15.09.2021
Справа № 644/9365/20
н/п 2/644/337/21
14 вересня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Кузьміної Ю.С., представника позивача - ОСОБА_1 , третьої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, про визнання недійсним договору дарування, -
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій після уточнення підстав позовних вимог просить визнати недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , укладений 13.05.2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований за №202, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О. Також просить скасувати державну реєстрацію права власності на Ѕ вказаної квартири за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 13.05.2020 року та стягнути судові витрати. Представник позивача в своїй уточненій позовній заяві від 14.12.2020 року правовою підставою для визнання договору недійсним зазначає вимоги ч.1 ст.233 ЦК України. В обґрунтування позову зазначив, що позивачка з моменту її народження мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . 13.05.2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали догорів дарування спірної квартири, однак на думку позивачки даний правочин не міг бути законним, оскільки ОСОБА_4 , укладаючи 13.05.2020 року договір дарування, не міг діяти свідомо та насправді бажати укласти договір дарування, оскільки після численних інсультів знаходився у дуже важкому стані здоров'я та у безпорадному стані, у нього паралізована ліва частина тіла, не працює ліва рука та ліва нога, він не може ходити. Також представник позивача зазначив, що 09.09.1999 року ОСОБА_4 обіцяв подарувати позивачці належну йому частину квартири.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Посилається на те, що вказаний договір дарування був укладений ОСОБА_4 під впливом тяжкої обставини (хвороба) та на вкрай невигідних умовах (ч.1 ст.233 ЦК України), так як договір був укладений безоплатний.
Позивачка судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розгляд справи проводити його відсутності. Крім того зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, а також зазначив, що перебуває при здоровому глузді та ясній пам'яті.
Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат Ципліцький Д.О. проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав суду відзив, в обґрунтування якого зазначив, що 13.05.2020 року відповідачі між собою укладали договір дарування квартири АДРЕСА_2 . Вказаний договір нотаріально посвідчено. Під час укладення договору нотаріус перевірила факт того, що ОСОБА_4 не визнаний недієздатним або обмеженим у своїй дієздатності, що ОСОБА_4 усвідомлював значення своїх дій, перебував при здоровому розумінні та ясній пам'яті, діяв добровільно, за відсутності будь-якого примусу як психічного, так і фізичного, не страждав на захворювання та діяв згідно з вільним волевиявленням, яке відповідало його внутрішній волі. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 реалізував своє закріплене законодавством право розпоряджатися належним йому майном. З урахуванням викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 73-83).
Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева О.О. в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, просила суд розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала. Крім того, надала суду відповідні пояснення, в яких зазначила, що 13.05.2020 року нею за адресою: АДРЕСА_3 за бажанням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було посвідчено договір дарування Ѕ частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Сторони у присутності нотаріуса стверджували одна одній, що однаково розуміють значення та умови договору і його правові наслідки, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Також зазначила, що нею було надано відповідну консультацію щодо посвідчення договору дарування часток квартири, роз'яснено чинне законодавство та перелік документів необхідних для посвідчення. При особистому спілкуванні ОСОБА_4 розумів значення своїх дій і керував ними, сповістив, що не визнаний судом недієздатним або обмеженим у своїй дієздатності, що його ніхто не примушує укласти цей договір. Крім того зазначила, що під час перевірки дієздатності було поставлено багато питань ОСОБА_4 , жодних обмежень дієздатністю у нього виявлено не було, розмовляв чітко, думки висловлював розумно. Сторони договору підтвердили нотаріусу, що володіють українською мовою, що дало їм можливість правильно зрозуміти сутність цього договору, а також свідчили, що зміст цього договору їм роз'яснено у повному обсязі, текст договору прочитаний повністю, а також прочитаний нотаріусом уголос, що вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому законом порядку недієздатними повністю, або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору. Вони також засвідчили, що укладання правочину такого змісту дійсно відповідає їх намірам, підтвердили відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину та однакове розуміння правових наслідків правочину для кожної зі сторін, про що свідчать особисті підписи кожної із сторін на договорі (а.с. 173-177).
Третя особа - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Обґрунтувала свою позицію тим, що вона є власником іншої Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , проживає там зі своєю дочкою, а ОСОБА_5 , як новий власник іншої Ѕ частини вказаної квартири, бажає продати свою частину, про що повідомив ОСОБА_2 листом від 06.11.2020 року.
Судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 та Ѕ частина вказаної квартири належить ОСОБА_2 (а.с. 8-9).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За змістом статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
13 травня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, зареєстрований в реєстрі за №202, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою Ольгою Олександрівною. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_4 безоплатно передав у власність ОСОБА_5 Ѕ частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 84-87).
Таким чином, 13.05.2020 року ОСОБА_4 при укладенні договору дарування реалізував своє право розпоряджатись належним йому майном, а ОСОБА_5 реалізувала законне право набуття права власності.
Підставою позову представник позивача в позовній заяві, яка надійшла до суду 14.12.2020 року, зазначив вимоги ч.1 ст.233 ЦК України, а тому у відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає дану справу в межах заявлених вимог.
Згідно з вимогами статті 44 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Відповідно до пунктів 1-5 статті 203 ЦК України : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обґрунтування того, що вказаний вище оспорюваний договір дарування був укладений ОСОБА_4 під впливом тяжкої для нього обставини, представник позивача посилається на хворобу ОСОБА_4 , а в обґрунтування укладення правочину на вкрай невигідних умовах представник позивача посилається на те, що вказаний договір був безоплатний і ОСОБА_4 не отримав компенсацію за це відчуження, що ОСОБА_4 не має іншого житла.
Для підтвердження зазначених вище обґрунтувань представник позивача надав суду лист ОСОБА_5 на адресу ОСОБА_2 від 05.11.2020 року, в якому вона повідомляє, що має намір продати Ѕ частку зазначеної квартири і пропонує придбати у нею цю частку за 322500 грн. у відповідності до ст.362 ЦК України (а.с.10-11).
Інші докази позивачка та її представник суду не надали.
Оцінюючи зазначений доказ, суд бере до уваги, що вказаний лист від 05.11.2020 року не свідчить про укладення договору дарування ОСОБА_4 під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах.
Представник позивача також посилається на копію довідки від 11.06.2021 року про хворобу ОСОБА_4 , яку суду надав не позивач, а представник відповідача (а.с.158-160). Дану довідку представник надав для підтвердження неможливості явки відповідача до суду. В цій довідці зазначено про те, що ОСОБА_4 знаходиться під наглядом 9-ї міської поліклініки з діагнозом: хронічне порушення мозкового кровообігу, наслідки ішемічних інсультів(2016,2018р.), гіпертонічна хвороба, кардіосклероз, цукровий діабет та інше. За станом здоров'я пацієнт нетранспортабельний.
Суд вважає, що вказана довідка від 11.06.2021 року свідчить лише про загальний стан здоров'я ОСОБА_4 . Разом з тим, вказана довідка не свідчить про хвороби, їх характер, які мав ОСОБА_4 на день укладання договору дарування 13.05.2020 року.
Представник позивача також посилається на те, що в самому тексті договору дарування (а.с.86), в його останньому реченні зазначено, що у зв'язку з хворобою (хвороба ніг) ОСОБА_4 , договір на його прохання посвідчено за місцем його проживання.
Оцінивши докази, на які посилається представник позивача, суд дійшов висновку про те, що представник позивача та позивачка не довели належними, достатніми і допустимими доказами ту обставину, що ОСОБА_4 вчинив договір дарування під впливом тяжкої для нього обставини - хвороби. При цьому, суд бере до уваги, що позивачка та її представник не зазначили суду, як конкретно хвороба ОСОБА_4 вплинула на укладання договору дарування.
Щодо обґрунтування укладення правочину на вкрай невигідних умовах, представник позивача посилається на те, що вказаний договір був безоплатний і ОСОБА_4 не отримав компенсацію за це відчуження, що ОСОБА_4 не має іншого житла. Вказані обставини самі по собі, без підтвердження їх іншими доказами, не свідчать про наявність підстав для визнання договору недійсним відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України. Будь-який договір дарування є безоплатним. Обставина щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_4 іншого житла, не підтверджена ніякими доказами. Суд враховує і те, що суду не надано докази того, що після дарування ОСОБА_4 належної йому Ѕ частини квартири, він позбавлений місця проживання.
Беручи до уваги вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним на підставі ч.1 ст.233 ЦК України договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13.05.2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Зважаючи на те, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 є похідною, а суд відмовляє в позові про визнання недійсним договору дарування від 13.05.2020 року, то наявні підстави і для відмови в позові в частині вимоги про скасування державної реєстрації права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 .
Так як суд відмовляє в позовних вимогах в повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачки відносяться на її рахунок і не відшкодовуються їй відповідачами.
Керуючись ст.ст.203,215,233,319,328,717,719 ЦК України, ст.ст.10,12,13,76-81,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, - суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного 13.05.2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., зареєстрованого в реєстрі за №202, про скасування державної реєстрації права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 13.05.2020 року, про стягнення судових витрат, - ВІДМОВИТИ.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.
Повне судове рішення складено 15.09.2021 року.
Суддя: