Справа № 761/15557/20
Провадження №1-кп/761/1495/2021
іменем України
09 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12020100100002863, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 березня 2020 року, щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юр'ївка Братського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє засудженого вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю один рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , будучи засудженим за вчинення кримінального правопорушення проти власності, на шлях виправлення не став та у період іспитового строку вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
Так, 21 березня 2020 року приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи на площі Перемоги, 3 в м. Києві, зустрів ОСОБА_7 , з яким розпивав спиртні напої. Через деякий час до них підійшов невідомий чоловік, з яким ОСОБА_3 вступив у злочинну змову, направлену на повторне відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вихопив з руки ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Fly» моделі 4503 IQ, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 вартістю 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 33 коп., в якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «Київстар» номер НОМЕР_3 (яка матеріальної цінності не представляє). В подальшому, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 декілька ударів в область лівої сторони обличчя, чим завдав фізичного болю останньому. В результаті ударів, ОСОБА_7 впав на землю, після чого ОСОБА_3 , утримуючи викрадений телефон в руці, разом з невстановленою особою нанесли декілька ударів ногами в область тулуба ОСОБА_7 .
Продовжуючи свої спільні протиправні дії з невстановленою особою, ОСОБА_3 дістав з кишені куртки, у яку був одягнутий ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 400 (чотириста) гривень 00 копійок, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_3 , діючи повторно, відкрито, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволодів майном, що належить ОСОБА_7 на загальну суму 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) грн. 33 коп., чим завдав останньому майнової шкоди.
Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та надав показання, відповідно до яких він 21 березня 2020 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, підійшов до ОСОБА_7 та дівчини, які перебували на АДРЕСА_2 та попросив у останнього цигарку. Познайомившись з ними, почалась бесіда, в ході якої вони пішли до магазину та потерпілий, який мав при собі 125 грн. купив 3 літри пива, шоколадку. Вийшовши з магазину він у ОСОБА_7 попросив телефон, щоб подзвонити, оскільки його телефон був розряджений. Поспілкувавшись по телефону, повернув його назад потерпілому. Після чого дівчина зателефонувала своєму хлопцю, який згодом прийшов до них та ОСОБА_3 ще раз попросив у ОСОБА_7 зателефонувати, однак мобільний телефон не повернув, а поклав собі в карман. Відразу ж після цього стався конфлікт між ним, хлопцем дівчини та ОСОБА_7 , у зв'язку з тим, що потерпілий залицявся до дівчини його знайомого. Обвинувачений ОСОБА_3 стверджує, що невідомий йому чоловік не знав, що телефон він не повернув потерпілому, а забрав його собі та те що, у паспорті ОСОБА_7 були грошові кошти, у зв'язку з чим вважає, що органом досудового розслідування його дії слід було кваліфікувати як шахрайство, оскільки потерпілий сам добровільно надав мобільний телефон для здійснення ним дзвінка. При цьому, ОСОБА_3 , звертаючись до суду з останнім словом, у відповідності до вимог ст. 365 КПК України, зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнає у повному обсязі, щиро кається, просив суд суворо його не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , частково підтверджують висновки досудового розслідування щодо події заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 , проте в частині вчинення обвинуваченим протиправних дій у вигляді начебто шахрайства, суд їх відкидає та вважає такими, що суперечать показанням потерпілого та іншим доказам, наведеним у вироку нижче.
Так, потерпілий ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні 18 червня 2020 року, дав показання згідно з якими, 21 березня 2020 року приблизно о 19 годині 00 хвилин він перебував на площі Перемоги, 3 у м. Києві, де познайомився з дівчиною та ОСОБА_3 , а згодом ще з одним парубком. Вони всі разом розпивали пиво неподалік магазину, який розташований біля будинку № 3 на площі Перемоги у м. Києві та спілкувались. Згодом в ході їх бесіди, ОСОБА_3 вихопив з рук ОСОБА_7 телефон марки «Fly» моделі 4503 IQ, а на його вимогу повернути телефон назад, обвинувачений завдав удар в область голови, від якого він впав на землю та, разом із знайомим обвинуваченого, йому почали наносити удари в різні частини його тіла. Коли він був у безпорадному стані на підлозі, ОСОБА_3 заліз у карман його куртки та дістав грошові кошти у сумі 400 грн., після чого обвинувачений та невідомий йому чоловік з його телефоном та грошовими коштами побігли в невідомому напрямку, а він відразу ж повідомив про подію в правоохоронні органи.
