Справа № 758/6939/20
Категорія 67
(ЗАОЧНЕ)
01 березня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,-
Позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою, в якій просить: 1) розірвати зареєстрований з відповідачем шлюб, в якому вони мають одну малолітню дитину; 2) стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1\4 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви і до досягнення повноліття дитини; 3) стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років в розмірі 2 000,0 грн. щомісячно.
Позивач мотивує позов тим, що що 25 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Малобілозерської сільської ради Васильківського району Запорізької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 6.Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спору позивача з відповідачем про місце проживання дитини не має, дитина проживає разом з матір'ю.Проте спільне життя позивача з відповідачем не склалось, внаслідок того, що кожний має різні погляди на сімейне, спільне життя та ведення спільного господарства. Також позивач та відповідач втратили почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, перестали буди родиною.Враховуючи вищевикладене подальше спільне життя і збереження шлюбу між позивачем та відповідачем стало неможливим.З 13 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від позивача ОСОБА_4 та їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , участі в утримані дружини та доньки не приймає.Спору про поділ майна, що є спільною власністю подружжя немає. Позивачка на даний час не працює, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, жодних доходів не має, а відповідач покинув сім'ю та перестав утримувати дружину та дитину.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 19.08.2020 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
До початку судового засідання позивачка надала заяву, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності, зазначивши, що шлюбні відносини між подружжям припиненні з березня 2020 року. Проти надання строку для примирення заперечує та вказала, що спорів про майно та місце проживання дитини не має, проти надання строку на примирення категорично заперечує.
Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.223 ч.4, 280 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
В силу положень ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 25 листопада 2017 року виконавчим комітетом Малобілозерською сільською радою Васильківського району Запорізької області, актовий запис № 6, що підтверджено оригіналом свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 25.11.2017 р.
Від спільного життя сторони мають малолітню дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1308 від 22.03.2018 року.
Шлюбні відносини між сторонами припинені з березня 2020 року через відсутність взаєморозуміння та втрати почуттів один до одного.
На час розгляду справи дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю, спору про місце проживання дитини на час розгляду справи немає.
Спору про розподіл майна між сторонами на час розгляду справи не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ч. 1 ст. 24 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Надання строку на примирення суд вважає недоцільним, тому що шлюбні відносини між сторонами припинені вже певний час, позивач категорично заперечує проти надання такого строку, а відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи про розірвання шлюбу, в судові засідання не з'являється, що свідчить про байдужість останнього до збереження родини.
Встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і не відповідає інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і тому може бути розірваним.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Подільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 25.11.2017 року №6, складеному виконавчим комітетом Малобілозерською сільською радою Васильківського району Запорізької області.
Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів на дитину, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Приписами ч. 2 ст.182 СК України (в редакції, яка діє з 08.07.2017 р.) встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є людиною молодого, працездатного віку, здоровий, мешкає окремо від позивача та дочки, інших утриманців не має, документів про розмір свого офіційного щомісячного доходу не надав.
Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, до вікової категорії якої належить дитина сторін у справі, становить: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень;
Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні обов'язки до дитини, в т.ч. і обов'язку її утримання.
В судовому засіданні достеменно встановлено, що на час розгляду справи позивач ще перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, свого доходу не має.
Також, вирішуючи такий спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).
Крім того, чинним цивільно-процесуальним законодавством (в порядку наказаного провадження) прямо визначено стягнення аліментів на 1 дитину (а саме стільки перебуває на утриманні відповідача) в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання спільної малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.06.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає інтересам обох сторін та інтересам дитини, не суперечить чинному законодавству.
Постановляючи рішення суд враховує, що позивачем суду не надавались докази на підтвердження придбання відповідачем рухомого та нерухомого майна і не заявлялось про це суду.
Крім того, в даному судовому провадженні позивачем не ставилось питання про стягнення додаткових витрат на дитину, а тому за позивачем залишається право на звернення до суду у встановленому законом порядку щодо участі відповідача у додаткових витратах згідно ст.185 СК України.
В зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що позов в цій частині також підлягає задоволенню.
На підставі ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину підлягають присудженню з дня подачі позову, тобто з 22.06.2020 року, і до повноліття дитини.
Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, суд дійшов до такого висновку.
Положеннями статті 84 СК України передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, а саме: ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Як вже було зазначено, на час розгляду справи позивач ще перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а тому в зв'язку з доглядом за дитиною, якій ще не виповнилось трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Так, враховуючи надані позивачем докази, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача стосовно його стану здоров'я та матеріального становища, наявності обставин, визначених законом, відсутності у відповідача інших утриманців, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,0 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років. Визначаючи такий розмір аліментів на позивача суд враховую також розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи (до категорії якої належить позивач) на 2020 та 2021 р.р. відповідними законами про державний бюджет.
Згідно ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Оскільки позивачкою при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840,8 грн. (за позовну вимогу про розірвання шлюбу), то такі кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки її позовні вимоги щодо розірвання шлюбу - задоволено повністю.
Позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в частині позовних вимог про стягнення аліментів, а тому судовий збір з даних позовних вимог (про стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на утримання дружини) необхідно стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 1 681,6 грн. (2 х 840,8 грн.) за ставками, що діяли на час звернення позивача до суду (2020 р.)
На підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.84, 141, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 206, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 280-282,354, 430 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянкою України (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований 25 листопада 2017 р. виконавчим комітетом Малобілозерською сільською радою Васильківського району Запорізької області, актовий запис № 6, що мають одну малолітню дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22.06.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000,0 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) щомісячно, починаючи з 22.06.2020 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 840,8 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 681,6 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).
Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Подільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 25.11.2017 року №6, складеному виконавчим комітетом Малобілозерською сільською радою Васильківського району Запорізької області.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. М. Ларіонова