15 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/42/21
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі головуючої судді: Шевчук О.А.
суддів: Бойка А.В. , Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2021р., ухвалене в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2016 року по 12.09.2020 рік та невиплати в повному розмірі компенсації за парадну форму за період з 12.09.2016 року по 12.09.2020 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в період з 12.09.2016 року по 12.09.2020 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., а в період з 01.03.2018 р. по 12.09.2020 р. - з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. та виплатити в повному розмірі компенсації за парадну форму за період з 12.09.2016 року по 12.09.2020 рік.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю права на індексацію грошового забезпечення, яка за період з 12.09.2016 р. по 12.09.2020 р. відповідачем не проводилася. За цей же період не виплачено також компенсацію за парадну форму. Визначення базового залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулася в січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294. Відтак, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації за період з грудня 2015 року до березня 2018 року. З березня 2018 року відбулася зміна грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704. Відтак, саме березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.03.2018 р. до 12.09.2020 р. Наказом від 12.09.2020 р. № 197 відповідач сплатив позивачу лише 167,02 грн. вартості за недоотримане речове майно, що є значно нижчим, ніж повинен був отримати позивач. Довідку про вартість речового майна позивач не отримав.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2016 р. по 28.02.2018 р. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2016 р. по 28.02.2018 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність обґрунтування необхідності нарахування позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 12.09.2020 рік із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13 липня 2020 року № 79-РС позивачу право носіння військової форми одягу після звільнення з військової служби не надавалось. Як наслідок, позивач не набував права на отримання речового майна, яке він не отримав під час звільнення, а отже й відповідної грошової компенсації. Відповідач вказує, що, як вбачається із наданої до суду довідки про вартість речового майна від 01.09.2020 № 143 та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2020 № 197, після проведення взаєморозрахунку, позивачу було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 167,02 грн. Також, відповідач зазначає, що у період з 01.12.2015 по 12.09.2016 позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 12.09.2016 р. по 12.09.2020 р. (а. с. 8).
Наказом командира військової частини від 13.07.2020 р. № 79-РС позивача звільнено з військової служби в запас за п.п. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обо в'язок і військову службу" (у зв'язку з закінченням строку контракту).
Наказом командира військової частини від 12.09.2020 р. № 197 позивача виключено зі списків особового складу частини (а. с. 6).
У вересні 2020 року позивач звернувся до відповідача з питання виплати індексації грошового забезпечення.
Листом від 14.09.2020 р. відповідач повідомив про відсутність механізму нарахування виплати індексації за попередні періоди (а. с. 11).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтовними в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2016 р. по 28.02.2018 р.; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2016 р. по 28.02.2018 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст. 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.6 ст. 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Постановою Кабінету Міністрів Укроаїни від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п.1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а сааме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 620/1892/19.
В ході розгляду справи встановлено, що позивачу за період з 12.09.2016 р. по 28.02.2018 р. індексація грошового забезпечення не виплачувалась.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
В позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., проте, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 12.09.2016 року по 12.09.2020 р., тобто у період з 01.12.2015 р. по 12.09.2016 р. апелянт не проходив військову службу у війській частині НОМЕР_1 , у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання військової частинА НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 р. по 11.09.2016 року.
Колегія суддів зазначає, що проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз'яснень міністерств, тощо.
Відсутність фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення, не звільняє відповідача від обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У зв'язку з викладеним та враховуючи те, що Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078 чітко визначено правила та порядок проведення індексації грошових доходів населення який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, у тому числі і на військову частину НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 12.09.2016р. по 28.02.2018р.
Оскільки суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період, докази проведення якої відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2016р. по 28.02.2018 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для нарахування та виплати індексації з 01.03.2018 р. відсутні, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення ьковослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб " затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і льницького складу. Постанова № 704 набрала чинності 01.03.2018 р.
Вказаною постановою підвищено розміри посадових окладів та окладів за військове звання всіх категорій військовослужбовців, у тому числі, позивача.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 12.09.2020 р. та зобов'язання провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення саме за період з 12.09.2016 року по 28.02.2018 року.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в період з 12.09.2016 року по 12.09.2020 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а в період з 01.03.2018 р. по 12.09.2020 р. - з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення із зазначенням базового місяця для її проведення, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо виплати компенсації за парадну форму не в повному розмірі колегія суддів зазначає, що абзацом 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії. Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до п. З, 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого андира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Постанова № 178 не містить обмежень для виплати грошової компенсації в залежності від підстав звільнення з військової служби.
Пункт 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. № 232 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Апелянта звільнено в запас без права носіння військової форми одягу.
На вимогу суду першої інстанції відповідачем надана довідка про вартість речового майна, що належить до видачі № 143 (а. с. 51). Так, позивачу до виплати за неотримане майно належало 41 61,52 грн. грошової компенсації, а до утримання за речове майно, видане понад норми забезпечення - 3994,50 грн. Враховуючи різницю належного до виплати та до утримання, сума грошової компенсації становить 167,02 грн. Вказана сума, як зазначено самим позивачем, була йому виплачена.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача в частині нарахування та виплати компенсації за радну форму за період з 12.09.2016 р. по 12.09.2020 р. не належить задоволенню.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2016 р. по 28.02.2018 р.; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2016 р. по 28.02.2018 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя Шевчук О.А.
Судді Бойко А.В. Федусик А.Г.