Показання, потерпілого ОСОБА_7 щодо обставин події вчинення стосовно його власності протиправних дій, внаслідок яких ОСОБА_3 за попередньою змовою, з невстановленою особою, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заволодів майном останнього, суд вважає правдивими та такими, що цілком викривають обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінально-караного діяння, та узгоджуються з письмовими, а також іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, які наведені далі.
Так, судом досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення, якими підтверджується вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:
Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21 березня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_7 повідомляє Шевченківське УП ГУ НП у м. Києві про те, що 21 березня 2020 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, невідома особа відкрито, із застосуванням насильства, заволоділа його мобільним телефоном марки «Fly» моделі 4503 IQ та грошовими коштами в сумі 400 грн.;
Протокол огляду місця події від 21 березня 2020 року, відповідно до якого слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 за участю ОСОБА_7 оглянув ділянку місцевості розміром 2*2 м, яка розташована за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3, біля входу в магазин «Велмарт». ОСОБА_7 при проведенні огляду чітко вказав місце, де невідомий йому чоловік, встановлено у подальшому як ОСОБА_3 , наніс тілесні ушкодження та забрав у нього мобільний телефон, грошові кошти;
Протокол огляду відеозапису від 24 березня 2020 року та СД-диском з відеозаписом камери спостереження до нього, отриманим від ТРЦ «Україна», який був переглянутий безпосередньо в судовому засіданні та відповідно до якого чітко вбачається, що ОСОБА_3 наніс рукою в область обличчя ОСОБА_7 удар, від якого той впав на землю, а обвинувачений продовжував наносити тілесні ушкодження. В цей час невідомий чоловік приєднався до ОСОБА_11 та наніс декілька ударів в область тулуба та по голові потерпілого. У подальшому, невідома особа відійшла в сторону, а ОСОБА_3 , утримуючи на підлозі ОСОБА_7 , обшукав кишені куртки, в яку він був одягнутий та забрав майно останнього;
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2020 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав особу під № 3 ( ОСОБА_3 ), яка 21 березня 2020 року приблизно о 19 годині 30 хвилин за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3, вживала з ним алкогольні напої та, в подальшому, відкрито, із застосуванням насильства, заволоділа його телефоном та грошовими коштами;
Протокол огляду місця події від 24 березня 2020 року, відповідно до якого слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 , у кабінеті № 12 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 12, у присутності понятих, виявила ОСОБА_13 , який добровільно видав потерпілому ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Fly» моделі 4503 IQ, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , який він придбав 22 березня 2020 року приблизно о 14 годині 00 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 23, у невідомого йому чоловіка за 300 грн.;
Висновок експерта № 13-1/711 від 08 квітня 2020 року, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки «Fly» моделі 4503 IQ, станом на 21 березня 2020 року могла становити 933 грн. 33 коп.;
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 березня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_13 впізнав особу під № 2 ( ОСОБА_3 ), як чоловіка у якого він 22 березня 2020 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 23, придбав за 300 грн. 00 коп. мобільний телефон марки «Fly» чорного кольору.
Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; рапорт ст. о/у Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_14 від 24 березня 2021 року; постанову слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 від 24 березня 2020 року про визнання предметів речовими доказами; постанову слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 від 27 березня 2020 року про призначення товарознавчої експертизи; повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 24 березня 2020 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повідомлення про зміну підозри ОСОБА_3 від 14 травня 2020 року, доручення слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_12 від 07 квітня 2020 року про проведення слідчих (розшукових) дій; рапорт ст. о/у Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_14 від 10 квітня 2020 року; доручення слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 від 29 квітня 2020 року про проведення слідчих (розшукових) дій; рапорт ст. о/у Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_16 від 13 травня 2020 року; копію клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_3 від 28 квітня 2020 року; копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року про надання дозволу на затримання ОСОБА_3 , метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; протокол затримання ОСОБА_3 від 13 травня 2020 року; копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_3 від 28 квітня 2020 року; копію ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; витяг з ЄРДР № 12020100100002863 від 22 березня 2020 року; постанову про призначення групи прокурорів від 22 березня 2020 року; постанову про зміну групи слідчих від 13 травня 2020 року; доручення про проведення досудового розслідування від 21 березня 2020 року; повідомлення про початок досудового розслідування від 22 березня 2020 року; постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 23 березня 2020 року; постанову про зупинення досудового розслідування від 13 квітня 2020 року; постанову про відновлення досудового розслідування; постанову про зупинення досудового розслідування від 28 квітня 2020 року; постанову про відновлення досудового розслідування від 13 травня 2020 року; постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 15 травня 2020 року; протокол роз'яснення права на захист від 13 травня 2020 року; повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування від 19 травня 2020 року; протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 19 травня та 21 травня 2020 року; заяву ОСОБА_7 від 24 березня 2020 року про відмову від проходження судово-медичної експертизи, оскільки самі по собі вказані документи не містять доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та уповноваженими особами.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, суд, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши отримані і перевірені в судовому засіданні докази в рамках даного судового провадження, прийшов до переконання, що вина ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України є доведеною поза розумним сумнівом та по справі зібрано достатня кількість допустимих та належних доказів на підтвердження такої вини.
