Справа № 420/6371/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 19 квітня 2021 року надійшла позовна заява приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПЄ в Одеській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:
1) № 2333937/36804549 від 21.01.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 44 від 17.12.2020 року;
2) № 2333934/36804549 від 21.01.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 45 від 20.12.2020 року;
3) № 2333935/36804549 від 21.01.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 47 від 20.12.2020 року;
4) № 2333936/36804549 від 21.01.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 48 від 17.12.2020 року;
5) № 2334057/36804549 від 21.01.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.01.2021 року:
6) № 2334056/36804549 від 21.01.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 06.01.2021 року;
7) № 2396800/36804549 від 11.02.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 06.01.2021 року;
8) № 2396799/36804549 від 11.02.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 12.01.2021 року;
9) № 2421950/36804549 від 23.02.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 18.01.2021 року;
2. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» днем фактичного подання, а саме:
1) № 44 від 17.12.2020 року зареєструвати 13.01.2021 року;
2) № 45 від 20.12.2020 року зареєструвати 15.01.2021 року;
3) № 47 від 20.12.2020 року зареєструвати 15.01.2021 року;
4) № 48 від 17.12.2020 року зареєструвати 13.01.2021 року;
5) № 1 від 06.01.2021 року зареєструвати 18.01.2021 року;
6) № 2 від 06.01.2021 року зареєструвати 20.01.2021 року;
7) № 3 від 06.01.2021 року зареєструвати 01.02.2021 року;
8) № 4 від 12.01.2021 року зареєструвати 01.02.2021 року;
9) № 5 від 18.01.2021 року зареєструвати 08.02.2021 року.
22 квітня 2021 року ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після отримання квитанцій про зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивач направив повідомлення про надання пояснень з копіями документів, однак за результатами їх розгляду були прийняті оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. Позивач вказує, що наданих ним первинних документів було достатньо для реєстрації податкових накладних. У квитанціях про зупинення не вказано вичерпний перелік копій документів, які необхідно було надати до податкового органу. Також зазначає, що у оскаржуваних рішеннях не підкреслено, які саме первинні документи не було надано.
28 травня 2021 року від Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за вх. №27468/21 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем в підтвердження реальності відображених у податковій накладній господарських операцій також не було надано жодного бухгалтерського документа (наприклад, оборотно - сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93 тощо, плану рахунків бухгалтерського обліку або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків). Також вказує, що позивачем до суду надано копії документів, які не надавались на розгляд комісії регіонального рівня, тобто з матеріалів справи слідує, що відповідач 2 приймав рішення за одних обставин та документів, а позивач просить суд скасувати вказане рішення обґрунтовуючи іншими (додатковими) обставинами та документами. Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН позивач не виконав вимоги ПК України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив у реєстрації податкової накладної.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
До суду від позивача 10 червня 2021 року за вх. №30272/21 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем 1 бухгалтерські документи не вимагались та у оскаржуваних рішеннях про це не зазначено. Текст відзиву на позов не містить ані юридичних, ані фактичних мотивів обґрунтованості рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та мотивування ґрунтується виключно на припущеннях.
Ухвалами суду від 22 червня 2021 року: заяву представника Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про заміну відповідача задоволено частково, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), в іншій частині заяви відмовлено та визначено розгляд справи №420/6371/21 розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; в задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про розгляд справи №420/6371/20 за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом представника відповідача на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.
