Справа № 643/16143/21
Провадження № 1-кс/643/3913/21
15 вересня 2021 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020220470003811 від 12.08.2020 за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-
З представлених суду матеріалів вбачається, що Салтівською окружною прокуратурою м.Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженню, відомості по якому внесено до ЄРДР за №12020220470003811 від 12.08.2020 за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється СВ Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області.
В ході досудового розслідування встановлено, що 12.08.2020 до СВ Московського ВП ГУ НП в Харківській області надійшла заява, про те що особа на ім'я ОСОБА_4 на території Московського району м. Харкова та на території України, здійснюють збут наркотичних засобів.
До ВКП Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області в порядку ст. 40 КПК України було надано доручення, щодо встановлення причетних осіб до даного злочину.
Під час виконання доручення слідчого був встановлений чоловік причетний до незаконного зберігання та збуту наркотичного засобу «канабіс» - гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає в орендованій квартирі де й здійснює свою злочинну діяльність пов'язану з незаконним обігом наркотичних засобів, за адресою: АДРЕСА_1 , крім того ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пересувається на автомобілі торгової марки «MAZDA 3», що має державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».
09.09.2021, на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Шекспіра, 16, у транспортному засобі торгової марки «MAZDA 3», що має державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », VIN транспортного засобу НОМЕР_2 , у присутності власника даного транспортного засобу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та орендатора даного транспортного засобу ОСОБА_6 , було проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено у багажнику транспортного засобу полімерний пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору схожої на особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», масою приблизно 200 грамів, також у транспортному засобі виявлено та вилучено сам транспортний засіб, ключ від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на даний автомобіль НОМЕР_3 .
Вище вказане вилучене майно визнано речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому посилаючись на те, що вилучене майно буде використовуватись у якості речових доказів і з метою збереження речових доказів та позбавлення можливості їх знищення, а також вказане майно може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення, просив накласти арешт на майно.
До початку судового засідання від прокурора надійшла заява, в якій він просив розглянути клопотання за його відсутності, клопотання підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_7 до початку судового засідання подав заяву, в якій просив судове засідання проводити за його відсутності. В письмових запереченнях проти задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно заперечував, вказував, що воно необґрунтоване, незаконне та подане з порушенням процесуальних строків, передбачених ст.171 КПК України. Зазначає, що автомобіль «MAZDA 3», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на який прокурор просить накласти арешт, не є ані знаряддям, ані приладдям вчинення злочину, у зв'язку з чим, просив у цій частині у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, заперечення представника власника майна, заяву прокурора, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Так, 09.09.2021 на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова у транспортному засобі «MAZDA 3», що має державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », проведено обшук. Клопотання прокурора про накладення арешту направлено до суду поштовим відправленням 11.09.2021, тобто в межах процесуальних строків, передбачених ч.5 ст.171 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що строки для звернення з клопотанням про арешт майна прокурор не пропустив.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
В свою чергу викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях "Бакланов проти Росії" (від 09 червня 2005 року) та "Фрізен проти Росії" (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".
Враховуючи вищенаведене, обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що транспортний засіб «MAZDA 3», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », є знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, оскільки в ньому зберігалася та перевозилася речовина рослинного походження зеленого кольору, схожа на особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», масою приблизно 200 грамів, яка була вилучена в ході проведеного обшуку та на яку прокурор також просить накласти арешт в межах цього клопотання, тобто відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Аналізуючи вищевикладене, доводи учасників розгляду клопотання, досліджені матеріали клопотання, слідчим суддею не встановлено обставин, які б слугували підставою для визнання незаконними проведеного обшуку та вилучення майна під час його проведення. Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання здійснення досудового розслідування, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи представника власника майна адвоката ОСОБА_7 про те, що накладення арешту на автомобіль є порушенням права мирного володіння майном особи, у якої його було вилучено, слідчий суддя спростовує доводами зазначеними в ухвалі вище.
Слідчий суддя враховує, що вилучене майно має вирішальне значення для забезпечення повного досудового розслідування та доведення або спростування вини по даному кримінальному провадженню.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 задовольнити та накласти арешт на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування, яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- транспортний засіб торгової марки «MAZDA 3», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », VIN транспортного засобу НОМЕР_4 , білого кольору;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на даний автомобіль НОМЕР_3 ;
- ключ від даного транспортного засобу;
- полімерний пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору.
Вирішення питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна та осіб, відповідальних за його зберігання, покласти на орган досудового розслідування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити прокурору.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1