Справа № 190/1195/20
Провадження №1-кп/190/23/21
15 вересня 2021 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.122 КК України,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та просив продовжити строк запобіжного заходу на 60 днів.
Потерпіла та обвинувачений не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Захисник просив змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зазначивши при цьому, що ризики про які вказує в своєму клопотанні прокурор, на даний час не існують, тому підстав для продовженння тримання обвинуваченого під вартою, немає. Крім того, вважає що обвинувачений вже більше року тримається під вартою, а тому застосування до нього в подальшому даного запобіжного заходу є недопустимим.
Вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступного.
За положенням ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо продовження дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
ОСОБА_5 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло; в спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки за вчинення інкримінованого злочину за ч.3 ст.185 КК України, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. Це дає достатні підстави вважати про реальність такого ризику з боку обвинуваченого, який знаючи про тяжкість покарання за вчинене діяння може переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення його від подальшого відбування покарання за попередньо вчинений злочин, що є ризиком вчинення ним нових злочинів.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 утриманців не має, постійного місця роботи не має. Відсутність міцності соціальних зв'язків є ризиком його зникнення у разі перебування на волі.
Також судом враховано те, що ухвалою суду від 04.11.2020 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою внаслідок його ухилення від явки до суду, що є ризиком ухилення обвинуваченого від явки до суду в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає за доцільне продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовжуючи дію застосовано запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України та ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід, не відпали.
Обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Судом не приймаються до уваги доводи захисника, про недопустимість тримання обвинуваченого під вартою понад дванадцять місяців, оскільки частиною 3 ст.197 КПК України обмежується сукупний строк тримання під вартою підозрюваного чи обвинуваченого під час досудового розслідування, і на думку суду дана норма закону не поширюється на обвинуваченого під час судового провадження.
В силу п.1 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави в даному кримінальному провадженні не визначається.
Керуючись ст.ст.177, 331, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 16 год. 00 хв. 15 вересня 2021 року по 16 год. 00 хв. 13 листопада 2021 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження, надіслати начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», для відому.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1