Справа № 758/16245/19
/заочне/
18 серпня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Гайдай К. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 не з'явився,
відповідач ОСОБА_2 не з'явився,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 не з'явилась,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить стягнути з останнього відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 230380,47 грн та 75000,00 грн моральної шкоди; вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12 травня 2019 року в м. Києві відбулось зіткнення автомобілів під керуванням сторін у справі. ДТП сталось внаслідок порушення Правил дорожнього руху відповідачем, що встановлено судовим рішенням. Вартість матеріального збитку становить 330380,47 грн. Частину матеріального збитку відшкодовано Моторним (транспортним) страховим бюро України у розмірі 10000,00 грн. У відповідності до ст. 1194 ЦК України просить стягнути із відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Згідно з ст. ст. 22, 1167 цього Кодексу просить стягнути моральну шкоду, яка понесена відповідачем. А також вирішити питання судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Відповідачем не подано відзив, який містив би заперечення на позов.
23 березня 2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
26 квітня 2021 року у справі проведено повторний автоматизований розподіл. Головуючим суддею визначеного суддю Якимець О. І.
11 травня 2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
04 серпня 2021 року представником позивача - адвокатом Даниленко Т. В. подано до суду клопотання про розгляду справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю. Просить такі задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляд справи.
У судове засідання учасники справи не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про місце, дату та час цього засідання, про причини неявки не повідомили, відповідач відзив на позов не подав, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
12 травня 2019 року о 08 год. 40 хв. на Набережному Шосе у місті Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ssang Yong» д.н.з. НОМЕР_1 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху під час виникнення перешкоди, яку він об'єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду та здійснив наїзд не автомобіль «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв у правій смузі, який після зіткнення просунувся вперед та здійснив наїзд на автомобіль «Nissan» н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримала механічні пошкодження з матеріальними збитками, водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, крім того ОСОБА_2 , керував автомобілем «Ssang Yong» д.н.з. НОМЕР_4 алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, чим порушив п. п. 2.9а, 2.36, 12.1, 12.3 ПДР та скоїв правопорушення, передбачені ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КпАП України. Дані обставини підтверджено постановою Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року (справа № 758/9053/19), якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 124, 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, а тому у відповідності до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню /арк. спр. 6/.
ОСОБА_1 є власником пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджено матеріалами справи.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 82 Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. ст. 509, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до ст. 1192 цього Кодексу розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд встановив, відповідно до звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу від 17 травня 2019 року № 0076-VV вартість матеріального збитку становить 330980,47 грн. Даний звіт складено оцінювачем ФОП ОСОБА_4 . Будь-яких заперечень із сторони відповідача щодо неправильності складання такого звіту не подано, а відтак суд приймає його, як доказ вірного визначення розміру заподіяння шкоди.
Відповідно до листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26 листопада 2019 року № 3.1-05/39202 останніми прийнято рішення про виплату позивачу відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньою-транспортної пригоди, яка мала місце 12 травня 2019 року у розмірі 100000,00 грн /арк. спр. 30/.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов переконання, що оскільки дії відповідача потягли цивільно-правові наслідки, яка була спричинена дорожньо-транспортною пригодою, а тому позивачем право вимоги до винної особи про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою обґрунтоване належними та допустимими доказами в справі, а відтак позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю шляхом стягнення із відповідача на користь позивача завданих збитків у розмірі 230380,47 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суд прийшов до наступного.
Позивач у позовній заяві навидить аргументи заподіяння моральної шкоди, яка полягала у відновленні свого попереднього матеріального становища, наявністю негативних емоцій, погіршення стану здоров'я, які отримані позивачем через протиправну повішенику відповідача.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов переконання, що моральні страждання викликані у позивача саме з вини відповідача через вчинення відносно її майна кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи .
Таким чином, суд прийшов переконання, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений позивачем не відповідає вимогам поміркованості, виваженості, розумності та справедливості.
При визначені розміру грошового відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду, що виразилась у моральних страждання через крадіжку майна із її подвір'я; те, що вона змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, постійного доведення своїх права та звернення із цим питання до компетентних органів.
З огляду на вищезазначені обставини, зважаючи на принципи рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, беручи до уваги, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз, враховуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до її збагачення, суд прийшов висновку що з відповідач на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
Таким чином, суд прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3055,00 грн, що підтверджено квитанцією, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 3055,00 грн.
Разом із тим позивачем наведено у позовній заяві попередній розрахунок судових витрат до яких віднесено також витрати на професійну правничу допомогу, яку планує понести у розмірі 6000,00 грн. Оскільки такі, судові витрати не заявлені перед судом та жодним чином не підтверджено доказами про їх сплату або має сплатити, а тому не віршується у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 230380,47 грн та моральну шкоду у сумі 2000,00 грн, а всього у розмірі 232380 (двісті тридцять дві тисячі триста вісімдесят) гривень 47 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3055,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 розділ ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 18 серпня 2021 року.
Суддя О. І. Якимець