Приватне підприємство «ЕЛІТСТАНДАРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 36804549) зареєстроване як юридична особа 19.01.2010 року та взяте на податковий облік.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» за КВЕД є: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у. (основний); 27.33 Виробництво електромонтажних пристроїв; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 81.30 Надання ландшафтних послуг; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
ПП «ЕЛІТСТАНДАРТ» (підрядник) та комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс «ЧЕРЬОМУШКИ» (замовник) уклали однотипні договори, за умовами яких за дорученням замовника підрядник зобов'язується надати послугу поточного ремонту даху (покрівля) згідно коду ДК 021:2015 45261910-6, а саме «Ремонт дахів», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її:
1) №106 від 16.04.2020 (т.1 а.с.105-106) - у під'їзді №3 за адресою: м.Одеса, вул. Адміральський проспект, 12. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- підсумкову відомість ресурсів (т.1 а.с.107-108);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.109);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.110-113);
2) №111 від 16.04.2020 (т.1 а.с.114-115) - у під'їзді №3 за адресою: м.Одеса, вул. Генерала Швигіна, 26. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- локального кошторису на будівельні роботи (т.1 а.с.116-117);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.118);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.119-122);
3) №113 від 16.04.2020 (т.1 а.с.123-124) - у під'їзді №3 за адресою: м.Одеса, вул. Генерала Петрова, 76. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- підсумкову відомість ресурсів (т.1 а.с.125-126);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.127);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.128-131);
4) №114 від 16.04.2020 (т.1 а.с.132-133) - у під'їзді №3 за адресою: м.Одеса, вул. Адміральський проспект, 36. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- підсумкову відомість ресурсів (т.1 а.с.134-135);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.136);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.137-140).
Також ПП «ЕЛІТСТАНДАРТ» (підрядник) та комунальне підприємство житлово-комунальний сервіс «ФОНТАНСЬКИЙ» (замовник) уклали однотипні договори підряду, за умовами яких замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання в порядку і в строки, встановлені цим договором виконати поточний ремонт житлового будинку за адресою (ДК 021:2015 - 45450000 - 6 Інші завершальні будівельні роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку, передбаченому цим договором:
1) №П27 від 08.10.2020 (т.1 а.с.141-143) - за адресою м.Одеса, пров.Полуничний, буд.27. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- локального кошторису на будівельні роботи (т.1 а.с.144-149);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.150);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.151-156);
- виписку по рахунку (т.1 а.с.157);
2) №Е3 від 08.10.2020 (т.1 а.с.158-160) - за адресою м.Одеса, пров.Економічний, буд.3. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- локального кошторису на будівельні роботи (т.1 а.с.161-168);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.169);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.170-176);
3) №Т2а від 08.10.2020 (т.1 а.с.177-179) - за адресою м.Одеса, вул.Тіниста, буд.2а. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- локального кошторису на будівельні роботи (т.1 а.с.180-184);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.185);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.186-190);
4) №П25 від 08.10.2020 (т.1 а.с.191-193) - за адресою м.Одеса, пров.Полуничний, буд.25. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- локального кошторису на будівельні роботи (т.1 а.с.194-201);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.202);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.203-210);
- виписку по рахунку (т.1 а.с.211);
5) №Е1 від 08.10.2020 (т.1 а.с.212-214) - за адресою м.Одеса, пров.Економічний, буд.1. На підтвердження реальності умов вказаного договору позивачем до суду надано копії:
- локального кошторису на будівельні роботи (т.1 а.с.215-220);
- довідку про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.221);
- акт приймання-здачі будівельних робіт (т.1 а.с.222-227).
Також, позивач на підтвердження реальності здійснюваної ним господарської діяльності до суду надано:
- договір на проведення рекламної кампанії від 19.02.2020 (т.1 а.с.228-232) з актами надання послуг та платіжними дорученнями (т.1 а.с.233-236);
- квитанції до прибуткового касового ордеру щодо оренди приміщення (т.1 а.с.237-240);
- договір поставки товарів №407019/20-П від 22.07.2020 (т.1 а.с.241-246) з видатковими накладними та платіжними дорученнями (т.1 а.с.247-250, т.2 а.с.1-12);
- договір на надання послуг з вивезення великогабаритних, будівельних та промислових відходів №15/20 від 07.02.2020 (т.2 а.с.13-16) з актами здачі-приймання робіт та платіжними дорученнями (т.2 а.с.17-22);
- договір поставки №2478 від 20.04.2020 (т.2 а.с.23-26) з рахунками на оплату, видатковими накладними та платіжними дорученнями (т.2 а.с.27-58);
- договір поставки №ОД-1020/05 від 01.10.2020 (т.2 а.с.59-62) з видатковими накладними та платіжними дорученнями (т.2 а.с.63-74);
- договір оренди будівельної техніки, обладнання, механізмів №0202/20 від 02.02.2020 (т.2 а.с.75-77) зі специфікацією, актом приймання-передачі будівельної техніки, актом та платіжними дорученнями (т.2 а.с.78-82);
- договір поставки №0302/20 від 03.02.2020 (т.2 а.с.83-87) з видатковою накладною та виписками по рахункам (т.2 а.с.88-94);
- договір поставки №1102-3 від 11.02.2020 (т.2 а.с.95-101) з видатковими накладними та платіжними дорученнями (т.2 а.с.101-117);
- договір поставки №ВГ000000179 від 05.02.2020 (т.2 а.с.118-120) з видатковими накладними та випискою по рахунку (т.2 а.с.121-125);
- договір поставки №5 від 28.01.2020 (т.2 а.с.161-163) з видатковими накладними та платіжними дорученнями (т.2 а.с.164-168).
З матеріалів справи вбачається, що ПП «ЕЛІТСТАНДАРТ» направило для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 44 від 17.12.2020, № 45 від 20.12.2020, № 47 від 20.12.2020, № 48 від 17.12.2020, які виписані на КП «ЖКС «ЧЕРЬОМУШКИ» та № 1 від 06.01.2021, № 2 від 06.01.2021, № 3 від 06.01.2021, № 4 від 12.01.2021, № 5 від 18.01.2021, які виписані на КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИЙ» (т.1 а.с.45-46, 48-49, 51-52, 54-55, 57-58, 60-61, 63-64, 66-67, 69-70).
Згідно з квитанціями (т.1 а.с.47, 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68) вказані податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена у зв'язку із тим, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою подальшої реєстрації спірних податкових накладних позивачем до контролюючого органу було направлено повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено:
- 18.01.2021 №2 з 46 додатками щодо податкових накладних № 44 від 17.12.2020, № 45 від 20.12.2020, № 47 від 20.12.2020, № 48 від 17.12.2020 (т.1 а.с.72-77, т.2 а.с.240);
- 20.01.2021 №3 з 29 додатками щодо податкових накладних № 1 та № 2 від 06.01.2021 (т.1 а.с.77-80, т.2 а.с.245);
- 08.02.2021 №4 з 29 додатками щодо податкової накладної № 3 від 06.01.2021 (т.1 а.с.81-83, т.2 а.с.244);
- 08.02.2021 №5 з 29 додатками щодо податкової накладної № 4 від 12.01.2021 (т.1 а.с.84-84, т.2 а.с.243);
- 19.02.2021 №6 з 30 додатками щодо податкової накладної № 5 від 18.01.2021 (т.2 а.с.239, 241).
За результатами розгляду вищевказаних повідомлень про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, комісією Головного управління ДПС в Одеській області прийняті рішення:
- від 21.01.2021 № 2333937/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 44 від 17.12.2020 (т.1 а.с.87-88);
- від 21.01.2021 № 2333934/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 45 від 20.12.2020 (т.1 а.с.89-90);
- від 21.01.2021 № 2333935/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 47 від 20.12.2020 (т.1 а.с.91-92);
- від 21.01.2021 № 2333936/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 48 від 17.12.2020 (т.1 а.с.93-94);
- від 21.01.2021 № 2334057/3680454 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 06.01.2021 (т.1 а.с.95-96);
- від 21.01.2021 № 2334056/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 06.01.2021 (т.1 а.с.97-98);
- від 11.02.2021 № 2396800/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 06.01.2021 (т.1 а.с.99-100);
- від 11.02.2021 № 2396799/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 12.01.2021 (т.1 а.с.101-102);
- від 23.02.2021 № 2421950/36804549 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 18.01.2021 (т.1 а.с.103-104).
