві з повним робочим днем у шахті та частково визнає позовні вимоги.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.
Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.
В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров'я потрібен певний час та грошові кошти.
Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров'я позивача.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 48000 гривень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 217,92 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 48000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 217 (двісті сімнадцять) гривень 92 копійки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.
Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2021 року.
Суддя: