15 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/702/21
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі головуючої судді: Шевчук О.А.
суддів: Бойка А.В. , Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2021р., ухвалене в порядку письмового провадження в м. Миколаєві, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, у якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць грудень 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078, не була нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в Збройних Силах України. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації грошового забезпечення є протиправною та не відповідає вимогам законодавства України, оскільки проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому, на переконання позивача, базовим місяцем для нарахування індексації є грудень 2011 року, тобто, місяць підвищення посадового окладу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року, з 01.05.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року, з 01.05.2016 року по 28.02.2018 року. В задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року та встановлення базового місяця - грудень 2011 року - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить змінити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Доводами апеляційної скарги зазначено, що за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а тому, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову за вказаний період.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що відповідач у спірному випадку у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі, а невиплата індексації була пов'язана з відсутністю фінансування. Також, відповідач вказує, що з 01.01.2016 року грошове забезпечення військовослужбовців було значно збільшено за рахунок збільшення розміру преміювання, а тому, базовим місяцем може бути тільки січень 2016 року.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Сил України, зокрема, у Військовій частині НОМЕР_1 .
Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
В грудні 2020 року позивач звернувся до Командування Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Листом від 18.01.2021 року № 1/1/18 відповідач щодо виплати індексації роз'яснив, що механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки не передбачений.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідачем у період за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року, з 01.05.2016 року по 28.02.2018 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а за інший період (грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року) підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо врахування базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення - грудень 2011 року, суд першої інстанції зазначив, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушено.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Що стосується посилань відповідача на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 - лютий 2018 р.р. у Міноборони не було, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Тобто, частина 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Також, колегія суддів зазначає, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
До того ж, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на рахунки відповідача для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2016-2018 рр. надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, оскільки відповідно до п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Крім того, слід зазначити, що вказане роз'яснення не є нормативно-правовим актом.
Що стосується посилань відповідача у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу на положення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013, яким визначено, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року згідно Порядку № 1078, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно п. 3 Постанови від 09.12.2015 року № 1013 Кабінетом Міністрів України постановлено: Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
В свою чергу, згідно пп. 5 Порядку № 1078 в редакції вказаної Постанови № 1013 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Проте, відповідачем в ході розгляду справи не надано жодного доказу щодо підвищення тарифної ставки (посадового окладу) позивача у грудні 2015 року або січні 2016 року.
В свою чергу, посилання відповідача на підвищення у січні 2016 року розміру премії позивача у складі його грошового забезпечення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки пунктом 5 Порядку № 1078, в редакції за вказаний період, прямо передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Висновки суду у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17, від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17, від 16 вересня 2020 року № 815/2590/18.
Водночас, вирішуючи питання щодо періоду, за який позивачу підлягає виплаті індексація грошового забезпечення та посилаючись на те, що за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2021 року, судом першої інстанції помилково не враховано, що згідно вказаної довідки індексація в березні - квітні 2016 року була виплачена за частину жовтня 2015 року (перша частина була виплачена в грудні 2015 року) та листопад 2015 року.
Тобто, за наданою довідкою Військової частини НОМЕР_1 у грудні 2015 року та березні-квітні 2016 року позивачу була виплачена індексація за жовтень-листопад 2015 року.
В свою чергу, доказів щодо нарахування та виплати позивачу індексації за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року відповідачем не надано.
Колегія суддів вважає, що позивачем в апеляційній скарзі вірно наголошено, що у направленому позивачу листі-відповіді відповідач визнав, що за спірний період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року позивачу взагалі не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заявленого позову в частині вимог за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року з підстав нарахування та виплати позивачу індексації за цей період. Висновки суду першої інстанції щодо нарахування та виплати позивачу індексації за цей період суперечать матеріалам справи.
Водночас, враховуючи, що за спірний період відповідачем взагалі не здійснено нарахування та виплату позивачу індексації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування позивачу індексації з урахуванням базового місяця - грудень 2011 року. Колегія суддів зазначає, що повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування покладається на відповідача, а суд, з урахуванням положень ст. 2 КАС України, у даній справі не наділений повноваженнями на визначення розміру індексації.
Доводи апеляційної скарги позивача вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційна скарга позивача взагалі не містить заперечень в частині відмови у задоволенні позову щодо врахування базового місяця - грудень 2011 року.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись із заявленою апеляційною скаргою позивач вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо нарахування та виплати йому індексації за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року та просить суд апеляційної інстанції зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, тобто, без виключення наведеного періоду за грудень 2015 року, березень - квітень 2016 року, як визначено судом першої інстанції.
Таким чином, враховуючи, що вказані доводи апелянта знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні із викладенням періоду, за який позивачу підлягає нарахуванню та виплаті індексації у новій редакції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року - змінити.
Викласти у абзацах 2, 3 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року період, за який ОСОБА_1 підлягає нарахуванню та виплаті індексація грошового забезпечення у наступній редакції: «з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.».
Абзац 4 резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року викласти у наступній редакції: «В задоволенні позовних вимог щодо встановлення базового місяця - грудень 2011 року - відмовити.».
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст.ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя Шевчук О.А.
Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.