Справа № 620/6761/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
14 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Кузьмінської К.В.,
За участю представника позивача: Карета О.О.,
представника відповідача: Протченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ч» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Ч» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форма «Р») №00000430700 від 16.10.2020 та (форма «В4») №00000440700 від 16.10.2020.
Позов обґрунтовано тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, носять характер суб'єктивних припущень, не підкріплені належними доказами та фактично базуються на посиланні на не надання в рамках перевірки належних первинних документів та на дані податкової інформації щодо контрагентів контрагента.
Позивач зазначає, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як, платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення (форма «Р») №00000430700 від 16.10.2020 та (форма «В4») №00000440700 від 16.10.2020.
Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час проведення перевірки на придбаний товар не було надано сертифікатів якості, які визначають характеристики такого товару.
Крім того, апелянт звертає увагу на відсутність у підприємств по ланцюгу постачання товару для ТОВ «Екопромлайн» достатньої кількості працюючих осіб, які б могли забезпечити виконання зобов'язань по договорам поставки товару для вказаного підприємства.
Також апелянт звертає увагу на певні розбіжності у оформленні товарно-транспортних накладних, що свідчить про наявність певних ризиків у такого контрагента, та як наслідок нереальність здійснення господарських операцій.
До того ж, апелянт просить здійснити заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) на Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління ДФС у Чернігівській області, водночас Головне управління ДФС у Чернігівській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу (пункт 1). Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби (пункт 2).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 ліквідовано юридичні особи публічного права - територіальні органи Державної податкової служби, зокрема Головне управління ДПС у Чернігівській області.
Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124).
У відповідності до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає зазначене клопотання таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ч» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах (березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року), за результатами якої складений акт № 435/07/38590000 від 16.09.2020.
Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до:
- завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2020 року 1480303,00 грн. (квітень 392479,00 грн., травень 993464,00 грн.);
- заниження податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього на суму 1387394,00 грн., в тому числі травень 2020 року 540957,00 грн., червень 2020 року 846437,00 грн.
Вказані висновки були обґрунтовані тим, що позивачем сформовані дані податкового обліку за квітень-червень 2020 року, які не опосередковуються реальним рухом активів та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Екопромлайн».
Крім того, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював перевезення в адресу ТОВ «Агро Ч», та у ланцюгу постачання товару для ТОВ «Екопромлайн» відсутня достатня кількість працюючих осіб, які б могли забезпечити виконання зобов'язань по договорам поставки товару, а контрагенти ТОВ «Екопромлайн» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
01 жовтня 2020 року позивачем було подано заперечення на вищевказаний Акт, на які листом №11951/10/25-01-07-02-08 від 12.10.2020 відповідачем повідомлено про неможливість врахування для визначення результатів перевірки.
На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000430700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 2081091 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 1387394 грн; за штрафними санкціями 693697 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 16.10.2020 №00000440700 на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1480303 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкові повідомлення-рішення (форма «Р») №00000430700 від 16.10.2020 та (форма «В4») №00000440700 від 16.10.2020 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.
Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Екопромлайн».