При цьому суд вважає необхідним відзначити, що доводи сторони захисту, щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_3 , як шахрайство, є неспроможними, з огляду на наступне.
Так, положеннями ст. 186 КК України передбачено, що викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.
У свою чергу з аналізу норми ст. 190 КК України випливає, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності або обов'язковості передачі йому майна чи права на нього. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно. Тобто при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
Так, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 відбувалася коротка бесіда, в ході якої останній умисно, з метою заволодіння майном, наніс удар в область голови потерпілого, від якого той впав на землю. В цей час до бійки приєдналася невідома особа, яка продовжила наносити удари в область тулуба ОСОБА_7 . В той момент, коли потерпілий вже перебував на підлозі, обвинувачений схилився над ним, перевірив кишені ОСОБА_7 та переклав майно потерпілого до своєї куртки.
Крім того, обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, які зафіксовані відеозаписами з камер спостереження, узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_7 , які є логічними і послідовними та жодних сумнівів у своїй правдивості не викликають.
Враховуючи зазначене, версія обвинуваченого про те, що він заволодів майном потерпілого, шляхом обману спростовується повністю та протиправні дії ОСОБА_3 не підпадають під ознаки ведення в оману чи зловживання довірою (шахрайство), а тому вчинене обвинуваченим суспільно небезпечне діяння не може утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема ч. 2 ст. 190 КК України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для кваліфікування дій обвинуваченого, за ознаками шахрайства.
Таким чином, судом поза розумним сумнівом встановлено та доведено, що ОСОБА_3 21 березня 2020 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3, відкрито з поєднанням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, діючи повторно, викрав майно ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон марки «Fly» моделі 4503 IQ, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , вартістю 933 грн. 33 коп. та грошові кошти в сумі 400 грн.
У зв'язку з чим судом встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Особі, яка вчинила кримінально каране діяння, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, вчинив дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, перебував у розшуку у зв'язку із ухиленням від явки до суду, неодружений, не працевлаштований, негативно характеризується за місцем реєстрації, не має постійного місця проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також факт часткового повернення викраденого майна.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшували покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено, оскільки не зважаючи на те, що в останньому слові ОСОБА_3 висловив, що повністю визнає свою вину, поведінка обвинуваченого та його ставлення до вчиненого свідчать про відсутність у нього каяття та бажання виправитися.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнає рецидив злочинів.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його вік, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України у період іспитового строку, суд вважає за необхідне з застосуванням положень ст. 71 КК України, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2019 року, призначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі.
Саме таке покарання стосовно ОСОБА_3 є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Строк покарання ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту його затримання, а саме з 14 липня 2021 року, зарахувавши при цьому строк його перебування під вартою в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 13 травня 2020 року по 07 вересня 2020 року.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.
Арешт майна у даному кримінальному провадженні не застосований.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2019 року та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 14 липня 2021 року, зарахувавши до нього також строк перебування обвинуваченого під вартою в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 13 травня 2020 року по 07 вересня 2020 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази: CD-диск з відеозаписом із камер відеоспостереження- залишити при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «Fly» моделі 4503 IQ (переданий потерпілому ОСОБА_17 ) - залишити у володінні та розпорядженні ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою,- в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_1