Вказані рішення прийняті з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано не підкреслено).
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.
Положеннями п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкову накладну та надіслано її до ЄРПН.
Проте, реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена контролюючим органом з посиланням на те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).
Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до вимог п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог п.6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.7 Порядку №1165).
Відповідно до п.10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (п.11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (п.25 Порядку № 1165).
Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної слугувало те, що платник податків відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податків.
На момент формування квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, Критерії ризиковості платників податків визначені додатком 1 до Порядку №1165.
У додатку № 1 до Порядку № 1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема п. 8 «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».
Критерій, зазначений у п.8 додатку 1 до Порядку № 1165 свідчить про те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Так, в порушення норм 10-11 Порядку № 1165, в квитанцих про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.
У частині зазначення критерію ризиковості відповідач посилається лише на номер пункту та не конкретизує, про який саме ризик платника податку йдеться.
Окрім цього у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної відсутня інформація, які саме документи слід було надати позивачу до контролюючого органу для реєстрації спірних податкових накладних, що фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку відповідача ризиків.
Суд підкреслює, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).
Пунктом 2 вказаного порядку встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (п. 4).
Відповідно до п. 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами», затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку №520).
Згідно з вимогами пунктів 9 та 10 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з п. 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Відповідно до п. 12 вказаного Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 у справі №140/2160/18.
При цьому, як вбачається з наданих відповідачем до суду копій знімків екрану журналу розгляду повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК (т.2 а.с.240-245), ПП «ЕЛІТСТАНДАРТ» було надано разом з поясненнями до відповідача первинні документи, а саме договори, видаткові накладні, акти, банківські виписки, тощо.
Разом із тим, оскаржуваними рішеннями позивачу відмовлено в реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, як свідчить зміст оскаржуваних рішень, підставою для їх прийняття слугувало те, що платником податку до контролюючого органу не надано копій наступних документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків - фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
У вказаному пункті наявна примітка «документи, які не надано підкреслити», що контролюючим органом здійснено не було.
З оскаржуваних рішень вбачається, що у розділі «Прийнято рішення про» після пункту «Ненадання платником податку копій документів» міститься також графа «додаткова інформація», яка у них не заповнена.
Із наведеного слідує, що контролюючим органом визначено загальні підстави прийняття рішень про відмову у реєстрації податкової накладної та не зазначено конкретної інформації щодо причин та підстав їх прийняття.
При юридичній оцінці рішень про відмову в реєстрації податкової накладної суд враховує, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для їх реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимог контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимог.
Можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком №520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним.
З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу про надання документів, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідають критерію обґрунтованості.
Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.04.2019 року у справі №826/10649/17, від 28.10.2019 року у справі №640/983/19.
При цьому, щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентами, то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПЄ в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2333937/36804549 від 21.01.2021, № 2333934/36804549 від 21.01.2021, № 2333935/36804549 від 21.01.2021, № 2333936/36804549 від 21.01.2021, № 2334057/36804549 від 21.01.2021, № 2334056/36804549 від 21.01.2021, № 2396800/36804549 від 11.02.2021, № 2396799/36804549 від 11.02.2021, № 2421950/36804549 від 23.02.2021.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» № 44 від 17.12.2020, № 45 від 20.12.2020, № 47 від 20.12.2020, № 48 від 17.12.2020, № 1 від 06.01.2021, № 2 від 06.01.2021, № 3 від 06.01.2021, № 4 від 12.01.2021, № 5 від 18.01.2021 днем їх фактичного подання, судом встановлено таке.
Відповідно до вимог п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
В той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.
Згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.
В даному ж випадку, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних № 44 від 17.12.2020, № 45 від 20.12.2020, № 47 від 20.12.2020, № 48 від 17.12.2020, № 1 від 06.01.2021, № 2 від 06.01.2021, № 3 від 06.01.2021, № 4 від 12.01.2021, № 5 від 18.01.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних судом не встановлено.
