Справа № 758/3931/19
Категорія 31
про передачу справи за підсудністю
31 серпня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання представника ТОВ «ФК «Женева Фінанс» про передачу справи за підсудністю та матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора Скаліцького Юрія Олеговича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева Фінанс» про визнання кредитором та зобов'язання вчинити дії, -
В березні 2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м.Києва із вказаним позовом, в якому просить: 1) визнати позивача кредитором ТОВ «Вайн Хауз Групп» за заборгованістю в розмірі 30 000 грн., яка виникла на підставі договору оренди від 08.06.2017 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вайн Хауз Групп», 2) зобов'язати відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс та реєстр кредиторів кредиторські вимоги позивача на суму 30 000 грн.
Ухвалою від 29.03.2019 р. відмовлено у відкритті провадження за вищевказаним позовом на підставі ст.186 ч.1 п.1 ЦПК України, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 31.07.2019 р. за апеляційною скаргою представника позивача зазначена ухвала скасована з направленням позову до суду першої інстанції для продовження розгляду з посиланням на те, що районний суд прийшов до помилкового висновку про розгляд вищевказаного позову в порядку господарського судочинства, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 12.08.2019 р. матеріали вищевказаного позову передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.08.2019 р. вказаний позов залишений без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: доплатити судовий збір.
Ухвалою від 05.11.2019 р. відкрито провадження за вищевказаним позовом з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відзив на позовну заяву не надходив.
Ухвалою від 27.04.2020 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні 31.03.2021 р. була задоволена заява ТОВ «ФК «Женева Фінанс» та на підставі ст.53 ЦПК України Товариство залучено до участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
21.04.2021 р. через канцелярію суду надійшло клопотання представника третьої особи - адвоката Бандуристого Р.С. про передачу справи за підсудністю до господарського суду, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 р. відкрито провадження у справі № 910/3323/21 за заявою ТОВ «ФК Женева Фінанс» (як ініціюючого кредитора) про банкрутство ТОВ «Вайн Хауз Групп», а відповідно ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
В судове засідання представник позивача, будучи у встановленому порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заяву 31.08.2021 засобами електронної пошти про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подано.
Представник третьої особи, будучи у встановленому порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, в заяві про передачу справи за підсудністю міститься клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, вивчивши матеріали клопотання представника третьої особи та матеріали цивільної справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]". Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21.10.2019 в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 року та, який набрав чинності 21 квітня 2019 року. Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу , подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 у справі № 922/928/17).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Як вбачається з наданих представником третьої особи документів, ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.04.2021 р. відкрито провадження у господарській справі № 910/3323/21 про банкрутство ТОВ «Вайн Хауз Групп» (суддя Мандичев Д.В.).
Згідно матеріалів даної цивільної справи № 758/3931/19, провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вайн Хауз Групп» відкрито ще до відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, в даному випадку спір вже не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14, від 11 липня 2018 року у справі № 922/3040/17, від 29 листопада 2019 у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05 лютого 2020 у справі № 921/557/15-г.
Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що дана цивільна справа підлягає передачі до Господарського суду м.Києва, яким відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача за позовом ОСОБА_1 .
Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передбачив передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.
Відповідно до ст.10 ч.9 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
А відтак, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, цивільну справу № 758/3931/19 слід передати до Господарського суду міста Києва, яким відносно ТОВ «Вайн Хауз Групп» відкрито провадження у господарський справі № 910/3323/21 про банкрутство та в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
З таких обставин, суд вважає, що заявлене клопотання представника третьої особи підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.31, 258-260, 260, 353, 354 ЦПК України, -
Клопотання представника третьої особи ТОВ «ФК «Женева Фінанс» - адвоката Бандуристого Р.С. про передачу справи до господарського суду - задовольнити.
Цивільну справу № 758/3931/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» в особі ліквідатора Скаліцького Юрія Олеговича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева Фінанс» про визнання кредитором та зобов'язання вчинити дії - передати до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа № 910/3323/21 про банкрутство ТОВ «Вайн Хауз Групп».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяН. М. Ларіонова