Так, між позивачем та ТОВ «Екопромлайн» укладені договори поставки №27042020-1 від 27.04.2020, №18052020-1 від 18.05.2020, № 22052020-1 від 22.05.2020, №04062020-1 від 04.06.2020, №05062020-1 від 05.06.2020, № 12062020-1 від 12.06.2020, №17062020-1 від 17.06.2020, №18062020-1 від 18.06.2020, а також додаткові угоди до них, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу 3 кл, на умовах, передбачених даними договорами.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем було надано: рахунки на оплату № 41 від 27.04.2020, № 45 від 05.05.2020, № 49 від 18.05.2020, № 50 від 19.05.2020, № 51 від 19.05.2020, № 54 від 25.05.2020, № 55 від 25.05.2020, № 58 від 04.06.2020, № 59 від 05.06.2020, № 60 від 05.06.2020, № 62 від 12.06.2020, № 63 від 18.06.2020, № 64 від 18.06.2020, № 66 від 01.07.2020, видаткові накладні № 54 від 28.04.2020, № 55 від 29.04.2020, № № 57 від 30.04.2020, № 58 від 06.05.2020, № 63 від 18.05.2020, № 68 від 20.05.2020, № 69 від 21.05.2020, № 72 від 21.05.2020, № 74 від 28.05.2020, № 76 від 28.05.2020, № 75 від 29.05.2020, № 81 від 02.06.2020, № 83 від 03.06.2020, № 85 від 04.06.2020, № 87 від 05.06.2020, № 88 від 05.06.2020, № 91 від 06.06.2020, № 89 від 06.06.2020, № 92 від 07.06.2020, № 93 від 10.06.2020, № 94 від 11.06.2020, № 99 від 18.06.2020, № 100 від 18.06.2020, № 101 від 19.06.2020, № 103 від 23.06.2020, виписки з особового рахунку, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.
При цьому, складені ТОВ «Екопромлайн» податкові накладні щодо постачання позивачу кукурудзи були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Окрім того, у суді першої інстанції було допитано в якості свідка директора ТОВ «Екопромлайн» ОСОБА_2 , який зазначив, що в квітні-червні 2020 року ТОВ «Екопромлайн» мало господарські операції по постачанню сільськогосподарської продукції ТОВ «Агро Ч», поставка товару відбулася, розрахунки були проведені та закриті.
Також ОСОБА_2 вказав, що реалізована позивачу продукція була придбана в грудні 2019 року, постачання ТОВ «Агро Ч» товару здійснювалось з використанням послуг ФОП ОСОБА_1 , оплата здійснювалась ТОВ «Екопромлайн». Зазначив, що він та ОСОБА_1 були присутні в податковому органі під час розгляду заперечень позивача на акт перевірки, де перевізник підтверджував здійснення перевезення продукції до ТОВ «Агро Ч».
Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, судом першої інстанції вірно відзначено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який товар постачався, за якою ціною, між якими сторонами.
Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення товару у ТОВ «Екопромлайн» для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
До того ж, придбаний у контрагента позивача товар було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Також, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.
Не підтвердження руху товару по ланцюгу базується лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента позивача з третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.
Окрім того, контролюючий орган посилається на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та матеріально - технічного забезпечення, що є недостатнім для виконання умов укладених договорів, втім зазначене колегія суддів не приймає до уваги, оскільки інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.
У той же час, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.
При цьому, станом на момент розгляду справи відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно акту перевірки ТОВ «Екопромлайн» зареєстроване як юридична особа, не перебуває в процесі припинення, перебуває на податковому обліку.
Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.
Також апелянт посилається на дефектність товарно-транспортних накладних, втім вказане твердження колегія суддів оцінює критично, так як товарно-транспортні накладні в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
При цьому, товарно-транспортні накладні не містяться в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту.
Отже, товарно-транспортні накладні не є первинним бухгалтерським документом у відношеннях «Постачальник-Покупець» для цілей податкового обліку.
Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.
У той же час, документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 804/7153/15.
При цьому, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Доводи апелянта щодо відсутності сертифікатів якості товару, колегія суддів вважає безпідставними, так як сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № К/9901/49632/18.
При цьому, відсутність таких документів не можуть бути єдиною та законною підставою для висновку про нереальність таких господарських операцій з огляду на доведеність обставин їх завершеності, що серед іншого підтверджується фактом оплати приданого позивачем товару.
Також колегія суддів не погоджується з висновками контролюючого органу, що податкові накладні постачальника ТОВ «Агро Ч» не відповідають змісту та обсягу проведених операцій, що передбачено вимогами до первинних документів, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки самим відповідачем не заперечувалась реєстрація таких податкових накладних, виписаних на підставі проведених господарських операцій, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення (форма «Р») №00000430700 від 16.10.2020 та (форма «В4») №00000440700 від 16.10.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Замінити відповідача у справі - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук