Справа № 288/468/21
Провадження № 2/288/170/21
14 вересня 2021 року смт Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
за участю секретаря судових засідань - Костюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою в якій вказує, що 29 січня 2020 року між кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» (далі - Позивач) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір кредитної лінії №В-25/014/20/148/09С про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Кредитний договір кредитної лінії), відповідно до п.1.1 якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу кредит в сумі 10 000,00 грн.
29 січня 2020 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додатковий договір про транш №1 до Кредитного договору кредитної лінії (далі - Додатковий договір №1), відповідно до п. 1 якого її сторони погодили, що Позивач надає Відповідачу транш у розмірі 10 000,00 грн., за наслідками видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення Додаткового договору №1 - 10 000,00 грн. Водночас, Позивачем та Відповідачем у п. 3 Додаткового договору №1 було погоджено графік платежів по кредиту та процентам.
Позивач виконав умови Кредитного договору кредитної лінії та перерахував кошти в сумі згідно його заяви на перерахування коштів в сумі 10 000,00 грн. на цільовий внесок в додатковий капітал - підтвердження перерахування довідка про зарахування коштів (копії додаються).
До того ж 29 січня 2020 року від Відповідача надійшла заява про повернення цільового внеску в додатковий капітал в сумі 10 000,00 грн. Позивач повернув Відповідачу цільовий внесок в додатковий капітал, а останній його отримав, що підтверджується видатковим касовим ордером №18/21 від 29 січня 2020 року.
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється на залишок суми кредиту фактичну кількість календарних днів користування кредитом.
Відповідачем було порушено п. 3 умов Додаткового договору № 1, а саме: зобов'язання проводити сплату нарахованих процентів і погашення частини кредиту вчасно кожного місяця, а також сумами, не меншими, ніж вказані в графіку платежів, що в свою чергу спричинило затримку відповідачем повернення частинами кредиту та сплати процентів за кредитним договором.
Зазначене вище підтверджується розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по Кредитному договору станом на 25 лютого 2020 року, з якого також вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 13651 гривня 76 копійок, з яких: - 9581 гривня 75 копійок - заборгованість по сплаті тіла кредиту; - 4070 гривень 39 копійок - сума заборгованості по сплаті процентів за період з 26 лютого 2020 року по 25 лютого 2021 року.
Строк позовної давності за цим договором складає 10 років, у тому числі щодо неустойки.
Таким чином, за кредитним договором відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму кредиту та сплатити проценти за користування ними.
Відповідач має належним чином виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті процентів, однак своє зобов'язання не виконує.
Також позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомляв відповідача про заборгованість та наміри звернутись до суду у разі не виконання даного зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №В-25/014/20/148/09С від 29 січня 2020 року в розмірі 13651 гривні 76 копійок та судові витрати. Також просить справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без участі їх представника.
Ухвалою суду від 22 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судове засіданні не з'явилась, надала до суду клопотання про проведення розгляду справи без її участі, оскільки вона являється інвалідом 2-ї групи та за станом здоров'я не має можливості з'являтись в судові засідання. Позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_2 (надалі - позичальник) 29 січня 2020 року укладено Кредитний договір кредитної лінії №В-25/014/20/148/09С, згідно якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит по типу кредитної лінії з кредитним лімітом 10000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором, що підтверджується кредитним договором кредитної лінії.
Відповідно до п. п. 8 п. 2.4 кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплачувати нараховані проценти і повернути передбачену графіком частину кредиту щомісяця не пізніше 25-го числа, вказаного в графіку платежів.
Пункти 3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору вказують, що кредит надається у національній валюті України, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована та складає 84%.
Сторони домовились, що погашення процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіку платежів (п. 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором складає 10 років, у тому числі щодо неустойки.
Як вбачається з п. 3.5 договору, прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів.
Відповідно до п.п. 5 п. 2.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний оплатити можливі витрати, понесені кредитодавцем в результаті неналежного виконання позичальником умов даного кредитного договору, в тому числі витрати пов'язані з листуванням, транспортуванням, зберіганням, оцінкою майна, на яке може бути звернення стягнення (або предметів застави), внесенням його в реєстри обтяжень, виготовлення та підготовку документів, тощо.
Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 9.6 договору).
Як вбачається з Додаткового договору про транш № 1 до Кредитного договору кредитної лінії №В-25/014/20/148/09С про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29 січня 2020 року, Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» (надалі - кредитодавець) надає ОСОБА_1 (надалі- позичальник) транш згідно кредитного договору кредитної лінії в сумі 10000 гривень 00 копійок, строк дії даного додаткового договору про транш - з 29 січня 2020 року по 22 січня 2022 року. Строк, на який надається кредит за додатковим договором на транш складає 731 днів. Сторони погодили графік платежів з урахуванням раніше виданих траншів, сплачених платежів та вказаного в п. 1 траншу.