Відповідно ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Водночас, у даному випадку, задоволення вказаної позовної вимоги, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Chuykіna v. Ukraіne) (Заява № 28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the Unіted Kіngdom), пп. 28 - 36, Serіes A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multіplex v. Croatіa), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutіc v. Croatіa), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-ІІ)».
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 44 від 17.12.2020, № 45 від 20.12.2020, № 47 від 20.12.2020, № 48 від 17.12.2020, № 1 від 06.01.2021, № 2 від 06.01.2021, № 3 від 06.01.2021, № 4 від 12.01.2021, № 5 від 18.01.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом, який містить дев'ять вимог немайнового характеру (визнати протиправним та скасувати рішення) та похідні до них вимоги, судовий збір за які не сплачується, сплачено судовий збір у розмірі 20430,00 грн.
Таким чином, враховуючи викладене, у зв'язку із повним задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 20430,00 грн. належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), оскільки саме комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області прийняті оскаржувані рішення.
Також позивач у позовній заяві просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідачем не було подано до суду відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:
1) договір №18-2/03-21 про надання правничої допомоги від 18.03.2021 (т.2 а.с.152-158), який укладено між адвокатським об'єднанням «БАЄРС» (виконавець) та приватним підприємством «ЕЛІТСТАНДАРТ» (клієнт), за умовами якого виконавець зобов'язується надати, а клієнт - прийняти та оплатити правничу допомогу, що складається з представництва інтересів клієнта у судових органах щодо оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні (№ 44 від 17.12.2020, № 45 від 20.12.2020, № 47 від 20.12.2020, № 48 від 17.12.2020, № 1 від 06.01.2021, № 2 від 06.01.2021, № 3 від 06.01.2021, № 4 від 12.01.2021, № 8 від 18.01.2021); договірна ціна (вартість) правничої допомоги, обумовленої в п.2.1 договору, визначається за домовленістю сторін та складається з наступного: надання правничої допомоги з питань, передбачених пп. 2.1.1.-2.1.5 цього Договору, становить 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень, 00 копійок) без ПДВ (п.3.2.1);
2) рахунок на оплату №05 від 18.03.2021 (т.2 а.с.159);
3) платіжне доручення №310 від 19.03.2021 (т.2 а.с.160).
Дослідивши вищезазначені заяву та докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі №520/7431/19.
Суд зазначає, що враховуючи предмет позову та обсяг позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 262 КАС України, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Відтак, суд вважає клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу частково обґрунтованим та що його слід задовольнити в частині стягнення на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Вовченко О.А. у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 14.09.2021 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
Позовні вимоги приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 2333937/36804549 від 21.01.2021, № 2333934/36804549 від 21.01.2021, № 2333935/36804549 від 21.01.2021, № 2333936/36804549 від 21.01.2021, № 2334057/36804549 від 21.01.2021, № 2334056/36804549 від 21.01.2021, № 2396800/36804549 від 11.02.2021, № 2396799/36804549 від 11.02.2021, № 2421950/36804549 від 23.02.2021.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» № 44 від 17.12.2020, № 45 від 20.12.2020, № 47 від 20.12.2020, № 48 від 17.12.2020, № 1 від 06.01.2021, № 2 від 06.01.2021, № 3 від 06.01.2021, № 4 від 12.01.2021, № 5 від 18.01.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь приватного підприємства «ЕЛІТСТАНДАРТ» 20430,00 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - приватне підприємство «ЕЛІТСТАНДАРТ» (вул.Весела, буд.1, с.Андріївка, Білгород-Дністровський р-н., Одеська обл., 67742, код ЄДРПОУ 36804549).
Відповідачі:
- Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370);
- - Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд.5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166);
- Державна податкова служба України (Львівська пл., буд.8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).
Суддя Вовченко О.А.