Справа № 580/4997/20 Головуючий у 1 інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
09 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Сорочка Є.О.
Чаку Є.В.
За участю секретаря Мельник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслана-Транс" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслана-Транс" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руслана-Транс" звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Руслана-Транс", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
06 червня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслана-Транс" до Головного управління ДПС в Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
У вищевказаній ухвалі суду судом першої інстанції зазначено про необхідність надання позивачеві строку для усунення недоліків, а саме, надання доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 21 020,00 грн.
На виконання вищевказаної ухвали суду, ТОВ "Руслана-Транс" подано заяву про усунення недоліків адміністративного позову від 04 грудня 2020 року, в якій позивач просив зменшити грошову суму судового збору до розміру фактичного сплаченого ТОВ «Руслана-Транс» судового збору за позовну вимогу немайнового характеру 2102,00 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору та позовну заяву залишено без руху.
11 березня 2021 року до суду першої інстанції від ТОВ "Руслана-Транс" надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову, в якій позивач просив відстрочити сплату залишку судового збору в сумі 21 020,00 грн., до прийняття судового рішення в адміністративній справі 580/4997/20.
В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач посилався на запровадження загальнодержавного карантину та оголошення із січня 2021 року «локдауну2 проти коронавірусного захворювання «COVID19», у зв'язку з чим, впали прибутки ТОВ «Руслана-Транс» та зменшилася кількість виручених грошових коштів від поставок товарів у торгові мережі та заклади громадського харчування, у підприємства виникла кредиторська заборгованість перед постачальниками товарів (робіт, послуг).
Також, позивач вказав, що, згідно довідки ПАТ «КБ «Приватбанк» про поточний стан рахунку ТОВ «Руслана-Транс» від 27.11.2020 р. №201127SU13450704, залишок коштів на рахунку Товариства на кінець листопада 2020 року складав мінус 34956,34 грн.
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд першої інстанції зазначив, що, оскільки, позивач є юридичною особою та звернувся не за захистом соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, права на відстрочення сплати судового збору він не має.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною 1 статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно частини 2 статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, з преамбули якого вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 вказала наступне: «…нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору».
Отже, судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору (для юридичних осіб - лише у випадку, якщо предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю), відстрочити або розстрочити його сплату (як для фізичних, так і для юридичних осіб).
Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі №580/1672/19.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки, позивач є юридичною особою та звернувся не за захистом соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, права на відстрочення сплати судового збору він не має, колегія суддів вважає помилковим.
При цьому, КАС України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів зауважує, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Руслана-Транс», як на підставу для відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі, посилалося на матеріальне становище, відсутність у позивача вільних обігових коштів на рахунку підприємства станом на початок березня 2021 року та наявність заборгованості перед контрагентами.
Крім того, позивачем було надано суду першої інстанції довідку АТ «КБ «Приватбанк» про стан позичкової заборгованості від 03 березня 2021 року №210304SU09541212, відповідно до якої, поточна заборгованість ТОВ «Руслана-Транс» становила 34 636,10 грн.
Колегія суддів зазначає, що при поверненні позовної зави, судом першої інстанції не було враховано вищевказані обставини, які можуть слугувати підставою, для відстрочення сплати судового збору.
На переконання колегії суддів, у разі, якщо суд апеляційної інстанції вважав недостатніми надані апелянтом докази в підтвердження його скрутного фінансового становища, то для належного та об'єктивного з'ясування зазначених обставин, суд мав можливість, відповідно до приписів статті 121 КАС України, продовжити заявникам строк на усунення недоліків із зазначенням, які конкретно документи, на думку суду, мають об'єктивно підтвердити їх майновий стан.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі №580/1672/19.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «ФК Мретебі проти Грузії» Європейський суду з прав людини розглядав питання законності відмови Верховного Суду Грузії від звільнення від сплати судового збору заявника (футбольного клубу), та відмітив, що Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо наданих йому доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало.
У цій справі Суд назвав відмову Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору, без відповідного обґрунтування, «безпідставним» обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та зазначив, що, на його переконання, відмова у звільненні була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет.
Отже, питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа Мушта проти України ).
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 320, 321, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслана-Транс" задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст постанови виготовлено 14.09.2021 р.