Згідно заяви від 29 січня 2020 року ОСОБА_1 просить КС «Центр фінансових послуг» надати в межах ліміту відкритої йому за кредитним договором кредитної лінії №В-25/014/20/148/09С від 29 січня 2020 року черговий транш у сумі 10000 гривень 00 копійок.
Відповідно до заяви від 29 січня 2020 року ОСОБА_1 просить зарахувати суму за кредитним договором №В-25/014/20/148/09С від 29 січня 2020 року на добровільний цільовий внесок в додатковий капітал в сумі 10000 гривень.
Як вбачається з довідки КС «Центр фінансових послуг» від 29 січня 2020 року, на підставі заяви члена КС з кредиту по договору №В-25/014/20/148/09С від 29 січня 2020 року зараховано на добровільний цільовий внесок в добровільний капітал в сумі 10000 гривень.
29 січня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про повернення цільового внеску в додатковий капітал в сумі 10000 гривень.
Вказана сума коштів у розмірі 10000 гривень 00 копійок перерахована ОСОБА_1 , що підтверджується видатковим касовим ордером від 29 січня 2020 року № 18/21.
Як вбачається з розрахунку нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитному договору кредитної лінії №В-25/014/20/148/09С про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29 січня 2020 року, сума несплаченої заборгованості по процентах за період з 26 лютого 2020 року по 25 лютого 2021 року та несплаченого тіла кредиту складає: 9581 гривня 37 копійок + 4070 гривень 39 копійок = 13651 гривня 76 копійок.
Відповідно до повідомлення № 2441/20 від 15 грудня 2020 року виданого Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг», ОСОБА_1 повідомлялась, що станом на 15 грудня 2020 року у неї наявна заборгованості по кредиту у розмірі 9581,37 гривень та по нарахованим процентам - 6482,77 гривень, також просили здійснити проплату простроченої заборгованості по кредиту №В-25/014/20/148/09С в термін до 04 січня 2021 року.
Згідно Статуту Кредитної Спілки «Центр фінансових послуг» та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Кредитна Спілка «Центр фінансових послуг» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Як вбачається з статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов Договору.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Нормами статей 598, 599 ЦК України врегульовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
За змістом статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Частина другої статті 1050 ЦК України вказує, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути проценти за період з 26 лютого 2020 року по 25 лютого 2021 року в сумі 4070 гривень 39 копійок. Вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у своїй постанові від 14 лютого 2018 року № 564/2199/15-ц зазначив, що згідно статті 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім цього, у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
З урахуванням того, що Кредитний договір кредитної лінії №В-25/014/20/148/09С від 29 січня 2020 року діяв до 15 грудня 2020 року, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за несплаченими процентами за період з 26 лютого 2020 року по 25 лютого 2021 року підлягає частковому задоволенню, а саме вказані проценти підлягають стягненню за період з 26 лютого 2020 року по 15 грудня 2020 року в сумі 2504 гривень 82 копійки з врахуванням внесеної суми, яка зараховано до процентів, а саме: 16 грудня 2020 року в розмірі 1000 гривень, 16 січня 2021 року в розмірі 1000 гривень та 19 лютого 2021 року в розмірі 2000 гривень (згідно розрахунку нарахування процентів).
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 46 від 16 березня 2021 року КС «Центр фінансових послуг», підстава: сплата по кредиту згідно договору № В-25/14/20/148/09С від 29 січня 2020 року, ОСОБА_1 сплатила на рахунок кредитної спілки грошові кошті в розмірі 2000 гривень.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача коштів: - 7581 гривні 37 копійок - заборгованість по сплаті тіла кредиту за період з 26 лютого 2020 року по 25 лютого 2021 року.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 35 Постанови Пленуму від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 18 липня 2019 року та довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 582385 від 11 серпня 2021 року є інвалідом II групи та за Законом України «Про судовий збір» відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати, а отже, з неї, не підлягає стягненню судовий збір.
Згідно з частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України № 6-152цс17 від 01 березня 2017 року та 6-1065цс17 від 16 серпня 2017 року.
Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові ВС від 11.09.2019 року по справі № 263/10081/16-ц суд дійшов висновку, що додаткове судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні у частині вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки відповідач звільнений від оплати судових витрат, а тому судовий збір, за розгляд даної справи, слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, а отже відповідно до діючого законодавства звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок держави, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1677 гривень 12 копійок.
Керуючись статтями 3, 509, 525-527, 530, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 355 ЦПК України, суд, -
Позов Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (ЄДРПОУ: 33738861, адреса: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 68, приміщення 321, кімната 2, IBAN НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк» у м. Києві, МФО 320478) заборгованість за кредитним договором кредитної лінії №В-25/014/20/148/09С від 29 січня 2020 року в розмірі 10086 гривень 19 копійок.
Компенсувати Кредитній спілці «Центр фінансових послуг» ЄДРПОУ: 33738861, адреса: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 68, приміщення 321, кімната 2, IBAN НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк» у м. Києві, МФО 320478) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1677 гривень 12 копійок, згідно платіжного доручення № 23224 від 11 березня 2021 року за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко